Design & Architecture Summit, що виник як колаборація PRAGMATIKA.MEDIA та Ukrainian Design and Innovation Week, 18 жовтня виніс цю проблематику в окрему панельну дискусію, участь в якій узяли відомі українські архітектори та реставратори: Дмитро Аранчій (Dmytro Aranchii Architects), Олександр Кумейко («Кумейко Архітектс» та «Едельбург Архітектс»), Богдан Проців (abmk), Аліна Головатюк та харківський дослідник архітектури Максим Розенфельд. Із власною доповіддю також виступив комерційний директор Schüco Ukraine Олексій Сверчков, який розповів про сучасні технології скління та як вони впливають на архітектуру XXI століття. У фінальному матеріалі за підсумками Design&Architecture Summit PRAGMATIKA.MEDIA переповідає головні тези спікерів.
Більше можливостей. Інструменти для архітектора від Schüco
Якби Норман Фостер, працюючи в 90-х над реконструкцією напівзруйнованого Рейхстагу, знав, які новітні технології скління з’являться через 25 років, то, можливо, почекав би ще кілька декад, щоб надбудувати над берлінською пам’яткою щось настільки ж екстравагантне, як «Діамант» від Zaha Hadid Architects над Port House в Антверпені.
Комерційний директор Schüco Ukraine Олексій Сверчков
Про те, як сучасні технології скління допомагають утілювати найсміливіші ідеї архітекторів, розповів комерційний директор компанії Schüco Ukraine Олексій Сверчков. Олексій акцентував на тих проєктах, де головним завданням було саме збереження історичної спадщини. Один із таких — реновація жіночого монастиря в іспанському Санпедорі (The Saint Francis Convent Church Santpedor), з яким у 2011 році працювало бюро архітектора Давида Клозеса (David Closes).
Команда перетворила руїни монастиря XVIII століття на суспільно-культурний простір, інтегрувавши в будівлю скляний об’єм, який допомогла реалізувати компанія Schüco. Цей кейс реновації базується на принципі контрасту: кам’яні середньовічні стіни поєднуються зі скляним фасадом, утворюючи гармонійний симбіоз історії та сучасності.
«Нові технології — це лише інструмент для реалізації більш об’ємних завдань. На мій погляд, дуже важливо, аби проєкт мав історію, яку можна розказати та прокласти місток у майбутнє», — Олексій Сверчков
Реновація жіночого монастиря в іспанському Санпедорі. Архітектор Давид Клозес поєднав середньовічну будівлю із сучасним скляним фасадом від Schüco. Автор фото: © Jordi Surroca
Наступний проєкт, який фактично став візитівкою Schüco, — це, мабуть, найрезонансніша реконструкція в історії європейської архітектури. Ідеться про Port Authority Building у бельгійському Антверпені від Zaha Hadid Architects, відомий як «Корабель» або «Діамант». Перед архітекторами стояло завдання відновити стару пожежну станцію, вписавши її в сучасний міський контекст. Команда Zaha Hadid вирішила прикрасити будівлю надбудовою у вигляді одразу двох символів бельгійського міста — діаманта та корабля. Реалізація конструкції з алюмінію та скла заввишки 46 метрів стала можливою саме завдяки технологіям від Schüco.
Port House — штаб-квартира управління порту Антверпен-Брюгге. Дизайн Zaha Hadid Architects і Bureau Bouwtechniek є яскравим прикладом симбіозу історичної та сучасної архітектури. Автор фото: © Helene Binet
Інноваційне скління від Schüco використали також під час реконструкції Харківського історичного музею, спроєктованого архітектором Олексієм Бекетовим. За оновлення відповідало харківське бюро АРОФ: архітектори поєднали історичну будівлю музею зі скляним об’ємом, що символізує сучасність і новий час. Скляна прибудова дозволила підсилити конструкцію та розширити функціональну площу будівлі, каже Сверчков:
«Під час реконструкції ми не повинні забувати про утилітарні функції, як-от розширення простору, розширення функціоналу об’єкта, використання якісних технологій і матеріалів. Це стосується не тільки культових об’єктів — храмів чи церков, а й будь-яких інших споруд, які потребують реконструкції».
Олексій Сверчков розповів, як сучасні технології скління можуть розкрити потенціал реконструкції архітектурної спадщини
Одна з інновацій, яку використовує Schüco, — технологія Grid2Shell. Вона допомагає швидко сконструювати скляні об’єми практично будь-яких форм, використовуючи незначну кількість компонентів. «За допомогою системи Grid2Shell ми можемо проєктувати будь-які форми, неначе з LEGO, у підсумку отримавши дуже легку, повітряну конструкцію. При цьому дуже енергоефективну — двокамерні склопакети відповідають усім вимогам. Тож, як бачимо, новітні інструменти для реконструкції застосовуються не тільки в Європі, вони вже доступні й в Україні», — відзначив Сверчков.
Технологія Grid2Shell дає змогу проєктувати конструкції будь-яких форм із високою енергоефективністю: двокамерні склопакети відповідають усім вимогам. Автор фото: © Tonnie Richard T. Wong
Інновації в архітектурній реконструкції: головні тези панельної дискусії
Перший день архітектурного саміту й тематичну частину еволюції міських ландшафтів завершила панельна дискусія «Інновації в архітектурній реконструкції: про що говорить ринок». До платформи доєднався Олексій Сверчков (Schüco Ukraine), а також відомі українські архітектори та реставратори — засновник Dmytro Aranchii Architects Дмитро Аранчій, співзасновник архітектурної компанії abmk Богдан Проців, архітекторка та AI-ентузіастка Аліна Головатюк, харківський історик і дослідник архітектури Максим Розенфельд, а також архітектор-реставратор, засновник «Кумейко Архітектс» Олександр Кумейко. Модерував дискусію журналіст PRAGMATIKA.MEDIA Саша Дмитрук.
Журналіст PRAGMATIKA.MEDIA Саша Дмитрук, співзасновник abmk Богдан Проців, засновник Dmytro Aranchii Architects Дмитро Аранчій, архітекторка Аліна Головатюк, дослідник архітектури Максим Розенфельд, засновник «Кумейко Архітектс» Олександр Кумейко та комерційний директор Schüco Ukraine Олексій Сверчков
Олександр Кумейко, який відповідав за надскладну реставрацію Річкового вокзалу в Києві, одразу пролив світло на принципові відмінності реконструкції, реставрації та реновації: «Реконструкція має автора, який фактично створює новий об’єкт і може залишити від старого буквально два метри фундаменту, а все інше перебудувати. Реставрація — це відновлення в тому вигляді, як було задумано автором. Автором реставрації є архітектор, який спроєктував будівлю. Коли ми беремось за реставрацію, то головним завданням є збереження будівлі. Я б сказав, що поняття реставрації та реконструкції взагалі у протилежних кутах розташовані. Реновація ж додає об’єктові якусь нову цінність, це наче вдихнути в будівлю нове життя».
Дослідник архітектури та відомий харківський гід Максим Розенфельд вважає, що архітектори не повинні дотримуватись норм реставрації чи реконструкції машинально. Набагато важливіше звертатись до контексту й працювати зі змістами, які демонструє архітектурний об’єкт. Наприклад, харківський Будинок рад (Харківська облдержадміністрація. —Прим. ред.), який був сильно пошкоджений унаслідок російського удару у 2022 році, підпадає під реставрацію як історичний об’єкт. Та у вересні 2024 року за підтримки Фонду Нормана Фостера було оголошено конкурс на реновацію будівлі та прилеглої площі Свободи. Максима Розенфельда було обрано одним із членів журі цього конкурсу.
Максим Розенфельд, Олександр Кумейко та Олексій Сверчков. Олександр Кумейко пролив світло на відмінність між реставрацією, реконструкцією та реновацією
«Тут напрошується масштабна реконструкція чи реновація, яка передусім працюватиме зі змістами. Ключ до такого переосмислення може полягати в тому, що зберігаються окремі історичні елементи будівлі, фасади, оздоблення інтер’єрів. Але кардинальної зміни зазнає смислове наповнення об’єкта, як це, наприклад, трапилось із Бундестагом у Берліні, який майже 50 років стояв напівзруйнований, і лише в 90-х роках Норман Фостер перетворив його на повністю новий об’єкт. Дехто може сказати — він просто замінив наповнення будівлі на хайтек. Ні, це не зовсім так. Він працював зі змістами: перетворив будівлю, яка мала назву Рейхстаг (будинок імперського зібрання), на Бундестаг — будівлю, яка є символом демократичності та свободи. І для цього він уже використовував відповідні методи реконструкції та архітектурного проєктування», — пояснив Розенфельд.
Будівля Бундестагу в Берліні. Скляний купол, спроєктований архітектором Норманом Фостером, символізує возз’єднання Німеччини. Джерело фото: Deutscher Bundestag
На думку комерційного директора Schüco Ukraine Олексія Сверчкова, головним завданням автора реконструкції є створення так званого містка між історією та сучасністю, який допоможе новим поколінням розуміти історичну спадщину через призму сучасних архітектурних рішень — таким містком, наприклад, може бути сторітелінг.
«Звісно, нові технології — це лише інструмент для реалізації більш об’ємних завдань. На мій погляд, дуже важливо, аби проєкт мав якусь історію, яку можна розказати та прокласти місток у майбутнє. Проєкти, про які я розповідав, — і жіночий монастир у Санпедорі, і “Діамант” в Антверпені — це чудові приклади такої роботи. А щодо нових технологій, то вони повинні бути надійними, але водночас легкими, не перевантажувати об’єкт і середовище. Адже в наш час актуальними є цінності сталого будівництва», — сказав Сверчков.
Харківський гід, дослідник та історик архітектури Максим Розенфельд і головний редактор PRAGMATIKA.MEDIA Костянтин Ковшевацький
Максим Розенфельд апелював до слів Нормана Фостера, який в одному з інтерв’ю зазначив, що новітні технології — це лише інструмент в руках архітектора, але значно більшу вагу мають його цілі та мрії: «Фостер казав: “Ми не мислимо за принципом: о, це круті новітні технології, зараз ми інсталюємо їх у новий об’єкт. Ми працюємо навпаки: ставимо амбітне завдання розробникам технологій, брифуємо їх, щоб вони розробили круті технології під наші конкретні завдання. А сьогодні один із головних показників сталого розвитку — це зелений індекс архітектури, низьковуглецевий слід, це безліч тенденцій, які зараз важливі для довкілля. І нові технології необхідні саме для розв’язання цих завдань».
Богдан Проців, Дмитро Аранчій та Аліна Головатюк. Богдан Проців розповів про сучасні технологічні рішення під час створення реабілітаційної мережі Unbroken
В українському контексті складним викликом є не лише реконструкція історичних об’єктів, а й перетворення функціонально застарілої архітектури радянської доби — лікарень, шкіл, реабілітаційних центрів. Цим напрямком сьогодні займається львівська архітектурна компанія abmk, яка долучена до створення мережі Unbroken — цілої екосистеми реабілітаційних і лікувальних закладів для ветеранів. Співзасновник abmk Богдан Проців розповів про сучасні рішення в реконструкції на прикладі реновації старої радянської лікарні.
Дмитро Аранчій: «Ми як громадяни самі маємо вирішувати, що робити з архітектурою модернізму, є такі об’єкти для нас пам’ятками чи ні. Адже ми згадуємо про них тільки тоді, коли щось подібне починає знищуватись»
«Перед нами була стара восьмиповерхова будівля стандартного радянського типу з коридорною системою, поділена на палати. Вона функціонувала, але була в занедбаному стані, як і більшість державних медичних закладів. Це був перший проєкт, в якому ми взяли участь. Завдання, що стояло перед нами, — у максимально стислі терміни розробити концептуальне рішення та робочі креслення для початку реконструкції. Ми почали з пошуку нового змісту: хотіли залишити базову оздоровчу функцію об’єкта, але оновити його сенс і якість. Ми намагались створити ментально, психологічно та емоційно нове середовище, місце, в якому комфортно, в якому немає відчуття, що ти перебуваєш на якомусь лікуванні в радянському розумінні.
Фасад і вхідна група корпусу реабілітаційного центру Unbroken після реконструкції. Фото: Юрій Ферендович
Тільки після цього ми перейшли до конкретних функціональних елементів. Одним з інноваційних матеріалів, який ми використовували, стали сонцезахисні текстильні панелі від Schüco, які забезпечили додаткову енергоефективність будівлі. Цей матеріал узагалі вперше використаний в Україні, наскільки мені відомо. Наступний технологічний момент, який ми застосували, — CLT-панелі, з їхньою допомогою ми надбудували над трьома поверхами лікарні ще два додаткових поверхи. Це ультралегкий матеріал, який ми також використали одними з перших в Україні», — розповів Богдан Проців.
Під час дискусії обговорили й перспективи реконструкції модерністських об’єктів. «Що ми можемо, а що не можемо робити з архітектурою модернізму?» — звернувся до учасників платформи модератор Саша Дмитрук. На це питання відповів Дмитро Аранчій, засновник Dmytro Aranchii Architects, у портфоліо якого є кейс реставрації модерністського «Дитячого світу» поблизу «Дарниці» в Києві.
Архітектор, засновник Dmytro Aranchii Architects Дмитро Аранчій
«Насправді мені здається, що архітектура модернізму зав’язує або розв’язує нам руки тою мірою, наскільки ми самі дозволяємо. Тобто ми як громадяни самі маємо вирішувати, що робити з такими об’єктами, як архітектура модернізму, є вони для нас пам’ятками чи ні. Адже ми згадуємо про них тільки тоді, коли щось подібне починає знищуватись, тільки тоді ми кажемо, що цей об’єкт має значення та міг би стати пам’яткою. Це насправді проблема не лише України, це відбувається в усіх без винятку країнах, зокрема й у цивілізованих. Так, у Лондоні у 2008 році була знесена модерністська “Школа Пімліко” — унікальний об’єкт бруталізму, збудований у 70-х. Зараз у нас відбуваються схожі процеси. І ми самі маємо визначити, чи цінні для нас “Тарілка”, готель “Салют”, крематорій на Байковому, чи ні», — сказав Дмитро Аранчій.
Архітектор додав, що проєкт реставрації «Дитячого світу» в Києві студія Dmytro Aranchii Architects розробляла спільно з «Кумейко Архітектс» Олександра Кумейка: «Ця будівля не є пам’яткою, але її збереження стало консенсусом обох сторін — девелопера та громадськості. Забудовник, розуміючи, що будівля не має статусу, все одно погодився зберегти модерністські алюмінієві фасади будівлі. Та проблема в тому, що кріплення для фасадів виготовлені не з алюмінію й тому зазнали корозії. Це непросте завдання, але ми плануємо їх відновити».
Архітектор Дмитро Аранчій і комерційний директор Schüco Ukraine Олексій Сверчков
Архітекторка Аліна Головатюк доєдналась до дискусії як фахівчиня з AI. Вона визначає себе як AI-ентузіастка і працює зі штучним інтелектом у різних нішах: від мистецтва до архітектури. Використовуючи програмне забезпечення Aino.world, Аліна показала, як штучний інтелект може слугувати помічником для архітекторів, зокрема для передпроєктних досліджень і візуалізацій.
Для наочного прикладу Головатюк дослідила та «реконструювала» один із будинків у Києві, що постраждав після російської атаки 2022 року — це історична будівля на вулиці Павла Скоропадського. Задавши відповідні параметри (ступінь деструкції та рівень історико-архітектурної цінності), архітекторка онлайн змоделювала візуалізацію реконструйованої будівлі.
Костянтин Ковшевацький, Аліна Головатюк, Максим Розенфельд, Валентина Дубицька, Олександр Кумейко, Дмитро Аранчій, Олександр Дмитрук, Богдан Проців та Олексій Сверчков
«Уявіть, що я, наприклад, не з Києва, а перебуваю десь у Харкові або за кордоном. Я взагалі не бачила цієї будівлі, не знаю, який це район, що розташовано на вулиці, які функції ми маємо в пішій доступності, яке тут транспортне сполучення. І, використовуючи AI, я про все це можу дізнатися, провівши так званий передпроєктний аналіз. Це дозволяє уникати важкого процесу 3D-моделювання, ви можете скористатись штучним інтелектом, коли вам потрібно дуже швидко візуалізувати або протестувати якісь рішення — все це можна зробити за годину онлайн. Тобто AI може стати дуже потужним помічником і своєрідним “пришвидшувачем” роботи архітектора», — резюмувала Аліна Головатюк.
