Визначати кольори для вашої ідеальної палітри можна завдяки двом помічникам від Sadolin. Перший — це, власне, сам мобільний застосунок Sadolin Visualizer App. Його можна встановити на системи IOS або Android. Серед функцій є можливість підібрати колір із фарб Sadolin, увімкнувши камеру й навівши її на об’єкт, що вас цікавить. Завдяки спеціальному рухомому пензлику можна пальцем вказати на зображенні конкретний елемент, після чого застосунок визначить спеціальний код кольору і запропонує вам фарби з різних серій. Аналогічні маніпуляції можна виконувати з уже збереженими на телефоні фотографіями.
Мобільний застосунок Sadolin Visualizer приміряє на стіну колір за допомогою технології доповненої реальності. Зображення: Sadolin
Другий помічник — це компактний пристрій для сканування кольору Color Sensor. Його принцип роботи той самий: потрібно прикласти сканер до поверхні стіни, меблів чи текстилю, і він безпомилково визначить колір. Отримані дані відобразяться в заздалегідь установленому застосунку Sadolin Professional Expert App. Всю інформацію можна зберігати і в подальшому формувати власну палітру.
Спеціальний компактний пристрій Color Sensor від Sadolin, який сканує колір будь-якої поверхні. Зображення: Sadolin
«Чернігів стародавній»
Якщо б можна було зобразити історичний шлях Чернігова графічно, це була б ламана лінія, яка вмістила декілька ланок неймовірного розквіту та майже повного занепаду. Його історія почалася з утворення дитинця (VII—XIII ст.) в місці злиття двох річок — Десни та Стрижня. Дитинцем називали центральну укріплену частину міста в Київській Русі. Зараз на території цієї локації розташований парк та унікальні памʼятки княжої доби, які за щасливим збігом обставин не були знищені червоним антирелігійним «цунамі». Найстарішими з них є Спасо-Преображенський собор, збудований ще на початку XI ст., та Борисоглібський собор (1120–1123 рр.). За міськими укріпленнями простягався окольний град — торговельно-реміснича частина стародавнього Чернігова. Дитинець, або, як його ще називають, Чернігівський вал, першим зустрічає гостей, які приїжджають у місто з боку Києва, тому знайомство з історичним центром починається одразу.
Чернігівський вал, Чернігівський дитинець — центральна укріплена частина Чернігова, що датується VII—XIII ст. Фото: Чернігівщина туристична/chernihivregion.travel.com
«Коли саме Чернігів виник — не ясно, зрозуміло лише, що він був містом справді великим. Його золотий розквіт припав на період Київської Русі. Тоді він був містом-конкурентом Києва. Зараз у це важко повірити, але Чернігів був дуже багатим. Князівство було величезним, потім воно зменшувалося, потім прийшли монголи та все спалили», — розповідає історик і один із авторів проєкту «Чернігівське князівство. 1000 років» Володимир Пилипенко.
Володимир Пилипенко, історик та співавтор проєкту «Чернігівське князівство. 1000 років»
Монголо-татарська навала перервала розвиток Чернігова, він надовго занепав. Другий етап його піднесення невідʼємно повʼязаний із Гетьманщиною та діяльністю архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича. Після визначення міста центром Чернігівського полку в 1648 році, чернігівська старшина доклала багато зусиль, аби відродити його. Вже в середині ХVІІІ ст. територія колишнього дитинця була щільно забудована житловими й адміністративними будівлями. У період від кінця XVII ст. до початку XVIII ст. зʼявилися цінні приклади козацького бароко, зокрема церква Святої Катерини, Будинок полкової канцелярії та будівля Чернігівського колегіуму. Перший проєкт планової забудови Чернігова був складений у 1786 році. Його декілька разів переробляли та доповнювали, і лише на початку XIX ст. почалася реконструкція безсистемної міської забудови, формуючи мережу прямих і широких вулиць, що збереглася в історичній частині і до сьогодні.
Будинок полкової канцелярії, що розташований на території дитинця. Спочатку належав чернігівському полковникові Якову Лизогубу, а після його смерті в 1698 році — гетьманові Івану Мазепі. Фото: відкриті джерела
Сіверщина — регіон, багатий на ліси, тому деревина стала популярним будівельним матеріалом для зростаючого міста. На початку XX ст. дві третини будинків у Чернігові були деревʼяними. Однак під час Другої світової війни більшість будівель були серйозно пошкоджені або повністю зруйновані внаслідок бомбардувань. Після завершення війни майже 20 років пішло на побудову нового житла й на реконструкцію основних архітектурних памʼяток. Володимир Пилипенко говорить, що сучасний центральний район міста представлений здебільшого післявоєнною дво-триповерховою забудовою із широкими тротуарами, де дуже приємно гуляти. «Окремої уваги заслуговують Болдині гори — це окрема частина в історії Чернігова. В давньоруські часи це був приміський район, зараз же це таке собі село в центрі міста. Там збереглися і язичницькі кургани X ст., де поховані скандинави, і частина печерного монастиря, який заснував Антоній Печерський, барокові монастирі й давньоруські монастирі — там сконцентрована дуже цікава мішанка. Потім можна прогулятися вулицею Шевченка, на якій представлений дивний мікс із приватної забудови XIX століття та сучасних висоток. Однак він цінний красивими деревʼяними садибами з багатим оздобленням», — додає історик.
Троїцько-Іллінський монастир кінця ХVІІ—ХVІІІ ст. Його своєрідність в тому, що він побудований з використанням об’ємно-просторової композиції давньоруського храму у поєднанні з елементами українського бароко і раннього класицизму. Фото: відкриті джерела
«Сучасний центральний район міста представлений здебільшого післявоєнною дво-триповерховою забудовою із широкими тротуарами, де дуже приємно гуляти», — Володимир Пилипенко
У період від 2015 до 2022 року Чернігів активно приводили до ладу, говорить пан Володимир. За цей час було відремонтовано центральний район, проведено благоустрій парків та скверів. Однак із початком повномасштабної війни прикордонний Чернігів знову опинився під загрозою знищення. Даючи живу оцінку атмосфері міста, волонтер і засновник проєкту «Деревʼяне мереживо Чернігова» Станіслав Іващенко розповідає: «Мій Чернігів — це місто тепла й затишку. Для мене воно максимально добре, спокійне, сонячне. Однак, мабуть, я злукавлю, якщо не уточню, що ця асоціація тягнеться з дитинства. І зараз моє власне сприйняття міста суттєво змінилося. Ці зміни в моєму сприйнятті пов’язані з повномасштабною війною. Ясна річ, що саме місто змінилося, але змінився, мабуть, передусім я. І саме це впливає на моє бачення. Зараз я описав би Чернігів як місто змарніле. В це слово кожен вкладає щось своє. На мою думку, Чернігів зупинився й навіть дещо відкотився у своєму розвитку. Став депресивнішим. Хоча, звісно ж, мені досі хотілося би бачити Чернігів містом тепла й затишку, містом розвитку, яким воно було ще до 2022 року. І я намагаюся дивитися на це, скажімо так, тверезо, з холодною головою, що такі реалії країни у війні. І після їх завершення все налагодиться, і місто знову заживе, наповниться людьми та сміхом».
Станіслав Іващенко, волонтер і засновник проєкту «Деревʼяне мереживо Чернігова»
Пʼятницька церква — унікальний витвір майстрів останнього періоду давньоруської архітектури. Фото: vandrivka.com
Червоно-жовтий спектр
Колірна палітра архітектури Чернігова відображає історичні події, які формували його вигляд і характер. «Теракотовий — колір старовинної цегли П’ятницької церкви, білий — оштукатурені фасади Спасо-Преображенського та Борисоглібського соборів. Значну частину міста формує радянська забудова. Більшість цих будівель, особливо на центральних вулицях, мають бежеві, пісочно-жовті фасади з багряними цоколями та білими карнизами. Темно-зелений, багряний і білий також часто трапляються на фасадах притаманних Чернігову дерев’яних будинків із різьбленими лиштвами», — розповідає архітекторка Анастасія Пілман.
Анастасія Пілман, одна з головних архітекторок фінського архітектурного бюро Kanttia2, народилася та виросла у Чернігові
Незакриті ділянки давньоруської плінфи (випаленої плитоподібної цегли. — Прим. ред.) також видно на стінах Спасо-Преображенського собору. Як підмічає Володимир Пилипенко, цей матеріал відрізняється від сучасної клінкерної цегли, яка має більш насичений відтінок. Останньою вимощена центральна Красна площа, що є доволі незвичним рішенням у громадському плануванні українських міст, але беззаперечно акцентним. За його словами, назва площі не повʼязана з її кольором: «Вона красна, тому що там був базар, на якому торгували красним товаром — багатим, фабричним одягом та прикрасами. І тому площа, яка залишилась після базару і яку замостили клінкером перед Другою світовою війною, стала Красною». Загалом використання клінкерної цегли є давньою чернігівською традицією, оскільки єдиним локальним будівельним матеріалом, окрім деревини, є глина.
Красна площа — культурний та адміністративний центр Чернігова. Фото: Чернігівщина туристична/chernihivregion.travel.com
Архітектурний ансамбль Красної площі сьогодні формують як будівлі ХІХ століття, так і зведені в до- та повоєнні часи. До останніх передусім належить велична споруда драмтеатру в стилі античного храму, по якому 19 серпня 2023 року окупанти здійснили ракетний удар; будинок готелю «Десна» у стилі радянського модернізму; будинок Апеляційного суду Чернігівської області; будинок губернської земської управи в стилі неокласицизму. Весь ансамбль характеризується стриманими піщано-охристими кольорами фасадів з акцентними білими та червоними елементами.
Будинок драматичного театру імені Т. Г. Шевченка — пам’ятка архітектури місцевого значення в Чернігові. Вигляд будівлі до ракетної атаки 19 серпня 2023 армією рф. Фото: Pedro J Pacheco
Загалом використання клінкерної цегли є давньою чернігівською традицією, оскільки єдиним локальним будівельним матеріалом, окрім деревини, є глина
В червоному спектрі також оформлена цегляна будівля залізничного вокзалу, який збудували за проєктом архітекторів Віталія Лоскутова та Геннадія Гранаткіна у 1951 році. Його можна сміливо віднести до одного з найкрасивіших вокзалів України. Фасади пофарбовані в теракотовий і білий кольори, ця палітра продубльована і в інтерʼєрах.
Будівля залізничного вокзалу — пам’ятка архітектури місцевого значення. Фото: Дмитро Романчук та Суспільне Чернігів
Менш відомі, але не менш цікаві модернові будівлі збереглися з довоєнного часу. Всі вони розташовані на проспекті Миру. Це будівля, зведена в неоруському стилі на замовлення Миколаївського єпархіального братства в 1870 році. Спочатку до неї була прибудована двоповерхова каплиця з куполом, однак згодом будинок відновили з надбудовою третього поверху над каплицею. Другий обʼєкт — це Дворянський земельний та Селянський поземельний банк (обласна бібліотека). Він має риси українського архітектурного модерну, зокрема, п’ятикутні вікна, кольорові керамічні плитки, що декорують зовнішні стіни, дахи з подвійним заломом. Третій — Народна школа, зведена в стилі українського модерну в 1912 році архітектором Іваном Якубовичем. Приналежність до стилю, крім загальних архітектурних рис, підкреслюють ліпнина й орнаментальний декор. Тут ми можемо побачити вже знайому нам теракотово-білу комбінацію кольорів. Ще один представник УАМу авторства Івана Якубовича розташований на вулиці Гоголя: це Будинок Чернігівського міського училища ім. М. В. Гоголя.
Будівля Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм та будівля Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових. Фото: Чернігівщина туристична та Vi Ko
«Якщо ми говоримо про деревʼяні будинки, то більшість із них були і досі є пофарбовані або в темно-зелений, або в темно-червоний, бордовий колір. Припускаю, що це пов’язано з тим, що просто такі фарби були в наявності у комунальників у Радянському Союзі. Навряд чи цей вибір зумовлений історичною тяглістю. Є припущення, хоча немає достовірних відомостей про це, що більшість із них усе-таки тривалий період часу після свого зведення не фарбувалися. Навіть досі є будівлі, які стоять непофарбованими. А фарбувалися вони вже за Радянського Союзу, і ймовірно, що фарбувалися централізовано», — пояснює Станіслав Іващенко.
Деревʼяна садиба на вулиці Павлова, 9. Фото: «Деревʼяне мереживо Чернігова»
Зараз ситуація з доступністю й асортиментом фарб набагато краща, пояснює пан Станіслав, тому по місту можна побачити деревʼяні будинки абсолютно різних кольорів, власники яких дійсно дбають про фасади, підфарбовують їх кожні кілька років: «Є будинки в таких світло-фіолетових, бузкових кольорах, є будинки блакитні, є будинки насиченого червоного кольору, є будинки красивих відтінків коричневого, багато різних відтінків зеленого, жовті будинки теж є. Коротше кажучи, всі бавляться з кольорами, як хочуть, і, на мою особисту думку, це класно. Всі будинки мають радісний вигляд, вони підіймають настрій». Чернігівські деревʼяні будинки здебільшого одноповерхові, вони вкриті дранкою й обшиті дошками, та, окрім цікавих колірних рішень, найцікавіше розглядати їхні орнаменти, які називають деревʼяним мереживом.
Елементи деревʼяного декору. Фото: «Деревʼяне мереживо Чернігова»
«Якщо ми говоримо про деревʼяні будинки, то більшість із них були і досі є пофарбовані або в темно-зелений, або в темно-червоний, бордовий колір», — Станіслав Іващенко
Одним із таких є Будинок Молявка на вулиці Коцюбинського, 39 із мансардним поверхом. Він виконаний у стилі віденської сецесії. Будинок щедро оздоблений криволінійними та фігурними деталями, що в поєднанні з різними відтінками бірюзи та грою тіней створює відчуття неспішного руху форм.
Садиба на вул. Коцюбинського, 39, Будинок Молявка — пам’ятка архітектури місцевого значення у Чернігові. Фото: «Деревʼяне мереживо Чернігова»
Однозначно вартий уваги будинок на вулиці Карпенка-Карого, 40, відомий як особняк Дроздова. «Будинок захований у середміських хащах, де є приватні новобудови, стрьомні радянські панельки й так само стрьомні новобудови вже часів незалежності. Будинок зовні фантастичний, це дерев’яний особняк у стилі модерн. Зараз там знаходиться центр фізичної реабілітації. Саме йому садиба завдячує чудовим станом. Найбільше вона цікава не з погляду історичності, а з погляду того, як можна взяти дерев’яний будинок і перетворити його на абсолютно нормальний, функціональний об’єкт, який перебуває не в приватній власності, де розташована установа, яка дбає про людей із фізичними порушеннями», — розповідає Станіслав Іващенко.
Особняк Дроздова, вулиця Карпенка-Карого, 40. Наразі відреставрований та слугує потребам центру реабілітації. Фото: Star61
Нещодавно командою «Деревʼяного мережива Чернігова» була відновлена садиба на вулиці Гончій, 92. Над її реставрацією працювали майже 7 місяців, відновивши величезну кількість автентичних елементів. Там відкрилась офтальмологічна приватна клініка. Нові власники обрали сірий колір для відновлення фасаду. Фінальний результат кропіткої праці має всі шанси стати одним із найпривабливіших туристичних обʼєктів Чернігова.
Будинок купця Гозенпуда на вул. Гончій, 92. Відреставрований волонтерами та майстрами «Дерев’яного мережива Чернігова». Фото: «Дерев’яне мереживо Чернігова»
Стійкий розвиток
Однією з найбільших проблем Чернігова наразі є росія. Як ми вже згадували, до 2022 року місто розвивалося у своєму спокійному темпі. Однак у березні 2022 воно опинилося за крок до окупації, а зараз постійно перебуває під обстрілами. Так, влітку 2023 року в Чернігівській області зафіксували пошкодження 17 памʼяток культури, і цей список лише поповнюється. Попри загрозу, місто латає рани та відновлюється, так, драмтеатр частково поновив діяльність, а Музей старожитностей, який був майже повністю зруйнований, відновлений від фасаду до покрівлі. Щоб мати доступ до посилених механізмів міжнародної, технічної та фінансової допомоги, зараз працюють над внесенням культурного ландшафту Чернігова до списку обʼєктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Частково відновлений Музей українських старожитностей Василя Тарновського. Фото: Анастасія Большакова
«Місто має величезний потенціал: просторі вулиці, велика кількість зелених зон і середньоповерхова забудова створюють чудові умови для комфортного життя. Проте для його гармонійного розвитку необхідне сучасне містобудівне регулювання.
Оновлений генеральний план і детальні плани територій мають ключове значення. Вони визначають параметри забудови: допустиму висотність, щільність, стилістику фасадів, використання матеріалів і колірну палітру. Важливими є також чіткі вимоги до громадських просторів, велосипедної інфраструктури та паркувальних місць.
На жаль, у Чернігові, як і в багатьох інших українських містах, сучасні генеральні плани відсутні, що веде до хаотичної забудови. Чернігів заслуговує на продуману стратегію розвитку», — говорить Анастасія Пілман.
Частково відновлений Будинок драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Фото: Анастасія Большакова
За останні декілька років за підтримки фінських колег Анастасія створила документ під назвою «Методичні рекомендації з будівництва, м. Чернігів, вул. Шевченка». Цей документ надає детальні приклади не тільки для покращення громадських просторів міста та адаптації їх до сучасних потреб містян, а й для збереження ідентитету міста шляхом відновлення наявної архітектурної забудови. Зараз Анастасія працює над налагодженням контактів для пошуку механізму, який би дозволив запровадити використання схожих методичних рекомендацій та інших подібних матеріалів у практику.
Концепція відновлення набережної. Джерело зображень: «Чернігів — стійке місто. Стійкий дух. Стійкий розвиток»
«Чернігів заслуговує на продуману стратегію розвитку», — Анастасія Пілман
Крім того, нещодавно в Чернігівській міській раді презентували концепцію розвитку міста «Чернігів — стійке місто. Стійкий дух. Стійкий розвиток», яку безкоштовно розробила студія архітектури та дизайну Yakusha у співпраці з міськрадою. Концепція стане частиною генплану міста. Як повідомляє «Суспільне Чернігів», за словами власниці студії Вікторії Якуші, концепція базується на соцопитуваннях та дослідженнях експертів. Серед представлених проєктів — побудова сміттєпереробного заводу, очищення річки Стрижень та благоустрій прибережної зони, створення реабілітаційного центру для військових та їхніх сімей. На думку виконувача обов’язків міського голови Чернігова Олександра Ломака, наявність стратегії розвитку та бачення міста в майбутньому — вагомий аргумент у співпраці з іноземними партнерами. Такий підхід точно допоможе Чернігову швидко та повноцінно відбудуватися одразу після завершення війни.
