Проскануємо модернізм! Чому Держпрому терміново потрібен цифровий двійник

На початку лютого Ольга Клейтман, архітекторка, керівниця харківського архітектурного бюро SBM Studio, звернулася до харків’ян із закликом: «Ми поводимося, як жебраки, чекаючи, що приїдуть добрі дяді з ЮНЕСКО, ООН, Америки, Європи. Невже це проблема для мільйонного міста — зібрати по 50 копійок на створення тривимірної моделі нашого Держпрому? Досі є лише креслення, зроблені на основі обмірів ручною рулеткою! А ми вже маємо два влучання, то чому ж ми зволікаємо? Давайте кинемо потроху на банку харківської геодезичної компанії з 30-річним досвідом, яка погодилася почати просто зараз. Мета: 500 000.00 ₴».

Нагадаємо, ввечері 28 жовтня 2024 року російська армія завдала удару по центру Харкова, внаслідок якого керована авіабомба пошкодила історичну будівлю — Дім державної промисловості, або Держпром, пам’ятку конструктивізму. Було порушено цілісність конструкції 9-го під’їзду 3-го корпусу.

Виявилося, що в архівах Харкова та України взагалі не збереглися робочі креслення і проєктна документація, складена головним інженером будівництва Павлом Роттертом. Нині в розпорядженні архітекторів і реставраторів є лише креслення, виконані фактично вручну у 2002 році, коли відбувалася заміна скління на фасаді.

Ольга Клейтман: «Є версія, що оригінальні креслення зберігаються в Москві — їх забрав іще Дзержинський. В Україні останні креслення були виготовлені у 2002 році, і вони створені виключно за допомогою ручної рулетки. Сучасні сканери дають можливість створити точну цифрову модель будівлі: відсканувати всі фасади, планування та зберігати ці дані у хмарі, щоб кожен архітектор за потреби міг точно виміряти будь-який елемент. Наприклад, якщо потрібно відтворити огорожу на сьомому поверсі або відновити інший елемент, він зможе отримати необхідні дані з високою точністю.

Якщо завтра-післязавтра в будівлю знову прилетить керована авіабомба, ми не зможемо її відновити. Ми просто не можемо зволікати, сидіти й чекати, коли приїде хтось і дасть нам гроші. Навіть якщо все буде добре, приїде комісія з ЮНЕСКО, огляне будівлю й пообіцяє грантову допомогу. Але коли вони дізнаються, що ми навіть не зробили обміри, вони розмовлятимуть із нами як із неосвіченими людьми, яким байдуже до власної історії та ідентичності».

Чому Держпром такий важливий у контексті національної та світової архітектури?

Харківський Держпром — символ індустріального оптимізму. Це тринадцять корпусів різної висоти, з’єднаних мостами й переходами, що разом створюють образ, схожий на ожилі графічні фантазії Малевича. У 1920-х роках Харків був столицею Української СРР, і молодій радянській республіці була необхідна архітектура, яка відображала її амбіції. Комплекс Дому державної промисловості задумувався як адміністративний центр нової індустріальної України. Конструктивізм ідеально відповідав цим масштабним завданням. Авторами проєкту стали архітектори Сергій Серафимов, Самуїл Кравець і Марк Фельгер, які запропонували сміливе рішення: монументальний комплекс із декількох з’єднаних між собою залізобетонних корпусів, створений у дусі конструктивізму, — без декоративних елементів, тільки функціональність, геометрія та раціоналізм.

На той час висотне будівництво було рідкістю для СРСР. У Москві ще не почали зводити сталінські висотки, а найвищою спорудою Києва залишався Софійський собор. Держпром став першою в країні будівлею з каркасною конструкцією з монолітного бетону, а з його висотою в 63 метри (а згодом — 108 м із телевежею) — найвищою бетонною спорудою СРСР і всієї тогочасної Європи.

Будівництво здійснювалося в рекордні терміни: підготовчі роботи почалися влітку 1925 року, а вже в 1928 році Держпром був готовий. Внутрішні простори проєктували максимально гнучкими, щоб забезпечити можливість їхньої подальшої трансформації.

Будівля стала головним символом Харкова, про неї писали західні архітектурні журнали. Однак конструктивізм виявився надто авангардним для радянської влади. У 1934 році столицю України перенесли до Києва, і Держпром перестали розглядати як «архітектуру майбутнього», повернувшись до імперського псевдоісторизму.

Під час Другої світової війни будівля дивом уціліла: відступаючи, німецькі війська замінували її, але вибуху не сталося. Лише пожежа завдала незначних пошкоджень, які не змогли зруйнувати міцну залізобетонну конструкцію.

Чому Держпром неможливо обміряти вручну?

Держпром має справді монструозні розміри та складну геометрію: довжина головного фасаду з боку майдану Свободи становить близько 240 метрів, заднього фасаду — 400 метрів, площа плями забудови — 10760 м2, а висота — 63 метри. Віктор Дворніков, архітектор-реставратор, співзасновник організації «Платформа урбаністичного розвитку» та артпростору Bursa, пояснює, чому якісна реставрація Держпрому неможлива без технології лазерного сканування: «Питання оцифрування спадщини сьогодні є одним із найактуальніших питань оцифрування. Цим займаються музеї, оцифровуючи свої колекції, і цим займаються українські міста. Зокрема, Одеса та Львів мають уже значно більший прогрес у цьому напрямку, і визначні пам’ятки Києва також усі оцифровані. Тобто Харків у цьому дійсно пасе задніх.

Ідеться про створення 3D-моделі об’єкта, яка містить кілька точок на квадратний міліметр, що дозволяє дуже точно відстежувати будь-які динамічні процеси. Наприклад, зараз є деформації, і стіни просто розходяться. Так звані деформаційні шви, що поєднують різнооб’ємні блоки та дозволяють будівлі трохи ворушитися, з першого по дев’ятий поверх третього корпусу мають тріщини. Це означає, що відбувся зсув. Порахувати вручну — це не просто нереально, це погана справа, бо тобі треба рулеткою поміряти розмір на висоті дев’ятого поверху. Це можна зробити оптичними геодезичними інструментами, але все одно там буде похибка в сантиметри».

Орієнтовна вартість оцифрування становить від 400 до 500 тисяч гривень. Точна сума залежить від площі фасадів, яку якраз і належить підрахувати.

Віктор Дворніков: «3D-модель має не тільки практичне значення. По-перше, вона фіксує поточний стан будівлі на 2025 рік. По-друге, ця інформація може бути використана для подання заявки на реставрацію. Така модель може бути багаторазово інтерпретована й використана для різноманітних медійних проєктів, для популяризації Держпрому, а також для виготовлення мерчу».

Хто виконуватиме роботи?

Звернення Ольги Клейтман до харків’ян викликало дискусію. Люди вимагали роз’яснень і деталей, зокрема про виконавців роботи — ТОВ «Навігаційно-геодезичний центр». Тож під час прямого ефіру на медіаплатформі Накипіло LIVE Олександр Горб, засновник ТОВ «Навігаційно-геодезичний центр», член-кореспондент Інженерної академії України, розповів про досвід та можливості підприємства: «Підприємство “Навігаційно-геодезичний центр” засноване в 1991 році. Нашою основною метою було впровадження сучасних геоінформаційних технологій в Україні. Ми створили мережу базових станцій у Харківській області, потім створили національну мережу SystemNET разом із нашим партнером, швейцарською компанією Leica. Іншим успішним проєктом було впровадження технології лазерного сканування в Україні. У 2007 році ми першими завезли в Україну сканер і зробили кілька проєктів. Перше — сканування під завдання ЮНЕСКО Києво-Печерської лаври. Інший дуже важливий проєкт — сканування трьох цехів заводу “Азовсталь”. Наразі ми маємо більше ста проєктів.

Минулого року організація ПРООН фінансувала сканування Харківської обласної адміністрації та Палацу праці. Ця робота зроблена вчасно, великим колективом, тож у нас є досвід, є інструменти, є спеціалісти».

Олександр Горб також пояснив, у чому саме полягає складність оцифрування Держпрому: «Потрібно реалізувати кілька геодезичних завдань під час утілення цього проєкту. По-перше, це створення опорної геодезичної мережі, високоточної, тому що об’єкт лінійний, він протяжний, тобто щоб на цю мережу була можливість відобразити хмару точок.

Інше (якщо є потреба) — це прив’язка до державної геодезичної системи, до державної системи координат. Третій момент — досить важливе саме сканування. Ми маємо RTC — найшвидший у світі сканер, найбільш далекобійний сканер, який ми використовуємо вже 10 років. І ще ми будемо залучати допомогу від наших партнерів або брати сканери в оренду, бо об’єкт дуже великий».

Спеціалісти центру спробують відзняти дах Держпрому за допомогою безпілотних літальних апаратів та технології фотограмметрії. Олександр Горб уже домовився з криміналістичним центром юридичного університету про допомогу. Сканування об’єкта трьома сканерами займе близько двох місяців, ще кілька знадобиться для того, щоб «зшити» отримані дані в одну модель.

Чи не може влада місцева, міська чи обласна, виділити кошти на створення цієї 3D-моделі?

Питання досить резонне, проте Ольга Клейтман закликає тверезо оцінювати ситуацію у фронтовому місті та загалом у країні. Фінансування з бюджету очікується роками.

«Ми розмовляли з підприємством “Держпром”, вони сказали, що у них зараз грошей немає. Я розумію, що у влади зараз дуже багато проблем, це взагалі не про те. Загалом це про те, що треба швидко і треба, щоб це було зроблено.

Було питання щодо того, що приїде ЮНЕСКО і дасть нам гроші. І це дуже проблемна історія взагалі з нами. Тому що ці патерналістські настрої, коли приїде Америка, дасть гроші і ще щось, затягують нас у зовсім іншу площину, яка призводить до того, що коли приїде ЮНЕСКО й дізнається, що ми до цього не застосовували сучасних методів фіксації, це буде показником, чому нам не треба давати гроші, що ми нічого не цінуємо. Але жодна громада не отримала грант, доки не профінансувала якусь частку».

Які подальші плани?

Як повідомила Ольга Клейтман, після завершення робіт цифрова 3D-модель буде передана в розпорядження міського Департаменту культури.

Ольга Клейтман: «Наприклад, те саме підприємство “Держпром”, якому треба щось зробити на фасаді, бере у Департаменту культури цю хмару точок, обробляє й робить те, що йому треба. І це буде зберігатись вічно саме в цифровому форматі. Ми зараз домовилися з підприємством “Держпром”, що в третьому корпусі, який зруйнований, ми запроєктуємо експериментальну частину скління, де буде відроджене скління справжніх вітражів металопластикових і просторове скління звичайних вікон: відроджуємо те, що було у 20-х роках, але втрачене в роки Другої світової війни під час пожежі. Є один фрагмент вітража, з якого можна зробити копію. А от якщо хтось із харків’ян знає, де ще збереглися конструктивістські вікна, то було б цікаво зняти з них профіль».

Харківський Держпром — це не лише унікальна будівля, а й символ українського модернізму, що потребує захисту. Цифрова модель допоможе не тільки в його реконструкції, але й стане основою для майбутніх досліджень, туристичних проєктів та міжнародного визнання. Але ж було б несправедливо стверджувати, що збереження цієї архітектурної ікони — справа лише міської громади. Ця невеличка (в масштабах загальних викликів) акція все ж таки наочно покаже світові, що Україна цінує свою спадщину та вміє використовувати інноваційні підходи у збереженні історичних пам’яток.