№ 5655: Частина 2. Не вір, не бійся, говори!

Резонансний законопроєкт № 5655 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності» планують винести на голосування до парламенту вже у грудні 2021 р. Протягом останнього місяця документ проходить процедуру доопрацювання. Автори пообіцяли викреслити із законопроєкту все, що стосується авторського права; запровадити мільйонні штрафи за незаконне будівництво та процедуру обов'язкового страхування будівельних процесів; посилити відповідальність місцевої влади за бездіяльність у припиненні незаконних дій забудовників. Але це не заспокоїло опонентів та критиків реформи — архітектори знову виходять на акції протесту. 

Ми продовжуємо тему, відкриту у 35 томі PRAGMATIKA.MEDIA, та публікуємо нову добірку думок учасників будівельного процесу з різних боків барикад.

 

Андрей Ваврыш: «Пора прийти к консенсусу и приступить к решению действительно важных вещей»

Позволит ли градостроительная реформа решить стратегические проблемы отрасли или увязнет в длительных спорах и дискуссиях? Обсудили с Андреем Ваврышем, владельцем SAGA Development, «среднюю температуру по палате» и уточнили его позицию как девелопера в отношении авторских прав архитектора.

Андрей Ваврыш, генеральный директор SAGA Development. Фото: Максим Дробиненко

PRAGMATIKA.MEDIA: Позволит ли реформа, инициированная нашими законодателями, по вашему мнению, перезагрузить строительную отрасль и навести порядок?

Андрей Ваврыш: Все, что касается такой масштабной сферы, как градостроительная отрасль, надо рассматривать не с точки зрения одного из участников процесса, а на расстоянии. Более широкий угол обзора позволяет нам увидеть огромные системные ошибки и крайне невыгодную общую диспозицию, с которой мы начинаем реформу. Всемирный банк пристально следит за темпами урбанизации, поскольку это главный процесс, трансформирующий все мировое устройство и организацию жизни людей во всех странах. В международном рейтинге, отображающем динамику прироста и выбывания урбанизированных территорий, Украина оказалась на пятом месте. Первое занимает Китай, а второе — США, и понятно почему, ведь это две крупнейшие экономики мира. Третье место — Индия, четвертое — Россия, а мы — пятые. Притом что, к примеру, стабильная Германия — только седьмое.

P.M.: О чем это говорит? Стоит ли нам гордиться, что у нас темпы урбанизации в полтора раза выше, чем у немцев?

А. В.: Немецкая экономика вырабатывает совокупный ВВП Украины всего за 360 часов, и при этом немцы отстают от нас по темпам урбанизации. Вы же понимаете, что урбанизация — это колоссально большие деньги? Это не только сети, не только инженерия, не только нагрузка на транспорт, на инфраструктуру в целом. Но если вы посмотрите, за счет чего Украина достигла гигантского роста урбанизации, то увидите, что это произошло за счет выбывших из оборота урбанизированных территорий в Левобережной Украине, с развалом промышленного комплекса, и за счет гиперактивного развития в Правобережной. При этом у нас отрицательный прирост населения и активная трансформация экономического потенциала. И вот Киев, при общем падении численности населения страны на 19 % за 30 лет независимости, увеличивается в границах на 7–10 %, а с учетом Киевской агломерации масштаб расширения и прироста урбанизированных территорий вокруг столицы еще выше. Это дисбаланс? Очевидный дисбаланс.

«Пока ни одна из сторон не поднимает самую важную проблему — а что мы, собственно, проектируем»

А теперь обратите внимание, сколько просят за аренду квадратного метра складской территории в центральной части Подола и в городе-спутнике, к примеру, в Борисполе. В Борисполе аренда квадратного метра склада стоит 180–200 грн в месяц, а в центре Киева, на Подоле, существенно дешевле — 120–160 гривен. Разве это не показатель сумасшедшего дисбаланса, который я связываю с нашими хаотическими требованиями и подходами: «это трогать нельзя, выносить за границы нельзя, сохраняем потенциал заводов «Большевик», имени Артема, Косиора, зато строим Нью-Васюки на левом берегу».

Во что же превратилась наша система градостроительного проектирования? Я искренне считаю, что она тяжело больна. Одни занимаются защитой памятников архитектуры, а тем все хуже и хуже, другие занимаются градостроительным проектированием, а содержание генплана все дальше и дальше от интересов горожан. А ведь это приводит лишь к тому, что налагается мораторий на перепрофилирование объектов, на очень сложные процедуры, связанные с участием горсовета. И все это наряду с огромными коррупционными рисками при принятии, казалось бы, простых управленческих решений. А также с неверной трактовкой прав и полномочий, и того, что такое «законно» или «незаконно». За 30 лет независимости — десятки тысяч уголовных дел и единицы приговоров по вопросам землепользования. Вы представляете масштабы этой диспропорции? Они настолько велики, что нас с 50‑го или 30‑го места по темпам урбанизации выкинуло на пятое. Этот масштаб глупости, в которой мы погрязли, таков, что Украина вдруг оказалась в топе рейтинга урбанизации.

Фото: Konstantine Trundayev / Unsplash

P.M.: Это означает, что Украина урбанизируется стремительно, но хаотически, бездумно и без оглядки на перспективу?

А. В.: Да. И это очень опасно для нас. Это был взгляд на ситуацию на макроуровне, но с чем же мы сталкиваемся в приближении? Вечная дискуссия — нужно ли усиливать одну роль, одного игрока в общем процессе девелопмента? Говорят: «Верните полномочия главному архитектору города!» А я не считаю это необходимым! Когда я только пришел работать в Главархитектуру, районные архитекторы занимались тем, что брали фломастер и по‑своему трактовали положения генерального плана. Чтобы этой самодеятельности не было, я сформировал градостроительный кадастр и опубликовал весь генплан.

Теперь у нас тысячи экспертов по градостроительным вопросам, все во всем разбираются, информация опубликована, она открыта, но ее по‑разному трактуют! Система отношений внутри социума стала существенно иной. Но являются ли эти перемены качественными? Нет, поскольку и процедуры, и алгоритмы, и сроки нарушают, а полномочия — превышают, потому что ручного регулирования и субъективных факторов слишком много. На этом уровне тот же хаос.

Поэтому я всячески поддерживаю попытку структурировать отрасль — то, что делает Елена Шуляк и другие соавторы законопроекта № 5655. И в то же время мне понятна позиция архитекторов в их стремлении отстоять авторские права. Но к сожалению, пока ни одна из сторон не поднимает на обсуждение самую важную проблему — а что мы, собственно, проектируем, какую главную идею вкладываем в разработку генерального плана? «Генеральный» звучит громко, все думают: это же самый главный план. На самом деле это обычный мастер-план, концепция развития территорий. Важен не генплан, а последующие документы, которые гармонизируют интересы общины, и тезисы, отображенные в мастер-плане.

Гармонизация — это поиск консенсуса между жителями, бизнесом и местной властью. Нам важно перейти на путь поиска этого согласия, а не продолжать битву «стенка на стенку», как происходит сейчас. Консенсус с вовлечением всех участников и является высшей ценностью.

Еще одна ценность — обеспеченность всех планов ресурсами. Хватит страдать гигантизмом и проектировать, словно завтра вернется эпоха госпланирования или прилетит вдруг волшебник и оплатит все, что запроектировали и нарисовали в граддокументации. Если вы сложите генпланы всех населенных пунктов, то обнаружите, что они ориентированы на удвоение населения страны. Кто‑то действительно полагает, что возможно удвоить население в ближайшие 10–15 лет? Я знаю, что это не так. Но в систему градостроительного проектирования включена именно эта перспектива, что является громадной ошибкой. В эту аферу вовлечены все: одни делают вид, что охраняют памятники, другие — что качественно что‑то проектируют, третьи — что защищают генеральные планы, четвертые — что занимаются общественной деятельностью. А на самом деле все стороны блефуют. Во всей этой истории необходимо поменять точку входа — на человекоцентричное проектирование и развитие города, ориентированное на реальные ресурсы.

Чтобы это произошло, с бизнесом надо взаимодействовать не с помощью ручного регулирования и не угрозами, а путем нормального диалога — заинтересовать и уговорить совместно развивать город в правильном, устойчивом русле. И тогда окажется, что комфортный город — не набор слоганов или красочный буклет, а прежде всего система стандартов, правил и алгоритмов градостроительной политики. Поэтому и одной, и другой стороне в этой затянувшейся дискуссии я хочу пожелать успехов, быстрее прийти к консенсусу и приступить к решению действительно важных вещей.

Фото: Viktor Talashuk / Unsplash

P.M.: И все‑таки от позиции девелоперов в этой дискуссии тоже многое зависит. Пункты, которые касаются авторских прав, из законопроекта исключили, но сама проблема остается. Вот ваша компания, заключая контракты с внешними проектировщиками, за кем оставляет имущественные права? Остается ли за архитектором возможность осуществлять авторский надзор на протяжении всего строительного процесса?

А. В.: Авторский надзор — не возможность, а услуга со стороны архитектора, его работа. И мы настаиваем, чтобы архитектор проекта был участником и рецензентом всех проектных решений до окончания процесса. Да, существует разумный, необходимый и достаточный объем для такого контроля. Если сама система проектирования подразумевает, что стадия «П» выполняется в соответствии с архитектурным концептом, а рабочая документация — в соответствии со стадией «П», то нет смысла автору вылавливать каждый рабочий чертеж. Только контролировать выбор материалов или отдельные узлы, которые критично важны, чтобы общее решение было гармоничным и правильно реализованным.

Но если в этой истории каждый из этапов проектирования не похож на другой, если процесс построен на каких‑то подтасовках, то тут‑то архитектор и превращается во вратаря, которому необходимо ловить каждый документ. Мы от подобных подходов проектирования ушли давным-давно, и стараемся все больше внедрять стандарты проектирования, основанные на работе с BIM, и цифровой документооборот. Это позволяет достаточно быстро проверять документацию.

Что касается авторских прав, то мы отнюдь не посягаем ни на имущественные, ни на неимущественные. Для нас честь, что лучшие архитекторы делают нам проекты. И важно, чтобы они сами гордились результатами своей работы.

Есть нюансы, конечно. Общая культура заставляет желать лучшего и, я считаю, есть архитекторы, которые имеют право настаивать на своих решениях, а есть те, чей профессиональный уровень просто не дает подобного права. И тогда лучшее, что может сделать девелопер, — просто откупиться от деструктива. А архитектору даже не важен результат, он думает, мол, да пусть там все хоть рухнет, лишь бы со мной рассчитались.

Я поддерживаю дискуссию об авторских правах, в ходе которой и озвучивается изнанка отношений строительного процесса. Она оправданна, поскольку благодаря дискуссии должна зародиться новая этика отношений, когда никто не претендует на чужую роль, и при этом добросовестно выполняет свою.

 

Владимир Зубик: «Авторский надзор архитекторов — шанс на уникальный ландшафт»

Действительно ли законопроект № 5655 «заточен» под интересы девелоперов? Что они сами думают об этом? Своим мнением о том, что именно необходимо подкорректировать в финальной редакции законопроекта № 5655 с PRAGMATIKA.MEDIA поделился Владимир Зубик, президент Ассоциации предприятий-строителей «Интергал-Буд».

Владимир Зубик, президент Ассоциации предприятий-строителей «Интергал-Буд»

PRAGMATIKA.MEDIA: Законопроект № 5655 уже окрестили «девелоперским». Действительно ли он предоставляет некие существенные преференции девелоперам?

Владимир Зубик: Законопроект не предоставляет преференций девелоперам, а максимально исключает коррупционную составляющую в согласовании и получении разрешительных документов благодаря цифровизации. Да, это упростит процесс получения документации, но в то же время исключит из цепочки чиновников, которые ранее требовали «компенсации» за свои услуги.

В финальном варианте законопроекта необходимо учесть рекомендации всех стейкхолдеров рынка. В частности, требования архитектурного сообщества о предоставлении им имущественных прав. Без авторского надзора архитекторов город потеряет шанс на формирование уникальных архитектурных ландшафтов. Единственное, чем важно дополнить законопроект в данном контексте: отрегулировать процедуру ввода в эксплуатацию объекта в специфических случаях. На практике мы сталкиваемся с ситуациями, когда проект готов, а ввести его в эксплуатацию мы не можем. Основная причина — проектной организации уже не существует, просто некому ставить подпись в финальных документах. Важно понимать, как действовать в законодательном поле в таких условиях, ведь формально соблюдены все правила.

«За счет исключения коррупционных расценок снизится нагрузка на покупателей недвижимости»

P.M.: Заключая контракты с внешними проектировщиками, за кем и почему вы оставляете имущественные права?

В. З.: Чаще всего проектные организации передают нам имущественные права с их последующим использованием только на одной конкретной строительной площадке. Но данный вопрос регулируется в каждом случае индивидуально: все зависит от условий, согласно которым работает конкретный подрядчик. Ведь на практике встречались кейсы, когда проектные организации сами инициировали процесс передачи полных авторских прав — им так удобней. Для нас данный пункт не является принципиальным при выборе подрядчика.

P.M.: Позволит ли реформа, по вашему мнению, исключить коррупционную составляющую из процесса девелопмента?

В. З.: Коррупционная составляющая для девелоперов существенно снизится благодаря внедрению цифровизации. Процесс согласования, получения разрешительных документов будет проходить в Единой электронной системе: прозрачно, публично и автоматически. Конечное решение не будет зависеть ни от одного из участников строительного процесса, в том числе от должностных лиц. Кроме этого, за счет цифровизации, за счет исключения коррупционных расценок снизится нагрузка на конечного потребителя — покупателей недвижимости.

 

Наталія Козловська: «Одна з цілей — унеможливити ризики внутрішньої професійної змови»

Згідно із законопроєктом № 5655, одним із ключових гравців містобудівної галузі після реформування стає Міністерство розвитку громад та територій. Наскільки широкими повноваженнями законодавці наділяють держчиновників, у чому саме полягають їхні наглядові функції? Яку роль відведено органам місцевого самоврядування? На питання PRAGMATIKA.MEDIA відповіла заступниця міністра розвитку громад та територій Наталія Козловська.

Наталія Козловська, заступниця міністра розвитку громад та територій

PRAGMATIKA.MEDIA: Отже, законопроєкт № 5655 проходить стадію коригувань і вже, як ми бачимо, документ, який був ухвалений у першому читанні, зазнав істотних змін. З їх урахуванням, у чому буде роль міністерства? Чи справедлива думка критиків проєкту, які вважають, що «Мінрегіон все замикає на собі»?

Наталія Козловська: Так, зараз проєкт закону № 5655 готується до другого читання. Загалом до проєкту подано 2779 поправок від народних депутатів України. Крім того, є пропозиції центральних органів виконавчої влади та професійного середовища. Звісно, розгляд поправок і пропозицій внесе свої корективи до тексту фінальної редакції законопроєкту, але основна концепція залишається незмінною, в тому числі й роль Мінрегіону, який пропонується визначити органом державного містобудівного нагляду.

Враховуючи рівень дерегуляції, який пропонує проєкт закону № 5655, говорити про те, що «Мінрегіон все замикає на собі», дуже некоректно. Навпаки, передбачається таке:

  • Цифровізація процесів та реєстраційних процедур у будівництві.
  • Посилення ролі органів місцевого самоврядування. Зокрема, вони отримують значно розширені повноваження для контролю об’єктів будівництва, які будуються самочинно, а також наділяються повноваженнями щодо здійснення містобудівного контролю за об’єктами зі значними наслідками (СС3).
  • Провадження господарської діяльності зі здійснення містобудівного контролю юридичними особами (суб’єктами господарювання) незалежно від форми власності.
  • Автоматичне прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва: на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації, підписаного всіма відповідальними виконавцями та особою, уповноваженою на здійснення державного містобудівного контролю; за наявності у Реєстрі будівельної діяльності відомостей про відсутність порушення за результатами містобудівного контролю.

Крім того, ми відмовляємося від дозволів на виконання будівельних робіт і переходимо до реєстрації відповідного права. Така реєстрація буде здійснюватися або автоматично Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, або нотаріусами чи державними реєстраторами.

P.M.: Чи правильно ми зрозуміли, що питання позбавлення сертифікатів залишається за Національною спілкою архітекторів України? Можна конкретизувати наглядову функцію Мінрегіону?

Н. К.: По перше, в Україні існує декілька саморегульованих організацій у сфері архітектурної діяльності, які проводять професійну атестацію виконавців робіт (послуг), пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури, а не тільки Національна спілка архітекторів. Тому казати, що вона буде позбавляти сертифікатів, некоректно.

Стосовно позбавлення кваліфікаційних сертифікатів варто зазначити, що наділення одного суб’єкта повноваженнями видавати та позбавляти права на професію, на нашу думку, створює додаткові ризики у вигляді внутрішньої професійної змови. В результаті такої змови позбавити сертифіката буде просто неможливо, або навпаки, це може бути механізмом тиску на виконавців робіт (послуг), пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури.

Саме тому ефективнішим виглядає процедура, коли орган професійної атестації готує відповідний висновок чи подання відносно конкретного виконавця, діяльність якого розглядається в порядку державного містобудівного нагляду. Він і є підставою для позбавлення кваліфікаційного сертифіката.

P.M.: Відповідно до роз’яснень авторів законопроєкту, роль «зайти на майданчик, де з порушенням ведеться будівництво» відведено органам місцевого самоврядування. А якщо ОМС ігнорують порушення? Хто і в якій формі буде контролювати їхню бездіяльність? І як карати?

Н. К.: Проєктом закону передбачається не право, а обов’язок органів місцевого самоврядування заходити на будівельний майданчик та вживати дуже жорстких заходів відносно об’єктів самочинного будівництва в першу чергу.

«Проєктом закону передбачається не право, а обов’язок органів місцевого самоврядування заходити на будівельний майданчик та вживати дуже жорстких заходів»

За невиконання такого обов’язку посадові особи нестимуть серйозну відповідальність — дисциплінарну, адміністративну та кримінальну. Мінрегіон, як орган державного містобудівного нагляду, контролюватиме реалізацію таких повноважень органами місцевого самоврядування, а містобудівний моніторинг не дозволить удавати, що ніхто нічого не бачить.

P.M.: Замовник попри те, що є основним вигодоотримувачем від можливих порушень та відхилень від архітектурного проєкту, згідно із законопроєктом, не несе прямої відповідальності. Як держава і Мінрегіон, як орган державної влади, може вплинути на замовника?

Н. К.: Законопроєктом № 5655 передбачається розподіл відповідальності між усіма суб’єктами. Замовник несе відповідальність, наприклад, за виконання будівельних робіт без реєстрації відповідного права; за незабезпечення здійснення авторського чи технічного нагляду; за непередачу закінченого та підключеного до інженерних мереж житлового будинку, який споруджувався із залученням коштів фізичних та/або юридичних осіб, власнику або об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку, або управителю у визначений законом строк; експлуатацію не прийнятого в експлуатацію об’єкта.

Водночас замовник не може нести відповідальність за порушення, допущені розробником проєктної документації чи експертом.

Фото: Eugene Chystiakov / Unsplash

P.M.: Фраза «ви ніколи не введете об’єкт в експлуатацію» нікого не лякає. Забудовники продовжують гнати поверхи, навіть попри судові заборони, а дрібні «інвестори» спокійно роблять ремонти у квартирах таких будинків і навіть здають їх в оренду. Чи здатна, на вашу думку, реформа радикально змінити ситуацію?

Н. К.: Вказана проблема, справді, дуже гостра, але вона вирішується встановленням чітких процедур і персональної відповідальності всіх учасників. Поверхи просто так вирости не можуть, їх хтось проєктує й будує.

Законопроєкти № 5655 та № 5877 системно підходять до розв’язання проблеми. Передбачається повна публічність і прозорість всіх дій суб’єктів містобудування. Перерахую основні тези:

  1. всі документи створюються з використанням Єдиної державної електронної системи й оприлюднюються; на них накладається кваліфікаційний цифровий підпис особи, яка створила такий документ;
  2. створюються нові механізми розроблення проєктної документації та проведення її експертизи, які унеможливлять проєктування з порушеннями вихідних даних;
  3. передбачається постійне проведення моніторингу органами місцевого самоврядування, який покликаний виявляти порушення на ранніх стадіях та змусить контролювати органи місцевого самоврядування ситуацію із забудовою;
  4. буде створена прозора система державного містобудівного нагляду, яка притягатиме до відповідальності суб’єктів містобудування за проєктування з порушеннями вимог вихідних даних;
  5. надаються повноваження органам місцевого самоврядування ухвалювати рішення про демонтаж об’єктів, побудованих самочинно та контролювати їх виконання; крім того, значним чином підвищується відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в тому числі кримінальна.

 

Лев Парцхаладзе: «Статус, влияние и заработки архитекторов только возрастут»

Обсуждаем сильные и слабые стороны резонансного законопроекта
№ 5655 со Львом Парцхаладзе, президентом Конфедерации строителей Украины, апеллируя к его опыту девелопера и госчиновника (занимал пост замминистра регионального развития, строительства и ЖКХ с ноября 2016 по сентябрь 2019 г.).

Лев Парцхаладзе, президент Конфедерации строителей Украины

PRAGMATIKA.MEDIA: Соавтор законопроекта № 5655 Елена Шуляк недавно заявила, что наиболее триггерный для архитектурной среды вопрос обязательной передачи имущественных авторских прав от проектировщика заказчику был продиктован потребностью государства строить типовые объекты и экономить на проектировании. Но практика типового проектирования в цивилизованных странах уже предана остракизму. Настолько ли богата Украина, чтобы строить дешевые типовые здания и унифицировать архитектуру?

Лев Парцхаладзе: Когда я работал в Минрегионе, то глубоко и детально занимался вопросом развития социальной инфраструктуры. Типовое строительство нам необходимо прежде всего не потому, что оно дешевое, а потому что у нас все еще сохраняется низкая культура архитектуры, низкая культура качества строительства. В городах-миллионниках все не так плохо, но в регионах — те проекты, которые нам демонстрировали местные архитекторы, иногда были откровенно смешными. Поэтому определенные объекты — амбулатории, ЦНАПы, школы, детские сады, полицейские участки и т. д., желательно продолжать строить по качественным типовым проектам, как мы это и делали. К примеру, для строительства амбулаторий мы разработали четыре типовых проекта с учетом всех современных требований, норм и стандартов.

Таким образом мы уже заведомо обеспечили определенный уровень качества, и закрепили, что должны быть реализованы принципы безбарьерности, энергоэффективные фасады и грамотная, гибкая планировка. Так же и с иными объектами социальной инфраструктуры: школами, садиками, полицейскими участками. Мы разработали типовые проекты для современных Центров безопасности, где под одной крышей дежурят полицейский, пожарный и бригада скорой помощи. Такой подход позволил сэкономить на проектировании и на сроках, поскольку процесс проектирования с экспертизой может занять до года времени. А также ускорить сам процесс строительства, упростить логистику и закупить материалы почти вдвое дешевле.

В наших населенных пунктах катастрофически не хватает социальной инфраструктуры — садиков и школ. И типовые проекты в этом случае очень выручают, поскольку позволяют оптимизировать расходы. Это не означает, что все проекты социальной сферы неизбежно должны быть типовыми. Пусть решает громада. Но такая возможность должна быть. Поэтому, когда Елена Шуляк говорила о стандартизации, — да, стандартизация, с моей точки зрения — это дополнительная возможность. Ну и обязательная передача авторских прав обсуждалась лишь для тех случаев, когда речь идет о бюджетных заказах. В случае с частными заказами все решается на уровне контрактов.

P.M.: Когда вы выступаете в роли частного девелопера, что предпочитаете — оставлять авторские имущественные права за архитектором или настаиваете на передаче их вам?

Л. П.: Мы, как частный девелопер, всегда на самом первом этапе заключения контракта имущественные права оставляем за собой. Если архитектор не согласен, то мы его просто не нанимаем. К примеру, мы сейчас делаем проект, работали с одной проектной организацией, а на каком‑то этапе их энтузиазм сдулся и процесс забуксовал. Архитекторы — люди творческие, иногда им не характерна системность, часто они не могут вовремя закончить работу. Поэтому случаются ситуации, когда мы меняем проектантов, поскольку не можем от них зависеть. Мало ли — архитектор поменял род деятельности или уехал из страны. Бывает, что проектировщик сделал свою работу некачественно, но не желает дорабатывать.

Фото: Viktor Talashuk / Unsplash

Конечно же архитекторы правы — авторские права должны охраняться, ведь и заказчики бывают разные. Я тоже участвовал в обсуждении законопроекта и высказывался за то, чтобы снять с повестки дня этот спорный вопрос, и тем самым снять напряжение.

P.M.: Во всем мире авторские права архитектора — практически священны, и более того, именно авторский надзор является гарантией того, что в итоге объект будет соответствовать тому, что было показано на презентации концепта. У нас иной путь?

Л. П.: Проблема в том, что эволюционно мы еще не доросли до Европы, и нам еще лет двадцать нужно, чтобы дотянуться. Там процесс девелопмента организован по‑иному, уже начиная с доступа к ресурсам. Там «дешевые деньги» — можно взять кредит под 1,5–2 %. И никакая пирамида «Элита-Центр» в принципе невозможна, поскольку заказчик сначала все строит и лишь затем продает, ему банально невыгодно распродавать недвижимость на уровне фундамента, если можно заработать больше, продавая уже завершенный объект. Никто не будет покупать квартиры за свои деньги, когда банки и государство дотируют, лишь бы ты покупал жилье.

Соответственно, если ты, застройщик или покупатель, берешь кредит в банке, то банк настолько дотошно проверяет документы, что никакое мошенничество невозможно. В Европе разрешение на строительство как таковое не требуется, достаточно, чтобы архитектор поставил свою подпись. Настолько его роль и репутация высоки.

«Если заказчик требует нечто противозаконное, то именно архитектор должен решительно отказаться это выполнять»

И как раз законопроектом № 5655 мы и повышаем роль архитекторов, вводя тотальную цифровизацию процесса. Если архитектор поставил свою подпись, значит он несет ответственность, значит кровно заинтересован в качестве. Сегодня ответственность вроде бы есть, но по факту никто не наказывает проектировщиков, никто лицензии не лишает. Раньше вообще лицензия выдавалась не персональная, а на компанию. Бывало — взяли лицензию, а затем заменили всех архитекторов, и по факту создали новую компанию. Можно было нарисовать любой проект и не нести за него ответственности. И лишь когда мы законом «Про регулювання містобудівної діяльності» ввели персональную ответственность, это сразу сыграло на повышение качества. Закон № 5655 еще более закрепит эту ответственность.

P.M.: Но разве справедливо, что ответственность полностью перекладывается на архитекторов и экспертов? Заказчик является главным выгодополучателем, и теоретически именно он — лицо, заинтересованное в максимальной оптимизации, иногда с нарушением норм. Не должна ли быть прописана ответственность заказчика?

Л. П.: Мы все мечтаем об инвестициях в нашу экономику из‑за рубежа. Давайте представим, что иностранный инвестор, который физически находится в США, решил выступить заказчиком некоего строительства в Украине. Но нерезиденты не владеют тонкостями нашего законодательства. Как они могут нести ответственность в этой ситуации? Ответственность перекладывается на архитекторов ровно в их части — их задача проектировать с учетом всех норм и стандартов. Да это прежде всего выгодно самим архитекторам — их услуги прогнозируемо станут дороже, потому что чем выше ответственность, тем дороже работа. Если заказчик требует нечто противозаконное, то именно архитектор должен решительно отказаться это выполнять. И не ставить свою подпись. Это шаг к цивилизованному будущему, в котором вырастет и роль архитекторов, и стоимость их услуг. Да, такой порядок обязывает проектировщиков к тому, чтобы скрупулезно придерживаться всех норм. Такая же ситуация и с экспертами. К примеру, сейчас очень сложно найти нотариуса, который подпишет что то противозаконное, поскольку на нем лежит персональная ответственность.

Государству необходимо справиться с коррупционной составляющей. Чтобы искоренить коррупцию, надо не только жестко требовать, чтобы документы отвечали нормативам, но и переводить все в цифру, чтобы исключить человеческий фактор. Вы загружаете информацию, но если целевое назначение участка не соответствует планам, то дальше такой проект автоматически не пройдет. Если архитектор не визирует проект, то никто не сможет загрузить фальшивые документы. Они не пройдут, если свою подпись не поставил эксперт. Таким образом мы сразу убираем коррупционную составляющую, исключив из процесса тех, кто на комиссии принимал некие коллективные решения и за взятки пропускал сомнительные проекты. Контроль перейдет в частные организации, как это было с нотариатом. У нас же сейчас в целом отсутствует недоверие к нотариусам? Какой нотариус сейчас примет взятку, чтобы потом сесть в тюрьму, лишиться репутации и дохода? На это мало кто пойдет.

Фото: Igor Karimov / Unsplash

P.M.: Законопроект предполагает создание таких структур, как «частные ДАБИ» — это юридические лица, которые лицензируются Министерством развития общин и территорий Украины. И вот оппоненты законопроекта считают, что возможен заговор застройщиков, которые просто профинансируют создание таких частных инспекций. А частный инспектор закроет глаза на фактические нарушения на этапе ввода в эксплуатацию. Разве не возможен такой сценарий?

Л. П.: Эта теория заговора беспочвенна. Во-первых, заключение ДАБИ необходимо будет только при вводе в эксплуатацию. Заявка на строительство будет автоматизирована — вы загружаете информацию, и если она проходит по параметрам, то получаете разрешение. И главным элементом здесь является подпись архитектора. Да архитекторы должны молиться на то, что такая возможность появилась! Они теперь сами имеют возможность все контролировать и пресекать возможные мошенничества. Если они будут этот процесс контролировать, то, поверьте, роль архитектора вырастет в разы.

Во-вторых, мы десятки раз рассматривали и обсуждали этот вопрос. Это идея на самом деле не девелоперов, а команды Саакашвили. Саакашвили сумел додавить утверждение на Национальном совете реформ этот вопрос. Сегодня существует около 55 типов экспертных организаций. И ни один девелопер не создает при себе свою экспертную организацию или нотариат. Потому что это очень дорого, неэффективно, это то же самое, как если бы журналисты сами печатали себе бумагу. Каждый должен заниматься своим делом. Это совершенно другой бизнес.

Назовите мне хоть одну компанию, у которой есть своя частная экспертиза? Хоть одного девелопера, у которого есть свой нотариус? Есть нотариусы, с которыми компании работают на постоянной основе. Но заводить своего собственного нет никакого смысла. Чтобы содержать экспертную организацию, надо в месяц тратить на нее под миллион гривен — на зарплату сертифицированных специалистов. Этих людей надо загрузить работой. Но ни один девелопер не сдает по проекту в месяц. Да и ради одного проекта в месяц, где самая дорогая экспертиза обойдется в миллион — ты должен ровно столько же потратить на содержание. Нет никакого резона.

P.M.: Вы лично видите в законопроекте какие‑то слабые места?

Л. П.: В этом законопроекте я разбираюсь очень хорошо, потому что участвовал в предыстории. У нас до 2011 г., чтобы начать строительство, надо было пройти 35 разных процедур. Потом мы приняли закон № 3038, которым сократили их количество до шести, а сроки прохождения до 60 дней. И Украина сразу поднялась в рейтинге легкости ведения бизнеса Doing Business со 186 на 20 место. С 2022 г. уходит из законодательного поля еще одна процедура, касающаяся паевого участия, и я уверен, что мы сразу войдем в 5‑ку или 10‑ку рейтинга. Но мы все равно не могли искоренить коррупцию. Каким бы ни был проект — совершенным или несовершенным, но на каждом этапе с заказчика запрашивали взятку.

При Януковиче единственным путем прохождения через регистрационную службу была оплата по единой ставке — по 6 $ за квадратный метр. Я помню, как ко мне приходили народные депутаты из Партии регионов и спрашивали, а нет ли у меня, случайно, скидок?.. Прохождение БТИ стоило 1–2 $ за квадратный метр. Сегодня БТИ стало частным — и сразу ноль проблем! Идешь к любому нотариусу — нет проблем! Государство не способно победить коррупцию, когда речь идет о монополиях, особенно в таком лакомом куске бизнеса, как строительство. Всегда найдется повод придраться, намекнуть, затормозить.

Поэтому было принято политическое решение о разгосударствлении этой сферы — передать ключевые вопросы в частные руки и под персональную ответственность. Разработка любого нового законопроекта всегда содержит некие несовершенства. Поэтому здесь надо понимать, что законопроект — это рамочный документ, он закладывает принципы. Важно контролировать процесс, когда будут издаваться постановления и приказы министерства, это займет еще несколько месяцев. И вот в этих документах уже будут крайне важны детали и формулировки, которые надо качественно прописать.

Поэтому откровенно слабых сторон в этом законопроекте я не вижу. Архитекторов понять можно и нужно, поэтому триггерный вопрос об авторских правах и убрали. Мне кажется, все произошло из‑за сбоя в коммуникациях, необходим был более плотный и конструктивный диалог. Но есть нюанс, о котором я не могу не сказать: не забывайте, что осталась команда старых «решал», сильно обиженных на все наши реформы. И вот они могут вбрасывать деньги и дрова в огонь, лишь бы эта реформа не состоялась. Мы владеем ситуацией кто платит, кому платит, и какие именно организации провоцируют дискуссию. Но реформа нам жизненно необходима, иначе мы старую систему не победим. А архитекторов
успокою — их статус, влияние и заработки от принятия законопроекта № 5655 только возрастут.

 

Юліан Чаплінський: «5655 — це повернення до найгірших сценаріїв»

Власною думкою стосовно скандального законопроєкту № 5655 у рамках пресконференції на тему «Містобудівна реформа. Чи почула влада архітекторів?» поділився Юліан Чаплінський. Він прокоментував документ з погляду свого досвіду — від виконавця-архітектора до власника компанії, а пізніше — головного архітектора Львова (2015–2019 рр.) і заступника міністра регіональної політики та ЖКГ (2019–2020 рр.).

Юліан Чаплінський, архітектор, головний архітектор Львова (2015–2019 рр.), заступник міністра регіональної політики та ЖКГ(2019–2020 рр.) Фото: Юрий Ферендович

Юліан Чаплінський: Я вважаю, що маю право судити про цю сторону містобудування з різних точок зору. Коли ти виконавець — то один погляд, коли людина по інший бік табору, то в тебе інші враження. І я хотів би підтримати архітекторів у тому, що коли пишеться законопроєкт про таку важливу галузь, треба, по‑перше, опитати всі кола суспільства, які є користувачами, і як мінімум показати прозоро, хто представляє інтереси цих кіл.

Зараз не можна казати, що все погано в цьому законі. Ціль проведення реформи полягає також у цифровізації та максимально повному опублікуванню всіх матеріалів — і це дає свої плоди. Згадайте ті часи, коли містобудівна документація була предметом якогось особливого доступу, коли лише депутати могли зайти та побачити локальний містобудівний проєкт, дізнатися по лінії архітектури якісь дані, які насправді не є секретними, та мали б бути оприлюднені для всіх. Я пам’ятаю той час, коли активісти писали в охоронні органи тисячі інформаційних запитів, щоб потім тиждень-два чекати на дані зі звичайного зонінгу та генерального плану. Тобто це все в минулому. Це дуже добре і ми це визнаємо.

Ми хочемо підкреслити, що за нами немає жодної політичної підоснови. Ми зараз говоримо виключно з позиції професіоналів. Але сфера містобудування і просто процедура — це не одне й те саме. Ми за процедури, за чистоту, за прозорість, за те, щоб люди — і активісти, і журналісти, і звичайні небайдужі мешканці — могли спокійно відкрити інтернет зі свого планшета, телефона чи з комп’ютера та ознайомитися з вичерпною інформацією про те, що будується, що планують будувати, хто відповідальний за ту чи іншу забудову.

«Якщо ми запитаємо населення міст про те, що найбільше зараз турбує та тривожить, всі без винятку скажуть: нас турбує хаотична забудова»

Але принципово те, що дійсно, цей законопроєкт не про міста, не про громади, не про якість архітектури. І те, що вже було у попередній редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» — це фактичне викидання теми архітектури. Була мова про те, що міста видають умови та обмеження, а не видають дозволи під соусом того, що це боротьба з корупцією. Зараз цей процес ще погіршується, кількість містобудівних умов та обмежень ще скорочується, міста та громади далі будуть отримувати сюрпризи у формі незрозумілих фасадів, коли девелопери малюють один рендер на білборді, а місто отримує щось інше. Це основний момент. Якщо ми запитаємо населення міст про те, що найбільше зараз турбує та тривожить, всі без винятку скажуть: нас турбує хаотична забудова. Хаотична у сенсі, що вона випадкова, різна по поверховості, вона незрозуміло де з’являється.

Люди можуть не знати всіх особливостей проєктування — у плані зонування, детальних планів територій чи процедур погодження цього. Вони просто не хочуть хаосу. Вони волають до мера, представників місцевого самоврядування: «зробіть щось!» А мери не можуть нічого зробити, бо рік тому вони видали якісь аж дві умови та обмеження — висотну позначку та відсоток забудови. Мер не знає, ні в який колір буде пофарбований фасад, ні з якого матеріалу будівля буде зроблена, ні яка форма буде посаджена на ділянку — чи то буде коло в плані, чи паралелепіпед, чи еліпсоїд — все це вирішує девелопер та його проєктанти.

І фактично ось проти цього виступають міста, а нам подають, що потрібно і далі штовхати бізнес вперед, потрібно більше будівельних кранів, бо це штовхає вперед економіку. Власне, як людина, яка працювала у місцевому самоврядуванні й чула людей кожен божий день, можу сказати, що ні! Міста наші — не тільки будівництво, не тільки крани на горизонті, це у першу чергу спокій і задоволеність населення. І якщо є міста, які не хочуть великого будівництва, в них є право не мати цього будівництва. Вони б мали право вирішувати це на рівні розробки містобудівної документації, перед створенням завдання на ту чи іншу документацію, а не пізніше, як це зараз є.

Фото: Eugene / Unsplash

Прозорість — так, але, як на мене, крім того, що ці документи будуть опубліковані, важелів впливу для громад цей законопроєкт не додає. Мене дуже непокоїть, що замість того, щоб спростити процедуру доступу людей і почати їх виховувати, адже вони мають бути залучені, нам говорять, що вони не є достатньо досвідчені для того, щоб приймати рішення.

Постійно лейтмотивом чую, що там, на місцях — корупція. Але виліковується корупція, напевно, правоохоронними органами. Зараз у влади є всі можливості поставити своїх начальників у правоохоронні, антикорупційні органи, зробити кілька посадок — і може не буде корупції на місцях? Навіщо ми змінюємо цілу галузь для того, щоб якусь там нібито корупцію знищити? Всі ці речі мені здаються не поглибленням децентралізації, а навпаки — централізацією процесів.

Якщо казати про Мінрегіон, Містобудівну палату, яка формується на якихось рандомних засадах, то це буде корупційний монстр, який забиратиме чи видаватиме сертифікати проєктантам. Це взагалі якась катастрофа. Я думаю, що це повністю суперечить тій політиці, яка декларувалася раніше, — про дерегуляцію всіх сфер, максимальну передачу повноважень на місця. Раптом зараз ми вибудовуємо якусь піраміду Хеопса, з якої будуть судити про кожне будівництво у кожному місті України. Мені здається, що це повернення до найгірших сценаріїв.

 

Олексій Шемотюк: «Це не реформа, а зміна бенефіціарів чинної корумпованої дозвільної системи»

Не лише пресконференції та круглі столи, а ще й акції протесту — в архітектурній спільноті сформувалася ініціативна група, активісти якої обіцяють «забезпечити токсичному законопроєкту № 5655 токсичне середовище». Архітектор Олексій Шемотюк пояснив PRAGMATIKA.MEDIA, чим саме зумовлена така гостра негативна реакція.

Олексій Шемотюк, архітектор

PRAGMATIKA.MEDIA: Автори законопроєкту після протестів прибрали найбільш дискусійний пункт про авторські права архітектора. Але попри це архітектори готові виходити на нові акції протесту. Які саме з положень законопроєкту викликають таке неприйняття?

Олексій Шемотюк: Щодо законопроєкту № 5655 свою позицію викладаю в наступній логіці: ми маємо текст законопроєкту в редакції після ухвалення в першому читанні, тому буду аналізувати саме цей документ. В якому вигляді він вийде в зал парламенту та які правки будуть внесені в залі перед голосуванням ми не знаємо, тому це обговорювати сенсу не бачу. Для об’єктивності додам, що до законопроєкту № 5655 було внесено понад 2000 правок, які має розглянути підкомітет ВР. Для аналізу законопроєкту буду користуватись пояснювальною запискою до нього, висновком НАЗК та висновком Головного науково-експертного управління Апарату ВР як профільними документами щодо юридичної експертизи.

Отже, задекларована мета законопроєкту: «забезпечення реалізації реформи державного регулювання у сфері містобудівної діяльності шляхом зниження корупційних ризиків при наданні адміністративних послуг, <…> побудова прозорої та ефективної системи містобудівного контролю і державного містобудівного нагляду, <…> посилення контролю за самочинним будівництвом виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, удосконалення норм про відповідальність у сфері містобудування» (п. 2 пояснювальної записки до нього).

Які зміни пропонуються:

  1. Звуження повноважень територіальних громад до функцій моніторингу з відсутніми механізмами реалізації виявлених порушень.
    Це є торпедуванням та руйнацією реформи децентралізації.
  2. Концентрація повноважень з контролю, арбітражу, атестації та покарання забудовників й інших суб’єктів, залучених до створення об’єкта архітектури, в новоствореному органі при Мінрегіоні, так званій Містобудівній палаті. Це також йде всупереч реформі децентралізації. Пані Шуляк, як основний лобіст цього законопроєкту, аргументує такий крок тим, що начебто це зменшить корупційні ризики. Але відколи Мінрегіон став взірцем прозорості та чесності? Пояснень на це питання автори не надають.
  3. Юридичне виключення з законодавчого поля архітектора, як суб’єкта створення об’єкта архітектури шляхом прибирання більшої частини статей в Законах України «Про архітектурну діяльність» та «Про основи містобудування». Прибрано також глосарій, визначення функцій архітектора, замовника, завдання на проєктування тощо. Натомість наповнюється новими повноваженнями такий суб’єкт, як інженер-проєктувальник, який набуває права самостійного проєктування об’єкта архітектури, ведення авторського нагляду та підписання акта введення в експлуатацію об’єкта. Це означає, що будь-який об’єкт архітектури може проєктуватися людиною без архітектурної освіти, професійних компетенцій у галузі архітектури та кваліфікаційного сертифіката на об’ємне проєктування. При чому девелопер може міняти таких авторів проєкту як рукавички, не обмежуючись нічим, окрім свого комерційного інтересу.
  4. Обов’язкова, законодавчо закріплена процедура передачі майнових авторських прав на об’єкт архітектури в момент підписання договору на самому початку проєктування. Це робиться для того, аби девелопер на будь-якому етапі проєктування мав повноваження замінити архітектора, якщо той не піддаватиметься тиску та новим вимогам, а також щоб змінити замовника.
  5. Створюється юридична основа для організації приватних суб’єктів містобудівного контролю. Тобто будь-який девелопер, який має фінансову спроможність, може створити власний кишеньковий орган містобудівного контролю, який буде заплющувати очі на все, що забажає власник такого суб’єкта містобудівного контролю.
  6. Вводиться вичерпний перелік (5 пунктів) для позапланової перевірки об’єкта будівництва. При чому громада втрачає суб’єктність у цьому процесі. Тобто позбавляється права ініціювати таку перевірку навіть за умов очевидних порушень.

P.M.: Недоліки законопроєкту видаються очевидними не лише вам особисто та вашим однодумцям?

О. Ш.: На підтвердження своєї позиції наводжу цитати з висновків державних експертних юридичних органів. З висновку Апарату ВР: «Щодо змін до Закону України «Про основи містобудування» вважаємо, що за цих умов закон втрачає системний характер, а його положення стають фрагментарними та не забезпечують належного рівня правового регулювання відповідних суспільних відносин».

Фото: Eugene Chystiakov / Unsplash

З висновку Національної агенції із запобігання корупції: «За результатами розгляду проєкту закону Національне агентство виявило корупціогенні фактори, які зумовлюють потребу в його доопрацюванні для гарантування прозорої системи містобудівного контролю і державного містобудівного нагляду, а також реалізації реформи державного регулювання у сфері містобудівної діяльності шляхом зниження корупційних ризиків…».

А також: «…створення Містобудівної палати за запропонованою моделлю суперечить ключовим підходам в організації та діяльності центральних органів виконавчої влади України, що створює численні умови для реалізації корупційних ризиків при здійсненні державного містобудівного нагляду».

І, власне, висновок НАЗК: «Проєкт закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наведених рекомендацій».

P.M.: До яких наслідків, на вашу думку, може призвести ухвалення та імплементація законопроєкту без внесення відповідних правок?

О. Ш.: Системно аналізуючи запропоновану реформу в містобудуванні, яка реалізується через законопроєкт № 5655, можна побачити насильницьку зміну в односторонньому порядку чинного суспільного договору щодо створення міського середовища на користь приватного капіталу за рахунок прав та повноважень суспільства. Результатом таких дій буде значне погіршення якості міського середовища та посилення соціальної напруги в суспільстві. Локальні конфлікти громади з поодинокими випадками піратської забудови в містах здаватимуться ніжними квіточками в порівнянні з конфліктами, які викличе ухвалення цього токсичного законопроєкту. І головною мішенню цих конфліктів та основним «бенефіціаром» цієї токсичності стане чинна влада.

Думаю, ні про яку справжню реформу в галузі створення об’єктів нерухомості тут не йдеться. Це банальне перенаправлення колосальних тіньових фінансових потоків у цій галузі та просто зміна бенефіціарів чинної корумпованої дозвільної системи.

«Локальні конфлікти громади з поодинокими випадками піратської забудови здаватимуться ніжними квіточками в порівнянні з конфліктами, які викличе ухвалення цього законопроєкту»

Якщо наші вимоги не будуть враховані та законопроєкт проголосують у другому читанні, ми будемо звертатися до президента України з метою ветування законопроєкту 5655, доносячи токсичні наслідки такої «реформи». Якщо нас там також не почують, ми вимушені будемо гуртувати небайдужих депутатів, аби зареєструвати окремим законопроєктом правки, які збалансують інтереси громади та капіталу.

До фіналізації правок будуть залучені також висновки та профільні експерти з НАЗК та Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України. Оскільки головний ідеолог законопроєкту віднедавна є головою президентської партії, ми вимушені залучати суб’єктів впливу поза межами українських державних інституцій.

Також ми будемо:

  • доносити всі ризики законопроєкту суспільству з усіх можливих медіамайданчиків;
  • звертатися до Конституційного Суду, оскільки цей законопроєкт порушує низку статей КУ;
  • проводити акції прямої дії по всій Україні з залученням не лише архітекторів, а й широкого кола людей;
  • звертатися до міжнародних інституцій і доносити всі корупційні та інші ризики цього законопроєкту;
  • формувати широку коаліцію всіх учасників ринку для боротьби з дискримінаційними та корупційними положеннями.

 

Іван Юнаков: «Потрібно «лупати cю скалу» і не здаватися»

Що думають архітектори у статусі народних депутатів про законопроєкт
№ 5655? Чи поділяють побоювання своїх колег з Архітектурної палати України, або захищають пропозиції законотворців, колег по партії? Поставили питання народному депутату Івану Юнакову.

Іван Юнаков, архітектор, народний депутат України

PRAGMATIKA.MEDIA: Чи могли б ви перерахувати сильні та слабкі місця законопроєкту № 5655?

Іван Юнаков: Цей законопроєкт є вкрай важливим для успішного впровадження реформи містобудування. До сильних сторін я б відніс подальшу цифровізацію процесів для максимальної прозорості та зручності, питання дозвільних процедур. Деякі речі виписані в законі надзвичайно деталізовано та нагадують інструкції — це дозволить уникнути випадків різного трактування закону, безпідставних відмов або реєстрації тих дозволів, що не повинні бути зареєстровані. Певним проривом є і поява приватних інспекторів з містобудівного контролю. Це речі, які існують в усьому цивілізованому світі. І ми поступово рухаємось у правильному напрямку, зменшуючи монополію держави на містобудівний контроль. У галузі має бути баланс і відповідальність, все має бути прозоро і без корупції.

Щодо пунктів, які ще потрібно доопрацювати, то це питання прав архітекторів, а також питання здійснення містобудівного нагляду і діяльність Містобудівної палати. Але це ті питання, над якими ми працюємо між читаннями та знаходимо правильні моделі, залучаючи всі зацікавлені сторони.

P.M.: Чи виправдана гіперопіка над галуззю з боку Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрегіону)?

І. Ю.: Законопроєктом справді передбачено збільшення повноважень Мінрегіону. Деякі з них взагалі невластиві міністерству, адже відповідно до стратегії реформування державного управління, воно має займатися виключно формуванням політики, а не її реалізацією, тобто має розробляти підзаконні акти, замовляти та затверджувати будівельні норми, стандарти, одним словом, створювати правила гри на будівельному ринку, а не бути ще одним гравцем. Якщо говорити, наприклад, про функцію нагляду, то у міністерстві, по‑перше, немає кадрового ресурсу здійснювати стільки наглядових заходів. А по‑друге, у міністерства немає територіальних підрозділів, які б працювали по всій Україні. Важко уявити, як Мінрегіон буде здійснювати нагляд у сфері будівництва десь у Миколаївській або Чернівецькій області.

Фото: Dzha / Unsplash

P.M.: Відповідно до роз’яснень авторів законопроєкту, роль «зайти на майданчик, де з порушенням ведеться будівництво» відведено органам місцевого самоврядування. А якщо ОМС ігнорують порушення? Хто і як буде контролювати їхню бездіяльність? І як карати?

І. Ю.: Це і є питання нагляду. І від того, хто і як його буде здійснювати, залежатиме ефективність таких заходів. Якщо ОМС ігнорує незаконне будівництво на своїй території, то до нього мають прийти з перевіркою у порядку нагляду. Якщо ж говорити про покарання, то моя позиція незмінна. Нам потрібна персональна відповідальність кожного учасника процесу. Має бути менше всіх цих колегіальних органів, «дозвільних комісій», «консультативних рад» — тільки прізвища конкретних посадових осіб і їхні електронні підписи. Для цього і потрібна електронна система — одразу видно, хто, що і коли саме зробив або не зробив. Усі все бачать. Тоді зрозуміло, хто несе відповідальність і кого треба покарати. Це і є прозорість.

P.M.: Фраза «ви ніколи не введете об’єкт в експлуатацію» нікого не лякає. Забудовники продовжують гнати поверхи попри судові заборони, а дрібні «інвестори» спокійно роблять ремонти у квартирах таких будинків і навіть здають квартири в оренду. Хто та з яких резервів має виділяти ресурси на демонтаж об’єктів, зведених з порушенням? Якщо ухвалено рішення про демонтаж будівлі, яким чином будуть виплачувати компенсації власникам? Чи здатна реформа змінити ситуацію?

І. Ю.: Варто розуміти, що не можна бути власником квартири у будинку, який не введений в експлуатацію. Так само як і під’єднати будинок, який ще не здали, до мереж. Тому з майновими питаннями інвесторам треба звертатись, у першу чергу, до забудовника. Придбання житла на етапі будівництва — це інвестиція зі своїми ризиками.

«Ми, скоріше, «адвокати-експерти» – фахівці, які розуміють галузь на практиці»

Якщо ж говорити про демонтаж, то витрати мають лягти на плечі замовників такого будівництва. За демонтаж самочинного будівництва повинен платити його «ідеолог». А органи ОМС отримають повноваження визнавати такі об’єкти самочинним будівництвом і самостійно ухвалювати рішення щодо їх знесення. Тільки так можна запобігти «самобуду» на етапі фундаменту, а не 20 поверху.

P.M.: На думку багатьох ваших колег-архітекторів, ви представляєте у ВР «архітектурне лобі». Які кроки ви робите, щоб «відшліфувати» законопроєкт?

І. Ю.: «Архітектурне лобі» — це не зовсім вірне формулювання. Серед 420 депутатів лише два депутати-архітектори — Ганна Бондар і я. Навіть у межах нашого комітету це не та кількість голосів, що може глобально впливати на кінцеві рішення. Тому ми, скоріше, «адвокати-експерти» — фахівці, які розуміють галузь на практиці, знають, як вона працює, які є проблеми, як їх потрібно розв’язувати. Ми готові відстоювати певні позиції, наприклад, авторське право чи здійснення містобудівного нагляду.

Більш того, треба розуміти, коли і який інструмент захисту та переговорів «вмикати». Мій підхід полягає в тому, що потрібно методично, конструктивно й обов’язково з повагою до думки інших пояснювати свою позицію, наводити реальні аргументи. Потрібно «лупати cю скалу» і не здаватися. Тільки так можна переконати навіть затятих опонентів. Саме завдяки такому підходу ми, наприклад, вже вирішили на підкомітеті проблему переходу авторських майнових прав при бюджетних закупівлях. І продовжуємо далі працювати.