Експертами дискусійної панелі, яка стала третім і підсумковим змістовим блоком заходу, виступили представники восьми провідних гравців ринку: Дмитро Васильєв, CEO, співзасновник і головний архітектор компанії archimatika, Ярослав Корніяченко, СЕО компанії Vlasne Misto, Ігор Райков, засновник і CEO девелоперської компанії «Спільнота», Максим Головко, архітектор і співзасновник офісу міських проєктів «Урбанина», Віталій Бойко, СЕО NAI Ukraine та консалтингової компанії Urban Experts, Дарина Скрипник, архітектурний консультант і архітектор ТОВ «Компанія Вікна-Стар», Іван Богдан, генеральний директор Winkhaus Україна, та Антон Черкашин, архітектор, засновник і СЕО büro A24D.
Експерти дискусійної панелі «Безпека як імператив сьогодення»
Разом із модераторами дискусії Костянтином Ковшевацьким, головним редактором PRAGMATIKA.MEDIA, та Максимом Мятком, співзасновником і СЕО проєктної компанії AIMM, учасники обговорень розглянули актуальні питання, пов’язані з основною темою заходу «Безпека як імператив сьогодення».
Одним із перших питань, які були висунуті на обговорення, стала доречність забезпечення комфорту міського середовища нарівні з його безпековим аспектом. Із доцільністю поєднання цих двох складників погодилася Дарина Скрипник, архітектурний консультант і архітектор ТОВ «Компанія Вікна-Стар», яка наголосила на важливості комфортного середовища задля забезпечення стабільності в умовах війни.
«На відміну від нашого ворога ми, українці, розуміємо, що таке якість життя. Це нормально, що в умовах війни ми прагнемо до безпечного середовища, яке до того ж є комфортним та естетично привабливим. При цьому нам не потрібно багато зайвого. Звісно, ми не маємо права бездумно витрачати на це кошти, тому вважаю, що в цьому питанні потрібно випрацювати певну пріоритетність», — зазначає Дарина.
Дарина Скрипник, архітектурний консультант і архітектор ТОВ «Компанія Вікна-Стар»
Думку Дарини щодо пропрацювання питання пріоритетності поділяє і Дмитро Васильєв, CEO, співзасновник і головний архітектор компанії archimatika, який закликав у цьому питанні дотримуватися принципів sustainability:
«Якщо ми робимо нове і гарне, то давайте одразу робити якісно, аби потім не переробляти. Старе, якщо працює, — не чіпаємо. А кошти, виділені на це, однозначно більше потрібні на ЗСУ. В перспективі те, що ми робимо зараз, не має зіпсувати майбутнє, — вважає Дмитро. — У нас не буде безпеки ще багато-багато років. Тому давайте спочатку хоча б забезпечимо собі стабільну ситуацію. А потім будемо вже думати про нові бруківки, дороги тощо».
Дмитро Васильєв, CEO, співзасновник і головний архітектор компанії archimatika
«Якщо ми робимо нове і гарне, то давайте одразу робити якісно, аби потім не переробляти. Старе, якщо працює, — не чіпаємо. А кошти, виділені на це, однозначно більше потрібні на ЗСУ”, — Дмитро Васильєв
У ході обговорень Іван Богдан, генеральний директор Winkhaus Україна, закликав чітко розмежовувати поняття безпеки та комфорту міського середовища. На його думку, речі, які прямо забезпечують охорону безпеки життя, як-от дороги для швидкого пересування військового транспорту або машин медичної допомоги, на відміну від нової бруківки, мають бути пріоритетом номер один.
«Ми — країна, яка живе на фінансових ін’єкціях наших зарубіжних партнерів. Говорити про комфорт у нинішньому стані, коли нам не вистачає ресурсу абсолютно на все, м’яко кажучи, є трохи грішним. Говорячи про ресурси, я передусім маю на увазі державні кошти. Держава повинна витрачати гроші насамперед на те, щоб ми могли зупинити ворога, відвоювати максимально свої кордони. І це першочергове і, можливо, єдине завдання, яке мало би стояти перед нашою державою. Поняття комфортного перебування може з’явитися лише тоді, коли ми будемо розуміти, що ми можемо зайнятися внутрішніми проблемами, а не зовнішнім ворогом», — вважає Іван.
Іван Богдан, генеральний директор Winkhaus Україна
Дотримується такої ж позиції і Ігор Райков, засновник і CEO девелоперської компанії «Спільнота», який розповів про випадок зі свого особистого військового досвіду, що добре підсвічує проблематику цього питання:
«Минулої осені, коли я був на фронті, ми служили між Куп’янськом і Кругляківкою, що вздовж луганського кордону. Ми просто не могли пересуватись тим, що називалося дорогою: 10 км їдеш і 3 години стоїш, бо в тебе просто вже немає коліс. Від Куп’янська далі вниз до Борової — ані доріг, ані мостів. Ми тоді одразу почали тиснути на обласну та військову адміністрації для того, щоб хоча би відновили мости, а не понтони, і зробили хоч якусь дорогу…
І як думаєте, зробили? Зробили! Але не там, де просили, а на в’їзді в Коротич — поклали 5 км рівного асфальту. Чому саме там? Бо умовно на кожному метрі тієї дороги є заклад якихось чиновників, — розповідає Ігор. — Зважаючи на таку ситуацію, вважаю, що відновлювати функціонуючі дороги в містах наразі точно не потрібно. Єдине місце, де варто це робити, — фронт. Задля його посилення і для покращення умов ведення війни. Доти, допоки ми цього не зрозуміємо, немає сенсу в принципі говорити про комфорт. І також я повністю погоджуюся з Дмитром Васильєвим: те, що працює сьогодні, най воно далі і працює. А якщо маємо ресурс на нове, і це не заважає фронту, — ми теж маємо це робити».
Ігор Райков, засновник і CEO девелоперської компанії «Спільнота»
“Відновлювати функціонуючі дороги в містах наразі точно не потрібно. Єдине місце, де варто це робити, — фронт. Задля його посилення і для покращення умов ведення війни. Доти, допоки ми цього не зрозуміємо, немає сенсу в принципі говорити про комфорт”, — Ігор Райков
Думки про недоречність лобіювання сьогодні саме комфорту та естетики міського середовища дотримується Максим Головко, архітектор і співзасновник офісу міських проєктів «Урбанина». Він вважає недопустимим той факт, що розвиток міста наразі переважно звівся до прикрашання, і коли мова йде про благоустрій, більшість людей рефлекторно сприймають це вже як заривання коштів.
«Благоустрій — це не про красу, а про безпеку, якість і необхідність. Наприклад, ми висаджуємо дерева для того, щоб у нас був адекватний мікроклімат, але в той самий час ми висаджуємо чорнобривці, які помирають через рік, і потім висаджуємо їх знову. Замість того, щоб робити зручні пішохідні переходи, що точно зараз потрібно для людей з інвалідністю, ми перекладаємо плитку, де можна було б її не перекладати. І таких прикладів просто безліч, — говорить Максим. — Якби у нас стояли правильні пріоритети та цілі й ми розуміли, для чого ми це робимо, то проблема безпечного міста не стояла б так гостро».
Максим Головко вважає, що питання благополуччя людей — ані тих, хто залишився, ані тих, хто поїхав з України — наразі прямо не залежить від благоустрою міста. На думку архітектора, це на сьогодні є навпаки певним індикатором, за яким можна побачити відсутність чіткої системи роботи владного сектора, і саме із цим питанням варто наразі працювати.
Максим Головко, архітектор і співзасновник офісу міських проєктів «Урбанина»
«Благоустрій — це не про красу, а про безпеку, якість і необхідність”, — Максим Головко
Щодо питання повернення людей, які виїхали за кордон, архітектор Дмитро Васильєв переконаний у тому, що за період війни Україна не буде в змозі перебудувати своє середовище в повноцінно комфортне, а тим паче конкурентне з Європою. «Якщо вже хтось хоче користуватися комфортним містом і нічого не робити для досягнення цього комфорту — той залишиться за кордоном. Якщо хтось хоче працювати, а тут в Україні насправді більше перспектив зробити багато важливих речей, ніж у Європі, той повернеться», — вважає Дмитро.
Підтримує думку Дмитра в цьому питанні й Дарина Скрипник, яка вважає, що ми маємо будувати середовище під себе, зі своїми умовами та з урахуванням поточної воєнної ситуації. «Ми воююча країна, ми маємо це розуміти й віддавати цьому максимум своїх зусиль. Я погоджуюся зі своїми колегами й також із паном Дмитром: те, що працює зараз, нехай працює, і не потрібно туди лізти. Але те, що ми будуємо… чому ми вважаємо, що в Європі все ліпше, ніж у нас? Ми інші, у нас все-таки інша ментальність. Багато хто зі мною погодиться, побувавши там і повернувшись сюди, — вважає Дарина. — За рахунок нашої внутрішньої сили, наших знань і того, що ми вміємо робити, ми можемо проєктувати, будувати і створювати простір у поточних умовах, враховуючи потреби наших співвітчизників».
У форматі обговорень учасники дискусії розглянули теми урбаністичної, кадрової та інвестиційної безпеки, а також перспективи її покращення
Під час панельної дискусії неодноразово поставали питання щодо теми інклюзивності, а саме забезпечення комфортного та доступного міського середовища для людей з обмеженими можливостями, кількість яких, на жаль, із кожним днем зростає. Яка ситуація є зараз і що необхідно робити для її покращення вже сьогодні?
Дмитро Васильєв вважає, що наразі в Україні інклюзивність не працює, бо її немає як явища в широкому і звичному для нас розумінні:
«На жаль, не працює у нас наразі інклюзивність. Тому ми маємо її зробити, і зробити одразу нормально. Це не про комфорт, це про забезпечення нагальних життєвих потреб. Це не про те, що, мовляв, мені комфортніше переходити через наземний перехід. Є люди, які просто не можуть спуститися до підземного. І їх буде ставати дедалі більше», — говорить Дмитро.
Віталій Бойко, СЕО консалтингової компанії Urban Experts, який наразі є військовослужбовцем Національної гвардії України, також закликав не забувати про те, що багато героїв будуть повертатись у цивільне життя фізично постраждалими від війни. І основним зобов’язанням спільноти та місцевої влади є зустріти їх таким чином, щоб вони не відчували себе неповноцінними тут. Тому єдине, на думку Віталія, на що можна зараз витрачати кошти, є саме доступність середовища.
«Я хотів би нагадати всім, що війна буде довгою, як мінімум війна буде до того етапу, поки ми не переможемо чи поки не здамося. А ворог наш — це економічно дуже велика сила. Ми — це похибка на його фоні. ВВП росії — це 2 трлн, ВВП України — 160 млрд, військовий бюджет росії — 150 млрд. Тому якщо все те, що виробляє наша країна, — це стільки, скільки росія витрачає на війну, ми не можемо витрачати на щось іще, крім війни», — вважає Віталій.
Віталій Бойко, СЕО консалтингової компанії Urban Experts
Задля створення такого інклюзивного середовища Ярослав Корніяченко, СЕО компанії Vlasne Misto, закликає всіх більше спілкуватися, консультувати та ділитися знаннями один з одним. «Якщо говорити про повернення військових, то однозначно треба нам усім — архітекторам, спільноті разом — створити умови не в гонитві за європейським майбутнім, а згідно зі своїм українським стандартом і своїм баченням безпеки. Я хочу закликати всіх слухати, чути один одного і створювати навіть у межах міста приватні проєкти, але щоб вони ставали єдиним цілим у контексті міста. Бо коли у нас один об’єкт не дружить із сусіднім, то вибачайте, про яку інклюзію ми можемо говорити», — вважає Ярослав.
Ярослав Корніяченко, СЕО компанії Vlasne Misto
“Я хочу закликати всіх слухати, чути один одного і створювати навіть у межах міста приватні проєкти, але щоб вони ставали єдиним цілим у контексті міста. Бо коли у нас один об’єкт не дружить із сусіднім, то вибачайте, про яку інклюзію ми можемо говорити», — Ярослав Корніяченко
На думку Івана Богдана, коли люди говорять про безпеку чи захист, то часто вкладають у це поняття різні значення. З погляду представника бізнесу він закликає для всіх категорій гравців галузі чітко визначити, що саме розуміється під цими термінами. Така систематизація та ієрархічність, на думку Івана Богдана, допоможе краще зрозуміти, куди і які ресурси варто спрямовувати.
«Мені подобається одна теза, і я сам її дотримуюся: коли ми говоримо про безпеку міст, то насамперед із безпекою у нас асоціюється те місце, де ми зростали. Це дім. Це такий от захисток, у якому я відчуваю себе комфортно та захищено. Іншими словами, не може бути захищених міст, якщо у нас немає захищених будівель. Для мене саме вони говорять про безпеку», — зазначає Іван.
З погляду безпечності будівель думку Івана поділяє і Ярослав Корніяченко, який має чималий досвід у процесах містопланування та планування житлових масивів. На думку Ярослава, безпека, безумовно, прямо залежить від девелоперів, але базово безпека завжди закладається й надалі створюється самим суспільством.
«Якщо ми говоримо про майбутнє після закінчення бойових дій і про захист у ньому наших міст і будинків, то ми своїм проєктом хочемо навести приклад, як це може бути. У Vlasne Misto ми прагнемо зробити не таку безпеку, про яку всі звикли говорити, — лише інклюзія або правильний благоустрій. Ми хочемо запропонувати суспільству розглянути саме варіант комплексної безпеки. Наприклад, у перші місяці війни ми стикнулися з тим, що коли розбомбили склади, запасів їжі не було. Тому ми також маємо подумати на майбутнє і про продуктову безпеку в межах міста, країни, регіону. Про це точно не подумає муніципалітет та державотворці, які банально не можуть сьогодні вирішити проблеми на кордоні», — вважає Ярослав.
Варто нагадати, що Vlasne Misto — це перше в Україні автономне місто-кластер, що вже будується та розраховане на 32000 населення. Територія забудови — 450 га з використанням альтернативної енергетики, екологічних матеріалів і технологій, планується продуктова безпека та розвиток власної економіки міста.
Детальніше про цей проєкт ми розповідали тут.
На думку Ярослава Корніяченка, дискусія, що відбулася, дала можливість усім учасникам обговорювати та обмінюватись досвідом у питаннях, що пов’язані сьогодні з надважливим — безпекою наших людей. «На жаль, продовжує спостерігатися риторика баталій між державними, муніципальними діячами й архітекторами, девелоперами: це підтверджує, що не всі зробили висновки, що ми в одному човні», — вважає Ярослав. Він також наголосив, що до розроблення законів потрібно допустити професійні спілки/асоціації, раціоналізувати бюджетні заходи, що необхідні для створення тих елементів, які відсутні. Також важливо реконструювати те, що може стати новим чи оновленим елементом у процесі переходу до планування сталих міст. За системності таких баталій, на думку Ярослава, потрібно формалізувати висновки, систематизуючи їх у документ, що може стати основою змін у законодавстві або збірником правил для професійної спільноти. На його основі всі учасники зможуть формувати принципи рівності, безпечності, імплементації об’єктів, що проєктують чи будують, у наявне середовище із закладанням елементів сталого розвитку для наступних об’єктів.
«На жаль, продовжує спостерігатися риторика баталій між державними, муніципальними діячами й архітекторами, девелоперами: це підтверджує, що не всі зробили висновки, що ми в одному човні», — Ярослав Корніяченко.
Підсумував жваві обговорення і Антон Черкашин, архітектор, засновник і СЕО büro A24D, наголосивши на необхідності залучення і представників владного сектора до вирішення всіх піднятих вище питань. «Сьогодні подібна дискусія є надзвичайно необхідною, адже саме зараз відбуваються зміни в країні, і ми маємо реагувати на цю ситуацію зі свого боку, як архітектори. Законодавча влада не може “варитися у власному соку”, а має іти на діалог, аби всі ми в майбутньому могли реалізувати те, що посприяє відновленню та відбудові країни. Якщо зараз її представники підуть на діалог і зможуть зреагувати на нові виклики та на нашу принципову позицію як спільноти, то будуть визначені сталі правила гри. Ми всі маємо бути в цьому зацікавлені. Якщо влада піде нам назустріч, вона отримає якісний експертний рівень, а ми — зрозумілі правила гри та можливість бути дотичними до розвитку країни.
Цей захід — перший пробний крок. Вважаю, що було б добре наступні подібні зустрічі завершувати якимись підсумковими документами або меморандумами. Але безумовно це варто продовжувати», — вважає Антон.
Антон Черкашин, архітектор, засновник і СЕО büro A24D
У рамках Архітектурного MeetUp’у Віталій Бойко, СЕО NAI Ukraine та консалтингової компанії Urban Experts, виступив перед аудиторією з презентацією на тему «Західні інвестиції в інноваційні індустріальні парки». Він розповів про нинішню діяльність компанії NAI Ukraine, яка спрямована на підвищення рівня економічної безпеки країни.
«Як то кажуть, битви виграє армія, а війну може виграти тільки економіка. Тому NAI Ukraine зараз вкладає всі свої ресурси та час у те, щоб допомагати розвивати саме економіку країни. Ми переконуємо міжнародних виробників у тому, що Україна зараз приваблива для інвестиції саме у виробництво. І тут, слава Богу, наша держава і, скажемо так, умови, які склалися довкола країни, цьому сприяють.
Наш уряд створив певний перелік економічних привілеїв, які містяться в межах індустріальних парків та законах про інвестняню, що в принципі зрівнює нашу країну у привабливості із сусідніми державами. Окрім того, за рахунок свого географічного розташування і найдешевшої та найінтелектуальнішої робочої сили в Європі Україна є досить привабливою. Але у нас є один суттєвий фактор — війна, яка, звісно, всі ці переваги частково перекреслює.
Ми закликаємо всіх долучатися, адже це справа не тільки наша, але й місцевої влади, локальних інвесторів, архітекторів, тому що чим більше буде сучасних індустріальних комплексів, будівництва в Україні, тим більша вірогідність того, що багато іноземного капіталу прийде до нас», — говорить Віталій.
У рамках Архітектурного MeetUp’у Віталій Бойко виступив перед аудиторією з презентацією на тему «Західні інвестиції в інноваційні індустріальні парки»
У рамках Архітектурного MeetUp’у Віталій Бойко виступив перед аудиторією з презентацією на тему «Західні інвестиції в інноваційні індустріальні парки»
Одним із партнерів заходу стала компанія TOPIAR, яка спеціалізується на наданні комплексних послуг у галузі ландшафтного дизайну. Компанія працює на ринку з 2010 року і має у своєму портфоліо понад 500 реалізованих проєктів, серед яких заміський клуб Shelest, ЖК «Бульвар фонтанів», ЖК Park Lake City та багато інших.
На заході був присутній керівник компанії TOPIAR Юрій Корольчук, який поділився своєю думкою щодо заходу та ролі благоустрою й озеленення у формуванні сучасного безпечного міського простору:
«Я переконаний, що в питанні міської безпеки озеленення та благоустрій мають відігравати фундаментальну роль. Якщо місто буде впорядковане й буде мінімізована кількість занедбаних об’єктів і територій, то люди більше цінуватимуть і оберігатимуть такий простір і матимуть бажання там жити, — зауважує Юрій Корольчук. — Щодо формату заходу, то вважаю, що подібна подія, безумовно, є корисною, і треба продовжувати працювати й надалі із цим кейсом».
Юрій Корольчук, керівник компанії TOPIAR
Благодійною ж місією заходу став збір коштів на потреби відбудови й ревіталізації простору відновлення для військових та цивільних «ГАРТ», яку проводить ГО «Об’єднання відповідальних громадян». Його керівниця Анна Ємельянова розповіла про проєкт відновлення будівлі для майбутнього триповерхового реабілітаційного центру площею 1800 кв. м.
«Наразі у Кривому Розі ми створюємо новий простір для відновлення цивільних, які постраждали від цієї жахливої війни. За основу ми взяли до цього неіснуючу модель поєднання фізичної, психологічної та культурної реабілітації, щоб комплексно закрити це питання відновлення», — розповідає Анна.
Усі присутні могли долучитися до збору та підтримати ініціативу. Доєднатися до неї можна й зараз, перейшовши за QR-кодом нижче.
Ми щиро дякуємо партнерам заходу, компаніям Vlasne Misto, BUDZIRKA, «Сігніфай Україна», «Топіар», «Меблеві Технології», «Компанія Вікна-Стар», «Вінкхаус Україна», Glas Trösch Ukraine, Reynaers Aluminium, які підтримали ідею поновлення проєкту «Архітектурний MeetUp».
