Італійський радикальний дизайн. Вечір за підтримки Kassone та A Development - PRAGMATIKA.MEDIA

9 вересня у столичному Dovzhenko Centre за підтримки компаній Kassone та A Development (ЖК White Lines) у рамках підготовки до проєкту Ukraine Design Show відбулася чергова лекція для архітекторів і дизайнерів. Костянтин Ковшевацький і Лариса Цибіна поділилися з аудиторією дивовижною історією виникнення постмодернізму та формування італійського радикального дизайну.

Радикальний дизайн сформувався в кінці 60-х — на початку 70-х рр. XX ст. Історію його виникнення пов’язують із гучною подією — виставкою «Італія: новий ландшафт», що відбулася в 1972 р. у Нью-Йорку. Саме вона показала, що Італія незабаром може стати державою — лідером у світовому дизайні, прийнявши естафету від Сполучених Штатів. Ця подія виділила низку імен, творчість яких згодом охрестили «радикальною». Серед них Archizoom, Superstudio, 9999 і Strum.

Лариса Цибіна, Борис Пилипенко і Андрій Руденко (засновники меблевої майстерні Kassone), Дар’я Кухаренко (A Development)

Костянтин Ковшевацький, головний редактор видання PRAGMATIKA.MEDIA

Архітектор Алессандро Мендіні, який брав участь в організації виставки, придбав американську сувенірну листівку із зображенням Кінг-Конга. Персонаж надихнув Алессандро на створення обкладинки культового журналу Casabella, де на грудях горили тепер красувався напис червоними літерами: Radical Design. Цей випадок і вкорінив назву щойно започаткованого напряму.

Як частина модерністської течії радикальний дизайн затверджував нові філософські принципи, протиставляючи їх модернізму: відкритість — замкненості, гру — цілям, випадковість — задуму, співучасть — дистанції, руйнування — творенню.

Світлана Сабрі (Sabri decoration), Лариса Цибіна та Алла Ботанова

Радикальний дизайн затверджував нові філософські принципи, протиставляючи їх модернізму

Ольга Набігуз (Nabiguz Interior Design), Наталія Сергєєва (Nanaidea) та Альона Нетудихата

У підходах до проєктування автори радикального дизайну шукали нові смисли. Форма більше не слідувала за функцією, а відображала емоційно-чуттєвий зміст. У концептах футуристичних міст утілювались утопічні ідеї.

Архітектор Маріо Белліні, розмірковуючи про проєктування транспортних засобів у майбутньому, в 1972 р. створив свій концепт-кар. Його автомобіль Kar-a-Sutra був не продуктом споживання, а засобом змін і спілкування, маркером соціальної домінанти в ієрархічному суспільстві.

Ідеї, що народилися в радикальному італійському дизайні, дивували й лякали публіку. Втім, оцінюючи їхній вплив, ми бачимо сьогодні, що багато які із цих концепцій виявилися пророчими.