Катерина Романенко — українська архітекторка та голова дисциплінарної комісії Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України. Викладачка в лабораторії архітектурної освіти «ARCHIKIDZ!» при Малій академії наук України. Поза своїми здобутками — людина-батарейка, чиєї енергії вистачає не тільки на професійну діяльність (керування проєктами власного архітектурного бюро «C. Бабушкін», модерацію лекцій і зустрічей у співпраці зі школою управління будівельними проєктами PRO PM, створення освітнього контенту для журналу А:1 — Ukrainian Urban Magazine в якості ведучої), а й на боротьбу за майбутню культурну, а саме — архітектурну спадщину України.
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії Катерина стала на шлях експата, який всупереч місцеперебуванню залишається вірним своїй професії та корисним для своєї країни. Її мандри крізь сюрреалістичну дійсність українців в умовах російської агресії можуть стати актуальним прикладом переосмислення власного досвіду й минулого, прикладом адаптації без розчарувань або історією — доказом беззаперечного права кожного з нас на свободу.
Архітекторка Катерина Романенко
Вночі 24 лютого 2022 року мир українців був порушений. Після повномасштабного вторгнення росії тисячі родин були змушені покинути свої домівки. Рятуючись від небезпеки, вони залишали позаду колишнє життя і всі його складники: досягнення в кар’єрі, сталість і звичний побут. Кожен із цих українців мав обрати нове місце для відбудови власного життя, далеко від рідної оселі. Багато хто приєднався до волонтерського руху за кордоном, хтось оголошував грошові збори, хтось займався публічними виступами, а хтось забезпечував населення гуманітарною допомогою. Професіонали з різних індустрій шукали підтримки в міжнародних спільнотах. Катерина Романенко опинилась серед них. Того дня, коли в Україні пролунали перші вибухи, вона перебувала в Києві і знала лише те, що має вберегти своїх малолітніх дітей. Завдяки своїм друзям Юлії та Мануелю Нуньєс-Яновським — відомим іспанським архітекторам-урбаністам, рішення сісти (туди їх затягнув натовп) на потяг до Львова було прийняте без жодних вагань. Львів прийняв, як завжди, гостинно та творчо, всупереч війні, що гула довкола. Подальшого плану Катерина не мала, оскільки все життя було зосереджене вдома: робота над комерційними та соціальними проєктами тощо.
«Опинившись у Європі, я просто не могла зупинитись. Скрізь нам зустрічалися неймовірні люди, які не просто підтримували мене, вони безпосередньо впливали на мій шлях і створювали вирішальні події для пошуку моєї нової сталості. Від початку до кінця зустрічі та місця дивовижним чином були в професійному сенсі пов’язані з архітектурним мистецтвом. У Мюнхені ми жили в будинку, який був спроєктований Herzog & de Meuron (швейцарське архітектурне бюро, засноване в Базелі в 1978 році Жаком Герцогом та П’єром де Мероном. — Прим. ред.). Власницею оселі, де ми розмістилися на перший час, була ректорка технічного університету Мюнхена. Поспілкувавшись із нею про моє майбутнє, я зрозуміла: незважаючи на те, що бюро “С. Бабушкін” працює без перешкод, я маю шукати роботу за місцем перебування. За її ж порадою я пішла на співбесіду до бюро проджект-менеджерів, де на той час займалися реалізаціями проектів редевелопменту промзон, а саме проєктом “Werk” (такою назвою позначають промислові об’єкти, на місцях яких виросли креативні та бізнес-простори. — Прим. ред.). В минулому над цим об’єктом працювало MVRDV (нідерландське архітектурне бюро, засноване в 1993 році Віні Маасом та його колишніми колегами. — Прим. ред.). Незабаром ми розпочали співпрацю. В команді бюро проджект-менеджерів я була дотичною до створення двох цікавих об’єктів: однієї з найбільш потужних гелікоптерних шкіл у Німеччині та логістичного комплексу для компанії Airbus. Робота була дуже інтенсивною та цікавою.
Беручи участь у проєктуванні цих об’єктів, я спостерігала за відмінностями в західній і східній школах архітектури. Наведу загальний приклад: у Німеччині 9 стадій проєктування, коли у нас 3; в Німеччині фундамент стратегічного міського об’єкта може відстояти 8 років, коли в Україні подібні строки просто неможливо уявити. Я не погоджуюсь із таким підходом із вагомої причини: з плином часу технології й архітектурні рішення втрачають свою актуальність. Звісно, що передусім неоднаковість методологій будівництва зумовлена економічними обставинами регіону, що варто враховувати під час обміну досвідом зі спеціалістами з інших країн. Розбіжності в поглядах можуть інколи бути шокуючими, але частіше призводять до оптимізації робочого процесу. Мандруючи світом, ми ставимося до побаченого в містах за кордоном як до беззаперечно кращого, піднесеного в технологічному сенсі та більш економічно виваженого, проте часто ігноруємо недоліки, які неможливо помітити ззовні, поглядом туриста».
«Українським архітекторам важливо представляти себе і країну на високому професійному рівні без заниження власної цінності, бо у наших спеціалістів рівень дійсно високий, але презентаційні навички потребують розвитку», — Катерина Романенко
Після завершення роботи над гелікоптерною школою Катерина протягом 7 місяців відвідувала нові співбесіди, паралельно активно взаємодіяла з міжнародними спільнотами, надаючи розголосу подіям в Україні. Архітекторка віддалено керувала бюро «С. Бабушкін», брала участь у комунікаціях із міжнародною фаховою спільнотою Architects’ Council of Europe (ACE), International Union of Architects (UIA) та займалася створенням American Fund for Ukrainian Reconstruction за ініціативи Едварда Ходорковського — киянина та випускника тієї самої загальноосвітньої школи, що і Катерина, з різницею в десятиліття.
Натомість пошуки роботи зводилися до отримання чергової відмови. Високий рівень кваліфікації, величезний багаж досвіду, різнопланове портфоліо, на диво, не давали шансу на отримання роботи за власним фахом. Знайомі багатьом українцям в еміграції складнощі з підтвердженням власної ліцензії за кордоном, бюрократичні нюанси та політика заборони деяких компаній на співпрацю зі спеціалістами поза Європейським Союзом торкнулися й Катерини. Вона продовжила свої намагання не просто отримати роботу, а зберегти власний фах у новому місті — Мадриді. Там Катерина досліджувала корінь і похідні професії архітектора, що привело її до нової відповіді. Було прийняте рішення перейти в Real Estate.
«Я все життя продавала ідею, продавала мрію, стоячи на голій ділянці, але у світі продажів я вирішую долю об’єкта, займаюсь юридичною і фінансовою творчістю. Продажі — це останній цикл усього будівництва, можливість передати архітектурний об’єкт у руки. Це дуже цікава галузь, яку я хочу опанувати…» — Катерина Романенко
Бути дипломатом від архітектури
Увесь цей час, реставруючи своє життя, Катерина працювала в складі української команди Американського фонду відбудови України (AFUR), неприбуткової організації, яка відповідає за залучення коштів для втілення архітектурних, інженерних, будівельних проєктів із відновлення нерухомості, пошкодженої через російську збройну агресію. Українські експерти AFUR задіяні в капітальному ремонті будівель по всій Україні для розміщення та забезпечення новим житлом внутрішніх переселенців, у розробленні концепцій реконструкції зруйнованого. Фонд зосереджений на тому, щоб допомагати відновлювати Україну, не будуючи щось нове, а відновлюючи те старе, яке мінімально постраждало внаслідок бойових дій. Окрім архітектурних ініціатив, спеціалісти активно працюють над визначенням пріоритетних для підтримки Фонду проєктів у державному та приватному секторах, їх узгодженням з органами влади й кінцевими користувачами, над здійсненням супроводу управління проєктами тощо.
Американський фонд відбудови України (AFUR) — спеціальна неприбуткова організація, метою якої є підтримка громад, що постраждали від війни, відновлення пошкодженої нерухомості. Джерело зображення: afur.org (скриншот)
«Волонтерська діяльність, якою я займаюся з командою Американського фонду відбудови України (afur.org), зараз є одним із найбільш актуальних завдань у моєму робочому розкладі, що потребує уваги та участі. Разом ми залучаємо міжнародні кошти та відновлюємо житло для внутрішньо переміщених мешканців міста Маріуполь. Виступаючи на українських і міжнародних сценах, беручи участь у конференціях, дискусіях, круглих столах, засіданнях, інтерв’ю та діалогах — приватних і під запис, персонально офлайн та онлайн, я завжди передавала своє професійне та громадське побажання: будь-що в Україні будувати, а тим більше відбудовувати, треба ДОРОГО, ЯКІСНО і НАДОВГО. А саме: прибрати наслідки війни та переробити їх і за можливості використати у відбудові, розробити для людей рішення дуже високого архітектурно-естетичного рівня та реалізувати в дуже високій якості. На мою думку, будувати на сто років експлуатації — це нова сталість, new sustainability, Ukrainian sustainability. Прошу всіх прийти до цього і не погоджуватися на застарілі, типові проєкти, модульне будівництво, яке масово хочуть утілити іноземні партнери, що нав’язують власну налагоджену лінію виробництва. Це пропозиція невисокої якості життя. Say NO to fast architecture», — зазначає Катерина.
«Відповідальність — це постійний стан архітектора, незалежно від війни. Витривалість, меседж світові, питання і завдання владі, професійна діяльність — щоденний “раціон” у нашій роботі»
Протягом останніх кількох років Катерина Романенко брала участь у низці європейських грантових проєктів із культури, архітектури, досліджень та освіти.
Від початку повномасштабного вторгнення вона виступає в ролі постійного модератора в комунікаціях АП НСАУ, вітчизняних архітекторів із міжнародною фаховою спільнотою Architects’ Council of Europe (ACE), International Union of Architects (UIA). Це методична діяльність, яку можна назвати архітектурною дипломатією: пошук можливостей для взаємодії, підготовка й виступи на десятках форумів і конференцій, де українські експерти розповідають іноземним колегам про Україну, контексти подій, що відбуваються, масштаби руйнувань і втрат культурної спадщини, потреби для післявоєнного відновлення міст та інфраструктури.
Українська команда архітекторів та іноземні колеги під час Всесвітнього конгресу архітекторів у Копенгагені, 2023 р. Джерело фото: фейсбук віцепрезидентки НСАУ Олени Олійник
Серед інших заходів, у яких архітекторка особисто чи разом із колегами з НСАУ представляла інтереси країни в перший рік повномасштабної війни, можна згадати конференцію «Віртуальна спадщина — сучасна реальність», організовану Орденом архітекторів Румунії в м. Сучава, зустріч Ради архітекторів Європи (Architects’ Council of Europe) в Генуї, на якій Катерина порушила питання про взаємодію українських і європейських архітекторів та їхню акредитацію, результатом якої став напрямок професійної інтернаціоналізації, форум EXPO REAL у Мюнхені, засідання Робочої групи з міжнародних бізнес-моделей Ради архітекторів Європи, семінар Королівської данської академії, присвячений відбудові України, чеську архітектурну премію, публічну конференцію «Архітектори за інновації» Ради архітекторів Європи в Брюсселі.
Із початку повномасштабного вторгнення Катерина Романенко виступає в ролі модератора в комунікаціях АП НСАУ, вітчизняних архітекторів із міжнародною фаховою спільнотою. Фото з архіву архітекторки
У 2023 році Катерина брала участь у таких заходах, як настановні зустрічі, організовані Радою архітекторів Європи, фестивалі архітектури та дизайну 4 Design Days у польському Катовіце, Венеційська архітектурна бієнале (презентація проєкту «Українська ДНК»), круглий стіл, присвячений темі збереження української архітектурної спадщини «Ukrainian architectural heritage: the dangers of losing it & its protection» у Мадриді, Всесвітній конгрес архітекторів у Копенгагені (UIA 2023 World Congress Copenhagen), Міжнародний фестиваль архітектури та мистецтв «ВЕЖА» (м. Львів) та інші.
Розповідати про майбутнє без війни
Повертаючись до викладання архітектури, варто трохи розповісти про саму освітню платформу «ARCHIKIDZ!» — міжнародний дитячий архітектурний фестиваль, який був започаткований у 1998 році в Амстердамі, а згодом набув більшої популярності. Нині його проводять у десятках міст світу, наприклад у Роттердамі, Лондоні, Лісабоні, Барселоні, Сіднеї. Київ приєднався до цього списку у 2017 році.
Мета міжнародного освітнього руху «ARCHIKIDZ!» — знайомити дітей із принципами архітектури, креативного мислення, розвивати увагу до міського та природного середовища й навички презентації ідей, допомагати творчому самовираженню, навчати вмінню працювати в команді. В безкоштовних архітектурних майстернях під керівництвом досвідчених архітекторів, містобудівників, дизайнерів, художників і студентів профільних вишів із різних країн діти створюють власні проєкти, вирішують завдання на ту чи іншу тему. Ініціатива передбачає не лише щорічну фестивальну програму, а й освітні онлайн- та офлайн-лекції, воркшопи, хакатони, виставки, кінопокази протягом року.
В Україні фестиваль став частиною програми позашкільної освіти НЦ «Мала академія наук України» (МАНУ). Щороку яскрава подія збирала багато учасників із різних міст України. У 2019 році «ARCHIKIDZ!» отримав грант від фонду «Креативна Європа».
Із дітьми працюють вітчизняні архітектори та дизайнери: Катерина Романенко, Антон Целовальник, Костянтин Ємець, Ліза Валявська, Анастасія Орденанс, Богдана Безчасна, Катерина Кузьмук, Катерина Бєлова, Ірина Паливода та інші, а також волонтери.
PRAGMATIKA.MEDIA виступає одним із медіапартнерів фестивалю.
«Завжди підтримую тих, хто працює і створює», — Катерина Романенко
Після повномасштабного вторгнення деякі учні та викладачі шкіл не вижили, а деякі вимушено змінили місце проживання, архітектор Антон Целовальник став на захист країни (проте, як ми знаємо, продовжив викладати, про його досвід ми розповідали в іншому матеріалі рубрики «Архітектори проти війни» link).
На початку було важко зрозуміти, в якому саме форматі в умовах війни продовжиться «ARCHIKIDZ!», але вже в березні 2022 р. МАНУ опублікувала звернення про поновлення навчального процесу в онлайн-форматі, який продовжується й дотепер.
Протягом кількох років в «ARCHIKIDZ!» Катерина Романенко викладає курси лекцій про архітектуру, після початку повномасштабної війни очолила команду організаторів фестивалю за кордоном. Фото з архіву архітекторки
Протягом кількох років в «ARCHIKIDZ!» Катерина Романенко викладає курси лекцій про архітектуру, після початку повномасштабної війни очолила команду організаторів фестивалю за кордоном. Фото з архіву архітекторки
Протягом кількох років в «ARCHIKIDZ!» Катерина Романенко викладає курси лекцій про архітектуру, після початку повномасштабної війни очолила команду організаторів фестивалю за кордоном. Фото з архіву архітекторки
Протягом кількох років в «ARCHIKIDZ!» Катерина Романенко викладає курси лекцій про архітектуру, після початку повномасштабної війни очолила команду організаторів фестивалю за кордоном. Фото з архіву архітекторки
За своєю суттю фестиваль завжди був міжнародною подією. У 2022 році Катерина Романенко ініціювала співпрацю Малої академії наук України й Technische Universität München, щоб провести захід у Німеччині, та очолила команду організаторів.
«Освітня програма працює в режимі онлайн і офлайн за кордоном. Із директоркою фестивалю Ольгою Глініною ми несподівано зустрілися в Мюнхені навесні 2022 року і змогли провести два фестивалі. Перший відбувся за підтримки Технічного університету Мюнхена завдяки сенаторці Інгеборг Поль і президентові університету Томасу Гофманну, який, почувши статистику кількості біженців з України в Баварії, з яких 4 тисячі — це діти, залюбки відкрив двері університету, надав команду й фінансування на проведення фестивалю. Тоді німецькі колеги розраховували на невелику кількість учасників. Коли вони почули, що ми готові прийняти 1000 дітей, — були вражені масштабом і погодилися лише на двісті учасників. Такий торг. Другий фестиваль відбувся за підтримки іншої культурної платформи, проте тема для обох фестивалів була спільна: “Місто майбутнього. Життя без війни”. Нашою організаторською метою було запросити до участі німецьких і українських дітей та долучити їх до спільної праці в напрямку розвитку заданої теми фестивалю, щоб діти і їхні батьки познайомилися і запам’ятали це знайомство, об’єднались у креативі мислення і праці. Це допомогло вирівняти соціальне сприйняття українців як нових співкористувачів простору європейських міст!
У 2022 році за підтримки Technische Universität München два дитячих фестивалі «ARCHIKIDZ!» були проведені в Мюнхені. Фото з архіву Катерини Романенко
У 2022 році за підтримки Technische Universität München два дитячих фестивалі «ARCHIKIDZ!» були проведені в Мюнхені. Фото з архіву Катерини Романенко
У 2022 році за підтримки Technische Universität München два дитячих фестивалі «ARCHIKIDZ!» були проведені в Мюнхені. Фото з архіву Катерини Романенко
Також ми співпрацюємо з французькими колегами з Ecole nationale supérieure d’architecture de Strasbourg у міжнародному конкурсі «OSCAR» (конкурс архітектурних моделей, які оцінюються фахівцями Європейського будинку архітектури Maison européenne de l’architecture — Rhin supérieur. — Прим. ред.), у якому в онлайн-форматі продовжують брати участь учні українських шкіл. Наші діти виконують завдання та надсилають фото макетів і тексти ідей, які уважно вивчаються членами журі та виносяться на голосування за певне місце в рейтингу. Ми читаємо лекції та плануємо фестивалі в нових країнах. Наступний відбудеться в Іспанії».
Катерина Романенко та італійська архітекторка Бенедетта Тальябуе. Фото з архіву Катерини Романенко
Робити голос України гучнішим
Влітку 2023 року після перерви в майже декаду Україна представила власний павільйон «Before the Future» («Перед майбутнім») на Венеційській архітектурній бієнале. Це стало великою можливістю заявити про себе й розповісти про життя сучасної європейської країни, яка протистоїть збройній агресії у ХХІ сторіччі. Розроблення та втілення концепції для Національного павільйону здійснювалися в дуже стислі строки й курувалися Мінкультом.
Робочий рендер експозиції Ukrainian DNA 2023. Зображення надане Катериною Романенко
«Окрім Національного павільйону, на окремій експозиції колеги також презентували проєкт “Українська ДНК”. “Українська ДНК” — ідея мого давнього італійського знайомого Роберто Б’янконі, який є великим шанувальником української архітектурної спадщини й особливо Софії Київської. Ідея “Української ДНК” стала реальністю завдяки об’єднанню двох професійних спільнот: Архітектурної палати НСАУ та асоціації Design4Ukraine. Експозиція складалася з унікальних авторських витинанок, колекції артоб’єктів “Ризома”, створених із кореневищ пшениці, та частини, де транслювався фільм-відеозвернення українських архітекторів із різних регіонів країни, які доєднались до війська. Під час роботи я зрозуміла для себе, наскільки сильним, важливим є моє коріння, моє походження. Такі речі більш особливі й зрозуміліші, коли ти за межами країни, на жаль. Але краще пізніше, ніж ніколи. Тому вдячна Роберто та українським колегам, з якими ми працювали разом. На мою думку, проєкт успішний, він підсилив Національний павільйон, який теж, на щастя, відбувся».
Керівником проєкту «Українська ДНК» виступив італійський архітектор Роберто Б’янконі, кураторами — дослідниця дизайну, амбасадорка Design4Ukraine у Швейцарії Анастасія Білецька, дизайнерка, амбасадорка Design4Ukraine в Італії Анна Манако, заступниця голови АП НСАУ Анна Кирій і докторка філософії в галузі архітектури Ольга Нешта.
В окремій локації проєкту «Українська ДНК» на Biennale Architettura транслювалася стрічка-відеозвернення українських архітекторів, які стали військовими. Джерело фото: фейсбук заступниці голови АП НСАУ Анни Кирій
Про українську архітектуру та деякі аспекти комунікації з європейською спільнотою далі прямою мовою.
Захід у Національній школі архітектури Страсбурга в рамках міжнародного конкурсу архітектурних моделей «OSCAR» для дітей. Фото з архіву Катерини Романенко
PRAGMATIKA.MEDIA: Чи змінилася через війну ваша думка про роль архітектора? Якою ви бачите її для себе?
Катерина Романенко: Моє уявлення не змінилося, я завжди була більше, ніж архітекторка! Це навіть довелося оголосити на одній із нарад Architectural Council of Europe (Ради архітекторів Європи. — Прим. ред.), із чим повністю погодилася президентка ACE Рут Шагеманн, яка була присутня й підтримала цей меседж на адресу європейських архітекторів, які теж потребують як професійного апгрейду, так і персонального, ментального.
Архітекторка Катерина Романенко, президентка Ради архітекторів Європи Рут Шагеманн та членкиня НСАУ, експертка з просторового планування Лідія Чижевська під час зустрічі в Брюсселі. Фото з архіву Катерини Романенко
P.M.: Ви є головою дисциплінарної комісії Архітектурної палати НСАУ. Якими питаннями комісія опікується зараз, інакше кажучи, як багато у вас роботи в цьому полі?
К. Р.: Дисциплінарна комісія не є роботою, бо робота повинна оплачуватися, тому, скоріше, це громадська діяльність. Із кінця 2023 року я не беру активної участі в дисциплінуванні, тому що довелося змінити вектор своєї діяльності.
P.M.: Чи нема у вас відчуття, що під час війни «тихцем» відбувається більше сумних речей, від яких українська архітектура й українські міста програють: просуваються сумнівні законопроєкти, нищаться пам’ятки, і не через обстріли, а через чиїсь інтереси? Чи так лише здається?
К. Р.: Перебуваючи за межами України, я постійно переміщуюся між країнами, знайомлюся з новими людьми, співпрацюю, виживаю культурно і професійно, тому не маю часу на підозри й параною стосовно чого-небудь «тихцем». Я завжди підтримую тих, хто працює і створює. Так, законопроєкти сумнівні є, і їх варто послаблювати в можливості успіху затвердження та писати нові. В іншому бардак такий самий, як і завжди. Але бардак не тільки вдома. Хаос — це теж порядок. Це я собі нагадую, і емоції мені не заважають діяти (усміхається).
Бачити перспективу й бути оптимістом
На запитання про пріоритети та найближчі плани архітекторка відповідає, що важливим завданням в Україні й поза нею є завдання виживання — фізичного, бізнесового та культурного: «Продовжується робота бюро “С. Бабушкін” над проєктами в Україні з державними установами та за кордоном із новими партнерами і в нових контекстах. На порядку денному — участь у міжнародних форумах і подіях, присвячених темі України та її повоєнній відбудові за підтримки Architectural Council of Europe, International Union of Architects. Також — викладання в Малій академії наук України дітям, організація та участь у дитячих архітектурних фестивалях, які ми продовжуємо створювати разом з “ARCHIKIDZ!”».
Біля стенду НСАУ «Building the Future» під час Всесвітнього конгресу архітекторів у Копенгагені, 2023 р. Фото з архіву Катерини Романенко
Катерина Романенко наразі виступає експертом у міжнародному науковому архітектурному проєкті на грантовій основі, також отримала запрошення до співпраці з одним із муніципалітетів Нідерландів та з кількома іспанськими компаніями. «Проте вся моя творчість, юридична грамотність, ерудованість та любов до девелопменту, консенсусу, спілкування, публічності, зйомок, краси, а також поради друзів, яких я люблю і дуже їм вдячна, привели мене в суперкласну команду у сфері Real Estate», — ділиться вона. Тож, вочевидь, незабаром ми почуємо про новини в цій сфері.
Працювати для того, щоб світ не лише слухав, але й чув українських спікерів, голос України — не завжди легко. Попри солідарність і підтримку від багатьох урядів і окремих експертів, їхні увага й розуміння не є автоматично гарантованими. Ми часто маємо різні погляди й абсолютно точно — різний досвід.
Для сміливих людей немає закритих дверей, а найважчі з них відчиняються легко!
