Рецепт Єнчепінга: почуй і адаптуйся
Європейська комісія з 2010 р. присуджує нагороду Access City Award, відзначаючи зусилля міст з формування інклюзивного середовища. За критеріями доступності оцінюються такі параметри: забудоване середовище й громадські простори; транспортна й суміжна інфраструктура; інформація та зв’язок, включно з новими технологіями (ІКТ); громадські об’єкти й послуги. В премії беруть участь міста з населенням від 50 тис.
Серед переможців чимало історичних міст: Авіла, Зальцбург, Берлін, Ґетеборг, Бурос, Мілан, Честер, Ліон, Бреда, Варшава. Перше місце в Access City Award 2021 посіло шведське місто Єнчепінг завдяки особливому підходу до консультацій із міськими громадами.

Концертна зала Spira у шведському Єнчепінзі обладнана тактильними мапами й вивісками, тут доступний аудіогід, передбачені всі умови для пересування в інвалідних візках
Концертна зала Spira у шведському Єнчепінзі обладнана тактильними мапами й вивісками, тут доступний аудіогід, передбачені всі умови для пересування в інвалідних візкахЄнчепінг (140 тис. населення) розташований між більшими Стокгольмом, Ґетеборгом і Мальме. Місто зуміло налагодити системну роботу з Федерацією прав інвалідів і Асоціацією літніх громадян, регулярні зустрічі проводяться не менше ніж раз на квартал, зокрема, їх долучають до аналізу будівельних проєктів.
«Ми усвідомлювали важливість діалогу на ранніх стадіях, коли плануємо й будуємо наше місто. Єнчепінг росте, і ми хочемо рости стійко й гармонійно», — каже мер Єнчепінга Анн-Марі Нільссон.
За участі Федерації прав інвалідів і Асоціації літніх громадян була здійснена «інвентаризація» кафе, ресторанів, громадських закладів на предмет відповідності вимогам інклюзивного дизайну, а на сайті муніципалітету опубліковано мапу таких закладів. Крім того, були прописані чіткі міські стандарти інклюзивності, проте заохочується й ініціатива. Наприклад, муніципалітет Єнчепінга навіть запровадив нагороду для місцевих підприємств, щоб відзначити їхній внесок у підвищення доступності.
Значна увага приділяється громадським проєктам. Одна з найбільш вражаючих із погляду інклюзивності будівель тут — концертна зала Spira з видом на озеро Веттерн. Spira обладнана тактильними мапами й вивісками, тут доступний аудіогід, передбачені всі умови для пересування в інвалідних візках.

Реновація частини заводу «Арсенал» і Арсенальної площі перетворила закриту століттями територію військового заводу на загальноміський відкритий простір
Міські парки та дитячі майданчики, пішохідні маршрути довкола озера й навіть заповідник адаптовані до потреб інклюзивності. Єнчепінг розташований у ландшафтному регіоні Східного Веттерна, занесеного до списку ЮНЕСКО. Муніципалітет керує заповідником Моссе, де також прокладені маршрути для маломобільних громадян.
«Доступність — це не лише відмова від бордюрів та інвентаризація магазинів. Справжня доступність приходить тоді, коли люди можуть почуватися в безпеці, відчувати себе бажаними гостями, залученими до життя міста», — каже спеціаліст зі стратегії сталого розвитку муніципалітету Єнчепінга Крістіна Андреассен.
Інклюзивність як каталізатор туристичної привабливості
Видавництво путівників Lonely Planet щорічно оновлює список напрямків, що включають історичні пам’ятки, природні ландшафти чи дайвінг-споти з адаптованою для потреб людей з обмеженими можливостями інфраструктурою.
Серед рекомендацій — острів Сицилія, Сідней, Відень, Барселона. Наприклад, останню Національне агентство з туризму Іспанії просуває саме як інклюзивне місто. І справді: тут людей на візках і з візочками готові прийняти 80% станцій метро і 100% автобусів, місцеві музеї надають безкоштовне відвідування таким категоріям туристів, до їхніх потреб підготована інфраструктура пляжів.
У Любляні путівник Lonely Planet радить обов’язково відвідати знаменитий замок XVI ст., до якого можна дістатися на фунікулері (він безкоштовний для людей з обмеженими можливостями й осіб, що їх супроводжують) або потягом, — ці види транспорту також пристосовані для комфорту гостей в інвалідних кріслах.
Як доступний напрямок просувається також Сицилія, незважаючи на те, що, на перший погляд, вузькі італійські вулички складно адаптувати до потреб маломобільних мандрівників. Тим не менш туроператори пропонують вельми широкий спектр послуг і для цієї групи — від підводного плавання та водіння бездоріжжям до риболовлі й приготування оливкової олії. Саме на Сицилії було зафіксовано два рекорди Гіннеса: перша жінка з паралічем нижніх кінцівок пірнула на глибину 59 м і перша сліпа жінка занурилась на 41 м.
А що ж Україна? Державні будівельні норми оновлені, проте адаптація всіх громадських просторів, від музеїв і театрів до прогулянкових інклюзивних зон у заповідниках, — задача на багато десятиліть вперед. Ситуацію відображає дослідження проєкту «Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України», втілюваного за підтримки Українського культурного фонду. В рамках ініціативи планується проаналізувати 1500 музеїв країни.
За чотири місяці роботи було зібрано інформацію про 400 інституцій, і, на жаль, лише в п’яти з них пропонуються базові елементи доступності: безбар’єрні територія та вхід, адаптовані експозиції, інклюзивні туалети. І всі п’ять — у столиці: Національний музей Голодомору-геноциду, Національний культурно-художній і музейний комплекс «Мистецький арсенал», Національний музей історії України у Другій світовій війні, Музей «Становлення української нації» і Музей історії міста Києва.

Громадський простір потрібно проєктувати, виходячи з припущення, що група, яка складається на сто відсотків із людей з особливими потребами, може побажати відвідати локацію
Результати дослідження автори обіцяють опублікувати на сайті www.travels.in.ua, де будуть представлені детальні описи умов прийому відвідувачів із числа маломобільних груп за кожним об’єктом в усіх регіонах України. Буде реалізована й можливість пошуку пропозицій різних видів інклюзивності.
Святослав Горбенко, один зі співавторів оновлених будівельних норм інклюзивності, зазначив, що гуманізація простору в Україні є особливо складним завданням. «Радянські норми викреслювали людей з інвалідністю з міського середовища. Для них функціонували окремі освітні заклади, окремі виробництва, часто винесені за міську межу — їх просто приховували з поля зору. Ми маємо виправити цю ситуацію, підвівши міста до інклюзивних норм. Така мета ставить перед архітекторами цілий комплекс задач, пов’язаних не лише з вирішенням проблем людей з інвалідністю, а й зі створенням функціональних, безпечних і рентабельних об’єктів.
Наприклад, необхідно розраховувати евакуаційні шляхи з будівель, беручи до уваги всі можливі нозології. І якщо старі та перехідні норми інклюзивності враховували лише деякі потреби невеликої кількості людей, то сьогодні необхідно говорити, що група, яка складається на сто відсотків із людей з особливими потребами, може побажати відвідати локацію і, виходячи із цього, має здійснюватися її проєктування. Часто у створенні проєктів орієнтуються лише на найактивнішу групу, забуваючи, скажімо, про тотально незрячих. Наскільки комплексне рішення пропонується — настільки ж треба судити про його доступність», — говорить Горбенко.
Із закритого військового заводу у відкритий громадський простір
Фортифікаційні споруди та інші будівлі з «військовою» функцією найяскравіше демонструють, як змінилося саме поняття безпеки. У середньовіччі фортеці — тодішні абсолюти громадських просторів — пропонували в якості рішень із убезпечення неприступні стіни, високі сходи, глибокі рови, тобто максимум перепон, ліній оборони, поділу на «свій/чужий». Тепер завдання пабліків кардинально змінилося: вони мають об’єднувати соціум, генерувати зв’язки, а отже, бути доступними й безпечними для всіх категорій населення.
У Києві прикладом такої адаптації є проєкт A-Station — реновація частини заводу «Арсенал» і Арсенальної площі. Корпуси військового заводу, суворо секретного від самого дня заснування в 1849 р., із закритою територією, в процесі реновації не просто змінили функціональне призначення, а й стали «сполучною точкою» загальноміського простору.

Реновація відкрила доступ до всіх будівель A-Station і прилеглої території. Благоустрій прилеглої території втілений із максимальною кількістю озеленення та повністю безбар’єрний
«Одним із основних наративів проєкту реновації частини заводу «Арсенал» є його інклюзивність і відкритість. Саме тому відкритий доступ до всіх будівель локації та до прилеглої території. Головні входи в будівлі та приміщення організовані без перепадів і сходів.
Ураховуючи особливості рельєфу, лише два входи до корпусу № 7 довелося обладнати сходами й пандусами. Благоустрій прилеглої території втілений із максимальною кількістю озеленення та зроблений повністю безбар’єрним. Тут нема сходів і різких перепадів, а облаштовані зони відпочинку пропонують зупинитися, посидіти на лаві та зануритися в атмосферу історичного середовища», — розповідає головний архітектор проєктів AVG Олександр Максимов.
Аналогічними принципами архітектори керувалися під час розроблення проєкту реновації Арсенальної площі. Крім транзитної функції, вона мала повернути функцію громадської зони, місця зустрічей і дозвілля. Безбар’єрність — одна з безумовних вимог до таких просторів.
Значний перепад висоти, що існував раніше, архітектори AVG Group нівелювали пологими пандусами, розтягнутими практично по всій довжині історичних будівель. Завдяки такому рішенню, а також кольоровому оформленню покриття, площа, позбавлена сходів, сприймається цілісною.
Олександр Максимов зазначив, що озеленення слугує тій самій меті — об’єднати простір перед вестибюлем станції метро з відреставрованою частиною заводу «Арсенал» на протилежній стороні вулиці Грушевського. «Висаджено кілька десятків дерев і кущів, а форма клумб розкриває площу в бік перехрестя й дозволяє задіяти всю територію. Створюється комфортний підхід до пам’ятника. За ініціативи містян через вулицю Грушевського планується наземний пішохідний перехід, що надасть композиційної цілісності громадському простору й підтримає інклюзивність усієї локації», — каже Максимов.

Головний дизайнер громадської організації «Агенти змін» Олександр Колодько як безумовно інклюзивне рішення відзначив той факт, що всі входи до будівель реалізовані в один рівень. «Із недоліків — важкодоступний для маломобільних відвідувачів другий поверх того самого фудмаркету, оскільки там нема ліфтів, лише сходи», — додав Колодько.
Як експерт із навігації, він звернув увагу, що з погляду інформативної доступності тут усе ще бракує даних. «Наприклад, потрібна мапа території і список орендарів, а в глибині — додаткові покажчики. Це особливо допоможе точкам, які не проглядаються з вулиці й до яких люди можуть не доходити».
Олександр Колодько також зазначив, що поки не закрите питання орієнтування для незрячих. Системний підхід вимагає не лише табличок зі шрифтом Брайля, а й тактильних доріжок до них, і звільнення проходів від автомобілів.
«Проєкт A-Station на Арсенальній, на мою думку, є дуже вдалим прикладом ревіталізації, причому доволі якісно втіленим. Мені дуже подобається, як відреставрували цеглу і як облаштували приємний публічний простір», — коментує Колодько.
За його словами, рівний позитивний настрій створює також єдиний дизайн-код вивісок в «Арсеналі» — однаковий шрифт, чорні букви й жовта підсвітка. «Це одразу дає відчуття впорядкованості, жодних зайвих стилів і кольорів у просторі. І жодного відтоку клієнтів також не спостерігається, це свідчить про те, що зовсім не страшно обійтися без яскравої вивіски», — зазначив експерт.
Дмитро Щебетюк, засновник «Доступно.UA», автор проєкту «Рейтинг доступності міст України «Тостер»», в цілому позитивно оцінює проєкт A-Station.
«Повністю доступна «Освіторія», в декотрих закладах на вході все ж є сходинки, та це не критично. Із мінусів — бракує навігації. Наприклад, у деяких ресторанах наявний також доступний вхід, проте не одразу зрозуміло, де саме він розташований. Найгостріше невирішене питання — перехід з одного боку на інший через дорогу. Без нього не можна говорити про доступність громадського простору», — підкреслює Щебетюк. Він також зазначив, що є над чим працювати і в питаннях забезпечення мобільності для слабозорих.
«Київ дещо відстає у вирішенні питань створення інклюзивного середовища від деяких менших міст, де питання вже вирішуються комплексно. Львів і Вінниця значно активніше рухаються в цьому напрямку. Звісно, адаптувати історичну забудову — складне завдання, та відносно загальнодоступної частини завжди можна знайти рішення», — говорить Дмитро Щебетюк.
Громадські слухання обов’язкові під час створення громадських просторів
Із позитивних новин від міської влади: в питаннях розвитку територій Київ готовий дослухатися до думки громадськості. Наприклад, активно обговорювалося питання організації наземного переходу через Арсенальну площу, його проєкт набрав достатньо голосів у Громадському бюджеті й буде реалізований. Підписане розпорядження КМДА № 2657, і вже у 2022 р. наземні переходи через вулиці Грушевського, Мазепи й Московську будуть побудовані. Компанія A Development, що здійснює реновацію частини заводу «Арсенал» і Арсенальної площі, фінансово підтримала розроблення проєктної документації.
Також наявне й системне рішення: Київрада прийняла Положення про публічні консультації під час планування громадських просторів у Києві. Воно набуває чинності з 1 січня 2022 р. і стосується створення, реконструкції і благоустрою публічних просторів. «Кияни, громадські організації можуть ініціювати публічні консультації шляхом створення ініціативної групи. Потрібно підписати письмове звернення на ім’я міського голови», — повідомила депутатка Київради Євгенія Кулеба.

Створюється реєстр, у якому фіксуватимуть результати розгляду пропозицій, що надійшли під час публічних консультацій. Пропозиції, внесені під час проведення публічних консультацій, будуть проаналізовані протягом 14 робочих днів із дня завершення прийому пропозицій. Після аналізу всієї інформації відповідальний суб’єкт мусить підготувати коротку відповідь про їхнє схвалення, часткове схвалення чи відхилення.
Відповідну рецензію опублікують на веб-порталі територіальної громади Києва. За результатами публічних консультацій протягом 15 днів підготують звіт. Його також опублікують на веб-порталі територіальної громади Києва чи «будь-яким іншим способом» не пізніше, ніж за 5 днів із моменту завершення роботи ініціативної групи.
Є нюанс: Положення визначає громадський простір як територію загального користування в межах міста, що:
- Є відкритою та доступною для всіх її користувачів вільно, постійно, періодично чи час від часу;
- Не використовується з комерційною метою;
- Не перебуває в приватному користуванні тих чи інших осіб;
- Використовується з метою спілкування, дозвілля, рекреації, проведення масових заходів.

Із 1 січня 2022 року обов’язкові консультації з громадськістю під час створення, реконструкції та благоустрою публічних просторів
Із 1 січня 2022 року обов’язкові консультації з громадськістю під час створення, реконструкції та благоустрою публічних просторівТаким чином, організація громадських просторів у рамках комерційних проєктів не регулюється прийнятим документом. Проте є механізм удосконалення вже діючих громадських просторів (наприклад, покращення навігації для слабозорих на Арсенальній площі).
Уповноважений суб’єкт відповідно до передбаченої процедури ініціює проведення публічних консультацій відносно вже діючого громадського простору. Пропозиції, які візьмуть до уваги, будуть враховані у формуванні завдань на проєктування, конкурс чи затвердження техдокументації на виконання робіт із капітального чи поточного ремонту, благоустрою об’єкта громадського простору.
«Це рішення є дуже своєчасним, адже завдяки Положенню будуть створюватись якісні публічні простори в інтересах людей, ураховуючи потреби всіх категорій. Важливо, що громадськість, містяни матимуть можливість вносити пропозиції саме на ранньому етапі реалізації проєктів», — повідомила депутатка Київради Євгенія Кулеба.
Як бачимо, Україна теж рухається в тренді: стати сильним можна, лише створивши комфортні умови для всіх без винятку членів суспільства. Безпечне місто стимулює синергію своїх жителів.
Текст: Оксана Гришина