Ігор Юрасов працює в archimatika з 2011 року. Спеціалізується переважно саме на технічній сфері та BIM. Врешті в компанії він став керувати BIM-відділом.
Нині у сфері його обов’язків переважно організаційні питання: формування команди, узгодження вимог замовника/підрядника, стандартизація, а також автоматизація процесів. Ігор є одним зі співзасновників UBC (Ukrainian BIM Community), де активно працює з колегами над просуванням BIM в Україні, адаптацією міжнародних стандартів та розробленням власних. «Також із невеликою командою просуваємо власні BIM/VDC послуги на закордонний ринок, працюємо в консалтинговому напрямі», — розповідає Ігор про себе.
Його колега Олександр Столовий працює в компанії вже 11 років. Розпочинав, так би мовити, із самого початку кар’єрних сходів — як помічник архітектора. На сьогодні він уже партнер та головний архітектор проєктів.
Олександр працював над ТРЦ Respublika, останніми чергами Комфорт Тауна, ЖК White Lines, який наразі будується, офісним центром Space4, ЖК Спектрум в Рівному, а також над концепціями житла у Львові, Рівному, Харкові.
В archimatika кожна наступна задача — це новий виклик
«Більшість наших проєктів — це житлові комплекси. Але оскільки ми компанія, яка спеціалізується на великих ділянках, комплексний урбаністичний підхід — один із наших козирів. Ми не тільки займаємось плануванням квартир, а й працюємо з інфраструктурою міста загалом. В archimatika кожна наступна задача — це новий крок, новий виклик. Згідно з нашим підходом, ми проєктуємо насамперед не архітектуру, а процеси в ній. Процеси всюди різні, бо різні контексти диктують індивідуальний підхід», — зазначає Столовий.
Він каже, що надає перевагу проєктуванню для маленьких міст, тому що в них сильніше відчувається цей ефект від фінального результату. «Маленькі міста — це певна ювелірність та величезна відповідальність. Як ми періодично говоримо в компанії, прекрасні проєкти круті тим, що вони дають щось не тільки мешканцям комплексів, які ми проєктуємо, а й усьому місту. Під “щось” я маю на увазі нову вулицю, площу або сквер», — каже Олександр.
Окрім викликів у проєктуванні, команда archimatika, як і більшість компаній, що працювали в офісах, зіткнулась із пандемією у 2020 році. Тоді архітектори пірнули у віддалену роботу. Це був проміжний «ковідний» етап, коли всі компанії потестили віддалений формат і більш-менш підготувалися.
«Але, як не крути, тоді це був елемент “за бажанням”. Зараз же це нагальна потреба. Більшість людей роз’їхались на початку повномасштабного вторгнення, і знову згуртувати команди було великим викликом. Але ми пройшли цей тест. Багато людей і досі працюють на відстані, це вже сприймається як норма. Думаю, що ринок так і буде розвиватися в цьому напрямку. Ми більше не прив’язані до офісів», — ділиться досвідом Столовий.
Чому archimatika обрала соціальний проєкт?
Попри те, що компанія працює над великими комерційними проєктами, команда без питань взялась і за невеликий, соціальний, адже на сьогодні в країні спостерігається високий запит на відновлення та відбудову.
Ми не шукали проєкт самостійно — проєкт знайшов нас
«Це один з елементів того, що стається зараз у нашому суспільстві — відбувається відкриття ринків. Так, ми ще не інтегрувалися в ЄС, але вже стаємо більш відкритими, тому що для нас це спосіб виживання в боротьбі з ворогом, ми маємо ставати сильнішими. На ринок прийшли фонди, які вже замовляють проєкти відбудови відповідно до своїх запитів. Сьогодні на ринку є високий запит на відновлення. Так сталося і з проєктом відбудови школи — в нашому випадку це також було замовлення від фонду. Ми не шукали проєкт самостійно — проєкт знайшов нас», — каже Столовий.
Візуалізація: archimatika
За словами архітектора, соціальні проєкти надихають і мотивують.
«Коли працюєш над такими проєктами, відчуваєш свій вклад у нашу спільну боротьбу за перемогу. А відчуття, що твоя професія стала в нагоді в такий надскладний час, дуже мотивує. Тому цей проєкт можна назвати двічі соціальним: для тих людей, яким ми відбудовуємо школу, та для всієї команди архітекторів. Такі проєкти допомагають знайти опору, щоб рухатись далі», — говорить він.
Крім того, у компанії вже є практика роботи над відновленням села Посад-Покровське Херсонської області.
«Коли ти саме на партисипативному рівні відвідуєш село, спілкуєшся з людьми, отримуєш їхній фідбек і трошки занурюєшся в соціальний контекст, то починаєш відчувати потребу не в суперінноваціях, а в збереженні всього традиційного і зрозумілого людям. Того, що вони втратили.
Ми живемо у важкий період, коли люди втрачають всі опори — родину, нерухомість, відчуття стабільності. Тож необхідно дати людям можливість відчути частинку того, що вони мали. Це дуже важливо навіть із психологічного погляду. Людина повертається в нове, але з відчуттям того, що це місце для неї рідне, що воно відповідає її ідентичності», — зазначає Столовий.
Проєкт відбудови села Посад-Покровське на Херсонщини. Візуалізація: archimatika
Коли команда ухвалювала рішення по Посад-Покровському, то відштовхувалась від того, що саме притаманне архітектурі села. Тут це були світлі поштукатурені стіни та черепичні дахи. «Звісно, сама архітектура може бути іншою, свіжішою. Але цей базис використання облицювальних матеріалів є керівним, адже людина, повертаючись, відчуває, що ця хата — її. Що під час відбудови ми не зробили все повністю нове, а зберегли південноукраїнську особливість домівки.
Це своєрідний виклик для нас, адже в період надзвичайних руйнацій і втрати всього матеріального й культурного дуже важливо, відновлюючи, залишити слід щасливих часів. Люди мають бачити сенс повертатися на свою землю, відчувати ідентичність своїх рідних місць. Інакше багато з них не побачать сенсу повертатися з-за кордону», — додає Олександр.
Проєкт відбудови села Посад-Покровське на Херсонщини. Візуалізація: archimatika
Власне, коли фонд BUDUYUA запропонував компанії проєкт відбудови районної школи для гостомельської громади, архітектори поставили перед собою завдання зробити новітню школу — з усіма сучасними підходами та розумінням сучасних тенденцій.
Над проєктом зі старту працювала команда кріейторів на чолі з Миколою Морозовим: Олег Репура, Артем Єсауленко, Дар’я Хохлова та Дмитро Танцуров. Проєкт був складний, оскільки питання реновації назрівало ще до війни, але не хотілося дотримуватися звичного підходу «просто перефарбувати». Було прагнення зробити щось геть нове, краще.
«В нових умовах ми орієнтувалися на стратегію Build Back Better — відновлення фактично з нуля та краще, ніж було. Водночас ми намагалися зберегти ті хороші риси, що вже були: вихід на дорогу, величезну територію позаду школи, свого роду паблік спейс — стадіон, де збирались місцеві, підлітки та діти. У підсумку ми вирішили поділити територію на умовні зони: власне, на шкільну, публічну та дитячу. Хочу окремо відзначити “сходи”, які призначені саме для дітей: тут вони зможуть збиратись і спілкуватись зовні школи», — розповідає Олександр Столовий.
Сходи відіграють важливу роль як простір для спілкування учнів поза класом. Візуалізації: archimatika
Це один із проєктів, який дійсно вийшов прекрасним у всіх сенсах
«Коли ти працюєш в archimatika, ти сам собі придумуєш завдання із зірочкою. Наприклад, хочеш спроєктувати школу таким чином, щоб вона зонувала простір, щоб із 3-го поверху відкривався вид на всі комплекси аеропорту, щоб навчальний процес доповнювався краєвидами, які пов’язують учнів із контекстом їхнього населеного пункту.
Тут узагалі досить цікава історія. Ми працюємо в рамках великого комплексу: з одного боку — зруйнована школа, з іншого — житло. Житлом займається французька компанія. Нам же треба було оцінити все разом, подумати, який вигляд це буде мати в комплексі», — ділиться Олександр.
Якщо розглянути сам проєкт, подивитися, які арки використовували у фасадних рішеннях, можна розгледіти алюзію на ангари для літаків, що розташовані поруч з аеропортом.
«Це алюзія на славнозвісний літак “Мрія”, який був знищений (але ми знаємо, що Мрію не зруйнувати ніколи). Тож ці посилання на фасаді виступають у ролі привʼязкового елемента. Створити таку саму школу в іншому місті не вийде, тому що вона має власну ідентичність і прив’язана саме до гостомельської громади. В цілому це один із проєктів, який дійсно вийшов прекрасним у всіх сенсах», — додає архітектор.
Форма фасадів відсилає до літака “Мрія”, який було знищено внаслідок бойових дій на гостомельському аеродромі в лютому 2022 року. Візуалізації: archimatika
Візуалізація: archimatika
За його словами, під час презентації проєкту представники фонду були в захваті. Тоді в цілому на презентацію концепції була дуже зворушлива та емоційна реакція.
«У нас була дійсно крута презентація проєкту безпосередньо в Гостомелі: в актовій залі зібралися люди, ми розповідали про відбудову школи та показували відео. Тоді ми отримали надихаючі відгуки. Коли ти поцілюєш у яблучко, ти відчуваєш це за миттєвим фідбеком людей. Зараз же ми на стадії узгодження концепції, стаємо на крок ближче до реалізації проєкту», — каже Столовий.
Роль BIM-технологій у відбудові
Ігор Юрасов упевнений, що BIM (Building Information Modeling) — це може бути максимально ефективним процесом, оскільки передбачає і безпосередньо моделювання, і колективну взаємодію, і структруність даних, їх обмін та використання. Під час розроблення концепції це дає змогу побудувати 3D-модель та швидко показати результат кріейторам, щоб вони детальніше реалізували все для представлення замовникам і громаді.
Крім того, команда може витягти якісь базові швидкі параметри за площинами та функціональними розподілами, щоб швидко продемонструвати загальні показники.
3D — основа початкової стадії цього проєкту
Робота archimatika базується на продуктах Acrhicad уже років 15–20. За словами Ігоря Юрасова, саме на початкових стадіях (концепція, ескізи, передпроєкт) він зручніший для архітекторів у цілому, порівняно з аналогічними інструментами. В Archicad простіше і швидше зібрати команду, нижчий поріг входження, трохи простіше організувати колективну роботу — особливо зараз, коли працівники розкидані по різних містах і країнах.
3D-схема школи. Надано archimatika
«В COVID ми потренувалися, а зараз практично все винесене в хмару, сервери крутяться там і не залежать від нашої інфраструктури на землі, наскільки це можливо. Звичайно, в нас ще є серверна інфраструктура, що служить більше як сховище даних. Але те, що стосується оперативної роботи, вже давно в хмарі, це простіше та зручніше для архітекторів. Оскільки ми на стадії концепції, то на цьому етапі Acrhicad дуже зручний — щось пошукати, презентувати якусь варіативність. Тут багато інструментів, які прості в застосуванні. Інші ПЗ не дають такої повноти, потрібно юзати декілька ПЗ, щоб усе зібрати в одну картину. Тому співвідношення “зусилля-результат” якраз дуже влучне для ранніх стадій проєктів», — зазначає він.
АРХІкад, АРХІматика, АРХІтектори
Під час роботи над відновленням гостомельської школи архітектори, щоб візуалізувати свої ідеї, працювали за класичною схемою: перекидали модель в Archicad, або у Enscape, або в Lumion. Фактично використовували 3D-обʼєкт як основу для подальшої візуалізації.
«Archicad дозволив нам працювати паралельно, незалежно від того, де перебували фахівці. Це можна було зробити завдяки BIMCloud і TeamWork — функції, яка реалізується за допомогою програми BIMCloud. Дуже зручно, враховуючи, що всі члени команди працювали з різних місць. Офісні часи йдуть у минуле, більше не потрібно всім перебувати в одному кабінеті, щоб створювати круті проєкти. Тим паче, що GRAPHISOFT CENTER Ukraine дає таку можливість і всіляко підтримує українських архітекторів», — розповідає Ігор.
За його словами, Archicad дуже спрощує взаємодію. За бажання він дозволяє підключити навіть замовника, якщо він розуміє софт програми. «Та на крайній випадок можна вивантажити модель у BIMx, покрутити на планшеті чи навіть на телефоні, якщо модель неважка: наприклад, на початкових стадіях. Тобто умовно є змога зануритися саме в 3D-модель», — додає архітектор.
Генеральний план школи Гостомеля. Надано archimatika
Олександр Столовий теж зазначає, що Archicad є універсальним інструментом, як із погляду програмного забезпечення, так і з погляду покриття великої кількості інструментів.
«Коли ти працюєш у команді, тобі потрібно інтегрувати нових людей у командний процес. Людина може прийти з пакетом знань цілої низки ПЗ, але при цьому їй треба стати частиною командного процесу. І тут Archicad дуже допомагає, бо знання цього софту пришвидшує таку “акліматизацію”», — каже він.
Його колега, Ігор Юрасов, додає, що цей інструмент дійсно є важливим помічником у співпраці з командою, особливо в сучасних умовах, коли кількість обізнаних фахівців скорочується.
«Люди починають працювати за кордоном, шукати щось краще. Знайти скілового фахівця дедалі важче. Низький поріг входження в Archicad є хорошим плюсом — людину простіше адаптувати та занурити в підготовлене середовище. Другий аспект — інструмент BIM, який доволі якісно та швидко допомагає все реалізувати», — додає він.
Безпека понад усе
Під час проєктування школи архітектори обов’язково враховували наявність укриття. Це вже є частиною державних будівельних норм. Столовий у цьому питанні повертається до данського архітектора й консультанта з міського дизайну Єна Ґейла, який колись сказав: «Проєктуючи міста для війни, не забувайте, що насамперед це — міста для життя».
«Тому, розуміючи потребу в укритті в школі, ми також розуміємо, що це обов’язково має бути приміщення подвійного призначення: наприклад, для проведення позакласних заходів чи гуртків у звичайний час і для безпеки під час тривоги», — додає Столовий.
Навчання ≠ нудьга
На думку Столового, школа має бути цікавим місцем для дитини. У навчальних закладах завжди є якісь пришкільні ділянки, що мають бути враховані в плануванні. Це може бути внутрішній двір, який стане відкритим лекторієм. Інколи школа прилягає до вулиці та має активний фасад, частина якого перетворюється на кафе для батьків.
Школа має інтегруватися з громадою
«Школа — це не закритий клуб “десь там за парканом”. Освітній процес став набагато різноманітніший і за методологією, і за підходами. З’явилася відкритість навчальних процесів, внутрішніх просторів для зовнішнього світу. На мою думку, відкритість і взаємодія із зовнішнім простором дуже важливі», — зазначає Олександр.
Візуалізація: archimatika
Архітектор підкреслює, що сучасна школа має стати універсальним простором. Сучасні навчальні заклади мають мотивувати дітей відвідувати їх, тому необхідно створювати всередині шкіл якісь можливості для освітнього зростання.
Зараз діти навчаються віддалено, тому дуже важливо подбати, в які школи вони повернуться
«На мою думку, в школі не має бути жодного простору, який не задіяний в освітньому процесі. Розширювачі в коридорах, якісь вестибюльні багаторівневі елементи чи ще щось — це все місце для комунікацій, лекторіїв, позакласних заходів», — наголошує Столовий.
PRAGMATIKA.MEDIA: Спираючись на ваш досвід, якими інсайтами ви б хотіли поділитися з компаніями, що планують подібні ініціативи?
Олександр: Основний інсайт — вчіть англійську мову.
Ігор: І софт.
Олександр: За моїми спостереженнями, дуже часто постає питання, якого не мало б бути. Люди з нервовим очікуванням чекають на іноземних конкурентів, які сюди прийдуть і щось не те збудують. Починають щось придумувати, пропонувати написати закон для регулювання заходження іноземних компаній тощо.
Але це страхи неготової людини.
Хочеться, щоб кожен зрозумів та усвідомив — за кордоном не існує ворогів, окрім одного. Це великий ринок і світ можливостей. Інша справа, якщо ти не готовий до цих можливостей, тоді над цим треба працювати.
Тож починаємо зі знання англійської та впевненості у своїх технічних навичках, які знадобляться за кордоном.
P.M.: Які важливі моменти про ініціативу ви б хотіли донести до громадськості та міжнародної спільноти?
Олександр: Хочеться, щоб усі помітили, що маленькі громади можуть виявляти свою спроможність до самостійності, сучасності та бути на одному рівні з величезними містами, при цьому зберігаючи свою ідентичність.
Авжеж, можна сказати, що Гостомель — сателіт Києва тощо, та ми бачимо, як контекст відновлення згуртовує й надихає місцевих жителів. Кожен із них намагається бути частиною проєкту, подолати все погане і стати кращим. Ніхто не жаліється, громада відчуває більшу згуртованість, тому що люди більш-менш мобільні. І таких прикладів, як Гостомель, багато.
Хоча ми й живемо в такий буремний період, люди не втрачають упевненості, що ми з усім упораємось.
