Миколаїв разом із Харковом — два найбільші українські міста-фронтири, що взяли на себе чи не найважчий удар на початку повномасштабного вторгнення. Саме через найбільшу кількість викликів ці міста отримали шанс на відбудову за підтримки всесвітньо відомих архітекторів: Харків — від Фонду британського архітектора Нормана Фостера, а Миколаїв — від італійської архітектурної компанії One Works на чолі з її співзасновником Джуліо де Карлі.
Команда One Works розробляла пілотну концепцію у співпраці з данськими колегами, громадою міста та муніципалітетом Миколаєва. Ця співпраця стала можливою завдяки підтримці Королівства Данія, Євросоюзу та Програми розвитку ООН (ПРООН). Уся інфраструктура, спроєктована іноземним бюро, базується на детальних та системних пропозиціях мешканців і повністю відповідає «блакитній» стратегії розвитку. В цьому матеріалі PRAGMATIKA.MEDIA виокремлює головні складники урбаністичного та інфраструктурного напрямів відбудови Миколаєва, які представили на конференції, а також детально пояснює, які зміни для південного українського міста можуть принести пілотні проєкти.
Як з’явилась «блакитна» економічна концепція
«Місто на хвилі» — це слоган нового брендингу Миколаєва, який місто отримало на честь свого 230-річчя, ще до російського вторгнення. Тепер ці слова стали девізом нової «блакитної» економічної програми міста, де хвиля (тобто водні ресурси) — це основа економічної та екологічної стратегій.
«Блакитна» модель означає, що місто робить ставку на розвиток таких напрямків, як суднобудування й ремонт суден, аквакультура, рибальство, прибережний і морський туризм, морські біотехнології, офшорна енергетика, інновації у сфері проєктування морської інфраструктури. Зрештою, ці сфери для Миколаєва та південної частини України були традиційними багато років. Проте концепція «блакитної» економіки акцентує на тому, що розвиток міста має бути сталим і базуватись на дбайливому та свідомому використанні водних ресурсів.
Директор Української асоціації центрів підтримки бізнесу Артем Ващиленко та керівний партнер компанії One Works Джуліо де Карлі під час конференції, присвяченої відбудові Миколаєва. Фото: Сергій Пірієв / ПРООН в Україні
Стратегію переходу Миколаєва на «блакитну» економічну модель представив Артем Ващиленко — директор Української асоціації центрів підтримки бізнесу (УАЦПБ), який є одним із розробників плану відбудови Миколаєва: «“Блакитне” зростання є частиною офіційної стратегії розвитку ЄС на найближчі 10 років. Україні як державі-кандидату дуже важливо спілкуватись із партнерами тією самою мовою, оперувати тими самими поняттями. Вода — це миколаївська ДНК, любов до води, до хвиль та вітрил притаманна нам історично, саме тому ми хочемо перетворити Миколаїв на центр “блакитного” відновлення та розвитку. Звичайно, з новим розумінням економічної прибутковості, сталого використання та енергоефективності».
Щоб процес відбудови Миколаєва був якнайшвидшим, розроблено п’ять пілотних проєктів, які стануть базисом для впровадження нової економічної моделі та генплану міста
Над розробленням стратегії працювали понад 100 експертів, у цілому провели 12 засідань робочих груп, а також опитали десятки фокус-груп мешканців міста. Визначення потреб самих миколаївців та їхнього погляду на розвиток міста стало ключовим фактором у відбудові Миколаєва, наголошує Артем: «Опитування було дуже ретельним, ми намагалися зрозуміти, що потрібно мешканцям, аби всі рішення приймались у їхніх інтересах — це стосується як місцевих компаній, установ, освітніх закладів, так і всієї групи стейкхолдерів, що формують систему “блакитної” економіки міста».
Миколаївський морський порт, вигляд згори. Фото: адміністрація Миколаївського морського порту
Нова економічна стратегія має два виміри: з одного боку, це чітко визначені та прописані критерії, а також теоретичну базу, необхідну бізнесу для переходу до блакитної економіки, яку міська команда зібрала на порталі Blue Economy Platform (ресурс запущено в червні 2024 року). А з іншого — це нова інфраструктура та ревіталізація індустрії, яка відповідатиме принципам Blue Economy. Саме над другим складником понад 8 останніх місяців працювала архітектурна компанія One Works.
Хто такі One Works і що вони запропонували Миколаєву
One Works — міжнародна дизайнерська й архітектурна компанія, яка пропонує комплексний підхід до архітектури, інфраструктури та містобудування. Штаб-квартира студії розташована в Мілані, є також офіси в Лондоні, Римі та Дубаї. One Works має близько 17 років досвіду і спеціалізується на створенні майстер-планів міст і міських районів, ревіталізації міських просторів та подоланні наслідків стихійних лих.
Команда з Мілана, зокрема, має досвід у розробленні портових інфраструктурних проєктів і ревіталізації набережних, приморських територій. Наприклад, генплан для розвитку портової частини італійського містечка Ліворно, майстер-план набережної Лавено на півночі Італії або ж проєкт ревіталізації марини в місті Вентімілья на Лігурійській Рив’єрі. Досвід у створенні подібних проєктів і відновленні колишніх індустріальних та портових територій став визначальним критерієм, який вплинув на запрошення One Works до України.
Візуалізація проєкту ревіталізації морської набережної в місті Вентімілья, Італія. Джерело зображення: One Works
В основній команді One Works, яка працює над програмою відновлення Миколаєва, на першому етапі було близько десяти осіб, надалі команда збільшилася вдвічі. Зараз це архітектори, експерти із житлової архітектури, ГІС-фахівці, геологи та соціологи. Менеджеркою проєкту для Миколаєва виступає Ана Паес — архітекторка та фахівчиня з містобудування. Головним куратором усієї роботи є Джуліо де Карлі — співзасновник і керівний партнер компанії One Works, архітектор із понад 30-річним досвідом у генеральному плануванні. Уся команда, зокрема де Карлі, регулярно відвідує Миколаїв, щоб безпосередньо мати можливість зануритись у контекст, в якому перебуває місто.
Джуліо де Карлі, архітектор, співзасновник і керівний партнер архітектурної компанії One Works. Фото: Сергій Пірієв / ПРООН в Україні
Ще на початку співпраці з Україною команда One Works акцентувала на тому, що не хотіла б «спускати» рішення згори, натомість архітектори намагалися віднайти оптимальні сценарії розвитку для Миколаєва в комунікації з місцевою громадою.
Співпраця з One Works відбувається в межах декількох проєктів міжнародної допомоги. По-перше, це UN4UkrainianCities — проєкт, що впроваджується UNECE (Європейською економічною комісією ООН) та фінансується GIZ (Німецьким товариством міжнародного співробітництва). Саме цей проєкт передбачає розроблення нового генерального плану для Миколаєва, над яким One Works продовжує роботу.
Також італійська команда працює у Миколаєві у межах проєктів UNDP «Мери за економічне зростання» (фінансується ЄС) та «Фонд інновацій 2.0» (фінансується урядом Данії), які допомагають визначити нову модель економіки міста та створити відповідну основу для її практичного втілення. Такою основою стало так зване «портфоліо» — портфель інфраструктурних та іміджевих проєктів, які поступово впроваджуватимуть у Миколаєві. Відтак, було розроблено п’ять пілотних проєктів, які стануть першими кроками для впровадження нової економічної моделі міста, й зокрема, базисом для генерального плану. Три з них, які стосуються архітектури та інфраструктури, розробляла компанія One Works. Ось які це проєкти:
- ревіталізація Миколаївського суднобудівного заводу (SHIPYARD);
- майстер-план «Аквапорту» та створення навчального центру «Школа юних моряків» (AQUAPORT);
- концептуальний дизайн першого Миколаївського індустріального парку (INDUSTRIAL PARK).
Візія генплану та відновлення Миколаєва з локалізацією пілотних проєктів на території. Джерело зображення: One Works
SHIPYARD: нове майбутнє суднобудівного заводу
SHIPYARD — це реновація та переосмислення території Миколаївського суднобудівного заводу, що в центрі Миколаєва, та прилеглої до нього території. Архітектори планують пристосувати більшість виробничих приміщень заводу до нових громадських функцій, а культові будівлі та конструкції (наприклад, суднобудівні крани) зберегти як індустріальну спадщину, перетворивши деякі приміщення на музеї.
«Ми маємо бути достатньо зрілими, щоб визнати: на жаль, уже неможливо створювати сучасні новітні судна та кораблі на цій локації. Але ми як громада хочемо залишити це місце як частину нашої історії, і саме тому SHIPYARD матиме певну інфраструктуру для маломірного суднобудування й ремонту суден, але насамперед його функція полягатиме в збереженні історичної спадщини», — коментує Артем Ващиленко.
Миколаївський суднобудівний завод, вигляд із безпілотника. Фото: Андрій Дронов /Google Maps
«SHIPYARD є основою нашого бачення, фактично центром генерального плану Миколаєва та новим центром міста. Ця територія дуже чутлива в плані довкілля, там неймовірні екологічні параметри. Я хочу підкреслити, що SHIPYARD є частиною бачення майстер-плану міста — це означає, що паралельно із цим проєктом разом із нашими данськими партнерами ми також готуємо інфраструктурне наповнення, яке стосуватиметься доступності, мобільності, комунального господарства, енергетики», — додав Джуліо де Карлі.
«Ми не створювали якогось неймовірного дизайну, відірваного від реальності, а намагалися запропонувати реалістичні рішення. На рендерах дуже легко впізнати той ландшафт Миколаєва, до якого звикли містяни», — Джуліо де Карлі
SHIPYARD охопить не тільки територію суднобудівного заводу, а й частину району «Темвод», розташованого на півострові в центрі Миколаєва. Основна мета реновації — перетворити завод на привабливе місце для містян, зручне для прогулянок і проведення часу. Для цього архітектори вирішили повністю повернути мешканцям доступ до води, тобто зробити набережну пішохідною. Адже раніше (коли завод працював) територія біля річки була закрита й виключена з пішохідного та транспортного маршруту.
Артем Ващиленко та Джуліо де Карлі представляють пілотний проєкт реновації Миколаївського суднобудівного заводу. Фото: Сергій Пірієв / ПРООН в Україні
«Доступ до води лежить в основі наших пілотних проєктів, це стосується більшості локацій на берегах річки Інгул. Після реновації ця територія стане комбінованою — міститиме локальні невеликі суднобудівні підприємства та доки, технологічний парк в безпосередній близькості до виробництв, а також громадські простори, житлову забудову, супермаркети тощо. Комбінування різних функцій дуже важливе, так само як гнучкість планування території правого й лівого берегів Інгулу».
Архітектори проаналізували, що забудова Миколаєва — це близько 720 тисяч кв. м будівель різного призначення, зокрема й житлова забудова, й культурні пам’ятки, й індустрія. Щоб з усім цим працювати та спрямувати у вектор «блакитної» економіки, One Works узяли до уваги найкращий світовий досвід роботи з подібними проєктами.
«Ми вивчали досвід міст Європи, Північної Америки, Азії, Австралії. Схожий досвід ми маємо в Італії — це міста Генуя і Трієст, які дуже подібні до Миколаєва, зокрема через історію суднобудування та вихід до моря. Але, окрім референсів, ми брали до уваги також думку громади, партисипація була ключовим фактором для нас. І, як ви бачите на рендерах, ми не створювали якогось неймовірного дизайну, відірваного від реальності. Ми намагалися запропонувати реалістичні рішення. На візуальній частині дуже легко впізнати той ландшафт Миколаєва, до якого звикли містяни, але разом із новими будівлями, зв’язками та новими публічними просторами», — каже Джуліо де Карлі.
Візуалізація Миколаївського суднобудівного заводу після реновації. Джерело зображення: One Works
One Works запропонували ідею гнучкого поетапного розвитку території, аби пілот можна було втілити в середньостроковій і довгостроковій перспективі. В межах ревіталізації заводу також планують відремонтувати пішохідний міст через річку Інгул та зробити його розвідним. Набережну зроблять пішохідною вздовж периметра всього суднобудівного заводу, а також на протилежному березі Інгулу. Увечері та вночі культові споруди й будівлі Миколаївського заводу будуть підсвічуватись. У цю локацію планують також інтегрувати інноваційні проєкти, зокрема запустити канатну дорогу між берегами річки Інгул.
AQUAPORT: водні види спорту та школа моряків
AQUAPORT — це проєкт, якого хочуть самі жителі Миколаєва. Фактично це новий громадський простір із пляжами та місцями відпочинку на обох берегах Інгулу в центрі міста, який поєднає локальну культуру та нову сучасну інфраструктуру. В AQUAPORT мешканці й гості міста матимуть доступ до широкого спектра водних послуг: планується центр водних видів спорту для дітей і дорослих, яхт-клуб із власною пристанню для човнів, громадський центр. Основою «Аквапорту» стане навчальний центр «Школа юних моряків», який планують розбудувати на базі однойменного клубу.
Візуалізація пілотного проєкту AQUAPORT після втілення. Джерело зображення: One Works
AQUAPORT починатиметься за Інгульським мостом і розташується в центрі міста, неподалік ревіталізованого суднобудівного заводу. Цю локацію позиціюють як «ворота» нового Миколаєва та перший крок на шляху до відбудови — в межах освоєння водних ресурсів «Аквапорт» планують запускати найпершим.
«Спочатку ми планували, що сфокусуємось на призначенні “Школи юних моряків”. Але за підсумком відкритих обговорень відбулось глобальне переосмислення всієї локації. Ми вирішили залучити обидва береги річки Інгул і прибережну територію й перетворити їх на одну велику рекреаційну зону. Назву “Аквапорт” також обрали мешканці міста під час відкритого голосування», — розповів подробиці Артем Ващиленко й додав, що назва відсилає до давньої історії Миколаєва. Дослідники встановили, що в бронзову добу на цій території був розташований порт, і миколаївці досі так називають це місце.
AQUAPORT починатиметься за Інгулецьким мостом й розташується неподалік ревіталізованого суднобудівного заводу. Джерело зображення: One Works
AQUAPORT міститиме рекреаційну та комерційну забудову, водночас більшість території — це зелена зона, тож команда One Works залучила ландшафтних дизайнерів, щоб дбайливо підійти до екологічного складника. Заплановані також готелі, заклади, громадський пляж і ще одна пристань, яку створять на базі станції човнів: автори проєкту акцентують на тому, що переосмислюють наявну інфраструктуру, надаючи їй сучасних сенсів.
«Проєкт буде дуже органічно вписуватись у майстер-план міста, що можна побачити за масштабом будівель — це цілком реалістичні виміри для Миколаєва, які можна реалізувати на набережній. Проєктуючи архітектуру, ми надихались сучасними прикладами з інших міст світу та намагалися дотримуватись обмеженої висотності, щоб об’єкти мали масштаб, співмірний людині», — наголосив Джуліо де Карлі.
INDUSTRIAL PARK як інвестиційний магніт
Новий індустріальний парк, площа якого становитиме понад 180 тисяч кв. м, об’єднає та зосередить в одному місці підприємства важкої й легкої промисловості, які (відповідно до «блакитної» моделі) мають розвиватися за сталим підходом. Для будівництва індустріального парку обрали територію в південно-східній частині Миколаєва: ця ділянка сьогодні абсолютно нічим не забудована, тобто її розвиток може розпочатись без будь-яких перешкод. До того ж локація має чудовий логістичний потенціал: поруч аеропорт і лінія залізниці, всього за один кілометр — житлові райони Миколаєва.
Візуалізація індустріального парку. Пілотний проєкт є одним із пріоритетів для відбудови не тільки Миколаєва, а й усієї області. Джерело зображення: One Works
«Нашим головним завданням було створити місце, здатне залучати інвестиції, зокрема від міжнародних компаній. Отже, на території індустріального парку ми передбачили сучасну інфраструктуру: бізнес-інкубатори, промислові підприємства, логістичний та інноваційний центр і, звісно ж, обслуговування всіх цих об’єктів. А локація на перетині міста й аеропорту забезпечить нам чудову гнучкість і можливість поступового втілення цього проєкту».
Оскільки One Works приділяє багато уваги довкіллю та сталому розвитку, індустріальний парк «відгородять» від міста буферною зоною. Це потрібно, щоб оптимально розмежувати міську забудову та промислові потужності. На території парку також планується створення зеленої основи, яка в майбутньому забезпечить сталу екосистему. «Заповнити комплекс ми плануємо комбінацією малих, середніх і великих споруд, щоб дотримуватись принципу гнучкості, також планується розгалужена дорожня мережа. Особливої уваги варта енергетична концепція парку: ми розглядаємо можливість використання сонячних панелей на дахах усіх споруд і на прилеглій території», — розповів де Карлі.
Макет індустріального парку, представлений на конференції «Миколаїв — місто на хвилі». Фото: Сергій Пірієв / ПРООН в Україні
INDUSTRIAL PARK є одним із пріоритетів для відбудови не тільки Миколаєва, а й усієї області — новий проєкт має стати частиною регіональної промислової інфраструктури. Саме тому концепція парку розроблялася з оглядом на логістичні потреби всієї південної частини України. Передбачені розгалужені інфраструктурні зв’язки з Миколаєвом і Миколаївським районом, поблизу парку планують побудувати нову залізничну станцію, а також окремі під’їзні шляхи до аеропорту.
Як італійська команда працювала з контекстом Миколаєва
Журналіст PRAGMATIKA.MEDIA розпитав архітектора та співзасновника One Works Джуліо де Карлі, як здійснювалась робота над пілотними проєктами для південного українського міста-фронтира.
PRAGMATIKA.MEDIA: Компанія One Works родом із Мілана. Цікаво, чи звертались ви до досвіду рідного міста в контексті містопланування чи роботи з водними ресурсами під час створення генерального плану для Миколаєва?
Джуліо де Карлі: Мій досвід проживання та роботи в Мілані важливий і дійсно мав вплив на те, що ми зробили та продовжуємо робити для Миколаєва, тому що у цих міст є певні подібності, але також є певні відмінності. Якщо говорити про подібне, то насамперед Мілан і Миколаїв як міста мають схожу стратифікацію різних прошарків історії, які утворили міський контекст і навколишнє середовище, а також створили зв’язок між мешканцями та фізичним простором міста. Те, що ми як містопланувальники взяли з Мілана, — це розуміння й повага до цих історичних прошарків міста і те, як із ними поводитись під час генерального планування.
Архітектор One Works Джуліо де Карлі під час панельної дискусії про людиноцентричний підхід до створення нового генплану Миколаєва. Фото: Сергій Пірієв / ПРООН в Україні
Крім того, в обох містах ми маємо справу з промисловими територіями, які втратили свою функцію, тому що ці галузі більше не є стійкими в межах сьогодення. Розвивати промисловість, як це було 50 років тому, зараз уже неможливо. Найяскравіший приклад — це колишній промисловий район Бікокка в Мілані, де зараз працює університет. Або район Лінготто в Турині — колись це була промислова зона, де працювала, зокрема, фабрика Fiat. Тепер тут багатофункціональний центр, спроєктований Ренцо Піано.
Міланський університет Бікокка, зведений на території однойменного району Мілана, частина якого раніше була промзоною. Фото: Moira Nazzari/Unsplash
В Італії та в Європі ми неодноразово працювали з подібними проєктами реновації промислових районів, і головне, чого ми прагнули, — відродити їх, зберігши знакові будівлі. Усі галузі промисловості, які на початку минулого століття були в центрі міст, тепер ідуть за межі міста або ж переїжджають до інших країн, залишаючи після себе великі будівлі та великі території. Працюючи з такими локаціями, ми маємо давати їм нове призначення, створювати райони, відкриті для мешканців і нових можливостей.
«Робота з референсами — це наче зайти до бібліотеки, взяти різні томи й прочитати частину з них, щоб дізнатися про найкращий досвід та найуспішніші кейси трансформації», — Джуліо де Карлі
P.M.: Все ж таки, чи може досвід Мілана з водним ресурсом бути корисним для Миколаєва? Мілан — це не приморське місто, але має у своїй тканині багато водних каналів і набережних.
Д. де К.: Мілан не є вдалим прикладом того, що можна робити для покращення відносин між містом і водою. Взагалі Мілан чи італійські та навіть європейські міста складно назвати орієнтирами для Миколаєва — в тому сенсі, що місто могло б використати найкращі містобудівні рішення та уникнути помилок. Миколаїв сьогодні має шанс наблизитися до кращого майбутнього, ґрунтуючись на якісному генеральному плані, який ми зараз створюємо. Цей генплан дуже гнучкий і комплексний, ми намагаємось прописати ті напрямки відновлення, які б дозволили забезпечити довгострокове бачення нової економіки та нових, кращих умов для населення.
P.M.: Моє наступне питання також пов’язане з референсами. Наскільки мені відомо, працюючи з Миколаєвом, ви також використовували досвід Детройта як міста, що пережило велику кризу. Також ви запозичували досвід австралійських міст. Який із референсів був найбільш релевантним для Миколаєва?
Д. де К.: Ви повинні розуміти, що, працюючи з референсами, ми не копіюємо тих чи інших рішень і не намагаємось накласти їх на наш проєкт. Ми зважаємо на контекст і ретельно досліджуємо, де доцільне те чи інше рішення. Це наче зайти до бібліотеки, взяти різні томи наукових праць і прочитати частину з них, щоб дізнатися про найкращий досвід та найуспішніші кейси трансформації. Ми також беремо до уваги й невдалі проєкти, намагаємося зрозуміти, чому вони не спрацювали.
Візуалізація проєкту майстер-плану для набережної італійського міста Трієст, виконаного компанією One Works. Джерело зображення: One Works
Та якщо все-таки спробувати відповісти на питання, то, мабуть, найбільш релевантним досвідом для Миколаєва є наш проєкт ревіталізації набережної італійського містечка Трієст, яке розташоване на березі Адріатики. Буквально в центрі міста стояв занедбаний старий порт. Новий давно побудували в іншому місці, а стара занедбана промзона не працювала протягом десятиліть. Ми розробили дуже складний генеральний план, який передбачав відкриття порту та його трансформацію з дуже деталізованим функціональним наповненням. Цей приклад схожий на Миколаїв у сенсі нестабільної економічної стійкості. Це була дуже важка робота, такого роду перетворення потребують часу.
P.M.: Наскільки пілотні проєкти «Аквапорту», реновації суднобудівного заводу та індустріального парку на півдні Миколаєва пов’язані з генеральним планом міста? Чи коректно їх називати автономними проєктами, чи це повноцінні складники генплану?
Д. де К.: Ці пілотні проєкти є так званим вступом до генплану. Вони обґрунтовують ту довгострокову та широкомасштабну трансформацію міста, яка закладена в генплані. Тобто якщо коротко, то вони вписуються в загальну концепцію генерального плану. Щодо проєктів AQUAPORT та SHIPYARD, то вони були органічними для Миколаєва, адже зумовлені наявністю річки в центрі міста. А от проєкт індустріального парку — більш масштабний, його сенс у тому, щоб створити в місті життєздатну економіку. Певною мірою це шанс для Миколаєва повернути населення, яке через війну мігрувало за кордон чи в інші міста.
Журналіст PRAGMATIKA.MEDIA Олександр Дмитрук і співзасновник One Works Джуліо де Карлі. Фото: Сергій Пірієв / ПРООН в Україні
P.M.: Наскільки реалізація пілотних проєктів залежатиме від безпекової та економічної ситуації в країні?
Д. де К.: Ці пілотні проєкти, особливо індустріальний парк, незалежні від того, що відбувається зараз в Україні. Ми передбачили, що проєкт можна втілювати сьогодні, не потрібно чекати закінчення війни. Фактично ця робота вже триває, і в цих умовах ми, на жаль, використовуємо українську ситуацію, щоб активно залучати міжнародну підтримку, підтримку від міжнародних організацій, як-от ООН. Проте, звісно, ми всі дуже хочемо, щоб війна завершилась перемогою України, щоб припинились усі страждання.
Національний університет імені В. О. Сухомлинського в Миколаєві, який був пошкоджений російськими ракетами. Фото: Миколаївська міська рада
P.M.: Чи могли б ви назвати орієнтовну дату реалізації пілотів у Миколаєві?
Д. де К.: На мою думку, це питання десятиліть, це дуже довгострокові проєкти, зокрема індустріальний парк.
P.M.: Можливо, хоч є розуміння, коли почнеться робота?
Д. де К.: Більш реалістично, що це відбудеться на початку 2025 року. Нам знадобилося понад два роки, щоб розробити ширше бачення проєктів і пов’язати їх із контекстом міста. Лише на поглиблене вивчення, скажімо, технічного завдання пішло шість місяців.
«Індустріальний парк — це шанс для Миколаєва повернути населення, яке мігрувало через війну», — Джуліо де Карлі
P.M.: Миколаїв, як і більшість українських міст, має у своїй основі багато від радянського містопланування, багато будівель та індустрії — це радянський спадок. Чи не було складно працювати із цим аспектом?
Д. де К.: Як я вже сказав, ми мали власний досвід роботи з різними історичними прошарками міста. Італія також має свої непрості сторінки історії — наприклад, фашизм, який залишив нам ідеологічну інфраструктуру, архітектуру. Як працювати із цими шарами, не знищуючи їх, — це складне питання. Безумовно, ми намагалися трансформувати ці прошарки, створити на їхній основі щось нове. Це передусім стосувалося проєктів AQUAPORT та SHIPYARD, там фактично ми працюємо з радянською спадщиною.
Панорама на індустріальний ландшафт, що відкривається з набережної в Миколаєві. Фото: Tina Hartung/Unsplash
P.M.: Якщо я правильно розумію, то до повномасштабної війни ви не бували в Миколаєві та Україні. Хто допомагав вам зануритись у місцевий контекст під час роботи над пілотними проєктами?
Д. де К.: Передусім це команда муніципалітету. У нас склалися дуже добрі та дружні відносини з міським головою, він дійсно дуже переймається долею міста. Спілкуючись із ним і його командою, ми багато дізнались про Миколаїв, про архітектуру. На початку серпня 2022 року, коли ми тільки-но долучилися до проєкту, ми вирішили проводити регулярні онлайн-зустрічі щотижня, щоб обговорити передумови для генплану. Під час цих дзвінків ми дізнались дуже багато нового про історію міста, про те, чому люди хочуть впровадити те чи інше рішення. Власне, завдяки регулярним зустрічам, регулярній комунікації ми й змогли зрозуміти місцевий контекст.
Артем Ващиленко та Джуліо де Карлі. Фото: Сергій Пірієв / ПРООН в Україні
P.M.: Як генеральний план, так і пілотні проєкти — це дуже масштабна робота в аспекті втілення. Як ми знаємо, з початком війни багато мешканців Миколаєва мігрували, багато хто, можливо, вже ніколи не повернеться. Чи не здається вам, що новий генплан і пілотні проєкти надто масштабні для міста, що зазнало значних втрат — як інфраструктурних, так і демографічних?
Д. де К.: Я так не вважаю. Якщо поглянути на рендери та візуалізації наших проєктів, то ви побачите дві речі. По-перше, ми працюємо з реальними будівлями та інфраструктурою. Другий важливий момент — у тому, що ми передбачили поетапне втілення пілотів, цей процес дуже гнучкий. Фактично ми даємо вам бачення розвитку на наступні десятиліття. І не тільки це — але також і шлях до реалізації цього бачення. Тобто втілення генплану буде поступовим і відповідатиме потребам населення, яке поступово повертатиметься до Миколаєва. Грубо кажучи, наші пілотні проєкти мають в основі той же Миколаїв, ми лише додаємо функцію в його структуру, а також робимо наявну інфраструктуру та будівлі значно ефективнішими й сучаснішими.
