Дизайн-код — це інструмент не лише впорядкування, а й візуальної уніфікації міських просторів. Об’єднані нормованим і сучасним дизайн-кодом, вулиці міста постають перед нами цілісним урбаністичним організмом, в котрому живуть і функціонують житлові будинки, заклади, комерційні приміщення, вказівні знаки, фасади, вітрини тощо. Спроби запровадити єдиний дизайн-код в українських містах та окремих громадських просторах здійснюються регулярно — так, наприклад, ви легко можете відрізнити львівські вказівні та адресні знаки від київських, а харківські парки від одеських. Проте досі дизайн-код для України — це здебільшого поняття про айдентику та архітектуру. Та як щодо світла?
Дизайн-код — це інструмент не лише впорядкування, а й візуальної уніфікації. Зображення надала компанія A Development
Робота зі світлом у громадському просторі — це не лише питання безпеки в темний час доби. За рахунок ритмічно повторюваних світлових рішень з однаковими характером і температурою світла структурується простір, задаються його тональність і загальний настрій
І якщо технічні норми освітлення місць громадського користування в Україні є, то поняття світлового дизайн-коду поки що відсутнє. Про це ми детальніше поспілкувалися з Олександром Максимовим — засновником і керівником бренду українського освітлення LOFU.
Бренд LOFU загалом молодий — Олександр заснував його в квітні 2022 року. Але, окрім цього, за плечима підприємця станом на зараз — понад десять років роботи зі світлом різних категорій.
Олександр Максимов, засновник і керівник LOFU
Олександр Максимов — інженер-електрик-дослідник за фахом, із 2012 року працює зі світлом, здійснює розроблення освітлювальних приладів та сценаріїв освітлення.
- З 2018 року — керівник Solmix Lighting, компанії-виробника освітлення для промислових та комерційних підприємств.
- У квітні 2022 року на базі виробництва Solmix Lighting заснував компанію LOFU — бренд українського світла, що нині спеціалізується на інтер’єрних світильниках за дизайном українських митців, а також на фасадному та галерейному освітленні.
- За плечима LOFU — колаборації з Марією Целік та Віталієм Касинцем, участь у виставках за кордоном: Maison&Objet в Парижі у 2022 та 2023 роках, i am u are в Лос-Анджелесі тощо.
- Наразі під керівництвом Олександра LOFU також займається розробленням сценаріїв освітлення для підприємств і вуличних просторів громадського користування.
«Дизайн-код освітлення громадських просторів в українських містах — тема складна і досі не надто структурована, на жаль, — зазначає Олександр. — Тоді як у країнах Європи ми можемо спостерігати, що освітлення місць загального користування підпорядковане чіткій системі з низкою норм і вимог, зокрема до візуальних властивостей простору, в Україні це питання досі вільно інтерпретується. І, що важливо, в кожного забудовника та підрядника ця інтерпретація своя, ніяк не узгоджена з іншими.
На фото — вечірній Хрещатик, Київ, Україна. Фото: Павло Іткін
Як наслідок, ми маємо великі міста, освітлені геть хаотично. Наприклад, Київ має вуличні світильники, багато де навіть однакові, та вони не відповідають нормам вуличного освітлення і створюють на вулицях столиці так званий ефект світлового забруднення. В Харкові історія інакша — місто регулярно проводить тендери на освітлення вулиць, і щоразу це якийсь новий підрядник. Тому місто схоже на вінегрет із різною яскравістю і температурою світла в різних районах, а довершують цю картину так само не узгоджені із загальним освітленням міста рекламні щити, новобудови й торговельні центри з різнокольоровою підсвіткою».
На фото — початок вулиці Сумської, Харків, Україна. Фото: Андрій Авдєєнко
«Дизайн-код освітлення громадських просторів в українських містах — тема складна і досі не надто структурована», — Олександр Максимов
Причому, за словами Олександра Максимова, норми освітлення в Україні є — вони сформульовані як для вулиць, так і для приміщень. Скажімо, в приміщенні магазину вхідна зона має бути освітлена з яскравістю не менше 300 люкс, склад — не менш як 200 люкс, офісні приміщення — в районі 600 люкс, а от вуличне освітлення — 16–45 люкс, на дорогах — 60. І така розбіжність у показниках не випадкова. Людині фізично важко в темний час доби перебувати на вулиці, освітленій яскравіше, — це питання функціонування нашого мозку та біоритмів. Справа в тім, що за світловий день око людини втомлюється, адже в сонячну погоду яскравість світла сягає 3500 люкс. Тому надвечір ми вже гірше сприймаємо яскраве світло — ба більше, наш мозок пам’ятає, що зараз його має стати менше, адже день закінчується, і скоро ми підемо відпочивати.
«І от у той же час вуличне освітлення в Києві має яскравість приблизно в 150 люкс, — зазначає Олександр. — Відчуваєте різницю? Здавалося б, яскраво — тож це добре? Та насправді, коли ти ввечері їдеш за кермом з роботи по трасі, де тобі ніби весь час в око світять прожектором, тобі від того не легше: навпаки, очі втомлюються, і в людини погіршується реакція. З тих самих причин є й норми проєктування самих по собі світильників — адже, залежно від ситуації та призначення, вони мають надавати світлу певний коефіцієнт розсіювання, аби не сліпити людину».
«Людині фізично важко в темний час доби перебувати на вулиці, освітленій надто яскраво, — це питання функціонування нашого мозку та біоритмів», — Олександр Максимов
На фото — вечірній Хрещатик, Київ, Україна. Фото: Андрій Шмато
За відсутності системи, що визначала б загальну естетику і характер міських просторів саме в аспекті освітлення, нерідко це питання лишається на розсуд забудовників, підприємців та архітекторів. Загалом, на думку Олександра, складність питання зі світловим дизайн-кодом українських міст полягає в тому, що людей, котрі усвідомлюють його важливість і потрібність, незрівнянно менше за тих, для кого це питання видається надто побіжним і менш значущим, ніж, наприклад, ефектна підсвітка власного закладу в центрі міста.
«З одного боку, є вищезгадані норми щодо яскравості. З іншого — бачення архітектора чи дизайнера, — ділиться спостереженнями Олександр. — Та оскільки регульованого державою дизайн-коду міських просторів у нас нема, дизайнер у будь-який момент може собі дозволити фасадне освітлення магазину чи закладу якимсь потужним фіолетовим світлом у самому центрі міста. І якби ми були в старому центрі Відня чи Будапешта, де є строга нормованість щодо теплого нейтрального освітлення в історичних районах, це було б неможливо. Але в нас таке дозволять, бо це питання ніяк не регулюється. Тож відповідальність за подібні рішення лягає повністю на самого власника і найнятого ним архітектора чи дизайнера, і нам лишається тільки щоразу сподіватися на їхнє вміння працювати з кольоровим світлом у громадських просторах».
Освітлення прилеглої території біля нового шоуруму компанії VIYAR у Києві. Автори проєкту освітлення — компанія LOFU
Підсумовуючи роздуми про світловий дизайн-код як явище, Олександр відзначає, що найбільш наочним прикладом уніфікованого освітлення на великих територіях є котеджні містечка, адже це масштабні проєкти, що розробляються з нуля як єдине житлове рішення, і відповідно кожен аспект такого проєкту має чітку системність, що була сформульована, затверджена й реалізована визначеною групою фахівців.
То як справи на Арсенальній?
Якщо спиратися на коментарі Олександра Максимова, можна зробити висновок, що такого сформульованого поняття, як світловий дизайн-код, в українських містах досі немає — норми існують самі по собі й визначають лише технічні характеристики вуличного освітлення, тоді як рішення про естетику й візуальну цілісність міського простору приймаються в приватному порядку під час роботи з окремо взятими проєктами. Втім, те, що ініціатива фактично є приватною, нерідко означає наявність більшого простору для авторської інтерпретації — подеколи амбітної та помітно вдалої. Яскравий приклад такої реалізації — проєкт реновації частини території заводу «Арсенал», а також території, прилеглої до станції метро «Арсенальна».
Вид на 5-й корпус A-Station, де нині розташовано Kyiv Food Market. Фото надала компанія A Development
Те, що ініціатива є приватною, нерідко означає наявність більшого простору для авторської інтерпретації — подеколи амбітної та помітно вдалої
A-Station — нині масштабний і знаковий для міста лендмарк. Проєкт був розроблений та реалізований командою A Development, і наразі в його рамках відреставровано чотири архітектурні пам’ятки місцевого та одну пам’ятку національного значення. У спорудах середини XIX — початку XX сторіччя розмістилися Creative States, Kyiv Food Market, Освіторія та фудзони, поміж ними облаштовано зелений дворик.
«A-Station — це старт нового міста, нової формації містян, нових проєктів у стінах із багатою історією», — A Development
«Розташовані в самому серці столиці колишня промислова зона та занедбана військова комендатура, давно застарілі морально, завдяки редевелопменту стали сучасним міським кластером, гідним уваги найвимогливіших урбаністів», — пише компанія A Development на сторінці проєкту.
Фото до та після реновації, порівняльний колаж. Зображення надала компанія A Development
Ми також поспілкувалися з Юлією Полюхович, головною архітекторкою A-Station. Вона поділилася спогадами про те, в якому стані локація була до реновації і яких метаморфоз зазнала відтоді.
«До реновації це був старий закинутий завод — занедбана будівля, в приміщеннях котрої ще подекуди стояли верстати, — згадує Юлія. — Стан споруди був жахливий, і, з огляду на розташування в самому центрі столиці, ділянка кричуще потребувала уваги. Наша команда бачила чималий потенціал у цьому проєкті.
Юлія Полюхович, головна архітекторка проєкту A-Station
Результат перевершив наші очікування. Проєктом A-Station ми розкрили для людей цілу локацію: Арсенальна стала своєрідним магнітом атракції для киян і гостей міста, свого роду сполучною ланкою, що поєднує Хрещатик, Маріїнку і Пагорб Слави. Це ж один із найбільш традиційних маршрутів прогулянки столичним центром, який можна собі уявити: вийти на Майдан і звідти піти до Батьківщини-матері. Дивлячись на те, як A-Station органічно влилася цей маршрут і додала йому привабливості, ми з командою, відверто кажучи, пишаємося».
«Проєктом A-Station ми розкрили для людей цілу локацію: Арсенальна стала своєрідним магнітом атракції для киян і гостей міста», — зазначає головна архітекторка проєкту A-Station Юлія Полюхович. Фото надала компанія A Development
«Світло має підкреслювати архітектуру, а не виділятися на її тлі як головний акцент», — Юлія Полюхович
Юлія також розповідає, що в проєкт A-Station закладено цілу філософію роботи зі світлом, що містить бачення комплексу загалом, а також розподіл візуальних акцентів по його території таким чином, аби вся локація була збалансованою та багатогранною. «На нашу думку, світло має підкреслювати архітектуру, а не виділятися на її тлі як головний акцент», — зазначає архітекторка. За її словами, саме із цією філософією досі узгоджуються всі рішення щодо освітлення на території комплексу: скажімо, коли власник одного із закладів бажає додатково підсвітити вхід до ресторану, це виноситься на обговорення з командою A Development як з авторами проєкту.
Олександр Максимов відзначає, що це не лише багатофункціональна локація і гарний приклад реновації історичної забудови в центрі столиці. На його думку, те, що команда A Development втілила на Арсенальній, — чи не найяскравіший приклад структурного застосування дизайн-коду, зокрема світлового, в міському просторі. Це амбітний багатофункціональний проєкт із чималою територією, і освітлення тут грає так само не останню роль.
Фото надала компанія A Development
«Те, що команда A Development втілила на Арсенальній, — чи не найяскравіший приклад структурного застосування дизайн-коду, зокрема світлового, в міському просторі», — Олександр Максимов
«Ми можемо бачити, як команда приділила увагу тому, щоб це світло було різне: фасадне, основне, акцентне тощо. Воно різноманітне, і кожен тип освітлення виконує своє унікальне завдання, не лишає сліпих плям на території проєкту. Це однозначний плюс у світловому оформленні A-Station, — зазначає Олександр. — Усі фасади будівель підсвічені однаково — архітектура акцентована в єдиному стилі, в єдиній температурі світла, і в темний час доби ми бачимо, що це будівлі одного ансамблю. Тепле світло дуже вдало підкреслює характер оригінальної архітектури, не “перетягує на себе ковдру” уваги від фактури фасадів — навпаки, виокремлює їхню автентику та історичний бекграунд локації загалом».
Про поступки й ентузіазм
Олександр Максимов звертає увагу, що проєкт A-Station масштабний і багатофункціональний, і за рахунок розмаїття світлових рішень важливим є не лише виконання кожного з них поодиноко, а й узгодження різних типів освітлення між собою. Так, на думку Олександра, в проєкті присутні як вдалі рішення, так і ті, що можуть викликати певний дискомфорт у людини, яка перебуває ввечері на локації. Зокрема, засновник LOFU говорить про загальне освітлення пішохідних доріжок.
Фото надав Олександр Максимов
«Надто яскраве домінуюче освітлення пішохідної зони шкодить активному першому поверху, де розташовані заклади: люди не хочуть до тебе зайти, бо просто тебе не бачать, адже підсвітка доріжок інтуїтивно спонукає їх дивитися під ноги», — Олександр Максимов
«На тлі такого яскравого білого світла візуально губляться і фасади, і активний перший поверх, — зазначає Олександр. — Збоку це має вигляд чогось такого, що явно не йтиме на користь тим самим закладам: люди не хочуть до тебе зайти, бо просто тебе не бачать, адже підсвітка доріжок інтуїтивно спонукає їх дивитися під ноги. Це питання навіть не відстані між стовпами, що зумовлює таке рясне освітлення, — здебільшого ліхтар сліпить і засвічує за рахунок неправильно підібраної лінзи. Вам дискомфортно зайвий раз підняти очі, бо згори на вас світить мало не прожектор — спрямований, без належного розсіювання. Загалом складається враження, з огляду на фахову майстерність команди, що це не могло бути навмисним рішенням. Майже певен, що це результат технічних обмежень, які виникли вже в процесі підбору приладів і реалізації, чи то пак просто залучення кількох різних підрядників.
Критикувати легко, та ми ставимо собі за мету не просто вказати на недоліки, а й розібрати альтернативні способи вирішення проблеми. В цьому випадку, з огляду на комерційний характер комплексу, світловий сценарій освітлення пішохідної зони сприймався би більш органічно, якби верхнє світло зробити більш приглушеним, знизити яскравість до 10–15 люкс із теплішим відтінком, а основну підсвітку доріжок дати на рівні ніг, аби вона не била в очі».
«На тлі такого яскравого білого світла візуально губляться і фасади, і активний перший поверх», — Олександр Максимов
Юлія Полюхович також згадує процес розроблення загального освітлення для пішохідної зони на локації проєкту. Архітекторка зазначає, що неабияку роль відігравали фактори специфіки простору і права власності — а отже, і спектра можливостей роботи з тією чи іншою зоною.
«Якщо говорити про освітлення пішохідної зони на території A-Station, тут ми передусім мали справу з громадським простором, через який щовечора проходить велика кількість людей. Відповідно ці доріжки мають бути добре підсвічені, щоб вузький простір локації був безпечним і видимим, — розповідає Юлія. — Також варто зазначити, що це буквально місце стику території, де ми вільні в своєму архітектурному задумі, з територією, що належить місту і представляє його. Тому на неї розповсюджуються більш чіткі обмеження нормативно-будівельного законодавства. Арсенальна площа, як ми вже зазначали раніше, є важливим столичним лендмарком, що доповнює “портрет” історичного центра.
За рахунок обмежень і норм, що розповсюджуються на такі значущі локації, визначався характер світла в зоні зеленого дворика, бо фактично цей дворик — громадська зона на території, що не є орендованою, а натомість належить місту й містянам. Цей контраст впадає у вічі, бо архітектурний і зелений складники проєкту утворюють єдиний ансамбль: ви не побачите огорожі, що сигналізує про перехід одного в інше, адже ми створювали безбар’єрний простір. Тож візуально ця межа має відмінність у яскравості авторського освітлення будівель заводу, закладів, розміщених нами на локації артоб’єктів і, власне, пішохідних доріжок, що освітлені за нормами, продиктованими законодавством».
Фото надала Юлія Полюхович
Дійсно, згідно з будівельними нормами природного і штучного освітлення (ДБН В 2.5-28:2018), якими керувалася команда A Development, освітлення на площах столичного центру і в зонах загальноміських домінант має незрівнянно вищу норму яскравості. А пішохідна зона A-Station і територія Арсенальної площі біля Микільської брами підпадають саме під цю категорію за рахунок розташування та значущості в урбаністичній тканині Києва.
Благоустрій зеленого дворика й Арсенальну площу біля станції метро команда A Development робила на ентузіазмі, в ім’я архітектурної цілісності масштабного проєкту, з яким мала справу
Юлія Полюхович зазначає: архітектори бажали створити сучасний, естетичний і візуально збалансований простір, тож готові були заради цієї ідеї працювати, зокрема, з ділянками, дотичними до локації. «Коли щось робиш на ентузіазмі — будь готовий іти на поступки. В нашому випадку поступки були саме такими», — говорить Юлія.
Архітектори A Development бажали створити сучасний, естетичний і візуально збалансований простір, тож готові були заради цієї ідеї працювати, зокрема, з дотичними ділянками. Фото: avg.world
Освітлення й висвітлення
Однією з візитівок локації A-Station є, власне, відновлений архітектурний ансамбль, що складається зі споруд заводу «Арсенал» та Микільської брами. Якщо спробувати уявити собі Арсенальну в темний час доби, чи не найперше, що постане перед нашими очима, — це фактурні фасади історичної забудови, підсвічені теплим світлом. Архітектурна підсвітка відіграє значну роль у загальній картині локації, і команда авторів проєкту доклала чималих зусиль, аби реалізувати цей аспект світлового дизайн-коду A-Station із повагою до оригінальних споруд комплексу.
На фото — Микільська брама на Арсенальній площі після реновації в рамках проєкту A-Station. Фото: avg.world
«Ми ставили собі за мету максимально, наскільки це можливо, не втручатися в оригінальний архітектурний задум — лише вдихнути в будівлі заводу нове життя», — Юлія Полюхович
«У проєкті нам було важливо підкреслити автентичну фактуру будівель, але зробити це лаконічно, — зазначає Юлія Полюхович. — Якщо вдень ви подивитеся на фасади, ви не побачите освітлювальних приладів. Ми змонтували їх таким чином, що самі конструкції світильників заховані в металевих відливах під вікнами, у швах і стиках рельєфу споруд і не є видимими для неозброєного ока — так, видимим лишається тільки тепле світло, що від них іде й вимальовує об’ємну фактурність фасадів у темний час доби».
За словами Юлії, світло — це один із ключових інструментів у роботі з архітектурою, особливо коли це проєкт реновації історичних споруд. Протягом половини року в наших широтах переважно темно, світловий день доволі короткий, та й загалом саме вечори для багатьох є активним часом відпочинку — після роботи і на вихідних. Тож те, як «працює» архітектура ввечері, як вона підсвічена й виділяється на темному тлі, на думку архітекторки, є дуже важливим критерієм взаємодії будівлі з містянами.
За словами Юлії Полюхович, світло — це один із ключових інструментів у роботі з архітектурою, особливо коли це проєкт реновації історичних споруд. Фото надала компанія A Development
З Юлією погоджується і Олександр Максимов. На його думку, в проєктах відновлення вже наявних споруд освітлення несе в собі чесних 90% успіху проєкту.
«Усі фасади будівель A-Station підсвічені однаково — архітектура акцентована в єдиному стилі, в єдиній температурі світла, і в темний час доби ми бачимо, що це будівлі одного ансамблю, — розповідає Олександр. — Тепле світло дуже вдало підкреслює характер оригінальної архітектури, не відволікає увагу від фактури фасадів — навпаки, виокремлює їхню автентику та історичний бекграунд локації загалом.
Фото надала компанія A Development
«Одна справа — відновити оригінальну фактуру будівлі, її кладку, ліпнину тощо. Геть інша справа — грамотно це акцентувати», — Олександр Максимов
Саме світло викристалізовує відновлену споруду в урбаністичному полотні міста, візуально вдихає в неї життя наново. І в проєкті реновації заводу “Арсенал” команда A Development ілюструє цю думку чудово. Освітлення фасадів будівель органічно взаємодіє з їхньою архітектурою, не “перебиває” її, а навпаки, підкреслює — саме так, як це має бути».
Тонке мистецтво акцентування
Так само невід’ємним елементом візуальної концепції A-Station є взаємодія історичного із сучасним. На території комплексу це рішення втілене через скульптури та артоб’єкти, що доповнюють зелений простір пішохідної зони. За словами Юлії Полюхович, команді було важливо подати ці елементи максимально контрастно на тлі історичної забудови, її нейтральної гами й теплого освітлення.
На території A-Station металеві хромовані скульптури мають кольорову підсвітку й загалом виконують акцентну функцію — ніби нагадування про присутність сьогодення в цій історичній локації
Скульптура «Куб/Перелицьована куля», створена у співавторстві Тетяни Павлишин-Святун та Олега Пінчука
«Це було б логічно неправильно підсвічувати історичні й сучасні елементи локації одним світлом. Якщо ми працюємо з відновленими фасадами — так, це статичне тепле контурне освітлення. Однак, якщо на його тлі ми розміщуємо футуристичну металеву скульптуру, вона має виділятися й бути підсвічена акцентним кольором. Якщо ми обираємо грати на контрасті — це варто робити з віддачею, без напівмір. І, на мою думку, подібні сучасні рішення в історичних контекстах є свого роду свідченням того, що сьогодення не є частиною історії — натомість це її доповнення й органічне продовження», — наголошує Юлія.
У дворику A-Station розміщені скульптури таких сучасних митців, як Олег Пінчук (скульптура «Тризуб»), Олексій Золотарьов (скульптура «Горизонт подій»), Єгор Зігура (скульптура «Перша крапля») і Тетяна Павлишин-Святун (скульптура «Куб/Перелицьована куля» у співавторстві з Олегом Пінчуком). Також, крім об’єктів окремих художників, на території комплексу знаходиться композиція «Єднання» від харківської майстерні Metalstyle.
Скульптура «Тризуб», автор — Олег Пінчук
Говорячи про підсвітку артоб’єктів на території комплексу, Олександр Максимов відсилає нас до вже раніше згаданих ним ліхтарів загального освітлення: «Сама по собі ідея доповнити простір A-Station скульптурами й артоб’єктами є цікавою, та в подібних випадках варто бути дуже уважним як до розрахунків характеристик світла, так і до розміщення самих об’єктів. Якщо бодай один із цих критеріїв має серйозну погрішність, це призводить до так званого світлового забруднення простору. Неправильно розміщений та освітлений артоб’єкт не додає локації розмаїття — натомість він хаотично зміщує фокусні точки, видається в просторі зайвим, недоречним, таким, що простір перевантажує. Якщо ми маємо справу з візуальним акцентом, він повинен відповідним чином виділятися за рахунок яскравості освітлення. В цьому ж випадку з кольоровою підсвіткою скульптур конкурують уже згадані раніше ліхтарі вздовж доріжок. Якби вони були вищі чи нижчі, це не видавалося б умовним протистоянням двох джерел світла. Однак за такої висоти ліхтарів відносно скульптур це виглядає саме так».
«Якщо ми маємо справу з візуальним акцентом, він повинен відповідним чином виділятися за рахунок яскравості освітлення», — Олександр Максимов. Фото надав Олександр Максимов
За словами Олександра Максимова, надто яскраве верхнє світло не просто освітлює простір — воно його «вирівнює»
«Коли ввечері йдеш Арсенальною — відчуття, ніби йдеш на роботу, бо простір довкола яскравий і однорідно засвічений», — міркує засновник LOFU. Таким чином, ті акценти, що мали би притягувати погляд, губляться в цьому світлі і вже не справляють потрібного враження. На думку Олександра, це прикро, адже в ландшафтної зеленої плями на території A-Station неабиякий потенціал — із відкорегованим світловим сценарієм ця локація могла б мати ввечері не менш цікавий та об’ємний вигляд, ніж удень.
«Якщо ми моделюємо ситуацію, де це “авторитарне” верхнє світло відсутнє, — хочеться більше акцентної уваги до ландшафтних деталей. Це моя суб’єктивна думка, але мені ще дуже бракує підсвітки зелених насаджень. Бракує освітлення не загального, а такого, що виводило б у поле зору дрібніші акценти й підкреслювало привабливість та розмаїття локації саме за рахунок таких немасштабних елементів», — резюмує Олександр Максимов.
Фото надала компанія A Development
Озираючись на вже реалізований проєкт, Юлія зазначає, що, можливо, команда би дійсно спробувала внести певні правки в систему загального освітлення на A-Station — з огляду на вже наявний досвід і поправки в законодавчих нормах, що були внесені відтоді. Архітекторка, так само, як і Олександр Максимов, відзначає потенціал ідеї «змістити» освітлення вниз: наприклад, приглушити верхні ліхтарі, а основну підсвітку дати на лавочки. Втім, якщо говорити про проєкт загалом, Юлія та Олександр в один голос відзначають важливість цього нового лендмарка на мапі Києва і успіх цього амбітного проєкту, що вдало проходить випробування роками взаємодії з містянами.
