«Після виходу ворожих військ ми дізналися, що 68 із 1300 будинків громади повністю зруйновані, а всі будівлі соціальної інфраструктури — школи, садочок та амбулаторії — пошкоджені. Протягом першого півріччя війни нам було не до сортування, тому люди просто скидали сміття на купу. Втім, скоро стало зрозуміло, що газу цієї зими може не бути, тому треба відсортовувати дерево. Прогноз виявився правильним: узимку всім жителям нашої громади довелося протягом місяця готувати їжу й навіть грітися на вулиці. Коли стало легше, люди почали сортувати сміття вже за правилами: метал окремо, скло і пластик із вікон — окремо, деревину — окремо. Оголошення про те, де і що саме приймають, публікували в групах громади у Facebook та в інших соцмережах. Отримана за сортоване сміття копійка давала людям змогу продовжувати ремонтуватися», — розповів Андрій Головач, голова Киїнської громади на Чернігівщині.
Сортовані матеріали після демонтажу. Село Новоселівка, Чернігівщина
Адміністрація громади розсортувала і здала всю вторсировину, зібрану на території школи, садочка та сільської ради. Будівельними відходами, які неможливо здати, вимостили місцеві дороги, а габаритне сміття, зокрема й великі шматки газобетону, підготували до подрібнення. Вторсировину, яку з нього виготовлять, теж використають як будматеріал.
Чому не всім вдалося і що держава робить для того, аби змінити ситуацію?
Поки що результатами, схожими на ті, яких вдалося досягти жителям Киїнської громади, може похвалитися дуже мало об’єднань. Станом на зараз більшість громад не тільки не розсортували сміття, але й не оцінили масштабів руйнувань: згідно з результатами опитування, проведеного ReThink, лише половина адміністрацій уже підрахували загальну площу пошкоджених будівель. Інформацію про кількість відходів від руйнувань пооб’єктно (адресно) зафіксували тільки 13 зі 159 громад. Решта або не мають повної інформації, або ще не рахували, або висловили припущення чи сказали, що втратили дані через бойові дії.
Результати опитування громад, проведеного ReThink
Результати опитування громад, проведеного ReThink
Результати опитування громад, проведеного ReThink
Результати опитування громад, проведеного ReThink
Результати опитування громад, проведеного ReThink
Результати опитування громад, проведеного ReThink
Результати опитування громад, проведеного ReThink
Ця ситуація зумовлена тим, що, попри постанову Кабміну № 1073, згідно з якою громади мусять щомісяця звітувати обласним військовим адміністраціям щодо кількості відходів від руйнувань, держава не надала головам громад єдиного методу їхнього обрахунку. Втім, проблема вирішується: нині експерти вже працюють над методикою оцінки кількості сміття — вона дозволятиме вести обрахунок за площею забудови зруйнованого об’єкта та типом матеріалів, з яких він побудований.
Олена Колтик: «Без розуміння, скільки ми вже маємо відходів від руйнувань, неможливо ні вирішити, де саме слід будувати заводи з перероблення будівельної вторсировини (ресурси для яких уже надають міжнародні партнери), ні надати будівельним компаніям статистику про обсяги вторинної сировини, на яку вони можуть розраховувати»
«Нині нам потрібно зменшити плече логістики та спробувати вийти на перероблення сировини, яку можна було б використовувати під час виробництва нових матеріалів. Облік не вирішить проблему, але дасть змогу спланувати бюджет на будівництво переробної інфраструктури. І це дуже важливо, адже якщо за вивезення й утилізацію побутових відходів ми отримуємо платіжки, то утилізація залишків від руйнувань ніяк не компенсується. Також без розуміння, скільки ми вже маємо відходів, неможливо ні вирішити, де саме слід будувати заводи з перероблення відходів від руйнувань (ресурси для яких уже надають міжнародні партнери), ні надати будівельним компаніям статистику про обсяги вторинної сировини, на яку вони можуть розраховувати», — розповіла Олена Колтик, співзасновниця ReThink та голова коаліції громадських організацій Ukraine Support Team.
Будинок, сміття від руйнування якого планують розсортувати. Вул. Чорновола, 15, Чернігів
Щодо безпосередньо сортування, то, як зазначила пані Олена, на щойно деокупованих територіях поки що не до того, а на прифронтових є проблеми як із бажанням сортувати, так і з коштами на демонтаж. Наприклад, у багатьох деокупованих громадах Миколаївщини не лишилося шкіл, лікарень та адмінбудівель, а кожен другий будинок — із руйнуваннями. «Поки що єдине завдання там — це розчистити територію та зробити її безпечною: спочатку спеціалізовані організації проведуть розмінування, а прокуратура та поліція зафіксують злочини, і лише після цього люди почнуть розбирати завали», — наголосила пані Олена.
Загалом зі 159 громад, що брали участь у вищезгаданому опитуванні громадської організації ReThink, яку очолює Олена Колтик, 125 поки що навіть не почали розділяти відходи за видами. Втім, приклади успішного сортування є. І хоч не всім вдалося досягти таких результатів, як мешканцям Киїнської громади, але, так чи інакше, процес уже набирає обертів. Наприклад, на території Київщини вже активно розбирають завали за участі міжнародних донорів: вони надають тамтешнім громадам техніку для переробки. «Ми вже маємо кейс перероблення відходів від руйнувань, що лишилися від знищеного будинку в Гостомелі. Тоді відходи подрібнили так, що виокремити з дрібної мішаної фракції бетон уже неможливо, тому отриману сировину можна буде використати лише як підсипку під час будівництва другорядних доріг. Втім, початок покладено», — розповіла Олена Колтик.
Олена Колтик: «Із часів Другої світової війни такого масштабу відходів і руйнувань, як маємо ми, не було в жодній державі світу. Багато хто думає, що ми могли б перейняти досвід Японії та інших країн, де часто трапляються природні лиха, але це помилка»
Будинок, сміття від руйнування якого планують розсортувати. Вул. Чорновола, 15, Чернігів
Експертка наголошує: коли процес демонтажу стартує скрізь, громади повинні будуть пояснити людям, як сортувати відходи та розпоряджатися ними з дотриманням технології. Наприклад, зазначає вона, важливо розповісти про те, що в будівництві сучасних будинків часто використовувався азбест, при подрібненні якого утворюється небезпечний для здоров’я пил. «В одній із громад біля мальовничого озерця, де часто відпочивають люди, ми знайшли дорогу, вистелену азбестом… Тепер отруйний пил, який вибивають із полотна колеса машин, летить прямо на відпочивальників», — розповіла пані Олена.
Крім інформації, людям також будуть потрібні ресурси. Нині громади, яким бракує техніки для сортування, вивозу чи подрібнення сміття, можуть звернутися до міжнародних або донорських організацій, що хочуть допомогти українцям: «Японська організація JICA планує надати техніку для переробки сміття в Харкові та Дніпрі, UNDP допомагають фінансувати роботи з демонтажу, а також шукати рішення стосовно переробки й використання відходів», — зауважила Олена Колтик.
Відсортували. Що далі?
Нині держава ще не має чіткого плану щодо того, що робити з відсортованими відходами далі. «Із часів Другої світової війни такого масштабу руйнувань, як нині маємо ми, не було в жодній країні світу. Багато хто думає, що ми могли б перейняти досвід Японії та інших країн, де часто трапляються природні лиха, але це помилка, бо в Україні і Японії дуже різні умови, починаючи з клімату і завершуючи рівнем доходів. Це означає, що у квартирах українців і японців — різне наповнення, а наші та їхні будинки побудовані з різних будматеріалів. Водночас ми маємо зобов’язання з імплементації європейських директив, тому повинні вирішити проблему за євростандартами», — пояснила Олена Колтик.
Поки що єдине завершене рішення в цій сфері — МТЗ (місця тимчасового зберігання відходів від руйнувань), передбачені постановою Кабміну № 1073. На цих ділянках сміття має зберігатися під час війни та протягом 90 діб після її закінчення. «90 днів — це невеликий термін, але деяким громадам потрібен стимул. Маємо приклади, коли громади повністю повернулися до нормального життя, бізнес там працює й платить податки, але громада використовує кошти не на вивіз будівельного сміття, а на нову плитку в парку. Не варто думати, що держава хоче залишити людей із проблемою наодинці, втім, мусимо стимулювати громаду співпрацювати з бізнесом. Бізнес має бачити в цьому свої вигоди», — наголосила Олена Колтик.
Офіційне місце тимчасового зберігання, Чернігівщина
Згідно з опитуванням ReThink, поки що МТЗ створені менш ніж у третині громад. Водночас 33% опитаних зазначили, що вже створили МТЗ, але ще не перевезли туди всі відходи. Втім, не всі громади, що мають МТЗ, використовують їх правильно. «Часто сміття викидають у настільки змішаному вигляді, що його вже просто неможливо розсортувати. Також ми вже стикалися з тим, що на МТЗ почали привозити звичайні побутові відходи. Це порушення законодавства, і це має фіксуватися та каратися екологічними службами й поліцією», — підкреслила Олена Колтик.
Олена Колтик: «Наскільки мені відомо зі слів представників будівельних компаній, масштаби руйнування настільки значні, що, коли справа дійде до відбудови, в країні може забракнути бетону. Вони вже розглядають відходи від руйнувань як, зокрема, джерело сировини. Наприклад, європейці використовують подрібнений бетон для виробництва нових конструкцій: із нього роблять новий бетон чи використовують як наповнювач для виробництва бетону»
У Киїнській громаді, де розсортували майже все сміття, з таким завданням, як створення МТЗ та організація правильного його використання, наразі впоралися. «Ми вже оформлюємо документи на ділянку — нині МТЗ відкрита та працює. Загороджувати її ми не будемо, адже сподіваємося, що швидко переробимо сміття й використаємо отримані ресурси для відновлення доріг. ПРООН уже надали нам для цього вантажівку і сміттєвози. До речі, з допомогою цієї організації ми також покращимо процес збору роздільного сміття: скоро вони нададуть нам ще 3 тисячі сміттєвих баків місткістю 120 літрів та 400 — кубових. Частину ми роздамо людям, а частину поставимо в точках збору роздільного сміття», — поділився планами голова Киїнської громади Андрій Головач.
Територія біля будинку, сміття від руйнування якого планують розсортувати. Вул. Чорновола, 15, Чернігів
Якщо незабаром усі громади України не візьмуть приклад із тих, хто вже діє собі на користь, то в майбутньому в країні складеться дуже загрозлива екологічна ситуація. Річ у тім, що будівельне сміття почне виділяти фільтрат. І чим довше громади не вирішуватимуть проблему, тим більшим буде ризик, що він почне потрапляти в землю й у ґрунтові води.
«Виміряти шкідливий вплив відходів від руйнувань, як і твердих побутових відходів, дуже важко. Його складно прямо пов’язати з ростом захворюваності. Однак спробую пояснити на прикладі полігонів твердих побутових відходів: уявіть, що полігон знаходиться поруч із городом бабусі, яка продає картоплю на київському ринку. Якщо ви купуватимете цю картоплю протягом місяця, то згодом одного чудового дня у вас почнуться проблеми зі здоров’ям, і, відвідавши клініку, ви дізнаєтеся, що вже маєте букет хвороб. Звідки ж вони? Та нібито нізвідки… Не купувати картоплю у бабусі — це теж не вихід, адже разом із ґрунтовими водами фільтрат із полігону ТПВ домандрує не тільки до її городу, але й до поля агрохолдингу…» — розповіла Олена Колтик.
Рішення від бізнесу: хто купить у громад сміття?
Люди, які відмовляються сортувати сміття після руйнувань, не лише готують фундамент для майбутньої екологічної катастрофи, але ще й грабують себе. Вторинна сировина — це товар, і українські будівельні компанії готові за нього платити.
«Наскільки мені відомо зі слів представників будівельних компаній, масштаби руйнування настільки значні, що, коли справа дійде до відбудови, в країні може забракнути бетону. Вони вже розглядають відходи від руйнувань як, зокрема, джерело сировини. Наприклад, європейці використовують подрібнений бетон для виробництва нових конструкцій: із нього роблять новий бетон чи використовують як наповнювач для виробництва бетону», — акцентує Олена Колтик.
Тим часом будівельники скаржаться: відходів уже багато, але поки що ніхто не поспішає робити з них будматеріали. «Рівень ресайклінгу, за даними Міністерства відновлення, становить лише 6%», — зазначає Олександр Червак, виконавчий директор Конфедерації будівельників України. І це при тому, що переробленню підлягає буквально все: металопластик, скло, оздоблювальні елементи, армувальна сітка, мінеральна вата, покрівля та деревина. Із перероблених відходів можна виготовити перегородкові й фундаментні блоки, тротуарні плити, сухі будівельні суміші тощо. Один із найперспективніших матеріалів для переробки — ПВХ. Перероблені віконні рами з ПВХ зовсім не відрізняються від рам, виготовлених із первинного матеріалу.
Щодо згаданих 6%, то вони стали можливими за рахунок ініціативи українських і міжнародних компаній. «Низку проєктів із перероблення відходів уже запущено, і процес триває. Серед українських компаній найактивніше в цьому напрямку працюють “Ковальська”, CEMARK і VEKA. Серед іноземних — японське агентство з міжнародного співробітництва JICA Ukraine Office та французька компанія Neo-Eco. За підтримки уряду Японії та JICA вже реалізується пілотний проєкт з організації МТЗ та лінії перероблення відходів від руйнувань у Київській області, розрахований на 300 тис. тонн сміття. А от Neo-Eco Ukraine впроваджує інноваційні підходи: наприклад, у Миколаєві використовують штучний інтелект для підрахунку кількості сміття», — розповів пан Олександр.
Будинок, сміття від руйнування якого планують розсортувати. Вул. Чорновола, 15, Чернігів
За словами Олександра Червака, найчастіше громади використовують відходи від руйнувань для підсипки доріг, а також укріплення схилів та тимчасових об’єктів інфраструктури, засипання котлованів, утворених після демонтажу будівель тощо. Втім, використовуючи такі відходи слід враховувати, що вони містять токсичні речовини (частки пороху, електроніки, акумуляторів), які утворилися внаслідок горіння та вибухів.
“Нині відновлення відбувається, здебільшого, за бюджетні кошти, втім, в умовах війни бюджет не готовий до додаткових витрат на переобладнання, і це потрібно брати до уваги. Проте, в подальшому дотації чи пільги для компаній, які будуть використовувати певний відсоток перероблених відходів від руйнувань у своїх об’єктах, можуть стати рушієм цього ринку”, – зазначив Олександр Червак.
