Про Нью-Йорк, Лондон, Париж та інші великі мегаполіси кажуть: «Це місто ніколи не спить». Вертаючись до Києва, ви можете подумати, що саме це місто, навпаки, спить завжди.
Ольга Чернова, головний архітектор проєктів компанії archimatika
Дорожні будівельники, не просинаючись, лунатиками переміщуються огородженими у зв’язку з роботами ділянками доріг і мостів, а повз сунуть авто- й електромобілісти, що сплять прямо за кермом своїх машин, і, звісно, сплять пасажири в маршрутках і метро — в дорозі. Аби дістатися на роботу і там теж подрімати стафажем післяобідніх нарад і навіть вранці зі стаканчиком кави в руці. Співробітники кол-центрів сфери обслуговування засинають під час розмов із клієнтами. Школярі дрімають на уроках. Студенти — на лекціях, а депутати, що з них виростають, — у залах засідань.
Можливо, причина загальноміської сонливості криється у великій кількості спальних районів, де нема чого робити, крім як спати з ранку до вечора, а можливо, корені глибші, і дві вежі — Софії та Печерської лаври — резонують над містом замовляння, що його ще за дохристиянської епохи навіяли Дрімота (богиня дрімоти й відпочинку) та її божественний чоловік Сон (або Унос, що відносить засинаючого до царства сновидінь).
Можливо, причина загальноміської сонливості криється у великій кількості спальних районів
І поки ЮНЕСКО та прибічники збереження історичної спадщини це замовляння підтримують, забороняючи підійматись поверхам новобудов, створюючи перепони для дрімотних вібрацій, Київ продовжуватиме спати!
І допоки місто спить, в нас не буде Київ-сіті, навіть якщо поталанить відшукати ділянку вдалині від дзвіниць. Бо люди, що сплять, не можуть збудувати сіті — міста, що не сплять ніколи.
Фото: Юрій Ферендович
А справді, чи варто будити киян? Можливо, деяким сняться прекрасні сни, в яких нема заторів і неблагоустроєних вулиць, і дезархітектури комфорт-класу, і занедбаних витворів минулого під нашаруваннями засклень, кондиціонерів і реклам! Можливо, у своїх снах вони спускаються Андріївським узвозом разом із Булгаковим і ведуть неспішну бесіду про кровні зв’язки з вітчизною? А можливо, вони, подібно до Менделєєва, вивчають якусь таблицю всесвітнього роз’яснення?
Можливо. Та хоч ми й не здатні без психоаналізу визначити, що інші бачать уві сні, за деякими зовнішніми ознаками можна цілком упевнено припустити, що деяким киянам точно сняться жахи.
Люди, що сплять, не можуть збудувати сіті — міста, що не сплять ніколи
Фото: Юрій Ферендович
І ці сни розуму справді породжують чудовиськ. Четвертий кошмар архітектора «подільського монстра»: замовник попросив збільшити поверховість… учетверте. Виконуючи три попередніх прохання, архітектор уже вичерпав увесь свій інструментарій. У відповідь на перші він додавав і множив мансардні поверхи. На третій — відкрив (!) можливість добудувати над мансардою аттиковий поверх. І тут же подвоїв успіх. Проте додати ще два поверхи? Як?..
Еврика! А може, спробувати трансформацію п’ятого і шостого поверхів аттикової групи у двоповерхову групу другої мансарди? Так, це прорив! Це Нова Мансарда!
149-й кошмар ландшафтного дизайнера Київзеленбуду: як створити новий зелений лендмарк для нового парку? Ейфелева вежа — бонсай? Було… Слоненята? Було. Підсніжники! А чом би й ні? Хай будуть бетонні підсніжники!
Веломобіліст як симбіоз людини й велосипеда приходить на зміну автомобілістові
222-й кошмар урбаніста: велодоріжка! велоалея! велоестакада! велорозв’язка! велоплоща! велопаркінг! велопарк! велосад! велопарад! велоурбанізм! веломісто! Веломобіліст як симбіоз людини й велосипеда приходить на зміну автомобілістові — симбіозу людини й автомобіля. Нове століття — новий симбіоз.
457-й кошмар активіста: на мітинг-протест проти самовільної забудови на ділянці, на якій волевиявленням громадян було вирішено розбити сквер (в ім’я чого напередодні й був повалений паркан та розбиті вікна в будівельному вагончику забудовника), прийшли із зареєстрованих у Фейсбуці 459 учасників… два!
666-й кошмар депутата: ми провалили голосування поправки 666 до закону 665. Але ж заради можливості внесення цієї поправки увесь закон і було написано! Хіба можна лишити корупційні назви вулиць, корупційно перейменованих корумпованою (попередньою) владою? Зрада! Кличемо активістів!
847-й кошмар мера: «…Сьогодні я запросив вас, колеги, для обговорення шляхів реалізації підтриманої більшістю депутатів Київради петиції активістів № 847 про реконструкцію греблі Київського моря з метою перекриття ріки Дніпро до параметрів, що не перешкоджають перельоту птахів, а також рідкісних видів комарів та інших занесених до Червоної книги комах, будівництву бобрових гребель і заводей, а також економічно доцільному зведенню мостів та інших транспортних споруд»…
Перебуваючи в просторі сновидіння, людина не розуміє, що все, що її оточує та відбувається з нею, — то лиш ілюзія. І опинившись у просторі нестерпного кошмару, продовжує діяти відповідно до його ірраціональної логіки, допоки не прокинеться!
Чи варто місту не спати ночами? І якщо так, то навіщо?
Що ж порекомендувати людям, які, перебуваючи, судячи з усіх фізіологічних показників, у стані неспання, тим не менш, діють подібно до героїв ірраціональних сюжетів жахливих сновидінь?
Вірогідно, те ж саме: прокинутись!
Авжеж, людині час від часу необхідно спати, і навіть дрімотний стан гібернації як захисна реакція на реальність подекуди не менш абсурдну, ніж кошмарний сон, — це насправді спосіб збереження здоров’я психіки.
Та чи варто спати водночас мільйонам людей, що зібралися разом, аби жити в одному місті? Чи певною мірою по черзі? Чи варто місту не спати ночами? І якщо так, то навіщо?
Фото: Юрій Ферендович
На мій погляд, так, не спати варто! І базова мета цього неспання полягає в тому, щоб віднести в ніч, геть із денного поля зору, все те, що заважає нормальному міському денному життю, те, що має бути зроблене до початку дня. І ще прибрати те, на що дивитися вдень не надто цікаво.
Вночі варто не спати і працювати дорожнім будівельникам, що ремонтують дороги, а на ділянках робіт, де ніяк не встигнути скінчити за ніч, зранку передати естафету ранковій зміні. А ще водіям фур варто транзитно проїжджати місто вночі, аби не тягнутись у денних заторах і не погіршувати їх. Варто не спати ночами також доставці будівельних матеріалів і різноманітним іншим доставкам, що забезпечують роботу вдень.
І, звісно ж, мають працювати вночі поліція, медичні заклади та всі інші служби, час звернення до яких не обирають. А також пекарі, що випікають до світанку дивовижно ароматні теплі булочки. І всі нічні метелики, що купчаться довкола яскравих, мерехтливих і переливчастих на тлі нічного мороку вогнів.
Звісно, якщо хтось опинився в цьому стані, краще вИлітати вночі увесь заряд, аніж потім гальмувати сублімацією несправджених хвилювань наступний день.
Віднести в ніч, геть з денного поля зору, все те, що заважає нормальному міському денному життю
Фото: Юрій Ферендович
І ще я б запропонувала перемістити на нічний час мітинги протестів біля Верховної Ради й решту акцій активістів, авжеж, витримуючи шумоізоляційні дистанції до житла. І при цьому такі заходи лише виграють: буде нівельовано негативний складник через створювані протестами транспортні затори і додано елементів молодіжної студентської романтики: пісні під гітару, нічні селфі.
Усе вищезгадане — закономірна логіка, застосовна для всіх міст: у будь-якому місті варто так робити! Проте чому насправді в одних містах так виходить, а в інших «навіть заправки засинають із заходом сонця»?
Виходить, що не спати місту — здорово, та це треба ще опанувати
Я думаю, що вся справа тут у звичці людей, з яких складається міська спільнота, організовувати ефективні, технологічні, надійні взаємодії. Адже для того, щоб частина містян ефективно виконувала свою роботу вночі, інша частина містян має надати їм так само надійно й точно супроводжуючі послуги: і нагодувати, коли зголодніють, і привезти-відвезти, коли треба, — а це потребує на додачу до цілодобового таксі, за винятком технічної години, ще й метро, а також автобусів, тролейбусів і маршруток, що курсують усю ніч основними маршрутами. А ще можливості доставити й отримати потрібне для продовження діяльності замовлення!
Фото: Юрій Ферендович
Виходить, що не спати місту — здорово, та це треба ще опанувати.
Треба навчитися вночі надавати сервіс — не гірший, ніж удень, в усіх галузях, важливих для життєдіяльності тих, хто змушений не спати.
