Інші сенси: інсайти з Chelsea 2024. Чим переймаються ландшафтні дизайнери у світі? - PRAGMATIKA.MEDIA

В середині травня в Лондоні відбулася одна з найголовніших подій для ландшафтних дизайнерів і поціновувачів садів — фестиваль Chelsea Flower Show. Шоу садів — це насамперед ресурс для натхнення, адже тут просто шалена концентрація краси! Але це також і місце, де формуються тренди. Своєрідний ландшафтний «от кутюр». Іноді дивний і не завжди зрозумілий. Ландшафтна дизайнерка Ганна Галаган ділиться з читачами PRAGMATIKA.MEDIA враженнями від візиту та розповідає, в якому напрямку крокує ландшафтна індустрія.

Сади, які лікують

Цьогорічний «от кутюр» був досить незвичним. Нічого гламурного, як-от топіарні дорогі рослини або шикарні меблі та ультрасучасні скульптури. Натомість щось дуже земне та природне, просте та щире. Майже всі дизайнери змістили фокус на цінність і філософію саду замість підкресленої декоративності, бо дійсно сад має значно більший потенціал, ніж «зелена декорація навколо тераси чи зони барбекю». І майстерність дизайнера — не тільки винайти цікаві, особливі, неординарні комбінації рослин і матеріалів, а дещо важливіше — створити цінність, щоб кожний відвідувач насправді відчував її.

У тематиці на перший план виходить терапевтична сила садів: сад як притулок, як середовище для зцілення, реабілітації та відновлення. Саме природа досягає в цьому максимального ефекту, тож і сади виконані в природному стилі, а іноді здається, що це навіть не рукотворний сад, а шматочок дикої природи, як-от сад Ули Марії.

Muscular Dystrophy UK — Forest Bathing garden. Дизайнерка Ула Марія. Фото із сайту дизайнерки, RHS та The English Garden

У ньому дизайнерка використовує японську практику сінрін-йоку, тобто купання в атмосфері лісу та відновлення зв’язку з природою через наші органи чуття. Сад видається дуже ніжним і повітряним завдяки білому кольору стовбурів берез та мереживу квітів-парасольок білих і бузкових відтінків.

Muscular Dystrophy UK — Forest Bathing garden. Дизайнерка Ула Марія. Фото із сайту дизайнерки, RHS та The English Garden

Цей сад має дуже заспокійливий ефект, що так важливо, бо він створений як місце розради та роздумів для тих, хто страждає від м’язового виснаження. Він прагне продемонструвати, як захоплюючий, але доступний сад може запропонувати підтримку та притулок пацієнтам, їхнім родинам і лікарям під час встановлення діагнозу та після нього.

Muscular Dystrophy UK — Forest Bathing garden. Дизайнерка Ула Марія. Фото із сайту дизайнерки, RHS та The English Garden

Ще один терапевтичний сад — сенсорний простір для відновлення після інсульту.

Він, навпаки, дуже яскравий, хоча теж натуралістичний. Тут природа вже дає енергію, силу для реабілітації, а також дизайнерка Олівія Гонсалвес (Olivia Gonsalves) створила таку колірну схему, яка разом з ароматами та шумом води допомагає пацієнтам з обмеженими можливостями руху чи зору орієнтуватись у саду. Важливо, що концепція та вибір матеріалів саду були натхнені власним досвідом дизайнерки, яка пережила інсульт, і історіями інших людей, які страждали від інсульту.

Stroke Association`s Garden for recovery. Дизайнерка Мірія Гарріс. Джерело фото: www.bbc.co.uk

А от сад дизайнерів Софі Парментер і Дідо Мілне (Sophie Parmenter & Dido Milne) створений з урахуванням потреб людей з аутизмом.

The National Autistic Society Garden. Дизайнери Софі Парментер і Дідо Мілне. Фото автора

Дизайн саду був інспірований стратегією «маскування», яку використовують аутисти свідомо чи підсвідомо, щоб підлаштуватись, вписатися. Стіни з корку, що символізують маски, тут утворюють серію субпросторів, присвячених різним типам соціальної взаємодії — на роботі, з друзями та родиною, з партнерами тощо.

The National Autistic Society Garden. Дизайнери Софі Парментер і Дідо Мілне. Фото автора

Якщо ж відійти від спеціалізованої терапевтики до загальної, як кажуть, «для всіх», то в урбанізованому середовищі важливим елементом для стимулювання фізичного, психічного та соціального благополуччя в наші дні стає сад дикої природи. Саме такий громадський сад створила Анна-Марі Пауел, і він настільки сподобався відвідувачам, що навіть отримав нагороду «Вибір глядачів».

Дизайнерка саду Анна-Марі Пауел у The Octavia Hill garden. Фото автора

Тут безліч окремих кімнат під відкритим небом, де можна насолоджуватись різноманітними видами і атмосферою та спостерігати за навколишнім біорізноманіттям. Сад дуже яскравий, на противагу урбанізованому сірому, я б сказала, навіть енергетичний, і водночас мелодія струмка та гудіння комах діють медитативно, знімаючи стрес міського надміру.

The Octavia Hill garden. Дизайнерка Анна-Марі Пауел. Фото автора

Взагалі дослідження свідчать, що відвідування садів має дуже позитивний вплив на здоров’я і благополуччя людини. І саме цьому присвячений сад Тома Стюарта-Сміта.

The National Garden Scheme Garden. Дизайнер Том Стюарт-Сміт. Джерело фото: bbc.co.uk, The English Garden і сайт дизайнера

Він створений до 100-річчя Національної схеми садів (National Garden Scheme), завдяки якій приватні сади відкриваються для відвідувачів, а кошти з продажу вхідних квитків і чаювання йдуть на підтримку різноманітних благодійних проєктів догляду за хворими, а також на створення терапевтичних садів. Власний сад Тома Стюарта-Сміта також уже понад 30 років приймає відвідувачів. Дизайн саду на шоу враховує його кінцевий пункт призначення, бо після шоу цей сад переїде в центр догляду за хворими на рак. Тому сад знову ж таки дуже природний і заспокійливий, світлий і делікатний. Крони ліщини, яку Том обрав для саду, просто неймовірні й навіть трішки нереальні в обрамленні білих квітів, які підкреслюють та підсвічують їх, створюючи якесь магічне відчуття.

Ми також уже знайомі з терміном «садотерапія» завдяки книжці Сью Стюарт-Сміт, що завоювала серця українців у такий непростий для нашої країни час. Але на сьогодні всі проєкти, про які я знаю, на жаль, повністю волонтерські. Хоча думаю, що садотерапія в нашому контексті просто мегаактуальна.

Сталий сад

Ще один не менш важливий тренд, який був у центрі уваги, — це sustainability, або екологічна стабільність, сталість, тобто безпечне використання природних ресурсів, а також діяльність без шкоди навколишньому середовищу.

Кожен сад декларував ключові моменти екологічної стабільності, які були враховані під час його створення. До речі, саме шоу досить довго критикувалося через безцільне витрачання ресурсів і матеріалів заради декількох днів, адже потім усе перетворювалось на купу будівельного сміття. Тож стандарти шоу змінились, і сади більше не створюються тільки заради шоу на декілька днів, вони мають свій кінцевий пункт призначення і «переїжджають» на своє постійне місце після закінчення шоу.

З багатьох аспектів екологічної стабільності цього року були у фокусі такі:

повторне використання матеріалів. Наприклад, каміння для мощення доріжок Ула Марія й Том Стюарт-Сміт взяли зі складу утилізації, меблі в усіх садах були вироблені з дерев, що впали, а не вирубані спеціально для шоу, або також із деревини зі складів утилізації;
павільйон Тома Стюарта-Сміта був створений як поглинач вуглецю;
багато садів були створені без використання цементу;
в деяких садах був передбачений збір і використання дощової води;

The National Garden Scheme Garden. Дизайнер Том Стюарт-Сміт. Фото із сайту дизайнера

у насадженнях були враховані тенденції зміни клімату, отже, використовувались рослини, більш стійкі до посух. Наприклад, такі улюблені британцями люпини Анна-Марі Пауел замінила на баптизію, яка витриваліша і навіть має довше квітування. Том Стюарт-Сміт використав рослини підліску, що можуть витримати й посушливі умови;
усі дизайнери дотримувались принципу «правильна рослина в правильному місці», що значно скорочує ресурси на підтримку таких насаджень;
кожен сад був створений як осередок для підтримання біорізноманіття.

Чиста вода

А от мій власний фаворит серед садів, сад WaterAid Тома Массі та Дже Ана, був повністю присвячений темі екологічної стабільності, а саме збереженню й очищенню води.

The WaterAid Garden. Дизайнери Том Массі та Дже Ан. Фото із сайту Тома Массі

У центрі саду розташований павільйон для збору дощової води. Структура збирає кожну краплю опадів, фільтруючи та зберігаючи цей дорогоцінний ресурс для пиття та зрошення, а також уповільнюючи потік і створюючи тінь.

The WaterAid Garden. Дизайнери Том Массі та Дже Ан. Фото із сайту Тома Массі

Ця абсолютно космічна на вигляд структура сама по собі — архітектурна родзинка саду. Мене вона заворожила настільки, що я поверталась у цей сад безліч разів протягом дня. І кожен раз у міру руху сонця споруда виглядала по-різному, рослини зверху немов світились у сонячних променях, додаючи структурі легкості та невагомості.

Зсередини структура наповнена подрібненими будівельними відходами, що фільтрують воду. І саме в цьому субстраті навіть без додавання гумусу на ній ростуть посухостійкі рослини.

The WaterAid Garden. Дизайнери Том Массі та Дже Ан. Фото із сайту Тома Массі

Усі рослини були обрані так, щоб справлятися з різною кількістю води. Зокрема, там була водна фіалка (Hottonia palustris), яка може вказувати, чисте джерело води чи забруднене, і вільха (Alnus glutinosa), на коренях якої є вузлики, що можуть поглинати азот і токсичні важкі метали із землі, покращуючи стан ґрунту й родючість.

The WaterAid Garden. Дизайнери Том Массі та Дже Ан. Фото із сайту Тома Массі

Дизайнер Том Массі каже: «Чиста вода — це основа життя, і я дуже радий працювати з WaterAid над цим важливим питанням. В останні роки британське садівництво відчуло на собі наслідки екстремальних погодних умов, включно зі спекою, посухою та повенями. У міру того, як наш клімат змінюється, дефіцит води та незахищеність стануть більш звичним явищем — тут, у Великій Британії, та й в усьому світі. Ми всі можемо зробити щось, щоб допомогти пом’якшити зміну клімату, наприклад, покращити здоров’я ґрунту, посадити зелень, щоб створити тінь, і, що найважливіше, раціонально використовувати воду. Сад WaterAid демонструє, як можна створити стійкий і красивий сад незалежно від того, що для нас підготувало майбутнє».

А тепер трішки деталей, що найбільше мені сподобались на шоу і які я заберу собі в скарбничку ідей, зокрема природні насадження й комбінації рослин, а також природні, а не ідеальні крони дерев.

Майстерність виконання. Фото автора

Бути в ресурсі

І от, як завжди, постає питання: а для чого нам зараз переглядати й аналізувати цей ландшафтний от кутюр у такий період, коли ландшафт взагалі не на часі?

Але ж чи дійсно не на часі в нас терапевтичні сади, коли більшість населення має як мінімум ПТСР, а багато хто втратив дім, близьких чи знайомих, хтось залишився без кінцівок… Природа дає нам ресурс, щоб вистояти в цей жахливий час, знайти точки опори. І грамотно побудовані терапевтичні сади мають бути елементом реабілітації для тих, хто повернувся з фронту чи полону, хто вимушений був шукати притулок чи боротися з хворобою тощо.

Волонтерськими зусиллями ми навряд чи зможемо закрити потребу в цьому. Отже, необхідне розуміння цінності садотерапії та підтримка з боку держави. Ну і глибоке вивчення принципів садотерапії теж потрібне, бо не говорить про садотерапію зараз тільки лінивий, але є правила й рекомендації для побудови таких садів, щоб вони дійсно працювали та досягли очікуваного ефекту. Це не просто про красиве, це про особливу енергію й атмосферу, а також функціональне навантаження залежно від призначення саду.

Мені випала нагода попрацювати над двома проєктами терапевтичних садів.

Перший уже реалізований і працює в родинному центрі «Дача» фонду «Запорука». Це сад для дітей, які проходять лікування від раку та проживають на «Дачі» зі своїми батьками. Отже, це сад-підтримка, сад як місце сили. Тут нічого не нагадує про хворобу, тут усе цвіте, є маленький шматочок лісу, купа маленьких галявин, які підійдуть і для гри, і для усамітнення, ігровий майданчик, спортивний куточок і трішки квітучої луки. А зараз ми додамо ще й грядок для зняття стресу.

Проєкт реконструкції ландшафту трьох лікарень у м. Чернігів. Дизайнерка Ганна Галаган

Другий проєкт — це реконструкція ландшафту трьох лікарень у Чернігові, включаючи пологовий будинок. Начебто теж реабілітація, але специфіка інша. Найважливіше — споглядання, спілкування, тихі прогулянки та можливість усамітнення. Є тут і ліс, і відкриті території, і навіть дощові садочки. Я обов’язково включаю й зони ароматерапії. А ще лікувальний сад — не тільки для пацієнтів та їхніх рідних, персонал лікарень теж потребує місця для поповнення сил, отже, тут є й куточки для персоналу. Але найголовніше, щоб цей лікувальний сад не став потім обтяженням для керівництва лікарні, бо фінансування лікарні передусім спрямовується на лікування, а не на обслуговування саду. Без обслуговування сад перетвориться на депресивне занедбане середовище. Отже, треба знайти баланс у насадженнях, коли вони потребують мінімум ресурсу. І природні насадження якнайкраще для цього підходять.

Природні насадження в садах Chelsea 2024. Фото автора

Природні насадження в садах Chelsea 2024. Джерело фото: www.tommassey.co.uk

Таким чином, будуючи терапевтичні сади, маємо підходити до цього свідомо, бо це дуже делікатна тема. І тому цьогорічне Chelsea просто як наочний посібник для нас.