Сьогодні свій внесок може зробити навіть пересічна людина, в котрої із засобів для сканування — лише мобільний телефон. Далі детально розповімо про сканування в Україні та про те, як самотужки зберегти інформацію про пам’ятку.
Навесні 2022 року ЗМІ облетіли кадри, на яких було зображено, як жителі українських міст обкладають місцеві пам’ятки культури й архітектури мішками з піском. Зусилля активістів виявилися не даремними, адже мішки з піском чудово захищають від уламків. Втім, на жаль, стовідсотковим захистом таку барикаду не назвеш.
«З початком повномасштабної війни відбулося дуже багато конференцій із приводу захисту пам’яток культури. Висновки були невтішні: повністю можливо захистити лише те, що можна буквально сховати в підвалі — пам’ятки живопису та монументального мистецтва. Щодо архітектури, то, якщо ви обкладете стіни будівлі мішками з піском, це захистить лише інтер’єри приміщення, і то за умови, що не буде прямого влучання. В разі чого це, звісно, допоможе суттєво зекономити на відновленні, втім, стовідсоткового захисту, на жаль, не існує», — пояснив архітектор Олександр Кумейко, засновник компанії «Kumeiko architects».
Олександр Кумейко, архітектор, засновник компанії «Kumeiko architects»
Фахівець каже: відсутність захисту — це не вирок, адже після перемоги ми відбудуємо все, що рашистам вдалося чи ще вдасться зруйнувати. Втім, є одна проблема: вже зараз архітектори, які планують зайнятися відновленням у майбутньому, стикаються з тотальною відсутністю креслень, планів та інших матеріалів, потрібних для роботи.
Олександр Кумейко: «Технологія 3D-сканування унікальна, адже людина, навіть озброївшись мільйонами найточніших електронних рулеток, так не зможе. Немає можливості зробити стільки вимірювань»
«Зазвичай пам’ятки національного значення мають повний набір документації, а от місцеві — ні. Фахівцям надають лише старі документи, і, як правило, це не повноцінні архітектурні креслення, а просто залишки планів фасадів чи щось подібне. На жаль, цього недостатньо. Поясню: відбудовуючи “втомлену” стару будівлю, ви бачите, який вигляд мають автентичні елементи фасаду, тому загалом можете отримати уявлення про те, як працювати далі. У разі руйнування все інакше. Добре, якщо від будівлі щось лишилося, і ви можете зробити аналіз матеріалу та знайти формулу, а тоді — відбудувати автентичні елементи за фото. А що, як не лишилося нічого?» — запитує Олександр Кумейко.
За словами експерта, якщо в документах хоча б наявні параметри, за якими можна розрахувати співвідношення пропорцій, то можна вважати, що архітекторові-відбудовнику пощастило.
«Втім, де гарантія, що за сто років після численних копіювань у креслення не закралася помилка? Що параметр просто не дописали вручну? Я вже не кажу про те, що цифри ніяк вам не допоможуть визначити, з яких матеріалів були зроблені стіни й тим паче як розміщувалися внутрішні шари. Єдиний вихід із цієї ситуації — 3D-сканування», — впевнений спеціаліст.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича входить до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Джерело фото: bukinfo.com.ua
3D-сканування: методи й переваги
3D-сканування — це збір детальної інформації про параметри будівлі. Найчастіше це роблять за допомого 3D-сканера, що охоплює споруду лазерним випромінюванням, рахує точну відстань між кожним із променів та перетворює параметри на «хмару цяток». Потім дані використовують для побудови високоточної комп’ютерної 3D-моделі. Експерти стверджують: раніше для її створення доводилося вручну відмальовувати деталі за зображеннями, але тепер, коли з’явилися ШІ, достатньо просто завантажити інформацію — і програма обробить «хмару цяток» та видасть готову модель. Єдине, що лишається фахівцеві, — підчистити результат.
Олександр Величко: «Якщо потрібна дуже точна модель, то варто замовити сканування за допомогою сканера, а якщо вистачить і просто дуже схожого об’єкта — замовте фотогеометрію фотограмметрію? чи просто сфотографуйте будівлю»
«Робота команди, яка займається скануванням, полягає в зборі даних для створення “хмари цяток” і адаптації результату: збережена інформація може займати сотні гігабайтів, тому ми зменшуємо її “вагу” хоча б до кількох десятків гігабайтів. Після цього лишається тільки зробити 3D-модель», — розповів Юрко Преподобний, співзасновник компанії «Skeiron», що займається 3D-скануванням.
Юрко Преподобний, співзасновник компанії «Skeiron»
Іноді замість сканера використовують метод фотогеометрії — дуже детальну відео- та фотозйомку об’єкта за допомогою дронів. Третій спосіб найменш точний, втім, він дешевий і доступний кожному. Це відео- та фотозйомка на мобільний телефон. Вибір методу залежить лише від ваших потреб і фінансових можливостей.
Руїни музею українських старожитностей Тарновського. Фото: Богдан Пошивайло
Олена Чернега: «Не маєте сканера чи не можете оплатити роботу спеціалістів? Тоді хоча б просто зробіть фото й відео своїх об’єктів і детально опишіть їх»
Олександр Величко, автор ідеї проєкту НУАРТ|NUArt
«Якщо потрібна дуже точна модель, то варто замовити сканування за допомогою сканера, а якщо вистачить і дуже схожого об’єкта — замовте фотогеометрію чи просто сфотографуйте будівлю. Втім, коли я кажу “дуже схожого”, слід розуміти, що людське око не відрізнить оригінал будівлі від того, що ви отримаєте після відбудови», — радить Олександр Величко, автор ідеї проєкту НУАРТ|NUArt та розробник проєктів, що передбачають поєднання VR|AR технологій зі сферою візуального мистецтва.
Спеціалісти обіцяють: у найближчому майбутньому ШІ, які працюють із фотоматеріалом, навчаться створювати по фото не просто «дуже схожі» 3D-моделі, а надточні. А це означає, що якщо вам бракує коштів, то необов’язково відразу замовляти спеціалістам дорогу 3D-модель — це можна буде зробити в разі, якщо споруду таки зруйнують. Для початку достатньо просто зробити багато світлин об’єкта на мобільний телефон.
Вознесенська церква в селі Лукашівка (ліворуч) та результат 3D-сканування (праворуч). Фото: Богдан Пошивайло
Олена Чернега: «Ми можемо зробити 3D- чи VR-модель палацу, визначної споруди, музейного об’єкта, а то й кургану — навіть якщо вони зруйновані»
«Сфотографувати чи відсканувати варто не лише архітектурні пам’ятки, але й музейні цінності. Якщо йдеться про експонат, то створити модель дуже просто: відсканувавши експонат ручним сканером, ми отримуємо цифрову копію пам’ятки з точним описом текстури й матеріалів. Не маєте сканера чи не можете оплатити роботу спеціалістів? Тоді хоча б просто зробіть фото й відео своїх об’єктів та детально опишіть їх», — радить Олена Чернега, лідерка віртуального туризму, доктор філософії, засновниця ГО «Цифровізація туризму та культури» й кураторка проєкту з цифровізації за напрямками туризму та культури КП ГІОЦ.
Олена Чернега, лідерка віртуального туризму, доктор філософії, засновниця ГО «Цифровізація туризму та культури» й кураторка проєкту з цифровізації за напрямками туризму та культури КП ГІОЦ
За словами пані Чернеги, якість отриманої моделі та її полігональність залежатимуть від якості вихідного файлу, тому за змоги для цього слід скористатися телефоном із якісною камерою чи професійним фотоапаратом.
«Технологія 3D-сканування унікальна, адже людина, навіть озброївшись мільйонами найточніших електронних рулеток, так не зможе. Немає можливості зробити стільки вимірювань! Я вже мовчу про те, що під час будівництва 100, 150 та 200 років тому будували умовно рівненько, “щоб не придирались”, а це, як ви розумієте, зовсім інші допуски. Якщо 3D-сканер зробить відбитки, то ми отримаємо ідеальну картинку з погляду об’єму. І якщо, наприклад, стіна споруди трошки похила, значить, після відновлення вона теж буде трошки похила», — підбиває підсумок Олександр Кумейко.
Вид на Звенигород. Джерело фото: zvenyhorod.org
VR — відбудуємо навіть те, від чого лишився тільки попіл
Якщо ракета встигла раніше, ніж команда зі сканування, то це ще не означає, що все втрачено. В разі відсутності даних для побудови 3D-моделі спеціалісти використають технологію віртуальної реальності.
«Ми можемо зробити 3D- чи VR-модель палацу, визначної споруди, музейного об’єкта, а то й кургану — навіть якщо вони зруйновані. 3D-дизайнер може все відмалювати. Звісно, це буде певною мірою фантазія дизайнера, але краще так, ніж ніяк. Втім, за умови, що ви маєте будь-які історичні матеріали і зображення, навіть така модель може бути досить точною. Наприклад, саме так було під час віртуальної відбудови замку у Звенигороді: над відтворенням зовнішнього вигляду споруди працювала велика кількість краєзнавців і науковців, а 3D-дизайнери використовували історичні матеріали, зображення й довідки. Результат отримали не фантазійний, а правдивий — нині віртуальний замок має саме такий вигляд, як колись реальний», — розповіла Олена Чернега.
Візуалізація проєкту історико-культурного парку “Древній Звенигород”. Джерело фото: zvenyhorod.org
Команди: хто це робить?
Після початку повномасштабного вторгнення до України 3D-сканування перетворилося на предмет ажіотажу: тоді як професіонали ставлять рекорди продуктивності, ентузіасти відзнімають пам’ятки вручну та навіть створюють аматорські бази даних і додатки для сканування.
«Проблемою займаються мої друзі та знайомі з Одеси. Також точно знаю, що сфера активно розвивається у Львівській області. Щодо Києва, то команда AERO3D, у рамках власного благодійного проекту “Війна в 3Д”, зробила 3D-модель зруйнованого будинку культури в Ірпені. Загалом у сфері працюють як професіонали, наприклад “Skeiron” та “Pixelated Reality”, так і ентузіасти. Сподіваюся, що найближчим часом останні куплять більше дронів і, таким чином, вийдуть на рівень. До речі, якщо ви цим займаєтеся, але вам не вистачає грошей, спробуйте виграти грант», — поділився міркуваннями Олександр Величко.
3Д оцифрування Ірпінського бадинку культури виконано командою AERO3D у рамках власного благодійного проекту “Війна в 3Д”
Олександр Кумейко: «Спеціалісти зі сканування не мусять вміти робити віртуальні моделі. Їхнє завдання полягає в тому, щоб залізти в усі шпарини будівлі — буквально в усі місця, де є повітряні проміжки, — і відсканувати їх»
Фахівці згаданої паном Олександром «Skeiron» кажуть: якщо за перші 5 років свого існування вони зробили близько 30 сканувань, то за останні два роки виконали вже близько 120 замовлень. Сканували переважно об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО та пам’ятки національного значення, зокрема – Софію Київську, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича та центр міста Львова. Деякі пам’ятки з тих, що «Skeiron» відсканували, вже пошкоджені. Наприклад, Круглий двір у місті Тростянець на Сумщині та Музей Шухевича — нещодавно, до дня народження Бандери, туди прилетів «Шахед».
Музей Шухевича після удару рашистським “шахедом”. Фото: ГУ ДСНС Укоаїни у Львівській області
«Чи буде все це відновлене? Гадаю, що так. Якщо ви ще не чули про приклади відновлення важливих пам’яток за моделлю, то далеко ходити не треба: у 2015 році відсканували Нотр-Дам-де-Парі, і нині споруду відбудовують саме за зробленими тоді моделями. Чи потрібно нам продовжувати цим займатися? Я вважаю, що так. Якщо не можете замовити сканування, то хоча б сфотографуйте пам’ятку чи зніміть її на відео, адже є програми, що дозволяють за допомогою програметрії вирізати кадри з відео. І не обов’язково відразу замовляти модель — це можна буде зробити в разі, якщо споруду все ж пошкодять», — пояснив Юрко Преподобний, співзасновник компанії «Skeiron».
Пожежа в Нотр-Дам-де-Парі у 2019 р. Фото: AFP
У 2015-му Собор Паризької Богоматері, про який згадав пан Юрко, справді відсканували. Втім, як це не парадоксально, не для збереження даних про пам’ятку, а задля відтворення в якості ігрової локації в комп’ютерній грі «Assasin’s Creed». Коли Нотр-Дам-де-Парі постраждав від пожежі, розробники гри надали фахівцям його детальну 3D-модель.
На думку архітектора Олександра Кумейка, команди, які хочуть приєднатися до армії ентузіастів, що роблять сканування українських пам’яток для збереження інформації про них чи навіть подальшого комерційного використання даних, мають налагодити правильний алгоритм роботи.
Собор Паризької Богоматері в Парижі під час реконструкції у 2022 р. Фото: Jacques Dillies | Unsplash
«Спеціалісти зі сканування не мусять вміти робити віртуальні моделі. Їхнє завдання полягає в тому, щоб залізти в усі шпарини будівлі — буквально в усі місця, де є повітряні проміжки, — і відсканувати їх. Далі справа за архітектором-реставратором, що володіє знаннями про традиції будівництва в різні історичні періоди та знає, якої товщини має бути конкретний шар чи шов і які матеріали слід буде використати під час відбудови. Річ у тім, що 3D-сканер бачить будівлю як певний об’єм. Бачили моделі, які друкують на 3D-принтерах? Щось таке ви отримуєте, провівши сканування. Сканер бачить, що в певному місці є отвір, але йому байдуже, що це — проріз у стіні, вікно з вітражами чи OSB. Він бачить товщину стіни, але не знає, з чого вона складається. Тільки архітектор може наповнити модель інформацією і, таким чином, зберегти не лише матеріальний, але й духовний складник пам’ятки», — пояснив Олександр Кумейко.
Усе про гроші: скільки це коштує і де взяти фінанси на сканування
Незважаючи на необхідність залучення професіоналів високого класу, сканування коштує порівняно недорого. Його вартість залежить від кількості затрачених на роботу годин, а ще — розміру споруди, місця її перебування та ступеня її зруйнованості. Ціна стартує від 2 тисяч доларів для великих пам’яток. Якщо ж треба відсканувати щось невеличке, наприклад, мистецький артефакт чи розшиваний стародрук або кераміку, то це вартуватиме близько 300 доларів.
За словами Олени Чернеги, хоч зазвичай сканування фінансується з місцевих бюджетів, нині їхні можливості дуже обмежені, тому музеї намагаються залучити грантові субвенції — як українські, так і міжнародні. І зусилля дають результат: уже відомо про приклади допомоги музеям від міжнародних фондів Польщі, США й Італії та інших країн. Це не завжди фінансова поміч — іноді спеціалісти з інших країн консультують українських музейників, виконують певні роботи чи роблять сканування.
Олена Чернега: «Постійно рекомендую колегам: не треба соромитися. Про нашу проблему знаємо тільки ми, і якщо ми не говоритимемо про неї, то ніхто не буде про неї думати. Коли ми звертаємося, пишемо листи, їдемо у світ — тоді нас чують»
Ще один варіант — це точкова допомога, коли конкретний український музей звертається до іншого конкретного музею за своєю спеціалізацією у світі. В такому разі іноземні колеги можуть оплатити роботу спеціалістів зі сканування чи навіть прислати для цього власних фахівців.
Зрештою, зазначає пані Олена, якщо ваші ресурси обмежені, то не варто витрачати багато зусиль на пошук коштів, потрібних для створення 3D-моделі, — для початку просто знайдіть спосіб зробити сканування.
«Якщо говорити про центральну Україну і Київ, то там процес збору інформації про пам’ятки триває постійно й почався ще до війни. Наприклад, та сама Софія Київська — багато міжнародних фондів об’єднали зусилля задля того, щоб зробити сканування цієї архітектурної перлини», — каже Олена Чернега.
Нині, стверджує фахівчиня, спеціалісти зі сканування активно працюють у Харкові та всіх тих містах, де монотонно й систематично руйнуються архітектурні надбання.
Вид з Володимирської гірки на пам'ятник Володимиру Великому, Труханів острів та лівий берег Дніпра. Джерело фото: guide.kyivcity.gov.ua
«ЮНЕСКО допомогла відсканувати Володимирську гірку й пам’ятник Володимиру в Києві. Крім цього, ця організація занесла центр Одеси до переліку об’єктів підвищеного ризику і передала великий сканер для роботи в Одесі та Миколаєві. Ситуація постійно змінюється, тому тримайте руку на пульсі. Довідку про стан справ можна взяти в Міністерстві культури й інформаційної політики — вони знають, які міжнародні фонди працюють у конкретних регіонах», — радить пані Олена і ще раз наголошує: отриманий контент можна буде використати не лише для відбудови, але й для створення цифрового культурного туристичного продукту чи віртуальних ігор та навіть побудови метавсесвітів — усе залежить від потрібності та значимості відсканованої пам’ятки.
Пам’ятник Володимиру Великому на Володимирській гірці в Києві. Фото: Kostiantyn Vierkieiev | Unsplash
На думку Олександра Кумейка, один із кращих варіантів застосування матеріалів — реклама. «Ми можемо використовувати моделі для того, щоб залучати потенційних донорів до відновлення. Уявляєте, сидить команда досвідчених, забезпечених людей десь в Америці і думає: “Я хочу допомогти, але як це зробити? Тим паче враховуючи, що вже є багато свідчень про корупційні ризики в Україні…” А от якщо ми покажемо їм модель, надамо кошторис, дамо окуляри доповненої реальності й продемонструємо, який вигляд матиме споруда, то це вже буде інша справа. Головне — гарно все подати: можливо, музичний супровід зробити, можливо — відеоряд додатковий. Це можна організовувати як через наші консульства й посольства, так і просто через партнерські команди. Людина, готова інвестувати, приїде в офіс, подивиться моделі та скаже: “Окей, кошторис у 5 мільйонів євро нас не лякає. Ми вже готуємо гроші”. Розумієте? Головне — щоб відбувся перший контакт. Це працює, як звичайна реклама», — радить Олександр Кумейко.
Олена Чернега з ним згодна: на її думку, у ХХІ столітті цифрові дані — це наш голос. За їхньою допомогою ми можемо показати, що саме відбувається в країні зараз, а ще — довести світові, що Україні не 300 років, а багато століть. Нині Олена та її команда працюють над оцифруванням інших регіонів, консультують та залучають експертів і показують напрацювані в Україні кейси світу.
Олександр Кумейко: «Чому б не створити фонд інформаційних моделей усіх наших пам’яток? Дані ж не псуються! Якщо ми реалізуємо проєкт обдумано, базу буде практично неможливо втратити. Це буде інформація на століття»
«Ми живемо зараз, а не відкладаємо життя на “після війни”. Нині багато амбасадорів і туризмознавців уже показують контент іноземним інвесторам та культурологам. План у нас усіх один, будемо казати чесно: попросити допомогу. Нині ми з командою хочемо об’єднати східний регіон щодо зруйнованих об’єктів і запустити величезний проєкт із відмалювання втрачених локацій у доповненій реальності», — ділиться досвідом і планами пані Олена.
Нині фахівчиня також працює над тим, щоб заохотити музеї комунікувати зі світом — брати участь виставках і конференціях та привертати до себе увагу.
«Постійно рекомендую колегам: не треба соромитися. Про нашу проблему знаємо тільки ми, і якщо ми не говоритимемо про неї, то ніхто не буде про неї думати. Коли ми звертаємося, пишемо листи, їдемо у світ — тоді нас чують. Важливо подолати психологічний бар’єр: якщо ви не скажете, що вам не вистачає грошей, наприклад, на оцифрування стародруків ХІІІ століття — цінності, за яку музеї готові битися, — то нізвідки гроші не візьмуться. Беріть приклад із “United24” — організації, яка правильно веде комунікацію зі світом. У консолідації з виробником ігор “Minecraft” вони оцифрували Соледар. Нині іноземці можуть віртуально погуляти соляними копальнями міста та задонатити на його відновлення. І це лише перша пташка: віртуальний туризм буде розвиватися, і вражені подіями війни іноземці будуть активно подорожувати Україною онлайн», — зазначила пані Олена, додавши: — Комунікація — це отримання емоцій, тому якщо ви хочете отримати допомогу, доведеться мислити, як менеджер із реклами».
Соляні шахти Соледару були оцифровані та перетворені на ігрову локацію Minecraft. Джерело фото: www.facebook.com/saltexkurs
«Якщо вам потрібна допомога, то попросіть зірку чи актора стати вашим амбасадором. Оберіть особу, яка переймається проблематикою й може спілкуватися з амбасадорами інших країн. І не слід забувати, що кожен із нас — амбасадор своєї країни. Коли ти амбасадор чогось свого, коли ти розповідаєш про країну й традиції — це дуже гарно працює. Якщо ти їдеш у Грузію і там говориш, що Грузія — це чудово, але в нас краще, це працює просто відмінно. Круто, щоб у кожного була така позиція: “а в нас краще”», — підбиває підсумок вона.
Софія Київська — собор XI століття у Києві. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Джерело фото: www.facebook.com/SophiaKyiv
Об’єднати всю країну: єдина база моделей
Більшість експертів згодні з тим, що рано чи пізно зусилля професіоналів, музейників та ентузіастів мають прийти до спільного знаменника. Ним має стати єдиний фонд 3D-моделей усіх культурних пам’яток України.
«Чому б не створити фонд інформаційних моделей усіх наших пам’яток? Дані ж не псуються! Якщо ми реалізуємо проєкт обдумано, базу буде практично неможливо втратити. Це інформація на століття. Можливо, час від часу її треба буде перезберігати через новіші програми, але це не проблема», — впевнений Олександр Кумейко.
На жаль, констатує фахівець, зараз ми перебуваємо на рівні балачок, пропозицій та роздумів. «Питання піднімаються, пропозиції надаються, але далі справа не йде», — наголошує він. Якщо найближчим часом ситуація не покращиться і єдина повна база моделей не буде створена, ми почнемо стикатися з проблемою вибору — яку будівлю сканувати, а яку ні, адже відсканувати все й одразу — неможливо.
«Як визначити, що важливіше? Я вам так скажу: якщо ви прочитаєте історичну довідку кількох різних пам’яток, то виявиться, що в кожної з них є своя історія, тому обирати між ними — це те саме, що обирати між кількома людьми. Єдиний спосіб зробити цей вибір легким — створити критерії. Їх має визначити центральний орган, що реалізує політику охорони державної культурної спадщини. І тоді етика полягатиме не в тому, що обрати, а в тому, в якій черговості сканувати», — зазначає Олександр Кумейко.
На питання про те, чи потраплять у цей фонд об’єкти, побудовані під час радянської окупації, архітектор відповідає: лише частково.
Кирилівська церква в Києві. Перша згадка про споруду з’явилася за 20 років до заснування Московського князівства. Джерело фото: kyivmaps.com
Олександр Кумейко: «Українські замовники мають трошки підняти свою культуру. Навчитися тримати планку. Бо поки що із цим дуже складно працювати. Українські замовники не завжди розуміють, що купа каміння може мати цінність просто через те, що це частина муру, побудованого тисячі років тому»
«Сам цей ”союз” — це великий злочин щодо нашого народу. Але, одначе, тоді було створено низку речей, які варто захистити. Я не про зірочку й інші радянські символи — їх давно можна було познімати, і я не розумію, чому цього досі не зробили. Це не має бути захист радянщини. Я не про те. Це має бути захист саме побудованих у ті часи споруд, у зовнішньому вигляді яких не прослідковуються чужі наративи», — пояснив свою позицію архітектор.
На запитання, чи не зможуть сторонні особи використати дані з такого фонду в злочинних цілях, архітектор відповідає: все може бути. Втім, це не повинно нас зупинити, адже користь і можлива шкода — не співмірні.
Олександр Кумейко, архітектор, засновник компанії «Kumeiko architects»
«Буквально вчора був на презентації з трансформації шкіл, серед іншого була продемонстрована візуалізація інтер’єру коридору в одній зі шкіл — із меблями та поличками з книгами в холах. У такому холі школярі почуватимуться інакше, ніж у коридорах старих шкіл — тих, де в кращому випадку висить одна картинка й лежить один килимок — на вході до кабінету директора. Так от, міністр освіти звернув на це увагу і додав тезу про те, що в багатьох людей одразу може виникнути питання: як можна, книжки ж вкрадуть! І виявилося, що в реконструйованих школах справді зникають книжки при подібних рішеннях: за рік, за статистикою, стабільно втрачається 25% книг. І я повністю погоджуюсь із думкою міністра, він сказав: окей, так що тепер, не довіряти нашим дітям? Може, в дитини просто немає змоги таку книжку купити. А може, вона їй сподобалась?» — наголошує архітектор.
Круглий двір, Тростянець. Пам’ятка зазнала пошкодження. Фото: OleksandrN / Wikipedia.org
Спеціаліст зазначає: існує дуже багато способів нашкодити будівлі, про яку ти знаєш усе. Втім, інформацію, що зберігатиметься в спільному фонді, можна звести в ранг напівсекретної чи для службового користування. Достатньо, щоб вона не була загальнодоступною.
Щодо того, чи не зможуть рашисти використати дані про будівлі, щоб їм нашкодити, експерти зазначають: за розумного підходу не зможуть. «Ваше питання нагадало мені про історію зі скануванням Кирилівської церкви — перший запис про неї з’явився, до речі, на 20 років раніше, ніж було засноване Московське князівство, — гарний показник того, що таке Русь і чому вона так називалась. Так от, спеціалісти відсканували цю споруду без прилеглої території. Якщо ми будемо робити моделі без прилеглої території та зовнішнього оточення, то це безпечно», — зазначив Олександр Величко, автор ідеї проєкту НУАРТ|NUArt.
Якщо з безпекою ми ще розберемось, то із загальним рівнем культури, кажуть експерти, у нас проблеми. І хоч українські спеціалісти зі сканування працюють на високому професійному рівні, експертиза досвідченого архітектора-реставратора, який допоможе створити точну модель і кваліфіковано її наповнить, залишається нашим слабким місцем.
«І тут, я думаю, ми точно не в перших рядах і, думаю, навіть не в середнячках. На першому місці старі європейські країни — Італія, Німеччина, Франція, Іспанія. І знову ж таки, все йде від замовників… Українські замовники мають трошки підняти свою культуру. Навчитися тримати планку. Бо поки що із цим дуже складно працювати. Українські замовники не завжди розуміють, що купа каміння може мати цінність просто через те, що це частина муру, побудованого тисячі років тому. Є шанс, що, відколовши від неї камінчик, ми дізнаємося, з чого в ті часи будували, що було популярним тощо. Коли в Україні на місці майбутнього будівництва проводять археологічні розкопки, замовники сидять, усі пальчики на всіх руках і ногах схрестивши, і сподіваються, що там нічого не знайдуть. А за кордоном замовники знають, що точно знайдуть, і чекають на це, бо розуміють, що це додасть майбутньому готелю чи супермаркету лоску, шику й краси», — підсумував Олександр Кумейко.
