Клаудіу Сільвестру — архітектор румунського походження (нар. 1984, м. Клуж-Напока) та експерт у сфері сталого розвитку, який працює у Відні, Австрія. Має ґрунтовну академічну підготовку: вивчав архітектуру в технічних університетах Клуж-Напоки, Граца та Севільї, а також захистив докторську дисертацію з архітектури у Віденському технічному університеті. Його професійний шлях тісно пов’язаний із глибокою увагою до реновації архітектурних об’єктів, що мають історичну цінність.
Із 2024 року Клаудіу працює керівником проєктів в iC consulenten Ziviltechniker GesmbH, де відповідає за реалізацію ініціатив, пов’язаних зі сталим розвитком наявних будівель із пам’яткоохоронним статусом. Він є сертифікованим консультантом ÖGNI (Австрійської ради зі сталого будівництва), радником із таксономії ЄС (ÖGNI), а також зареєстрованим експертом із демонтажу згідно з австрійським стандартом ÖNORM B3151 у BRV (Австрійська асоціація з переробки будівельних матеріалів).
Клаудіу Сільвестру, експерт із культурної спадщини та консультант зі сталого будівництва в iC consulenten
Клаудіу активно залучений до збереження культурної спадщини. Він є багаторічним членом ICOMOS Austria (національного відділення Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць) і з 2024 року співкерує робочою групою з питань сталого розвитку та культурної спадщини, приділяючи особливу увагу принципам циркулярної економіки. Також він є учасником двох міжнародних наукових комітетів ICOMOS із питань енергоефективності та сталості, а також із питань інтерпретації та презентації культурної спадщини.
У своїй роботі Клаудіу поєднує минуле й майбутнє. Він виступає за адаптивне повторне використання будівель, підвищення енергоефективності та впровадження принципів циркулярної економіки в процесі реконструкції, сприяючи повторному використанню будівельних матеріалів і збереженню архітектурної автентичності за мінімального впливу на довкілля. Для нього історичні будівлі — це живі наративи. Завдяки просвітницькій діяльності, проєктній роботі та залученню громадськості він формує культуру сталого міського розвитку, що ґрунтується на повазі до ідентичності, пам’яті та соціальної цінності середовища.
iC consulenten Ziviltechniker GesmbH — провідна австрійська інжинірингова та консалтингова компанія з офісами по всій Європі та за її межами. Маючи більш ніж 40-річний досвід роботи, iC надає інтегровані рішення в галузях інфраструктури, охорони довкілля та сталого розвитку. Її міждисциплінарні команди працюють над складними проєктами в державному та приватному секторах у сферах будівництва, мобільності, енергетики та збереження культурної спадщини.
Компанія здобула визнання завдяки своїй відданості інноваціям, якості та принципам сталого розвитку, надаючи спеціалізовані послуги у сфері енергоефективності, циркулярного будівництва, зеленої сертифікації (включаючи відповідність таксономії ЄС), а також чутливого підходу до реконструкції будівель, що перебувають під охороною.
Серед знакових проєктів iC consulenten у цій сфері:
- реновація та розширення Міського музею Відня (завершено у 2023 році);
- реставрація Театру ан дер Він (завершено у 2024 році);
- реконструкція житлового комплексу «Карл-Маркс-Гоф» (завершено у 2021 році);
- модернізація Парламенту Австрії (завершено у 2024 році);
- реконструкція приватної клініки Rudolfinerhaus (завершено у 2021 році).
Будівля Віденського музею за проєктом Освальда Гердтля була відкрита в 1959 році та є пам’яткою архітектури. Компанії iC у консорціумі зі SPIRK + Partner було доручено наглядати за будівництвом проєкту Віденського музею NEU, включаючи будівництво додаткової площі в 5,1 тис. м², монтаж електрообладнання, а також систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря (MSR). Фото: Lisa Rastl, Wien Museeum
PRAGMATIKA.MEDIA: iC consulenten — інжинірингова компанія з досвідом реставрації об’єктів спадщини та історичних пам’яток. Чи могли б ви поділитися своїм баченням проєктів у сфері культурної спадщини, зокрема викликів та специфіки роботи з такими об’єктами з погляду інжинірингу та управління проєктами?
Клаудіу Сільвестру: Наша компанія успішно реалізувала кілька проєктів у сфері культурної спадщини, історичних будівлях, як тих, що внесені, так і тих, що не внесені до списків пам’яток. Ми пропонуємо повний спектр послуг, включаючи управління проєктами, будівельну фізику, інженерію конструктивів, спеціалізоване обстеження та планування, а також консультації з екологічного будівництва й аудити.
Як архітектор, який спеціалізується на стійкому адаптивному повторному використанні, особливо в межах історичних об’єктів, можу зазначити, що цілісний підхід є критично важливим для успішної реалізації цих проєктів. Вони вимагають координації різних зацікавлених сторін — від історичних дослідників до інженерів і взаємодії з державними органами влади та громадянським суспільством. Однією з ключових сильних сторін iC consulenten є наша здатність інтегрувати в компанію численні інженерні дисципліни, що дозволяє нам керувати більшою частиною цього міждисциплінарного діалогу та оптимізувати весь процес.
Завдяки реконструкції Віденський музей отримав для постійної експозиції простір більш ніж 3 тис. м² (замість приблизно 2 тис. м² раніше). Фото: Kollektiv Fischka
В управлінні проєктами спадщини вкрай важливо підтримувати міцний зв’язок із громадянським суспільством, НУО та органами влади, відповідальними за пам’ятки. В Австрії, наприклад, ця відповідальність лежить на Федеральному відомстві пам’яток. Фундаментальною вимогою для безперебійного виконання проєкту є сприяння конструктивному діалогу з усіма зацікавленими сторонами: розуміння поглядів місцевої громади, органів влади та клієнтів за одночасного створення спільного бачення для всіх учасників.
P.M.: Клаудіу, на вашу думку, чи є австрійські інженери світовими лідерами з реставрації історичних будівель?
К. С.: Визначати одну країну абсолютним лідером у секторі було б надмірним перебільшенням. В Австрії, безсумнівно, є висококваліфіковані архітектори з консервації та реставрації, спеціалізовані інженерні компанії. Однак, особливо в роботі над менш знайомою культурною спадщиною, завжди рекомендується залучати місцевих експертів.
P.M.: Портфоліо iC consulenten містить реставрацію будівлі парламенту у Відні, масштабний проєкт із бюджетом приблизно 1 мільярд євро. Як вдалося забезпечити безперебійну роботу парламенту та парламентарів під час цього процесу?
К. С.: Ми брали та беремо участь у кількох видатних проєктах, включаючи реконструкцію будівлі австрійського парламенту. Будівля, спроєктована Теофілом фон Гансеном, відома на міжнародному рівні завдяки своїй архітектурній значущості.
Будівля австрійського парламенту внесена до списку пам’яток особливого архітектурного та історичного значення. Фото: Bernhard Zofall, Parlament Directorate
Хоча я не брав безпосередньої участі в цьому проєкті, я пам’ятаю, що одним із головних викликів було дотримання бюджету й термінів виконання робіт. На період будівництва парламент було перенесено до тимчасової офісної будівлі на території Гофбурга, що мало два помітні наслідки. «Серце австрійської демократії» залишалося видимим для громадськості в центрі Відня. Водночас це мало значний вплив на сприйняття околиць Гофбурга, який є частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Переваги роботи над такою визначною будівлею спадщини, як австрійський парламент, полягають у тому, що вона добре задокументована з погляду оригінальних планів, подальших змін, стану та історії будівлі. Крім того, більшість стейкхолдерів — клієнти, органи влади, планувальники, будівельні компанії тощо — принаймні певною мірою усвідомлюють цінність спадщини та відповідні вимоги й очікування. Це допомагає дуже швидко вийти на конструктивний діалог.
Проєкт реставрації австрійського парламенту мав значні виклики, тому моніторинг проєкту, здійснюваний iC consulenten, мав передбачати рішення, які б поважали історичний характер будівлі й водночас відповідали сучасним очікуванням і вимогам. Фото: Christian Hikade, Parlament Directorate
P.M.: Розкажіть, будь ласка, про особливості реставрації історичних будівель на прикладі проєктів, у яких ви брали безпосередню участь.
К. С.: Одне з найбільш значущих завдань було працювати в ролі співпровідного архітектора у hochform. Architekten для адаптивного повторного використання історичної будівлі середини ХІХ століття площею 40.000 м² у центрі Відня. Проєкт мав перед собою значні виклики, коли архітектура та будівельна фізика, розроблені iC consulenten, повинні були працювати разом, щоб створити рішення, які поважали б історичний характер будівлі й водночас відповідали сучасним очікуванням і вимогам. Ці проблеми характерні для більшості проєктів реставрації пам’яток того періоду.
P.M.: Чи було змінене використання будівлі через проєкт реконструкції?
К. С.: Район на Postgasse 8–12 має багату історію, що веде від середньовічних будівель до головної пошти Габсбурзької монархії 1850-х років. Зараз у багатофункціональному проєкті розташовані офіси, житло, готель, фітнес-студія та церква з бібліотекою, якою користується українська греко-католицька громада.
Район на Postgasse 8–12 має багату історію — від середньовічних будівель до головної пошти Габсбурзької монархії 1850-х років. Фото: OPTIN Immobilien GmbH
P.M.: Чи була церква інтегрована в будівлю під час реконструкції?
К. С.: Церква Св. великомучениці Варвари спочатку була частиною пізньосередньовічного монастиря та була інтегрована в будівлю пошти ще в 1850-х роках. На цьому етапі будівництва над навою за суцільним п’ятиповерховим фасадом церкви було зведено три рівні офісів. Однією із цілей нашого проєкту було підвищення соціальної ролі парафії шляхом об’єднання приміщень для церковної бібліотеки та громадського центру. Кожна із цих функцій має специфічні вимоги, що робить їх інтеграцію в історичні рамки досить складною.
Згідно з нашим національним законодавством, будь-яка зміна використання будівлі має відповідати сучасним будівельним нормам, як правило, призначеним для нових будівель. Типова перешкода через це стосувалася історичних сходів, де нам довелося модифікувати перила, щоб відповідати поточним стандартам безпеки. За принципом дизайну та розроблення ми намагалися уникнути «планування проти наявної тканини». Наприклад, ми інтегрували нові вертикальні з’єднання для головних ОВК-шахт (опалення, вентиляції та кондиціювання повітря. — Прим. ред.) та необхідні ліфти в наявних дворах.
Клаудіу Сільвестру: «Історична цінність спадщини відображає як її славне, так і важке минуле, яке суспільство має визнати»
Іншим захоплюючим аспектом цього проєкту були кабінети директора колишньої імперської пошти. Ці приміщення мають високий рівень захисту спадщини через частково позолочену ліпнину на стінах і стелі, доповнену дерев’яними панелями, оригінальним паркетом і оригінальним освітленням. Програма консервації та втручання дотримувалася двох основних умов: зберегти цінність і автентичний характер приміщень та включити необхідні будівельні технології, які відповідають сучасним офісним стандартам. Ми покращили енергоефективність, додавши теплоізоляційне скління у внутрішній шар коробчастих вікон та інтегрувавши нову систему опалення за наявними парапетними панелями. Для маршрутизації ліній ми або лише розкрили та відновили історичну межу підлог, або повторно використали наявний паркет. Для електропостачання в бордюр вбудували підлогові бокси. Крім того, ми успішно зберегли історичні люстри, додавши сучасне світлодіодне освітлення з функціями безпеки.
P.M.: Що спонукало до реконструкції цієї будівлі?
К. С.: Новий власник ініціював реконструкцію будівлі після того, як колишня пошта продала її. Цей проєкт має довгу історію з кількома власниками та концепціями. Зазвичай більшість забудовників розглядають інтровертні та ексклюзивні житлові чи офісні будівлі, тому попередній власник планував використовувати приміщення як житло та готель, але проєкт було зупинено перед початком будівництва.
Однак новий власник запропонував інше бачення, намагаючись привнести міську динаміку в тиху житлову частину першого району Відня за допомогою добре збалансованого багатофункціонального використання. Крім того, це відображало прогресивний погляд на розвиток нерухомості: замість того, щоб максимізувати квадратні метри та отримати величезний додатковий простір, метою було відкрити внутрішні дворики для широкої громадськості та мінімізувати втручання у просторові структури. Власник поділився баченням архітектора адаптувати використання до будівлі, а не навпаки. Такий підхід дозволив проєктувальникам зосередитися на розробленні детальних технічних, реставраційних та естетичних рішень, починаючи з будівельної тканини, а не на масштабних кроках, зумовлених орендною здатністю.
Програма консервації та втручання мала дві головні умови: зберегти цінність і автентичний характер приміщень та додати необхідні будівельні технології, які відповідають сучасним офісним стандартам. Фото: OPTIN Immobilien GmbH
P.M.: Ви згадали про відкриття приватного двору для широкого загалу.
К. С.: В контексті цього проєкту вимога міста Відня полягала в тому, щоб створити прохід через ділянку й таким чином збільшити пішохідну доступність 1-го району. Проте будівля має чималий двір площею тисячу квадратних метрів, який більше нагадує п’яцету. Демонструючи своє прогресивне бачення, власник використав це у своїй багатофункціональній концепції: ресторан готелю виходить у внутрішній двір. Як наслідок, наша архітектура відкрила внутрішній двір для прилеглих вулиць, створивши громадський просторовий континуум. Щоб підкреслити це поєднання та інсценувати переходи, ми відкрили великий публічний вхід через три осі наявного фасаду.
P.M.: Проєкти реставрації пам’яток фінансуються виключно приватними власниками чи є державна або муніципальна підтримка?
К. С.: Фінансування реставрації приватних активів головно лягає на приватних власників. Проте є ініціатива міста Відня під назвою Altstadterhaltungsfonds (Фонд підтримки старого міста), яка надає фінансову підтримку для реставрації будівельних елементів, що значно впливають на загальний вигляд міста, наприклад фасадів. Обсяг доступної допомоги залежить від кількох факторів, зокрема й від кількості поданих щороку заявок. Системи співфінансування або субвенцій передбачені також на федеральному та національному рівнях.
P.M.: Збереження культурної спадщини має вирішальне значення для української ідентичності, особливо в умовах обмежених ресурсів, фінансових і людських, а також загрози подальшого знищення через російські атаки. Які кроки мають бути пріоритетними для вирішення цих проблем?
К. С.: На мій погляд, важливим аспектом нашої роботи є підвищення обізнаності про спадщину. Ми повинні визнати, що наше втручання в історичний момент має довгостроковий і часто невідворотний вплив. Елементи, які ми зберігаємо з минулого за різні історичні періоди і які ми прагнемо використовувати для майбутнього, мають вирішальне значення для збереження наступності в нашій культурі. Ця безперервність свідомого успадкування є ключовою для Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та концепції видатної універсальної цінності.
Щодо руйнувань, спричинених війнами та збройними конфліктами, є механізми захисту, як-от Гаазька конвенція чи міжнародні неурядові організації на зразок Blue Shield, які активно беруть участь у захисті культурної спадщини. Однак їхня ефективність базується на міжнародному тиску та відповіді на нього з боку агресора.
Музичний театр Відня, історичний оперний театр, що належить Vereinigte Bühnen Wien (VBW) і входить до складу Wien Holding, пройшов капітальну реконструкцію в період із 2022 по 2024 рік і офіційно відкрився в жовтні 2024 року. Метою реконструкції було оновлення інфраструктури та технічного обладнання будівлі зі збереженням її архітектурної спадщини, що перебуває під охороною держави. Основні оновлення включали модернізацію інженерних систем будівлі, розширення фоє з терасою та виходом на Нашмаркт, поліпшення протипожежного захисту та доступності, а також реконструкцію передньої та задньої частин сцени. Оновлені громадські приміщення й новітні сценічні технології тепер забезпечують сучасний оперний досвід найвищого рівня. Фото: Peter M. Mayr
Іншим важливим аспектом реконструкції відновлених об’єктів та управління ними є нарощування потенціалу, оскільки буде значний попит на кваліфікованих спеціалістів. Наскільки мені відомо з моїх розмов із колегами з іC Ukraine, в країні бракує точних даних про кількість наявних майстрів і реставраторів. Міжнародне співтовариство може допомогти у створенні структурованої системи, яка дозволить розпочати реставраційні роботи якнайшвидше. Цьому слід визначити пріоритетність негайно або навіть завчасно, до початку масштабних реставраційних робіт.
Третім важливим аспектом є швидке оцифровування пам’яток спадщини та архівних матеріалів. Оцифровування будівель вимагає значних зусиль, але не менш важливо оцифрувати історичні плани та документацію, щоб зберегти технічні дані про історію будівлі як основу для консервації та втручань. Я не знайомий з прогресом в Україні щодо оцифрування архівних матеріалів. В Австрії ми стикаємося зі значними проблемами щодо будівель меншого історичного значення. Часто архітектурні плани існують лише як окремі паперові записи в архівах, без будь-яких цифрових резервних копій. Наприклад, у Відні ми працюємо над реставрацією фасаду сецесії, і отримати доступ до необхідних паперових планів виявилося складним викликом через проблеми з доступністю архіву, відсутні документи та погану інфраструктуру оцифрування (сканування).
P.M.: Отримати доступ до архівів важко навіть у Відні?
К. С.: Необхідність додаткової цифровізації багато в чому залежить від профілю будівлі. Для таких резонансних об’єктів, як будівля парламенту, що добре відомі та викликають інтерес громадськості, історичні плани зазвичай оцифровують. Навпаки, приватні будівлі, навіть якщо вони мають високу архітектурну якість, можуть не отримати такої самої уваги, особливо якщо вони не внесені до списку пам’яток. Хоча оцифрування вимагає значних зусиль, наразі ми маємо інструменти, необхідні для оптимізації процесу. Ми можемо швидко оцифрувати плани і створити точні 2D- та 3D-зображення з фотографій і паперових документів. Основна проблема не є технічною; скоріше, нам потрібно ініціювати процес і забезпечити ресурси для його ефективної реалізації.
Будівля приватної клініки Рудольфінерхаус була значно пошкоджена в березні 1945 року, але в післявоєнні роки відновлена. Фото: Stugeba Mobile Raumsysteme GmbH
«Реконструкція та реновація в наявних будівлях — це 1% натхнення та 99% проєктування»
P.M.: Як ви вважаєте, до якої цільової аудиторії слід звернутися, щоб посилити збереження історичної забудови?
К. С.: Вкрай важливо зосередитися насамперед на соціальному сприйнятті, особливо коли йдеться про зміну ставлення до історії. Наприклад, я родом із Трансильванії, де наша міська культурна спадщина визначається декількома впливами минулого: Австро-Угорська монархія, румунські, угорські та німецькі етнічні групи в різних ієрархічних структурах протягом історії, комуністичний підхід до соціальної урбанізації — і це лише деякі з них. Ми як місцеве суспільство повинні критично поставитися до всіх цих аспектів і прийняти їх як частину нашої спадщини.
У Румунії це визнання не завжди було легким через колишню етнічну напруженість. Наскільки я чув від колег в Україні, вони борються з подібними проблемами. Це ставлення суспільства до історичної архітектури є дуже важливим, оскільки воно є ключовим для успадкування та цінування культурної спадщини. Низька соціальна обізнаність є хорошим підґрунтям для політичного дискурсу інструменталізації спадщини.
Наскільки я розумію український закон про охорону культурної спадщини, пам’ятки комуністичного чи російського імперіалістичного періоду вимагають розгляду спеціальної комісії та окремого рішення, щоб визначити, слід їх зберегти в списку спадщини чи виключити з нього. Такий підхід може здатися розумним з огляду на інструменталізацію архітектури та культурної спадщини, однак ми не повинні випускати з уваги будівлі, які є невід’ємною частиною історії: історична цінність спадщини відображає як славну, так і неприємну історію, про яку суспільство має знати.
Візьмемо, наприклад, масивні вежі протиповітряної оборони, побудовані нацистським режимом у Відні. Початковий план полягав у тому, щоб прикрасити ці споруди мармуровими фасадами та залишити їх як пам’ятники війні. Після Другої світової їхня монументальна присутність у місті викликала дискусії про те, варто їх демонтувати чи зберегти й переглянути їхнє значення.
Під час проєкту «Рудольфінерхаус 2020» будівля клініки була модернізована та розширена. Фото: Stugeba Mobile Raumsysteme GmbH
Хоча були спроби знищити вежі, їхні розміри та міцна бетонна конструкція ускладнили це. Для деяких із них розроблені та впроваджені стратегії адаптивного повторного використання. Наприклад, в одній із цих веж тепер розташований акваріум із додатковим виставковим простором, присвяченим історії будівництва цих споруд та авіанальотам під час Другої світової війни. Завдяки такому критичному переосмисленню вежі збереглися як історичні пам’ятки та нагадування про темні часи нашої історії.
P.M.: Цифровізація є ключовим інструментом для захисту спадщини. В Україні активно просувається оцифрування пам’яток архітектури. Які практики необхідно застосувати для посилення зусиль із відновлення?
К. С.: Говорячи про лазерне сканування, важливо зазначити, що хоча процес став досить швидким і простим, у хмарі точок, яку він створює, бракує метаінформації. Наступним кроком є прискорення переходу до інформаційного моделювання будівель спадщини (HBIM). HBIM дозволяє моделювати етапи будівництва та інтегрувати архівні записи, звіти про збереження та інші важливі документи в модель. Таким чином, коли настає час втручання, планувальники мають доступ до всієї відповідної історичної інформації заздалегідь, гарантуючи, що зусилля з відновлення ґрунтуються на добре задокументованому історичному контексті.
Рудольфінерхаус поєднує якості медичного центру та розкішного готелю із садом на 5 тис. м² для відпочинку та реабілітації пацієнтів. Облаштований інклюзивний трирівневий підземний паркінг на 200 місць із сімома зарядними станціями для електромобілів. Фото: IC group
Іншим ключовим аспектом є те, як ми використовуємо ці оцифровані моделі після реставрації, зокрема для довгострокового управління та моніторингу пошкоджень. Це має вирішальне значення протягом життєвого циклу будівлі після завершення проєктів реставрації та консервації.
Такий довгостроковий погляд є відправною точкою для комплексного плану управління збереженням (Conservation Management Plan, CMP). Цей стратегічний документ не лише керує фізичними втручаннями, але й уточнює цінності будівлі та мету заходів щодо збереження. Добре структурований CMP ефективно позиціонує будівлю в її історичному континуумі, підкреслюючи її значення на місцевому, національному та навіть міжнародному рівнях. На основі цієї оцінки важливості подальший процес містить детальну оцінку та визначення заходів збереження, а також необхідних втручань. Завдяки цій методології CMP забезпечує збереження цінностей під час вирішення проблем, пов’язаних, наприклад, зі зручністю використання, сучасними вимогами або зміною клімату. Крім того, CMP встановлює згадані раніше системи моніторингу й управління для відстеження стану та продуктивності будівлі із часом.
Наразі академічні дослідження та промислові розробки спрямовані на вирішення проблем у просуванні моделей HBIM для збереження спадщини. Майбутнє збереження тісно пов’язане з оцифруванням, і перехід від оцифрування до практичного впровадження рішень в реставрації та довгостроковому управлінні й моніторингу залишається одним із найскладніших аспектів цієї галузі.
P.M.: Чи могли б ви пояснити різницю між HBIM і BIM?
К. С.: Різниця полягає в точності моделювання та кількості даних. BIM (інформаційне моделювання будівель) є досить простим: розроблене для нових будівель, воно передбачає використання різних нових, добре задокументованих матеріалів, безлічі стандартів і стандартизованих елементів. Крім того, це реалізується на етапі планування з виділеним бюджетом. Окрім низькобюджетної фази обстеження, проблема з HBIM виникає під час роботи з конструкціями, побудованими до масової стандартизації (друга половина ХХ століття), де, наприклад, жодна стіна не є абсолютно рівною та вертикальною й немає двох однакових вікон. Крім того, ці будівельні елементи походять із різних будівельних фаз, які повинні бути включені в модель.
У якийсь момент ви повинні визнати, що модель не може служити ідеальним цифровим двійником — навіть через обмеження бюджету та часу. Натомість її слід розглядати як схожу на тривимірний контейнер метаданих. Наприклад, під час моделювання вікон я б переконався, що враховується мінімальна 3D-інформація, необхідна для моделювання й аналізу, а подальші геометричні відмінності включені в узгоджені метадані. Це може містити різні типи рамних профілів, історичне скління чи різні деталі фурнітури, а також зміни під час більш ранніх втручань.
Такий підхід робить HBIM принципово відмінним від традиційного моделювання BIM. Кожен проєкт HBIM є більш складним для створення, але він має бути більш зручним для користувача. Основною метою BIM є стандартизація процесів і елементів. Навпаки, суть HBIM повинна полягати в його здатності керувати широким спектром різноманітних елементів, водночас дозволяючи особам з обмеженим BIM і високим досвідом ручної роботи ефективно працювати з моделями.
Center Rog, міжнародний креативний і соціальний центр у Любляні, тісно інтегрований у місцеву громаду, був створений на місці колишньої велосипедної фабрики «Рог». Роботи, проведені у 2010–2023 роках, включали реконструкцію наявної будівлі з новою прибудовою площею 9 тис. м², будівництво підземного гаража площею приблизно 3 тис. м² та облаштування нового парку площею 8 тис. м². Муніципалітет Любляни інвестував у роботи 30 млн євро. Послуги були надані Elea iC і містили, зокрема, концептуальне проєктування та розроблення проєктної документації. Фото: Ana Skobe
P.M.: Клаудіу, як сучасні технології можуть допомогти на етапі збереження будівлі? Чи відрізняються підходи залежно від епохи, якій належить пам’ятка?
К. С.: У контексті сучасних інструментів наша увага виходить за рамки просто оцифрування та включає будівельні технології й методи. Сучасна тенденція до стійких будівель і адаптивного повторного використання є сприятливою позицією, коли йдеться про роботу з будівлями більш ранніх історичних періодів, особливо з тими, що були побудовані до ХХ століття. Завдяки історично простій будівельній технології з невеликою кількістю різних матеріалів і без клейових з’єднань вони ідеально вписуються в концепції делікатного демонтажу, повторного використання будівельних частин і переробки. Крім того, їхня будівельна маса допомагає в стратегіях пасивного опалення й охолодження. Водночас такі споруди створюють різні проблеми: наприклад, для низькотемпературних систем опалення, оскільки вони не розроблені відповідно до принципів повітронепроникності. Нам потрібно знайти ефективні рішення, що поєднують сильні сторони наявної будівлі з продуманими втручаннями, модернізацією опалювального обладнання чи зміною постачальників енергії. Незважаючи на те, що багато рішень цих проблем зараз добре відомі, кожен проєкт має невеликі винятки з теоретичного стандарту.
Однак більш складна проблема виникає з будівлями, зведеними після Другої світової війни, особливо тими, що були побудовані між 1950-ми і 1990-ми роками. У цих конструкціях часто використовуються неякісні будівельні матеріали та містяться хімічні компоненти, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Багато із цих будівель були побудовані поспіхом через післявоєнні умови та економічну кризу. Актуальне питання, яке постає перед нами, полягає в тому, що робити із цими будівлями в контексті сталого розвитку та зміни клімату — з їхніми тонкими стінами, поганою ізоляцією та обмеженою геометрією простору.
«Ключовим аспектом є те, як ми використовуємо оцифровані моделі після реставрації, зокрема для довгострокового управління та моніторингу пошкоджень»
Для будівель цього періоду, внесених до списку історичних пам’яток, відкритий бетон становить додаткову проблему. На відміну від інших матеріалів, бетонні поверхні неможливо відновити без швів; будь-які тріщини завжди залишаться видимими після реставрації, слугуючи нагадуванням про плин часу.
P.M.: Клаудіу, який загальний погляд Австрії на післявоєнну архітектуру, зокрема на модернізм і бруталізм? Чи є приклади таких будівель, які були внесені до списку спадщини та відреставровані?
К. С.: На мою думку, наразі історичних пам’яток післявоєнної спадщини менше, ніж мало б бути. Частково це пояснюється суспільним сприйняттям спадщини та збереження, яке часто не вважає ці споруди історично значущими. Хоча це і змінюється, процес іде повільно. Однак є міжнародні ініціативи, як-от Docomomo, які зосереджуються на цій епосі та цих типах будівель. Docomomo — міжнародна асоціація, що займається документуванням модерністської архітектури. Хоча вони мають багато будівель у своїй базі даних для Австрії, більшість із них не внесені до списку Федерального відомства з охорони пам’яток, незважаючи на високу архітектурну цінність таких споруд, через типологію та історичні події, які вони представляють.
Проте кілька будівель було відреставровано, включно з віллою Разек, де Федеральне відомство пам’яток було залучене до розроблення плану збереження, виходячи з найбільш передового досвіду.
Іншим яскравим прикладом, до реставрації якого кілька років тому долучилася iC, є Карл-Маркс-Гоф у Відні, великий житловий комплекс, побудований після Першої світової війни. Ця архітектура була новаторською для того часу, забезпечуючи необхідні громадські послуги та місця для людей, щоб збиратися разом і проводити дозвілля. Сучасне житлове будівництво може навчитися на таких прикладах, як житлова архітектура здатна сприяти соціальній згуртованості.
Великий житловий комплекс Карл-Маркс-Гоф у Відні був побудований після Першої світової війни. Ця архітектура була новаторською для того часу й забезпечувала необхідні громадські послуги та місця для людей, щоб збиратися разом і проводити дозвілля. Фото: C.Stadler/Bwag, commons.wikimedia.org
P.M.: Наскільки важливо під час реконструкції будівель того часу переглядати їхню функціональність?
К. С.: Важливо зазначити, що більшість зусиль щодо прийняття, успадкування та «оживлення» історичних будівель не зосереджені на тих об’єктах, що офіційно зареєстровані як об’єкти спадщини. Натомість ці ініціативи часто ґрунтуються на обізнаності та залученості громади. Як приклад візьмемо, наприклад, Альтерлаа: це місто-супутник 1970-х років мало повну власну інфраструктуру, включаючи спортивні споруди, як-от басейни та футбольні поля. У 1990-х роках жителі заснували телеканал, щоб надавати необхідну інформацію громаді. Після надзвичайного впливу на комунікацію та соціальну згуртованість, особливо під час карантину через COVID-19, канал працює й сьогодні. Це підкреслює зростаючу обізнаність серед мешканців, які все більше ідентифікують себе зі своїми місцевими спільнотами й визнають злиття спадщини та їхньої повсякденної культури.
«Інтеграція принципів циркулярного будівництва та повторного використання в університетські навчальні програми є важливою для належної підготовки студентів до їхньої майбутньої кар’єри»
P.M.: Важливим питанням, яке ви згадали, є розвиток професійного потенціалу. В Україні активно обговорюють реформу реставраційної освіти та підготовки реставраторів в архітектурних університетах. Які ключові елементи мають міститися в навчальних планах для майбутніх реставраторів? Як до цього підходять в Австрії?
К. С.: Багато чого змінилося з тих пір, як я навчався. Зараз адаптивним повторним використанням займаються майже всі інститути на архітектурних факультетах Відня. Під час нещодавнього візиту до студентів Віденської академії образотворчого мистецтва ми запитали, хто з них хотів би працювати на реконструкції після закінчення навчання, а хто в нових будівлях. Жоден студент не віддав перевагу новобудовам.
Це свідчить про чітку тенденцію в галузі. Проте перед нами стоять два суттєвих виклики. По-перше, недостатньо діалогу з будівельною індустрією та реставраційним сектором, особливо з майстрами на ранніх етапах навчання студентів. По-друге, реставрація — це головно штучне, кустарне ремесло, яке вимагає прискіпливої уваги до деталей і зосередженості на повторному використанні будівельних компонентів, що є центральним у наших поточних зусиллях щодо циркулярного будівництва. Я твердо вірю, що інтеграція принципів циркулярного будівництва та повторного використання в університетські навчальні програми є важливою для належної підготовки студентів до їхньої майбутньої кар’єри.
Сучасне житлове будівництво може навчитися на прикладі Карл-Маркс-Гоф, як житлова архітектура здатна сприяти соціальній згуртованості. Фото: IC group
Я також вважаю, що нам потрібно створити паралельний шлях спеціалізації для осіб, які вже працюють у сфері планування та будівництва. Як правило, випускники університетів мають значні теоретичні знання, але не мають практичного досвіду. З іншого боку, професіонали з досвідом будівництва можуть вважати принципи повторного використання та циркулярності привабливими, але вони не знають, як ці принципи відповідають усталеним робочим процесам. Ми стикаємося з проблемами, подібними до тих, які виникли кілька років тому, коли було прийняте інформаційне моделювання будівель (BIM). Випускники університету розуміли BIM у теорії, але вони були молодими та недосвідченими, тоді як досвідчені професіонали в галузі мали проблеми з його практичним застосуванням. Потрібен був час, щоб подолати цю прогалину.
Програми нарощування потенціалу, не прив’язані до кредитних систем освіти або довгострокових ступенів, можуть стати ефективним рішенням. Ці програми могли б заохочувати професіоналів, які вже працюють у сфері будівництва, вдосконалювати свій досвід, сприяючи плавному переходу до більш стійких і орієнтованих на відновлення практик. iC consulenten працює над проєктом із розроблення курсу, який зосереджується на нарощуванні потенціалу для циклічного повторного використання компонентів історичної будівлі. Одночасно ми шукаємо шляхи ефективного та швидкого виведення цього підходу на ринок.
P.M.: Що стосується нових університетських програм, які ключові елементи мають бути додані?
К. С.: По-перше, слід приділяти набагато більше уваги вивченню матеріалів. Спираючись на мій досвід студентства в Австрії, а також в Іспанії та Румунії, стало очевидним, що в архітектурній освіті довгий час був наголос на концептуальному розвитку. Проте учням часто бракує підходу на мікрорівні. Їм потрібно глибоко досліджувати матеріали й вивчати будівельну хімію та будівельну фізику. Беручи до уваги не лише спадщину, але й екологічну, економічну та соціальну стійкість, архітектурні втручання слід розуміти насамперед як збереження, реставрацію та адаптивне повторне використання того, що є. Перефразовуючи відому цитату, будівництво в наявних будівлях — це 1% натхнення та 99% інженерії. Останнє — це інструментарій, який потрібно набути, щоб розблокувати натхнення.
Просто наведу кілька прикладів: закінчуючи навчання, студенти повинні мати можливість брати участь у дискусіях із професіоналами із сектора матеріалів, щоб визначити, чи пасують рішення, які вони пропонують, для наявних будівель. Крім того, їх слід навчити розпізнавати забруднювачі, що містяться в матеріалах, які, як ми наразі знаємо, є шкідливими для здоров’я і які нам потрібно видалити з будівель. Крім того, проєкти слід аналізувати з погляду життєвого циклу, зосереджуючись на циркулярній економіці.
«В ICOMOS International є кілька міжнародних наукових комітетів, що займаються інженерними аспектами історичних будівель»
P.M.: Чи існує глобальна спільнота реставраторів?
К. С.: У секторі спадщини є кілька міжнародних груп інтересів та асоціацій. Крім того, існує значний тиск на групи інтересів щодо спадщини та на професіоналів, щоб стимулювати зміни, зосереджуючись також на інженерії та більш комплексному розробленні політики. Наприклад, в ICOMOS International у нас є кілька міжнародних наукових комітетів, що займаються інженерними аспектами історичних будівель: «Конструктиви архітектурної спадщини» або «Енергія та сталість» (ISCES). Особливо з дуже динамічними темами, як-от зміна клімату, що мають великий вплив на регіональному, національному та міжнародному рівнях, ISCES забезпечує хорошу платформу для обговорення на міжнародному рівні, підкреслюючи різні законодавчі підходи в різних країнах. Наприклад, наразі ми ведемо інтенсивний обмін думками щодо імплементації Європейської директиви з енергетичної ефективності будівель (EPBD) у контексті національного законодавства, що стосується будівель архітектурного значення.
Іншою ключовою сферою уваги таких спільнот є циркулярна економіка та повторне використання. У грудні минулого року ICOMOS Austria у співпраці з Федеральним відомством пам’яток провели конференцію на цю тему. Ми об’єднали експертів зі збереження та сталого будівництва, охоплюючи такі аспекти, як історичне повторне використання, правові рамки, оцінка життєвого циклу, аудити перед знесенням і циклічні бізнес-моделі в секторі реконструкції. Незважаючи на те, що представники всіх галузей мають спільний інтерес до цієї теми, ще багато роботи потрібно зробити, щоб застосувати теорію в повсякденній будівельній практиці.
