Зазвичай ми розповідаємо про людей, що змінили свою спеціальність із початком повномасштабної війни, ставши військовими, чи змістили фокус уваги на волонтерство — так чи інакше, завжди в наших історіях тандем «робота за фахом/робота на перемогу» зберігав певну полярність. Втім, сьогоднішній герой нашої рубрики та його історія унікальні на цьому тлі. Олексій Колеровий — архітектор, засновник студії KOLEROVIY Architecture & Design, який після повномасштабного вторгнення мобілізувався до війська та зрештою знайшов спосіб поєднати службу і свій довоєнний фах. Нині Олексій служить, а паралельно також працює над проєктами від Міністерства оборони як військовий архітектор. До цієї роботи також залучена і його архітектурна студія.
Олексій Колеровий – архітектор, засновник студії KOLEROVIY Architecture & Design. Нині Олексій проходить службу в Збройних силах України та працює як військовий архітектор
В інтерв’ю він міркує про виклики й болі, що нині постають перед українською армією та суспільством, розповідає про перегляд професійних пріоритетів під час війни, службу, поточні проєкти, делегування обов’язків керівника студії та натомість — військову архітектурну діяльність.
Будівництво та відбудова. Сьогодення KOLEROVIY Architecture & Design
Нині Олексій насамперед є штатним військовим — від початку повномасштабної війни саме ця робота стала його пріоритетом номер один. Олексій зазначає, що його шлях від роботи за власним цивільним фахом до архітектурних проєктів для війська ніколи не виключав паралельну службу — ба більше, саме на ній цей шлях базується. При цьому водночас із військовими зобов’язаннями — перед командиром, військовою частиною і всією країною — він має зобов’язання також і перед командою KOLEROVIY Architecture & Design поза службою. Студію Олексія Колерового війна також зачепила, змусивши переглянути пріоритети й профілі діяльності, а також скорегувавши обсяги роботи. Нашу з ним бесіду Олексій починає саме з розповіді про те, як це було і як працює зараз.
Команда KOLEROVIY Architecture & Design
Початок 2022 року був для архітектурної студії Олексія Колерового часом активної роботи й розширення
Команда KOLEROVIY Architecture & Design активно працювала над проєктами локального ринку, а паралельно із цим студія поступово набирала перших клієнтів з-за кордону. KOLEROVIY Architecture & Design мали в роботі об’єкти комерційної нерухомості, великі котеджні містечка тощо. Графік був щільний, кожен день був завантажений завданнями, і планів було багато. Рік обіцяв бути продуктивним і насиченим. Втім, уже 24 лютого почалася повномасштабна війна.
«Деякі наші працівники виїхали за кордон, і згодом наші дороги розійшлися — я це розумів, — згадує Олексій. — Натомість ми прийняли в команду якусь кількість нових фахівців. Втім, оцінюючи комплексно, можу сказати, що чисельність команди від початку повномасштабного вторгнення зменшилася десь удвічі. Також зменшилася наша завантаженість у плані роботи. Але ми вже міркуємо над тим, аби знов “нарощувати масу” і відновлювати ту працездатність, яку ми мали до 24 лютого 2022 року.
Фасад та інтер’єри бізнес центру City Zen Park, Київ, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design, 2015 рік Креативний підхід до розробки проєкту бізнес-центру врешті дозволив в рази зменшити термін його окупності – з середніх на ринку 6-8 років до 2. Це стало можливо за рахунок популярності City Zen Park, а відтак – його конкурентності та орендної вартості його приміщень.
Станом на зараз наша студія має такі самі пріоритети: передусім ми робимо проєкти в Україні, для України, і лише потім працюємо “за кордон”. Наразі маємо декілька замовників у Канаді, в Арабських Еміратах. Ця співпраця відбувається, так би мовити, “хвилями” — на кожному ринку є свої періоди пожвавлення й затишшя.
В Україні ми зараз працюємо здебільшого над проєктами відновлення. Відносно того об’єму роботи й ступеня завантаження, що був у нас до повномасштабного вторгнення, ми наразі маємо, мабуть, десь 30%.
У листопаді 2022 року команда KOLEROVIY Architecture & Design почала роботу над новим проєктом для виробника серійних модульних будинків Теra Monada. Цей проект було заплановано для виходу компанії на міжнародний ринок. У лютому 2023 були представлені концептуальні рішення, а влітку 2023 у передмісті Лондона встановлено перші будинки. Цей проєкт перетворився для клієнта на 4500 передзамовлень з Європи. Охоплення спонукали його збудувати і відкрити другий завод для виробництва таких будинків.
Що ж стосовно моєї ролі в робочих процесах студії — звісно, я лишаюся її засновником і керівником. Втім, фактично з початком служби більшість керівних обов’язків я делегував: нині цим займаються інші фахівці в студії. Здебільшого саме завдяки їхньому професіоналізму й натхненності компанія продовжує жити й працювати, поки я перебуваю у війську і відповідно більшість мого часу та уваги зосереджені саме на службі».
Олексій розповів про перші проєкти студії після початку повномасштабної війни. Першим став будинок в Ірпені, в який влучила ракета. Будівлю було пошкоджено, але верхні поверхи лишилися й нависали над вулицею — будинок був у дуже аварійному стані.
Фрагмент ушкодженого фасаду будинку в Ірпені, над відновленням котрого працювала команда KOLEROVIY Architecture & Design
«З початком служби більшість керівних обов’язків я делегував: нині цим займаються інші фахівці в студії. Саме завдяки їхньому професіоналізму й натхненності компанія продовжує жити й працювати» — Олексій Колеровий
Потім KOLEROVIY Architecture & Design долучилися до розроблення проєкту котеджного містечка для ВПО, теж в Ірпені. Було відведено ділянку під вісім будинків, кожен — на чотири родини. Це була багатообіцяюча та цікава колаборація з адміністрацією Ірпеня та благодійним фондом, що фінансував проєкт. Назву фонду чи самого проєкту Олексій не озвучував — на жаль, проєкт так і не завершили.
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
Концепція котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
«Попередньо ідея була така, що адміністрація надає земельну ділянку в оренду на чотири роки, а ми розробляємо проєкт цього містечка й будуємо його на фондові кошти, — розповідає Олексій Колеровий. — Оскільки проєкт від початку значиться як тимчасовий, ми використовували технологію префабу — зробили 8 самодостатніх модульних будинків. Вони легкі, не потребують такого монолітного залізобетонного фундаменту, як у випадку, якби ми говорили про стандартні методи будівництва, натомість вони встановлюються на так звані геошурупи, що робить їх простими в монтажі, а отже — дуже мобільними. У випадку з проєктом на орендованій землі це ідеальне рішення.
Інтер’єри котеджів у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
У чому цікавість цього проєкту — не можна було “відштампувати” вісім однакових будиночків, адже в кожному має жити чотири родини, а всі ж вони різні — відрізняється склад сім’ї, потреби, вік членів родини тощо. Тому ми розробили п’ять різних типів цих житлових блоків (1 блок — 1 родина), з яких можна було б компонувати будинки. На жаль, реалізувати проєкт так і не вийшло — через збій у підведенні комунікацій (а це вже був серпень 2022 року) робота зупинилася, і ми вже не встигали все побудувати й заселити людей до морозів, тож проєкт згорнули».
Концепція формування житлових блоків у проєкті котеджного містечка для внутрішньо переміщених громадян, Ірпінь, Україна. Проєкт – KOLEROVIY Architecture & Design (не був реалізований)
«40% від поточного об’єму роботи KOLEROVIY Architecture & Design — це проєкти військового спрямування. Наша архітектурна діяльність нині значною мірою сфокусована саме на співпраці з армією» — Олексій Колеровий
Оцінюючи напрями діяльності KOLEROVIY Architecture & Design сьогодні у відсотковому відношенні, Олексій Колеровий називає такі цифри: «Співпраця із закордонними замовниками наразі становить приблизно 30% від усього об’єму нашої поточної роботи. Проєкти на внутрішньому українському ринку, зокрема і проєкти відновлення, становлять так само в районі 30%. Решта 40% — це проєкти військового спрямування. Наша архітектурна діяльність нині значною мірою сфокусована саме на співпраці з армією».
«Рідний» фах, нове середовище
На початку вторгнення Олексій не ставив собі за мету шукати місце у війську саме як архітектор, це сталося згодом і навіть станом на зараз є радше дотичною обставиною. У перші ж дні він мобілізувався як доброволець. На той момент він, як і багато інших людей по всій країні, думав, що свою професійну діяльність ставить на паузу, бо мета нині інша, і робота для всіх одна — для колишніх архітекторів, колишніх програмістів, колишніх акторів, музикантів, бізнесменів і багато кого ще.
«Як і багато чоловіків тоді, я просто хотів захищати цю країну» — Олексій Колеровий
«Здавалося, ким ти був до цього і який у тебе цивільний фах, не має значення, і завдання було єдине — захистити своїх рідних і свою землю. Я пішов добровольцем, мене розподілили до підрозділу, де бійців готують уже безпосередньо на фронт. Згодом були звільнені Буча, Ірпінь та прилеглі території — гадаю, ми всі пам’ятаємо ці новини й жахливі фотозвіти, — згадує Олексій. — Тоді я усвідомив, що проєкти відновлення, житло для ВПО — це те, в чому я дійсно можу бути корисним як фахівець. Так розпочався процес мого переведення — я перевівся до Києва, де нині так само служу, щодня присутній на стройових, проходжу підготовку, втім, паралельно маю від керівництва робочі завдання саме як військовий архітектор. Фактично у вільний від служби час я займаюся як проєктами військовими, так і цивільними.
Котеджне містечко HUSHEN, проєкт і концепція – KOLEROVIY Architecture & Design
Маю зазначити, що я довго шукав військову частину, де я можу бути корисним саме з моїм фахом. Якийсь час я був у батальйоні резерву, а згодом мене перевели до частини з потужним фокусом саме на будівництво — колись такі частини були відомі як “стройбати”, якщо російською. Основний напрям діяльності таких частин — відновлення мостів, інфраструктури загалом, споруд і установ, що підвищують ефективність і боєздатність війська. І архітектор там потрібен.
Я не працюю над жодними фортифікаційними об’єктами абощо. Моя парафія натомість — це об’єкти, дотичні до військової справи, втім, такі, що мають не стільки стратегічне, скільки функціональне значення. До більшості проєктів я долучаю своїх колег із KOLEROVIY Architecture & Design — усе-таки це команда професіоналів, і саме вони допомагають мені виконувати отримані від військового керівництва проєкти в стислі терміни та при цьому в належній якості. Погодьтеся, незрівнянно важче було б займатися цим самотужки.
Ми робили, наприклад, проєкт Навчального центру протимінної діяльності — це був мій перший проєкт військового профілю, ми завершили його у 2023 році. Це місце, де навчають і готують до роботи саперів, де проводиться робота із цивільним населенням, а також організовуються виїзні лекції — зокрема на різні підприємства, до шкіл і дитячих садочків».
«Навіть при тому, що ми навчимо, наприклад, 3500 саперів і мінерів, нам на повне розмінування наших територій знадобиться 20–25 років. Подібні навчальні центри не те що важливі — вони необхідні» — Олексій Колеровий
Інтер’єри Центру протимінної діяльності, проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
Інтер’єри Центру протимінної діяльності, проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
Інтер’єри Центру протимінної діяльності, проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
Окремо Олексій розмірковує про значущість і специфіку військових навчальних установ. На його думку, саме такі установи є ключем до майбутньої розбудови й реформації війська в Україні — адже це свіжі кадри, нова генерація фахівців, котрі так необхідні українській армії.
«Військові навчальні заклади потребують реконструкції, відновлення та реорганізації, — стверджує Олексій Колеровий. — Усі ми розуміємо, що як раніше вже не буде. Нам треба посилювати військову боєздатність і підтримувати її. Для цього потрібні, зокрема, навчальні установи, збудовані та структуровані за сучасними стандартами, щоб готувати нові професійні кадри. Відсоток професійних військових у нашій сьогоднішній армії насправді невеликий. Усі решта — це вчорашні художники, скульптори, програмісти, будівельники — кого там тільки нема. І на майбутнє, щоб мати професійну, добре підготовану армію, нам потрібно завчасно навчати цих людей. Тож наразі я займаюся проєктуванням одного з таких військових навчальних закладів для підготовки офіцерів — він уже функціонує, втім, потребує розширення й оновлення.
Концепція військового навчального центру, фасад. Проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
Концепція військового навчального центру, фасад. Проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
Концепція військового навчального центру, фасад. Проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
«Як раніше, вже не буде. Військові навчальні заклади потребують реконструкції, відновлення та реорганізації» — Олексій Колеровий
Фактично в роботі з навчальними закладами військового профілю застосовуються ті самі знання й компетенції архітектора, що й у роботі з будь-якими іншими об’єктами. Тож чи може цивільний архітектор працювати військовим архітектором? Так, може. Я є тому прикладом. Втім, є свої нюанси, зокрема й у тому, яким повинне бути емоційне наповнення в приміщеннях такої установи, і це має свій відбиток на конфігурації та вигляді цих приміщень. Скажімо, у звичайному виші головний хол — це необов’язково місце, де можуть розміститися всі студенти закладу. У військовій установі натомість це також місце для шикування — просто ранкового чи в дні урочистих подій.
«Стіни навчального закладу мають відповідати курсантам на питання “Ким я буду, коли закінчу навчання тут?”, і це має бути гідна відповідь» — Олексій Колеровий
Другий момент роботи з військовими навчальними закладами — це ідеологічний складник. У таких закладах стіни в приміщеннях буквально говорять — там має бути відведене місце для державних символів, відзнак закладу, для банерів із патріотичними гаслами, для тої ж таки стіни пошани. І це не мають бути елементи, додані до інтер’єрів в останній момент, — це те, на чому базується ідея патріотизму, відданості власній країні, себто стержень навчання в подібних установах як такий. Відповідно прояви цих ідей патріотичного виховання й дисципліни повинні бути враховані ще на стадії проєктування таких навчальних закладів. Стіни вишу мають відповідати курсантам на питання “Ким я буду, коли закінчу навчання тут?”, і це має бути гідна відповідь, гідний образ, до котрого прагнеш.
Концепція військового навчального центру, хол. Проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
Ще зараз ми починаємо працювати над проєктом у Києві: це має бути сквер, робоча назва — парк Пам’яті. Але ми не хочемо робити це місце сумним і гнітючим — радше прагнемо зробити його для тих, хто вижив. Цей проєкт ми розробляємо спільно з КМДА й нашим Зеленбудом, він буде розміщений недалеко від моєї військової частини і створений також для родин військовослужбовців. Проблема нині полягає в тому, що є будинок для цих родин, втім, поряд немає навіть місця, де погуляти з дітьми, — лише занедбаний сквер, що потребує відновлення. Саме в нього ми і плануємо, так би мовити, вдихнути життя — зробити цю територію функціональною, корисною і при цьому віддати шану полеглим воїнам у такий спосіб».
Також Олексій розповідає про роботу над військовим музеєм при частині, де він нині служить. За словами архітектора, це місце існує, зокрема, для того, щоб можна було приводити туди школярів і вони бачили, що військові — це не лише піхота, авіація, танкові війська абощо. Адже насправді Олексій Колеровий переконаний, що військова система — це широкий фаховий спектр, багатий на різні спеціальності, і в цій структурі є багато простору для вибору. І його задача як архітектора в цьому випадку — створити музей, де діти можуть роздивитися військо з різних боків, поглянути, як воно займається також будівництвом і відновленням військової інфраструктури і як в армії насправді є місце для багатьох різних фахівців.
Звідки брати військових архітекторів?
З абзацу вище це питання випливає доволі закономірно. Історія Олексія Колерового — це виняток, що радше від зворотного підтверджує сумну реальність: військових архітекторів не готують, нема нині повноцінно функціонуючої установи чи навіть кафедри, яка б випускала спеціалістів саме за цим фахом. І, за словами Олексія, ця проблема властива не лише конкретно взятому вузькому питанню його спеціальності — вона стосується українського війська як такого, у всіх його нюансах та аспектах. І йдеться не стільки про доповнення системи, скільки про її глобальну реструктуризацію.
Хол Центру протимінної діяльності, проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
«Я вважаю, що вся військова інфраструктура, з котрою я стикався, відчутно застаріла і потребує кардинальної перебудови, — переконаний Олексій Колеровий. — Це мають бути нові військові частини, побудовані за новими стандартами, актуальними для сучасних реалій. Моє керівництво нині веде перемовини, щоб я зміг поїхати на навчання на базах НАТО саме як архітектор. Такі ініціативи дадуть нам змогу подивитись, як це працює в наших партнерів, до чого нам варто прагнути, на що звертати увагу, коли ми почнемо це робити самі.
Говорячи про загальну потребу в таких перебудовчих процесах, її можна поділити на кілька складників.
Перший — це розбудова військової інфраструктури. Військові бази, військові аеродроми, навчальні центри, полігони — це все треба розбудовувати як базис для тренувань майбутніх військових. Зрештою, неможливо навчити й підготувати нове покоління військових, сидячи виключно в аудиторії, — необхідна практика й місця для цієї практики.
Концепція військового навчального центру, хол. Проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
«Чому на військовій кафедрі архітектурного факультету ніхто не готує військових архітекторів? Ми ж маємо для цього можливості» — Олексій Колеровий
Другий момент — це розбудова навчальної бази, кадрової зокрема. Будь-яка професійна армія будується на професійному військовому керівництві, на офіцерах, на фахівцях своєї спеціальності, котрі отримали вищу освіту. І ми маємо бути здатні дати таку освіту. От хоче людина сьогодні в Україні стати військовим архітектором — та їй нема куди йти по цю спеціальність, її нема кому навчити. А має бути. Звісно ж, можна і цивільного архітектора навчити, а потім просто скорегувати його кваліфікацію курсами. Але ж для цього і курси мають існувати. Та ж таки військова кафедра, що є на багатьох факультетах цивільних вишів — чому не зробити її спеціалізованою під майбутній фах студента? Чому на військовій кафедрі архітектурного факультету ніхто не готує військових архітекторів? Ми ж маємо для цього можливості. Подібні кафедри повинні перестати бути номінальними — на них дійсно мають давати профільні знання й гідну підготовку.
Концепція військового навчального центру, хол. Проєкт – Олексій Колеровий та команда KOLEROVIY Architecture & Design
«Ми потребуємо системи, що дозволить адаптувати суспільство до нових воєнних реалій і створити нову генерацію українського війська: сучасну, кваліфіковану, боєздатну» — Олексій Колеровий
Раніше в Києві був ЦПІ — Центральний проєктний інститут. Він і зараз є, та наразі його функція радше номінальна теж. Свого часу цей інститут займався проєктуванням об’єктів військового призначення. Це була потужна установа, котра згодом, так би мовити, “скотилася”. За відсутності військових замовлень вони спочатку почали проєктувати житло для військових, а врешті просто переключилися на цивільне будівництво. Наразі від потужності й кваліфікованості цієї установи лишилася сама назва. І це також наша помилка, що ми не займаємося відновленням таких структур.
Ми потребуємо системи, що дозволить адаптувати суспільство до нових воєнних реалій і створити нову генерацію українського війська: сучасну, кваліфіковану, боєздатну. Мені не здається, що в нас на це багато часу. Ми не маємо на це умовних 15–20 років — маємо вкластись натомість у 3–5».
Які плани?
Наразі KOLEROVIY Architecture & Design працює «на два фронти» — як ми вже казали на початку, якусь частину роботи студії становлять проєкти відновлення, подеколи з’являються замовлення з-за кордону. Втім, справжні аврали бувають саме тоді, коли Олексій передає команді проєкти «з роботи».
Котеджне містечко HUSHEN, проєкт і концепція – KOLEROVIY Architecture & Design
Котеджне містечко HUSHEN, проєкт і концепція – KOLEROVIY Architecture & Design
Котеджне містечко HUSHEN, проєкт і концепція – KOLEROVIY Architecture & Design
«Більшість військових проєктів реалізується “на вчора”» — Олексій Колеровий
«Оскільки військовим треба все й одразу, ми працюємо тиждень у “штатному режимі”, як цивільна компанія із цивільними проєктами, а потім два тижні, включно з днями й ночами, працюємо як військова архітектурна студія, можна сказати, — розповідає Олексій. — Часу на зволікання нема, адже більшість військових проєктів реалізується “на вчора”. Загалом наразі фінансування від Міністерства оборони на подібні проєкти немає, тож усе, що ми робимо, — це проєкти партнерські. Їх фінансують великі донорські організації та фонди — як-от United 24. Такі проєкти не є запланованими та закладеними в бюджет, вони реалізуються за принципом “Є можливість, є гроші, робимо” або “Прилетіло там, треба відновити, як це зробити і скільки це коштує?”. А ми ж не можемо сказати вартість робіт із сьогодні на вчора — для розрахунків потрібно мати проєкт, на базі котрого це все рахується. На цей проєкт два тижні і йде, наприклад. Потім партнери нас орієнтують, як скоро ми отримаємо фінансування, — і це рівно той час, який у нас є, щоб довершити проєкт, перш ніж почати його реалізовувати.
Якщо підсумовувати всю цю історію, скажу так: я нарешті певен, що я на своєму місці. Відчуваю на 100%, що я корисний, працюю на перемогу й роблю саме те, що повинен. Я не жалкую на це ані часу, ані коштів, адже зрозуміло, що зарплатню військовослужбовця отримую я один, а коли проєкт потрібно зробити за два тижні, то працює вся компанія. В цьому я вбачаю власний вклад у перемогу не лише як військового архітектора, а й також як власника бізнесу і роботодавця. В певному сенсі це мій донат через зарплатню співробітникам на потреби ЗСУ».
Команда KOLEROVIY Architecture & Design
«Дуже хочеться, щоб з’явилася державна програма розвитку для війська та військової сфери загалом і щоб вона не була паперовою — натомість ми бачили б реальні плани й реальні дії» — Олексій Колеровий
Ми запитали, як Олексій Колеровий бачить свою майбутню діяльність. Чи планує він вертатись до цивільних проєктів, чи продовжить працювати як військовий архітектор і після війни? У відповідь Олексій усміхнувся.
«Гарне запитання, я б сам хотів знати відповідь на нього. Зокрема й тому, що це вирішую не лише я. Все-таки я насамперед несу службу як військовий — у мене є командир, чиї накази я нині виконую. Звісно ж, я займаюся плануванням своєї діяльності, щоб усі майбутні проєкти були якось структуровані в часі і все було “на поличках”. Але це дещо інша специфіка, більш технічна, аніж спроби вималювати собі картинку власної діяльності та перспектив, — ділиться Олексій. — Складно сказати, чим саме я займатимусь через пів року, рік, п’ять. Дуже хочеться, щоб з’явилася державна програма розвитку для війська та військової сфери загалом і щоб вона не була паперовою — натомість ми бачили б реальні плани й реальні дії».
