Простори для людської взаємодії
Об’єкти соціальної інфраструктури — «фундамент», який підтримує наше повсякденне життя й мереживо звʼязків між людьми. Вони відповідають на потреби в освіті, піклуванні, турботі про здоров’я, культурному розвитку та дозвіллі.
Навіть у невеликому місті це більшість громадських будівель:
- заклади освіти всіх ланок — від садочків до університетів, навчальні центри, бібліотеки та коворкінги;
- сфера охорони здоров’я: амбулаторії, поліклініки, лікарні, реабілітаційні центри, заклади паліативної допомоги;
- гуртожитки, інтернати, соціальне житло, центри догляду за літніми людьми й людьми з інвалідністю;
- об’єкти-«точки взаємодії» та інфопункти: центри зайнятості, надання адміністративних послуг;
- інфраструктура культури й дозвілля: музеї, галереї, театри, будинки культури, культурно-мистецькі майданчики, релігійні простори.
До соціальної інфраструктури також належать спортивні зали й клуби, басейни, відкриті простори для тренувань та рекреації, адже вони впливають на стан здоров’я і допомагають соціальній інтеграції.
В деяких класифікаціях сюди навіть включають транспорт, наприклад, громадський, або пішохідну інфраструктуру. Чому? Бо вони забезпечують доступ до базових послуг, що визначають якість життя та рівні соціальної залученості.
Об’єкти соціальної інфраструктури та їх достатність і доступність визначають якість життя, рівні залученості людини. Фото: kyiv.dityvmisti.ua
Ми проводимо в цих просторах багато часу на кожному етапі життя, і зрештою це сильно впливає на те, ким ми є. В будівлях, створених людьми для людей, навчаємося, отримуємо підтримку, відчуваємо себе частиною більшого цілого, набуваємо різноманітного емоційного досвіду.
Соціальна інфраструктура важлива не лише як зручний «набір послуг». Вона створює умови для взаємодії між людьми, підтримки, спільного творення добробуту й безпечного місця для життя.
Соціальна архітектура поєднує дві ролі — сервісну й суспільну. Вона має не лише забезпечувати зручність і довговічність, а й формувати відчуття довіри, приналежності та затишку. Матеріали, форми й інші складники просторів впливають на досвід користувачів, на враження, відчуття довіри, затишку чи приналежності не менше, ніж планування. Так архітектура стає не просто сервісом, а каталізатором розвитку місця, створює його ідентичність.
Соціальне житло в місті Ізола (Словенія). Проєкт OFIS arhitekti, реалізований після конкурсу національного житлового фонду у 2006 році. Фото: ofis.si
Як формувалася українська соціальна архітектура
Історично соціальні об’єкти зводили представники влади чи церкви — ті, хто мав ресурси й бачив у цьому моральну місію. Такі будівлі були не лише сервісом, а й інструментом впливу. Приватні лікарні й школи з’явилися значно пізніше, і навіть сьогодні їхня частка залишається меншою, залежно від країни. Так у Скандинавії переважає державна модель, тоді як у США, Британії чи Туреччині поширені й приватні заклади. Зазвичай приватний сектор зростає там, де держава не встигає задовольняти потреби.
Екстер’єри будинку губернського земства в Полтаві (нині краєзнавчий музей) — першого зразка українського архітектурного модерну, зведеного в 1903–1908 рр. за проєктом Василя Кричевського. Фото: portalhistoryua.com та andy-travel.com.ua
Екстер’єри будинку губернського земства в Полтаві (нині краєзнавчий музей) — першого зразка українського архітектурного модерну, зведеного в 1903–1908 рр. за проєктом Василя Кричевського. Фото: portalhistoryua.com та andy-travel.com.ua
В Україні основу соціальної інфраструктури досі становлять об’єкти радянського періоду. Тодішня система будівництва діяла «згори вниз»: держава визначала кількість, типологію і стандарти. Архітектура мала бути серійною, простою у відтворенні, без зайвої декоративності, з мінімальними витратами на утримання. Цінні матеріали й художнє оздоблення — натуральний камінь, керамічні фасадні оздоби, майолікові панно, барельєфи чи мозаїку — дозволяли лише для показових споруд.
Школа, споруджена за радянським типовим проєктом 65-426/1
Головним був не характер будівлі, а її функціонал і контрольоване середовище. Лікарні, школи й будинки культури виконували роль «інститутів соціалізації», покликаних формувати людину в межах заданої системи.
Центр культури та мистецтв Дніпровського району Києва (БК ДВРЗ), проєкт 1954 року. Фото: bzh.life
Різні погляди на «невидимі» теми й людяність
Озираючись на цей досвід, говорити про те, що соціальна архітектура має саме «виховувати», хочеться обережно. Радше вона має бути людяною й орієнтованою на людину, і з цього природно випливатиме все інше.
В радянській та пострадянській соціальній сфері залишалося дуже мало простору для турботи про людську гідність, урахування потреб вразливих груп населення, бо основна увага системи була зосереджена на активному працездатному громадянині й продуктивності.
Соціальна архітектура виконує дві ключові ролі: сервісну (забезпечує потреби) та суспільну, сенсову (виступає «соціальним клеєм»)
Тема госпісів, геріатричних закладів, реабілітаційних центрів була табуйованою і недооціненою, наприклад, в Україні перший заклад паліативної допомоги з’явився лише в 1996 році.
Зі зрозумілої причини із соціальної канви випали релігійні простори й церкви. «Апдейту» їхньої типології та планування не відбулося, для таких об’єктів не передбачали місця.
Громадський центр у Сейняйокі (Фінляндія). Комплекс будівель і центральна площа міста в 1951–1987 роках були спроєктовані видатним архітектором Алваром Аалто. Фото: Katja Lösönen для visit.alvaraalto.fi та Philip Szymanski / Flickr
В той самий час у західних країнах практики були іншими. У другій половині ХХ ст. державні ініціативи тут теж грали ключову роль у соціальній архітектурі — як приклад можна згадати британську державну політику welfare state (держава загального добробуту). Але фінансувалися проєкти вже тоді головно через децентралізовані механізми — муніципалітети, конкурси або фонди, з можливістю впливу на рішення з боку спільноти, мешканців. Основна увага зосереджувалася саме на сервісній функції об’єктів інфраструктури, без ідеологічного перевантаження. Архітектори мали більше свободи для реалізації власних ідей, вільніше експериментували зі стилями, типологією, матеріалами.
Для порівняння, на Заході для представницьких об’єктів соціального сектора пріоритетними були інноваційність, комфорт, доступність для користувачів і демонстрація нової якості життя через архітектурне середовище. На вітчизняних теренах — вплив через монументальність, «палацові» масштаби, символізм. Саме для них залишали особливі рішення, а решта будівель тиражувалися.
Лікарня Finchley Memorial Hospital у Британії, проєкт бюро Murphy Philipps Architects у співпраці з колірною дизайнеркою Френсіс Тобін. Для фасадів використані керамічні панелі та трубки виробництва Agrob Buchtal. Фото: Benedict Luxmore
Нові стандарти замість «копіпасту»
Ці уроки минулого українські архітектори, девелопери, компанії-виробники й дистрибутори будівельних матеріалів здебільшого добре розуміють і роблять правильні висновки. Проте готовність «будувати краще, ніж раніше» має підкріплюватися стабільними й послідовними програмами з відновлення і реконструкції, партнерствами для залучення додаткових ресурсів та експертизи.
У державних ініціативах хотілося б уникнути «привітів із минулого» — наприклад, збірок із типовими невиразними проєктами, що пропонуються для відбудови соціального сектора й можуть повернути нас в еру неякісних копіпаст-будівель.
Виклики для України вже були великі: поступово оновлювати старий соціальний фонд, як радянський, так і створений пізніше. Двохтисячні роки теж залишили нам певну кількість архітектурних «франкенштейнів» і реновації, які, можливо, краще було б не проводити.
Пошкоджений російською ракетою корпус лікарні Охматдит у Києві. Фото: Cуспільне/Влада Прізова
Війна критично загострила проблему і збільшила тиск через руйнування об’єктів соціального фонду (деякі з яких на той момент уже були реконструйовані, наприклад, через «Велике будівництво») і фінансовий складник. Лише кілька тривожних цифр для ілюстрації: за даними інтерактивної мапи «Освіта під загрозою» МОН України, на момент публікації 4296 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів. Статистика за медзакладами: більш ніж 2300 об’єктів пошкоджені, з яких повністю відновили лише 653, частково — трохи більше ніж 300.
Про дитсадки, школи й лікарні зазвичай згадують першими, ось дані за об’єктами культури й дозвілля: відповідно до статистики Мінкульту, через російську агресію зруйновані або пошкоджені 1175 клубів, 848 бібліотек, 184 освітніх мистецьких заклади, 133 музеї/галереї, 50 театрів/кіно/філармоній.
Точний обрахунок кількості закладів унеможливлює тимчасова окупація і бойові дії, що тривають.
Лисичанськ улітку 2022-го, незадовго до окупації. Хвостовик ракети і громадська будівля. Фото Аріса Мессініса/Getty Images
В українських містах продовжує змінюватися кількість населення через внутрішню міграцію й еміграцію, темпи будівництва та відбудови в різних регіонах залежно від їхньої віддаленості від лінії зіткнення нерівномірні — всі ці тенденції зберігаються. Актуальний безпековий компонент, і це не лише про надійні укриття: у прифронтових областях активно будують школи з повноцінними навчальними просторами під землею.
У таких умовах створення і відновлення об’єктів соціальної інфраструктури — не лише складне технічне завдання, а й глибокий суспільний процес. Він потребує апгрейду, і це стосується партнерств для об’єднання зусиль, планувальних рішень, підходів до архітектурної виразності, вибору матеріалів для цих нових будівель.
Про те, якою є і має бути українська соціальна інфраструктура сьогодні, ми поговорили із Антоніною Каплею, архітекторкою та співзасновницею TSEH Architectural Group, і Марком Савицьким, архітектором, реставратором і засновником архітектурного бюро Savytskyy Design. Своїми спостереженнями поділилася також пресслужба провідної української девелоперської компанії KAN Development.
Експерти сходяться в думках щодо наявних і нових об’єктів.
Архітектор Марко Савицький біля відновленого ліцею в Бородянці під час зйомок документального проєкту «Відновлення міст». Фото: Юрій Стефаняк/Ukraїner
Марко Савицький підкреслює, що мислити категоріями «типових проєктів», як у минулому, вже неможливо:
«Якщо раніше соціальні будівлі — школи, лікарні, культурні простори — створювалися лише під функцію, то тепер ключовим є людиноцентричний підхід. Головними вимогами є безбар’єрність та інклюзивність, енергоефективність і стійкість до викликів, гнучкість для різних сценаріїв, екологічність матеріалів. Замовники хочуть бачити не тільки будівлю, а й середовище довіри та комфорту, яке позитивно впливає на громаду».
Марко Савицький: «Якщо раніше соціальні будівлі створювалися лише під функцію, то тепер ключовим є людиноцентричний підхід. Замовники хочуть бачити не тільки будівлю, а й середовище довіри та комфорту, яке позитивно впливає на громаду»
Із представниками KAN Development ми розібрали кейс будівництва сучасної школи Освітнього холдингу А+ на території житлового комплексу «Файна Таун» у Києві. Вони відзначають:
«Сучасні освітні заклади давно вийшли за межі типових шкільних “коробок” радянських часів і мають відповідати цілому комплексу функціональних вимог. Освітня архітектура має формувати простір для розвитку особистості, а не просто надавати “дах над головою”».
Архітектурно-інженерний колегіум А+ на території ЖК «Файна Таун» у Києві, спроєктований бюро Archimatika. Фото: KAN Development
За оцінкою компанії, кількісна проблематика об’єктів соціальної інфраструктури в Україні точкова:
«Зокрема, є нестача дошкільних і шкільних навчальних закладів, об’єктів дитячого дозвілля, будинків для літніх людей. Водночас існує потреба в покращенні якості у всіх напрямках соціальної інфраструктури: освіті, медицині, торгівлі, громадському харчуванні, дозвіллі, сервісах тощо. Також Україна потребує не просто більшої кількості шкіл, а якісно нових освітніх просторів. Ми бачимо гостру потребу в сучасних навчальних закладах, які поєднують високі технології, екологічність і психологічний комфорт».
Антоніна Капля, архітекторка, співзасновниця компанії «Архітектурна Група Цех» TSEH Architectural Group. Фото з архіву Антоніни Каплі
Антоніна Капля також зазначає, що навчальні заклади не можуть бути такими, якими їх проєктували раніше:
«Натомість вони мають бути гнучкими, сучасними, лояльними не лише до дітей, а й до їхніх батьків, відвідувачів. Із просторами загального користування для спілкування, концертними або спортивними, а краще — багатофункціональними залами, лабораторіями, коворкінгами, які заохочують цікавість до знань. Простір надворі теж має залучати — ландшафтним дизайном, зонами для ігор, відпочинку й занять спортом, де, наприклад, батьки ввечері зможуть грати у футбол зі своїми дітьми. Ці зони мають бути доступними у вихідні дні так само, як у будні. Обов’язкові вимоги для сучасних шкіл — інклюзивність, відкритість, енергоефективність, гарне природне освітлення».
В українських реаліях, нагадує вона, дуже нагальна потреба для громадських закладів — це доступні укриття, які відповідають актуальним нормам безпеки та комфорту:
«Вони мають бути закладені в усі проєкти, що створюються, додані в архітектурні проєкти, які вже готові до будівництва, і добудовані в наявних школах».
Архітекторка торкається теми медичних закладів і підкреслює, що тут теж важливо виходити на інший рівень якості:
«Медичні заклади мають полегшувати життя пацієнтів, а не ускладнювати. Адже люди і так переживають непрості стани на шляху до одужання. Це мають бути інклюзивні простори, комфортні для пацієнтів і відвідувачів. Важливі зони для усамітнення, де можна відпочити від атмосфери лікарняної палати, яку людина часто вимушено ділить з іншими. Наприклад, добре обладнані холи чи простори на свіжому повітрі: альтанки, сади.
Антоніна Капля: «Навчальні заклади не можуть бути такими, якими їх проєктували раніше. Натомість вони мають бути гнучкими, лояльними не лише до дітей, а й до їхніх батьків і відвідувачів, інклюзивними, енергоефективними»
Ключові вимоги до медичних закладів — енергоефективність, достатнє природне освітлення та якісна вентиляція. У старих медичних закладах, які досі не реконструювалися, дуже часто немає гарної штучної вентиляції й кондиціювання, і це велика проблема».
Ірпінський ліцей №3 зазнав серйозних пошкоджень під час окупації, був відновлений на кошти UNICEF, меценатів Terre des hommes, Kreisstadt Eschwege, ГО «Епіцентр дітям», фонду Fundacion Real Madrid. Фото: sviydim.media
«Багато соціальних будівель, що нині використовуються, були зведені дуже давно. Вони застаріли з погляду вимог доступності, нових норм пожежної безпеки, енергоефективності. У більшості таких закладів старі системи опалення, лише природне провітрювання, немає систем звукопоглинання. Вони втратили актуальність в аспекті дизайну, використаних матеріалів. Наразі в Україні будуються нові приватні й державні дитсадочки, школи та медичні центри, які можна вважати взірцями нової соціальної архітектури, але їх поки що не так багато», — додає Антоніна Капля.
«На рівні держави мають діяти комплексні рішення щодо відновлення, реконструкції та підвищення енергоефективності будівель, що вже експлуатуються й потребують осучаснення. Бажано, щоб це відбувалося через відкриті конкурси, де підрядника обирають не тільки за ціною, як це часто буває в держзакупівлях і тендерах, а за архітектурною концепцією та якістю проєкту. До професійного журі варто залучати досвідчених архітекторів, можливо, не лише з України. Так з’являтимуться сучасні проєкти з гарними плануваннями, фасадами, інтерʼєрами та благоустроєм на гідному європейському рівні. Архітектори також можуть співпрацювати з приватними замовниками, фондами, об’єднуючи зусилля для впровадження якісних рішень», — зазначає Антоніна Капля.
Проєктна пропозиція TSEH на конкурс школи Під Голоском. Візуалізація TSEH Architectural Group (tseh.com.ua)
Проєкт школи в районі Під Голоском, який переміг в архітектурному конкурсі. Візуалізація Guess Line Architects (guesslinearch.com)
Вона розповіла, що кілька років тому команда TSEH Architectural Group брала участь у відкритому архітектурному конкурсі на проєкт комунальної школи та дитсадка у львівському житловому районі Під Голоском:
«Тоді наш проєкт зайняв друге місце, перемогу здобула достойна пропозиція наших колег зі Львова (бюро Guess Line Architects. — Прим. ред.) Це приклад того, як можна обирати проєктувальника не лише з погляду вартості, а й архітектури».
Комунальна школа будується за кошти компанії Resident Development, це вже третій проєкт для міста, в якому забудовник бере участь.
Матеріали як відповідь на завдання архітектури
Вибір матеріалів для будівництва та оздоблення соціальної архітектури — стратегічне рішення, а не просто технічний пункт кошторису. Архітектурні й будівельні матеріали безпосередньо впливають на те, як будуть виконані функціональні та ціннісні завдання для обʼєкта.
У практичному сенсі — чи буде будівля надійною, зручною й безпечною в користуванні, як часто доведеться робити ремонт, які рахунки отримуватиме власник. У глибшому сенсі — які відчуття простір формуватиме в користувачів, чи буде він ефектним або дбайливим, чи захочеться туди повертатися.
Єврейський громадський центр у Майнці (Німеччина) за проєктом бюро Manuel Herz Architects, завершений у 2010 році. Фото: Iwan Baan
Підсумуємо спектр вимог і подивимося, які архітектурні рішення та матеріали можуть бути ефективними.
- Довговічність і витривалість
Будівлі, в яких працюють соціальні установи, розраховані на тривалу експлуатацію: це десятиліття роботи й багато відвідувачів щодня. Тому матеріали мають бути стійкі до погодних коливань (для фасадів), розраховані на механічні навантаження та часте прибирання.
Це містить багато рішень: зносостійку підлогу; покриття, витривалі до стирання і миття агресивними засобами, на яких непомітні подряпини чи відколи; антивандальні матеріали; поверхні, які не вбирають вологу і знижують бактеріальне навантаження (наприклад, у лікарнях чи спорткомплексах).
Матеріали, що відповідають цим викликам, — клінкер, плити для вентильованих фасадів (керамічні, керамогранітні, фіброцементні, HPL), плитка для внутрішнього оздоблення.
- Економічна доцільність і простота експлуатації
Коли будівля служить довго, ремонти невідворотні, але вони не мають відбуватися часто і коштувати дорого: об’єкти соціальної інфраструктури зазвичай функціонують в умовах обмежених бюджетів. Тому доцільні довговічні вентильовані фасади, де за потреби можна замінити лише конкретний елемент або ряд, та оздоблення, яке не треба часто відновлювати чи фарбувати.
Поверхні в громадських просторах розраховані на підвищені механічні навантаження, часті миття та прибирання. Фото: Koharu Tsurumi/Unsplash
- Безпека й гігієна
Для цього використовуються екологічні сертифіковані матеріали, які не виділяють шкідливі речовини та є стійкими до впливу вологи, цвілі, бруду. Поверхні мають бути легкі в догляді, повинні зберігати вигляд після численних дезінфекцій або навіть допомагати боротися з патогенами.
Негорючі матеріали й ті, що не підтримують горіння, — жорстка вимога для дитсадків, шкіл, гуртожитків.
Такі властивості мають керамічні матеріали, HPL (ступінь негорючості залежить від типу панелі й наповнювача) та спеціальні фарби.
- Енергоефективність і тепловий та акустичний комфорт
Енергоефективність — «правило гарного тону» для сучасних проєктів. Вона особливо важлива в контексті контролю витрат і комфорту для користувачів соціальної інфраструктури. Тому актуальні навісні фасадні вентильовані системи, а також матеріали, які забезпечують добру акустику в навчальних приміщеннях і знижують рівень небажаного шуму в лікарнях, рекреаційних просторах, бібліотеках, коворкінгах тощо.
- Архітектурна виразність, вплив на емоційний досвід
Натуральні фактури, теплі кольори та матеріали з глибокою пластикою фасадів допомагають формувати середовище, дружнє до людини. Атмосфера простору прямо впливає на стан користувачів: гостям сервісних центрів важлива відкритість і довіра, пацієнтам — підтримка, комфорт, затишок, відчуття безпеки простору. Учням —творчість і натхнення, але водночас і допомога в концентрації.
Головний фасад нового корпусу клініки «Оберіг» у Києві, проєкт іспанської архітектурної компанії Vitaller. Фото: vitaller.com
Антоніна Капля згадує, що на початку архітекторського шляху її дипломною роботою був проєкт паліативного центру. Відтоді й дотепер робота форм, матеріалів, кольору в соціально важливих проєктах викликає її професійний інтерес:
«Врахування функціональних аспектів — це робочі моменти, і кваліфікований архітектор може закласти все це у свої проєкти. Треба вивчати властивості матеріалів, цікавитись досвідом якісних реалізованих проєктів інших. Матеріали мають бути людяними, функціонально доречними для використання, відповідати призначенню й дизайну середовища. Наприклад, у медичних закладах поверхні десь можуть бути звукопоглинаючими, десь — тактильними шершавими, десь — такими, щоб їх можна було без проблем мити різними дезінфікуючими засобами.
Сучасні керамічні матеріали відповідають практично на кожну вимогу для соціальної архітектури і здатні забезпечувати стійкість, комфорт, безпекові характеристики та робити об’єкти неповторними й людяними
Безумовно, архітектура впливає на людину. Об ‘єктивні властивості форми змушують користувачів діяти за певними патернами, наприклад, вузькі темні коридори «звужують» маршрути, тоді як відкриті простори у школі — не лише класи, а й загальні зони, бібліотеки, відкриті лабораторії — спонукають до співпраці та навчання. Так само дизайн архітектури: контрастні і яскраві кольори стимулюють користувачів і підходять для певних зон ігрових центрів або дитсадків. У лікарнях, медичних закладах доречні природні матеріали і спокійні кольори, заспокійливе природне або штучне освітлення, форми архітектури, які не «тиснуть» на людину, наприклад біоморфні.
Обов’язково мають бути якісні загальні простори на вулиці, де можна відпочивати, як я вже зазначала раніше».
Дитсадок Forfatterhuset у Копенгагені, проєкт Cobe. Цегляні ламелі на фасаді забезпечують виразність, сонцезахист, приватність. Фото: tonality.de
Архітектурна кераміка в обʼєктах соціальної інфраструктури. Кейси
Сучасні керамічні матеріали відповідають практично на кожну вимогу для соціальної архітектури, які ми озвучили.
Саме архітектурна кераміка здатна одночасно забезпечувати стійкість, комфорт, безпекові характеристики та робити об’єкти неповторними, дружніми й людяними.
Природно вона опиняється серед найбільш оптимальних варіантів для соціальної архітектури — будівель, покликаних служити людям, бути майданчиками для спілкування й розбудови добробуту, точками тяжіння на вулиці чи в житловому районі.
Хоч керамічні матеріали і не є найдешевшими, витрати на їхнє використання повністю компенсуються на подальших етапах експлуатації завдяки довговічності фасадів, простоті догляду й ремонту, а також позитивному іміджу будівель для містян.
Кераміка для сучасних фасадних систем виготовляється у варіативних формах, має велику палітру кольорів та ефектів, проста в монтажі й подальшому обслуговуванні. Фото: tonality.de
Архітектор Марко Савицький відповідає на питання, як керамічні матеріали формують образ будівлі:
«Фасадна кераміка — це перше, що бачать користувач і громада. Вона сигналізує, що об’єкт зроблений з увагою до якості та довговічності. Для громади це гарантія надійності, для інвесторів — ознака стратегічного мислення девелопера. Матеріали з довгим життєвим циклом свідчать, що будівля задумана бути орієнтиром у міському середовищі надовго».
Рішення для бізнес-центру IT Shuttle
Команда студії Savytskyy Design розробила проєкт бізнес-центру з коворкінгом у Львові, який нещодавно відзначив своє дворіччя.
Ми запитали Марка Савицького про мотивацію використання архітектурної кераміки в цьому проєкті.
«У проєкті IT Shuttle ми працювали з фасадами німецької компанії MOEDING, лідера на ринку вентильованих керамічних систем. Це були параметричні фасади, які дозволяють компонувати й модифіковувати елементи. Колір підбирали так, щоб він гармонійно вписувався в контекст вулиці Шевченка.
Для мене кераміка — це не лише довговічність чи енергоефективність, а й природність і скульптурність фасаду. Об’ємна параметрика взаємодіє із сонячним світлом: тіні змінюють структуру, оживляють архітектуру й роблять її цікавою. Ця пластика глини та кераміки додає будівлі характеру “живої скульптури”. Водночас кераміка екологічна, вона не забруднює простір і зберігає чистоту середовища. Для нашої студії важливо працювати з натуральними матеріалами, зрозумілими людині на рівні еволюційного досвіду», — пояснює архітектор.
Фасад бізнес-простору IT Shuttle. Фото: it.shuttle.coworking
«За два роки роботи центру IT Shuttle ми бачимо, що фасад стійкий до пошкоджень, має добрі показники енергозбереження, а догляд за ним не вимагає значних витрат. Кераміка не вигорає й не старіє візуально — ми спостерігаємо стабільність естетики. Особливо цінним є те, що фасад зберіг свою скульптурність. Гра світла й тіней підкреслює динаміку об’єму з плином часу та сезонів. Це доводить, що фасад працює не лише технічно, а й емоційно. А з екологічного погляду — це природний матеріал, що не створює зайвого навантаження на місто», — підсумовує Марко Савицький.
Рішення для школи А+ на території ЖК «Файна Таун»
Представники девелоперської компанії KAN Development розповіли більше про сучасний обʼєкт соціальної інфраструктури — простір «Архітектурно-інженерний колегіум А+» на території ЖК «Файна Таун» у Києві. В умовах, коли в Україні досі будують небагато нових шкіл, кожен подібний проєкт набуває особливої ваги і задає орієнтири якості для майбутніх об’єктів соціальної інфраструктури.
Експерти KAN Development пояснюють: проєкт став відповіддю на нестачу якісних дошкільних і шкільних закладів у нових житлових районах.
«Саме тому компанія KAN створила школу Освітнього холдингу А+ безпосередньо на території “Файна Таун”, щоб забезпечити мешканців комплексу доступом до сучасної освіти. Ми переконані, що майбутнє саме за такими комплексними освітніми центрами, які об’єднують різні вікові групи та напрямки розвитку під одним дахом. Це більш ефективне використання ресурсів і спосіб створення справжньої освітньої спільноти».
У сучасному проєкті школи А+ застосовували дбайливі рішення з увагою до комфорту, безпеки, самопочуття учнів. Фото: KAN Development
У проєктуванні школи А+ пріоритетними були принципи безпеки, інклюзивності та функціональності.
«Це передбачає архітектурні рішення, які підтримують різні стилі навчання, забезпечують безбар’єрне середовище та створюють атмосферу, де діти почувають себе комфортно та захищено. Головна відмінність сучасного підходу полягає в розумінні того, що простір навчає: кожен елемент архітектури освітнього комплексу А+ спроєктований із думкою про те, як він вплине на самопочуття учнів та їхнє бажання навчатися. Ці вимоги ми формуємо на підставі багатьох нормативних, експлуатаційних, технологічних факторів і постійно їх удосконалюємо», — зазначають експерти KAN Development.
«Коли компанія проєктувала школу А+ у “Файна Таун”, кожне рішення ухвалювалося з турботою й розумінням того, як воно впливає на дитячу психіку та поведінку. Адже школа має бути середовищем, де кожна деталь працює на розвиток і комфорт дитини. Наприклад, просторі класи й зали з високими стелями створюють відчуття свободи та розширюють горизонти мислення. Великі вікна наповнюють простір природним світлом, і це покращує концентрацію та настрій учнів. Широкі коридори дають дітям можливість вільно рухатися і спілкуватися, а також підтримують безпеку під час можливої евакуації. Зелені насадження та рекреаційні зони на вулиці допомагають учням відновлюватися між заняттями. Значну увагу ми приділили безпечним інженерним рішенням: передбачені захисні плівки та сітки, прибрані гострі кути.
Експерти KAN Development: «Майбутнє саме за комплексними освітніми центрами, які об’єднують різні вікові групи та напрямки розвитку під одним дахом. Це більш ефективне використання ресурсів і спосіб створення справжньої освітньої спільноти»
Ми прагнули створити в усіх навчальних закладах холдингу А+ простори, які надихають і мотивують до навчання. Наприклад, графіка на стінах, виконана за допомогою 3D-технологій, перетворює коридори на інтерактивні зони пізнання — так декор теж стає частиною навчального процесу».
Представники KAN Development пояснили підхід до використання матеріалів для будівництва школи й оздоблення просторів:
«Вибір матеріалів відображає філософію компанії. Якість та естетика матеріалів — головний фактор, на основі якого складається враження від реалізованого проєкту. Наприклад, фасадні рішення з архітектурною керамікою значно привабливіші за фасадні штукатурки та мають значно вищий термін експлуатації».
Фасади архітектурно-інженерного колегіуму А+ у Києві, спроєктованого бюро Archimatika, оздоблені керамікою. Фото: KAN Development
Для ЖК «Файна Таун» та школи А+ керамічні матеріали обирали не лише через практичні переваги, а й через символічне значення: це матеріал, який поєднує традиції та інновації, пояснює пресслужба KAN Development.
«Фасадна кераміка створює важливий образ надійності та довговічності. Батьки, які обирають житло у “Файна Таун”, бачать у якості матеріалів школи гарантію того, що їхні діти навчатимуться в закладі, який залишатиметься привабливим і функціональним протягом десятиліть. Для інвесторів якість матеріалів — показник відповідального підходу компанії-розробника до всіх аспектів проєкту».
Експерти звертають увагу на те, що короткочасна економія на матеріалах обертається великими витратами в майбутньому.
«KAN Development обирала керамічні матеріали для школи А+ у “Файна Таун” із думкою про майбутнє. Хоча кераміка не прискорює процес будівництва, вона радикально спрощує експлуатацію закладу. Це рішення є розумним балансом між інвестиціями та довгостроковою економією. Освітній холдинг А+ зможе зосередитися на навчальному процесі, а не на постійних ремонтах. Батьки впевнені, що їхні діти навчаються в охайних і привабливих просторах.
Там, де люди проводять найбільше часу і де поверхні зазнають максимального впливу, кераміка забезпечує надійність на десятиліття вперед. У середовищі, яким користуються діти, активність і непередбачуваність є нормою, тому довговічність матеріалів стає критичним фактором. Керамічні поверхні легко очищуються, стійкі до механічних пошкоджень та зберігають первісний вигляд роками.
Оздоблювальні матеріали різних форматів і типів із кераміки використані в приміщеннях із максимальною відвідуваністю. Вони виконують декоративну, захисну та експлуатаційну функцію водночас».
Людяна архітектура може виступати каталізатором розвитку нової вулиці чи району, робити його більш привабливим. Фото: KAN Development
«Такий підхід робить школу більш безпечною, витривалою та відображає погляди компанії: створювати освітні простори, які зростають разом із дітьми, підтримують їхню активність і допитливість, формують смак до прекрасного.
Ми сприймаємо школу А+ не як суто навчальний заклад, а як інвестицію в майбутнє України через інвестиції в її дітей», — додають девелопери.
У матеріалі ми багато говоримо про витоки й наслідки, про формальні та більш складні ціннісні вимоги до архітектурних об’єктів. Але найголовніше в тому, що йдеться не про потреби і проблеми будівель, а про потреби та проблеми людей і соціуму. Простори, спроєктовані з увагою до гідності та інтересів громади, здатні надихати, змінювати якість життя і формувати впевненість у майбутньому. На благо цього і працюють будь-які фахівці, архітектурні ідеї та матеріали.
