Дерево, що не горить: як CLT-конструкції змінюють будівельний ринок України

Майбутнє збудують із деревини

«Бетонні монстри» та «скляні вежі»: улюблені герої архітектурних дебатів поступаються новій темі — обговоренню «фанерних гігантів». CLT (Cross-Laminated Timber — перехресно-шарова деревина) і Glulam (Glued Laminated Timber — клеєна деревина) — це інженерні продукти, які перетворили дерево з «ремісничого» матеріалу на технологічний, масштабний компонент сучасної архітектури. Суть винаходу CLT проста, але геніальна: дерев’яні дошки укладаються шарами перпендикулярно одна до одної, склеюються під пресом, утворюючи надзвичайно міцні панелі, які можуть витримувати багатоповерхові навантаження. Схожі принципи застосовують і в технології Glulam, де дерев’яні елементи збираються в тримальні балки, колони й панелі великого розміру.

Перші масштабні об’єкти із CLT з’явилися в Австрії та Німеччині, а згодом технологія поширилась у Скандинавії, Канаді та Японії. Сьогодні найбільші світові архітектурні бюро змагаються у створенні дерев’яних хмарочосів. Норвезький Mjøstårnet (18 поверхів) і американський Ascent Tower (25 поверхів) у Мілвокі — дві найвиразніші висотні конструкції з клеєної деревини.

Довідка PRAGMATIKA.MEDIA

---

Mjøstårnet у Брумунддалі біля озера Мйоса зданий у березні 2019 року. Висота 85,4 м, 18 поверхів. Основа — клеєний брус та CLT-панелі з місцевих лісів. Комплекс об’єднує офіси, готель на 72 номери, ресторан і житлові апартаменти. Мінімальне використання сталі забезпечує вогнестійкість, а дерево активно поглинає CO₂.

Ascent Tower у Мілвокі введений в експлуатацію в серпні 2022 року. Висота 86,6 м, 25 поверхів, 259 квартир. Це гібридна будівля: бетонна основа + CLT у верхніх поверхах. Термін складання — два роки. Вага конструкції на 30% нижча бетонних аналогів, що підвищує сейсмостійкість та економить ресурси.

---

Обидва проєкти на практиці підтвердили декларовані переваги CLT: швидке модульне складання, екологічність і структурну надійність.

Міжнародний експерт із дерев’яних конструкцій Андрій Бідаков наголошує, що саме зараз відбувається переломне переосмислення ролі деревини — і не тільки як природного, а як інженерного матеріалу.

Андрій Бідаков: «Усе очевиднішим стає гасло, що майбутнє буде збудоване з деревини, і відбувається переосмислення переваг цього будівельного матеріалу. Нині він використовується в конструкціях як уже технологічний продукт у вигляді CLT-панелей, шпонкового бруса або LVL (Laminated Veneer Lumber— ламінований шпонований пиломатеріал), клеєного бруса. Обробка сировини видаляє природні вади, а сучасна хімія й технології пресування створюють продукт, переріз якого в каркасі будівель іноді менший, ніж у залізобетонних елементів, але не менш міцний. Серед яскравих кейсів, що демонструють потужність деревини, є не лише збудовані багатоповерхівки, але й 5-поверхові паркінги та громадські об’єкти.

Проте адаптація і трансфер технологій в Україну вимагають залучення висококваліфікованих спеціалістів, їхнього навчання та зміни рівня інженерної культури, включаючи культуру проєктування, виробництва, монтажу та використання будівлі».

CLT-панелі, як і інші інноваційні матеріали, пройшли пік ейфоричної популярності, коли їх застосовували всюди без доцільності, уточнює експерт. Зараз настає час усвідомленості. Поки що в Україні CLT використовують головно в котеджному будівництві — будівлях до трьох поверхів, де панелі допомагають реалізовувати складні об’ємно-планувальні рішення. Стінові панелі несуть вертикальне навантаження, діють як діафрагми та в’язеві блоки, забезпечуючи просторову жорсткість і перерозподіл зусиль у каркасі. Це підтверджує Віталій Бессмертний, представник компанії «REZULT УКРАЇНА», українського виробника CLT.

Віталій Бессмертний: «Попит на CLT-панелі в Україні поступово, але стабільно зростає. Якщо ще кілька років тому ця технологія сприймалась як експериментальна, то сьогодні ми вже маємо реальні проєкти в житловому, громадському та оборонному будівництві. Архітектори, девелопери та замовники дедалі частіше звертають увагу на цей матеріал завдяки його перевагам: високій точності, швидкості монтажу, стабільним геометричним показникам, екологічності та відмінним теплоізоляційним властивостям.
Окремо варто відзначити зростання інтересу до CLT у сфері оборонних і тимчасових споруд — як до матеріалу, що дозволяє швидко створювати міцні, легкі та ремонтопридатні конструкції. Компанія «REZULT УКРАЇНА» реалізує як пілотні, так і серійні проєкти на базі власного українського виробництва CLT-панелей, що повністю відповідають вимогам європейського стандарту EN 16351. Наші панелі виготовляються з високоякісної соснової деревини з контрольованою вологістю, на сучасному автоматизованому обладнанні, із застосуванням сертифікованих клейових систем PUR (поліуретанового клею)».

Українці та CLT: гордість і упередження

Архітектурний ландшафт змінюється повільно й обережно. У громадській думці дерев’яне будівництво асоціюється переважно з малими архітектурними формами — лавочками, парканами, банями та сільськими хатами десь на схилах Карпат. Андрій Бідаков вважає, що переломний етап настає саме зараз. Яскравий приклад — колаборація фахівців із проєктування дерев’яних конструкцій із девелоперською компанією Vlasne Misto та особисто із CEO — Ярославом Корніяченком. Збіг поглядів на перспективи CLT-панелей і клеєної деревини в каркасах будівель різних призначень призвів до партнерства, яке триває понад 5 років.

«Наша мета — сформувати ринок. Звести один-два житлові будинки як шоуруми — це завдання радше для виробників CLT, яким потрібно продемонструвати свій продукт і знайти покупців. Для нас же CLT і клеєна деревина —це про швидкість будівництва, екологічність та енергоефективність. Ми дивимося на дерев’яні конструкції як на частину екостратегії — і з погляду зменшення кількості CO₂, що виділяється, і з погляду економії енерговитрат у процесі експлуатації, — пояснює Ярослав Корніяченко. — Ми витратили дуже багато часу на дослідження дерев’яного будівництва, зокрема CLT, на створення правильних з’єднань, конекторів, способів монтажу. Маємо кілька готових типових рішень. Найпопулярнішими є індивідуальні будинки: тип 4 за авторством Анатолія Нємцова і Володимира Непийводи, а тип 5 — Віктора Кудіна. Ще у 2021 році ми планували їх побудувати. Тоді ми розпочали співпрацю з українським виробником CLT і, чесно кажучи, навіть маючи в команді досвідченого конструктора, доктора технічних наук Андрія Бідакова, ми не до кінця розуміли всі технічні характеристики цього матеріалу.

CLT-панелі, як і інші інноваційні матеріали, пройшли пік ейфоричної популярності, коли їх застосовували всюди без доцільності. Зараз настає час усвідомленості

Дерев’яне будівництво зараз стрімко розвивається навіть у Європі — воно переходить у формат Єврокоду. Ми це усвідомили лише після кількох років проєктування. Тому, якщо коротко, причина, чому ми ще не реалізували жодного будинку із CLT, — у тому, що ми вирішили зануритися глибше: розібратися в матеріалі, в реакції ринку, у сприйнятті суспільством. В Україні дерев’яні будинки сприймаються досить стереотипно. Люди асоціюють їх або із західноукраїнськими селами, або з поліськими поселеннями, де дерев’яна архітектура має давню традицію. А ще — з історією “хонок”, коли всі масово будували фінські котеджі. І всі пам’ятають: тріщить, стріляє, заводяться шкідники. Це примітивне уявлення, але воно живе.

Раніше ми обмежували себе, бо дивилися на CLT лише як на стінову панель або панель перекриття. Тепер же ми бачимо, що навіть монолітний каркас можна переосмислити в дереві — замінити колону чи пілон на клеєний брус або балку 200 × 600 чи 200 × 800 мм, яка виконує ту саму функцію. І коли ти це усвідомлюєш, то вже не маєш меж. Будинок, спроєктований під моноліт, можна досить просто адаптувати під деревину. Не за тиждень, звісно, але за місяць цілком реально зробити повний перерахунок — і віддати на виробництво. А далі на майданчику все збирається швидко — на готових конекторах».

Чому CLT-панелі подобаються архітекторам

Європейська свідомість щодо мінімізації вуглецевого сліду, переробки та повторного використання конструктивних елементів і відновлюваних екоматеріалів стає вагомим аргументом для українських архітекторів, щоб почати проєктувати з клеєної деревини. А вже в практиці виявляється безліч інших переваг цього методу.

Дмитро Дудченко, головний архітектор YOD Group: «Дерево — найулюбленіший матеріал в нас у студії, тому ми його використовуємо всюди: це екологічно, гарно й відносно недорого. Зокрема, в архітектурі за будь-якої можливості ми використовуємо дерево не тільки як елемент облицювання, а і в конструктиві. Окрім екологічності, клеєний деревʼяний конструктив не потребує облицювання та не створює містків холоду. Це значно економить гроші на опорядженнях і робить конструкцію тоншою, більш елегантною й чистішою. Запах дерева всередині додає інтерʼєру відчуття затишку. Тобто інтерʼєр будівлі з деревʼяного бруса й CLT може бути вже готовим без якихось додаткових матеріалів на стінах і стелі, окрім підлоги, звісно. Останнім нашим обʼєктом, де ми застосували клеєний брус, був відпочинковий комплекс Seven Lakes, де перголу біля літніх басейнів ми виконали з клеєного бруса.

Клеєна деревина значно міцніша і практичніша за масив дерева. Вона відкриває абсолютно нові можливості — будувати широкопролітні, консольні, високі конструкції будь-якої форми і складності. Все частіше зʼявляються великі споруди, як-от, наприклад, багатоповерхівки чи стадіони, тримальні конструкції яких виконані з клеєної деревини. Це те, що нас надихає й мотивує втілювати щось подібне в Україні. Щодо можливої майбутньої конкуренції з бетоном, то, звісно, клеєна деревина все частіше буде використовуватись як альтернатива в будівлях малого й середнього масштабу, а також як прекрасна гібридна комбінація із залізобетоном».

Анатолій Нємцов, керівник LAWA Architects: «Глобальний тренд — будувати по максимуму з дерева. Це випливає з документів, підписаних на кліматичних самітах із метою зменшення викидів вуглецю, а також вуглецевого сліду в цілому. У Франції, наприклад, із 2030 року всі громадські будівлі мають складатись не менше ніж із 50% відновлюваних або природних матеріалів. Деревина стала ключовим матеріалом у будівництві Олімпійського містечка, звідки й пішла ця ініціатива.

Для архітекторів, дизайнерів, скульпторів, містобудівників, художників, теслярів розвиток якісного середовища з переважним використанням деревини означатиме нові місця для майстерень, зустрічей, життя. Саме нові чи ревіталізовані промислові зони, ущільнений центр і ближній центр міста. Уявіть собі старий ливарний завод кінця ХІХ століття чи стару солеварню, всередину якої вписали теплі жовті блоки з дерева, цей весь чорний метал, амбарний дуб і балки з клеєного бруса… Це про переплетення історії, культури, традиції, технологій. То чому б новою традицією майбутнього України не стало масове будівництво сучасної архітектури саме з використанням дерева і природних відновлюваних матеріалів?»

Чому CLT-панелі подобаються девелоперам та інженерам

Після десятиліть домінування монолітного бетону девелопери теж починають переосмислювати дерево не як «другосортний» матеріал, а як технологічну альтернативу. Українські забудовники вже бачать у CLT не лише екологічний, а й економічний потенціал.

Ярослав Корніяченко: «Монолітний каркас, який здається нормою, в масовому житловому будівництві з’явився лише у 2000-х. У 90-х були тільки перші спроби. А деревина — не лише про екологію. Це і про візію, і про економіку.

Якщо порівняти: монолітний залізобетон рахується по кубатурі. Маємо, скажімо, стіну товщиною 200 міліметрів — у кубі це близько п’яти квадратних метрів. Далі додаємо вартість бетону, роботу із заливки, монтаж і демонтаж опалубки, армування, вібрацію, час на затвердіння. А це тижні простою — від 7 до 20 днів, поки моноліт схопиться. Якщо хочете отримати ідеальну фасадну поверхню, потрібний дрібнозернистий щебінь, чиста опалубка, досконала формула бетону. На реальному майданчику досягти цього майже неможливо. Бетонний насос, кран, опалубка — це складна механізація й великі витрати.

А тепер порівняйте із CLT: панелі привезли, змонтували — і все. Мінімум операцій, чисто, швидко, точно. І ще один важливий момент — візуальний ряд. Навіть якщо деревину десь пошкодили, її легко відновити: зашліфував, підфарбував — і знову як нова. З бетоном такого не зробиш: або штукатурка, або проблеми. І це не лише про технологію, а й про відчуття простору. Ми всі пам’ятаємо “євроремонти” з фальшбалками — тоді люди інтуїтивно хотіли тепла, затишку, навіть у квартирах. Тож усе просто: дерев’яний будинок — це швидше, тепліше, затишніше. І що важливо — якісніше. Бо шумоізоляція у клеєної деревини значно краща, ніж у моноліту».

З інженерного погляду технологія CLT виграє не лише у швидкості монтажу, а й у конструктивній гнучкості — зокрема в сейсмічних зонах і під час реконструкції наявних будівель

Андрій Бідаков: «Дерев’яні CLT-панелі для несучих конструкцій дають унікальну можливість пришвидшувати зведення будівлі та відповідно знижувати вартість через відсутність робіт з опорядження, бо матеріал одразу може бути частиною інтер’єру. Великий формат панелей також зменшує кількість кріпильних елементів для зведення каркасу. Завдяки незначній вазі порівняно з металом та залізобетоном достатньо простих і дешевих підйомних механізмів. Вартість кранів та іншого обладнання зазвичай становить суттєву частину кошторису. CLT-панелі й елементи з клеєної деревини використовуються для непередбачених надбудов і добудов за неможливості значно перевантажувати фундаменти.

CLT-панелі особливо доречні в каркасах будівель, розташованих у сейсмічно активних зонах завдяки незначній вазі деревини, що в 6 разів менша за залізобетон. Ефективність і надійність CLT-панелей була підтверджена натурними випробуваннями 7-поверхової будівлі в спеціальній лабораторії за кошти урядів Італії та Японії ще у 2009 році. З власного досвіду проєктування: для будівель до трьох поверхів сейсміка не впливає або не є чинником, який визначає розрахункові величини зусиль для підбору поперечного перерізу конструктивного елемента».

Міфи та реальні проблеми

Будь-яка інновація завжди сприймається спочатку з обережністю. І не лише недовірливими клієнтами, а й професійними будівельниками, які скоріше сприймають дерев’яне будівництво як експеримент, а не як повноцінну альтернативу бетону й сталі.

Про основні бар’єри відверто говорить головний архітектор YOD Group Дмитро Дудченко: «Будувати в дереві великі будівлі в Україні — це, напевно, один із найбільших викликів, бо норми старі радянські, які, по суті, відносять дерево до матеріалів із низькою вогнестійкістю, відповідно — з купою обмежень; дуже мало якісних спеціалістів, які вміють працювати з клеєною деревиною, а саме конструкторів; ментальність замовників іще тримає образ дерева як чогось дешевого, недовговічного й пожежонебезпечного. Попри це ми все одно невпинно стараємось донести замовникам важливість тримати фокус на майбутньому й рівнятись на приклади світового рівня, де дерево вже давно визнане найекологічнішим, безпечним і надзвичайно естетичним матеріалом».

«Дерев’яні конструкції створюють умови, за яких ризик пошкоджень чи наслідків мінімальний, бо деревина буде горіти довгий час, достатній для евакуації, і не руйнуватись», — Андрій Бідаков

Одне з найпоширеніших упереджень — страх перед вогнем. Андрій Бідаков пояснює, чому сучасні клеєні матеріали не поступаються металу чи бетону навіть у цьому аспекті:

«Базова перевага клеєної деревини в умовах пожежі, на відміну від металу та залізобетону, полягає в тому, що деревина має певну швидкість повільного обвуглення, а метал і залізобетон втрачають свою міцність і стійкість від нагрівання до критичної температури. У підсумку від нагрівання конструкції починають руйнуватися. Клас вогнестійкості будівлі, згідно з Державними будівельними нормами, пов’язаний із прямою вимогою щодо терміну, протягом якого конструкції мають зберігати стійкість (30, 45, 60 чи 120 хвилин).

Методи захисту для металу чи залізобетону полягають у використанні спеціальних обмазок, штукатурок чи інших захисних шарів, які будуть уповільнювати нагрівання металу чи арматури в залізобетоні. Для дерев’яних конструкцій також можуть застосовуватись захисні методи у вигляді кріплення гіпсокартонних листів по периметру конструктивних елементів, хоча пряме збільшення товщини на необхідну за розрахунком величину також є дієвим засобом.

Деревяні конструкції, навпаки, створюють умови, за яких ризик пошкоджень чи наслідків мінімальний, бо деревина буде горіти довгий час, достатній для евакуації, і не руйнуватись після горіння 3–5 або навіть 8 годин залежно від рівня навантаження конструкції та величини її перерізу».

Ще один поширений міф — деревина боїться води й нестійка до вологи. Керівник студії LAWA Architects Анатолій Нємцов наголошує, що все залежить від грамотного проєктування й правильного застосування матеріалу:

«Матеріали в архітектурі мають своє місце й час, є найкращі практики, де застосовувати кожен із них. Для мене особисто дерево посідає найвищу ланку ієрархії пріоритетності й отримує три “так”: архітектурні елементи, виконані на його основі, міцні, теплі й красиві, що ще потрібно?

Звісно, воно має своє місце, я б, наприклад, не відсипав схил землі під деревʼяний фасад, у цьому разі найкраще працює бетон. Метал є супутником дерева в плані стабілізації конструкцій, вузлових зʼєднань, опорних елементів. Тут немає однозначної відповіді, що нас може обмежити якийсь вид матеріалу, ми намагаємось працювати з усіма в доречному для них середовищі.

На будмайданчику мінімізовані мокрі процеси, робоче місце чисте, можливий швидкий монтаж за будь якої пори року. Всі елементи виготовлені на заводі, тому вони до міліметра точні, можна одразу замовити вікна, не маючи готових отворів, і вони точно змонтуються. І найкраще, що в панелі є отвори під комунікації, вони є кінцевим продуктом, готові до використання, їх не потрібно закривати гіпсом чи іншими матеріалами, а якщо зробити динамічну підлогу на основі гіпсоволокнистого листа, то взагалі не буде мокрих робіт, і ремонт можна здати за вкрай короткий термін, а житло матиме ідеальний вигляд».

Анатолій наводить приклади проблем, з якими можна зіткнутися на практиці, та шляхи їх усунення: «Ми мали приклад однородинного будинку, який виконали із CLT, а також автонавіси, що спершу проєктували із залізобетону. Та згодом зрозуміли: проблема не в консолі, а у великій вазі накриття. Перейшли на металевий каркас із панелями всередині — і вирішили всі питання. Навіс став легким, витонченим у деталях, його встановили на кам’яну колону.

Дерево — теплий, гнучкий матеріал, який додає будівлі енергоефективності. Так, за звукоізоляцією воно поступається бетону, але сучасні рішення — демпферні прокладки, багатошарові панелі — давно нівелювали цю різницю. А головна причина акустичного дискомфорту, як не дивно, не в дереві. У більшості випадків шум передається через неправильно спроєктовану вентиляцію, а не через перекриття».

Дорожче чи дешевше?

Як нагадує CEO Vlasne Misto, все, що потребує ручної праці на будмайданчику, сьогодні неминуче зростає в ціні. Дефіцит кваліфікованих робітників став одним із ключових чинників вартості в усьому світі. Саме тому в більшості європейських країн давно відмовилися від цегляної кладки: виставив опалубку, залив бетон — і готово. Каменярі просто стали надто дорогими.

Звідси висновок: професійно спроєктовані префаб-системи (тобто збірні конструкції, виготовлені на заводі) можуть бути дешевшими, особливо якщо враховувати швидкість монтажу та менші ризики на етапі реалізації. Як зауважує Корніяченко, сучасний префаб не має нічого спільного з радянськими «панельками», які ми пам’ятаємо із 60-х. Сьогодні це складні інженерні системи з контролем якості, в яких поєднуються різні матеріали — від монолітного ядра жорсткості до клеєних дерев’яних елементів. Деревина, особливо клеєна, міцніша на розрив і менш крихка. Якщо бетон під час руйнування просто розтріскується й осипається, то деревина зберігає цілісність.

Професійно спроєктовані збірні конструкції з клеєної деревини, виготовлені на заводі, можуть бути дешевшими, особливо якщо враховувати швидкість монтажу

Ярослав Корніяченко додає практичний аспект: для України імпорт готових модульних будинків — неекономічний варіант. Вартість логістики та монтажу робить такі рішення дорожчими за класичний монолітний дім. Уже були спроби привезти готові модулі з Європи, і вони лише довели, що чудова технологічна ідея може втратити сенс, якщо вона не адаптована під локальний ринок і виробництво.

Ярослав Корніяченко: «В Європі якісний монолітний будинок коштує 5–5,5 тисяч євро за квадратний метр. Я був у Братиславі, в Осло — там такий самий рівень. Так, зарплати там вищі, але українці живуть не гірше, просто ми не звикли економити, повторюємо за чужою картинкою, марно витрачаючи кошти на іноземні тренди. Але при цьому наші будинки можуть мати дорожчий вигляд за нижчих цін на матеріали й будівельні процеси, якщо використовуються власні технології та матеріали. От скандинавські партнери показують модульний будинок за 2500 євро за метр. А я їм відповідаю: ми можемо зробити монолітний будинок за 1600 і ремонт ще на 600. І все одно вийде дешевше. Так, префаб швидше, але це два різних типи житла за майже однаковою ціною. Моноліт для українців — це звичний формат, модульні ж будинки залишаються незвичними, а вартість логістики робить їх іще менш привабливими. Одна лише доставка зі Скандинавії додає 300–350 євро за квадрат. Навіщо, якщо можна виробляти тут?

За умови, що дерево — українського виробництва, воно точно буде економічніше. Монтаж і зварювання металоконструкцій у нас коштують від півтора до двох із половиною разів дорожче за сам метал. Якщо тонна металу — це 40 тисяч гривень, то роботи — ще мінімум 80 тисяч. І це без техніки. Крім того, метал вимагає ґрунтування, фарбування, ізоляції, а деревина — це ніяких місць холоду, ніякого надлишкового утеплення. Подивіться на сучасні дерев’яні мости з прольотом 80 метрів — їх збирають із ювелірною точністю. Ми ж часто ллємо моноліт і все одно десь не потрапляємо в розмір. Тож технологічність CLT не поступається бетону чи металу, а подекуди навіть перевершує їх».

Андрій Бідаков: «Інвестор бачить можливості зведення каркасу протягом трьох-чотирьох днів, що досягається не лише підготовкою дерев’яних конструкцій в умовах цеху як префаб-одиниці, але й за рахунок правильно обраної статичної схеми і простих надійних вузлів, які одночасно можуть бути безвивірочними. Правильно та влучно спланований порядок збірки також суттєво зменшує кількість допоміжних монтажних елементів (розпірки та підпорки), що однозначно зменшує вартість квадратного метра.

На жаль, порівняння каркасів із дерева чи залізобетону дуже часто не є об’єктивними, і потенційні інвестори відмовляються від дерев’яного каркасу через недалекоглядність радників, які обчислюють вартість елемента каркасу, не враховуючи комплексну ситуацію: виготовлення, зведення й ризики. Ба більше, можливість повторного використання дерев’яного каркасу або його поелементний перепродаж підвищує ліквідність порівняно з монолітним залізобетоном».

«Сировинна економіка — це шлях у нікуди. Якщо нам потрібне гідне майбутнє, то маємо думати категоріями виробів, готових продуктів чи послуг», — Анатолій Нємцов

Анатолій Нємцов вважає, що розвиток українського ринку та будівництва з клеєної деревини принесе додаткові бенефіти в довгостроковій перспективі:

«Така сама історія з ялинками на Новий рік, це стимулює бізнес вирощувати дерева на продаж. Коли ж буде глобальний запит на якісну деревину у великій кількості (а ми розуміємо, що наявних ресурсів не вистачить, щоб закрити всю потребу), це означатиме дефіцит товару на ринку. Проте це означає й потенційні можливості для бізнесу — закрити цей дефіцит. А це можна зробити тільки шляхом засадження великих територій деревами із запровадженням вибіркового вирубування для підтримки лісу в здоровому стані. Це можливо тільки тоді, коли є відповідальність бізнесу й інтерес його розвивати, а не паразитувати на наявних ресурсах.

У будь якому разі рано чи пізно виникне запитання, хто за це платитиме, якщо ми не покладаємось на державне фінансування чи на міжнародних партнерів. Але й вони захочуть мати вигоду, і це буде сировина. Сировинна економіка — це шлях у нікуди, проєкт на декілька років без майбутнього. Якщо нам потрібне гідне майбутнє, то маємо думати категоріями виробів, готових продуктів чи послуг, а держава може тільки допомогти в цьому законодавчо і шляхом забезпечення чесної конкуренції на ринку без винятків».

Культурні стереотипи

Ярослав Корніяченко вважає однією з найсерйозніших перешкод на шляху розвитку ринку CLT культурні стереотипи. Нові технології без адаптації не продаються, пояснює він.

Ярослав Корніяченко: «Всі хочуть допомогти Україні швидко відбудовуватися, але мало хто розуміє, що їхні технології — чужі для нашої культури. Навіть якщо якийсь європейський фонд профінансує будівництво і скаже: “Ось модулі з Норвегії чи Фінляндії — ставте”, це ще не означає, що людина захоче там жити.

Нещодавно я бачив такий модульний будинок, привезений з Європи. І сказав колегам відверто: такий будинок можна лише подарувати, але не продати. Люди, які отримують житло безкоштовно, не надто вибагливі, але якщо ми говоримо про постійне проживання, формат має відповідати нашій ментальності. Саме тому в наших перемовинах з європейськими партнерами ми наголошуємо: працювати треба крок за кроком, із кінцевим споживачем. Архітектура з деревини не повинна бути “альтернативною” — вона має сприйматися так само природно, як монолітний каркас.

Наприклад, фінські партнери пропонували нам побудувати 400 тисяч квадратних метрів житла в Україні — з їхнім фінансуванням і технологією. Це було привабливо як маркетинговий хід — “ось наш партнер, ось масштаб”. Але ми відмовилися. Ми свідомо сказали: “Почнімо з одного кварталу — 100–150 квартир. Збудуємо, продемонструємо переваги: швидкість, чистоту на майданчику, якість результату. Люди мають бачити, що це не експеримент, а зрозуміла технологія».

 

На думку CEO Vlasne Misto, щоб переконати споживача в тому, що CLT — це не минуле століття, а передова технологія, необхідно на практиці задовольнити пріоритетні вимоги клієнтів:

1. швидкість будівництва. Люди не хочуть чекати роками. Це безумовний плюс дерев’яних технологій;
2. надійність і безпека. В нинішніх умовах це вирішальний фактор. І деревина тут має перевагу: клеєний брус, наприклад, більш вогнестійкий і витривалий, ніж багато традиційних матеріалів, хоча це доводиться пояснювати кожному клієнтові окремо;
3. візуальний ряд. Люди прагнуть натуральних матеріалів. Навіть у квартирах усі додають дерев’яні елементи — хочеться відчуття природності, тепла, затишку.

Ярослав Корніяченко: «Ми бачимо зростання попиту на комерційні об’єкти з деревини. Це ще один шлях до формування ринку: створювати не просто житло, а якісні публічні та бізнес-простори. Якщо показати людям добрі приклади, якщо архітектори й девелопери разом із маркетингом донесуть, що це не експеримент, а технологія, здатна перекривати прольоти в 40 метрів без жодної опори, — тоді все стане на свої місця».

Проблема кадрів і освіти — одна з головних причин, чому CLT-технології в Україні поки що залишаються нішевими

ДБН і Єврокод

Окрім ментальних бар’єрів, ринок стримує й недосконалість законодавчої бази. Застарілі українські норми, які не дозволяють будувати більше двох поверхів у дереві й вимагають обов’язкову наявність ядра із залізобетону — серйозне гальмо на шляху прогресу будівництва з клеєної деревини.

Віталій Бессмертний, представник компанії «REZULT УКРАЇНА», так коментує ситуацію: «Основний бар’єр — нормативно-правовий вакуум. У чинних українських нормах (зокрема ДБН В.2.6-161:2017 “Дерев’яні конструкції”) фактично відсутнє поняття CLT-панелей. Документ описує традиційні масивні та клеєні елементи, але не передбачає методики для розрахунку багатошарових перехресно-клеєних панелей.
Через це звичайні проєктувальники не мають офіційних алгоритмів для визначення несучої здатності стін, перекриттів чи покрівель із CLT. Гарна новина: фахівці компанії “Основний момент” мають міжнародну практику проєктування — мюнхенську школу з використанням вимог Єврокоду, а точніше — Єврокоду 5 (EN 1995). Тим часом експертиза в Україні не має потрібної компетенції, щоб прийняти розрахунки, виконані за Єврокодом без української адаптації.

Другий суттєвий фактор — обмеження висотності. Згідно з ДБН В.1.1-7:2016 “Пожежна безпека”, будівлі з дерев’яними конструкціями зазвичай належать до ІІІ–IV ступеня вогнестійкості конструкції, а отже, обмежені двома-трьома поверхами. Але теж гарна новина: у нас уже є рішення, і незабаром в Україні почнуть з’являтися будівлі більше 3-х, 7-ми та 9-ти поверхів. В Європі ж, завдяки науковим випробуванням і чітким класифікаціям, CLT- та Glulam-конструкції мають сертифікацію REI 90–120 хвилин, що дозволяє зводити будівлі 8–12 поверхів, а в Норвегії чи Канаді — навіть до 20 поверхів.

Крім цього, є питання довговічності та вологозахисту.

Ще одна важлива проблема — сертифікація матеріалів і клейових систем. Більшість сучасних систем (наприклад, PUR, поліуретановий клей, або MUF, меламіно-сечовино-формальдегідний клей, які використовуються у CLT) мають європейські сертифікати CE, але не мають українських технічних свідоцтв. Це ускладнює легальне використання навіть для вітчизняних виробників.

Але ми як флагман деревообробної галузі маємо всі сертифікати для українського ринку, а також єдині в Україні, хто має повний пакет документів і на європейській ринок, що дає можливість експортувати продукцію, вироблену в Україні.

У ЄС розвиток CLT і Glulam підтримується комплексно:

• працює гнучка система European Technical Assessment (ETA), що дозволяє вводити нові матеріали без змін у кодексі;
• держава стимулює зелене будівництво, зокрема через податкові пільги та грантові програми».

Андрій Бідаков, який працює над оновленням українських ДБН для гармонізації з Єврокодом, розповідає, що бачення сучасного середовища вимагало відповідального підходу до реюзу, утилізації й вуглецевого сліду та спонукало до нових інженерних рішень і постійних консультацій із провідними світовими фахівцями, які брали участь у двох Східноєвропейських конференціях із дерев’яних конструкцій (2018 року в Харкові та 2025-го — в Києві).

Андрій Бідаков: «Для впровадження дерев’яних конструкцій у будівництво потрібна комплексна робота з купою нормативних документів, бо, окрім ДБН із питань щодо розрахунку міцності, деформативності, вогнестійкості, надійності й подібного, є ще ДБН архітектурного спрямування для розроблення певних типів будівель, серед яких школи, лікарні, садочки, термінали аеропортів тощо, які взагалі не містять жодних вказівок із прив’язкою до того, що, наприклад, сходи чи ліфтова шахта можуть бути з деревини. І яким прийняти той чи інший “відступ” як нормативну вимогу — невідомо. Тобто авторами норм минулого періоду деревина несправедливо не розглядалася взагалі як матеріал для несучих конструкцій, і без відповідних змін нашій країні важко претендувати на прогресивність і сучасність.

Ярослав Корніяченко: «Сьогодні ми справді готові будувати житло з дерева. Готові не лише технічно, а й ментально»

Участь у роботі групи європейських експертів, які займаються розробленням Єврокоду 5 із дерев’яних конструкцій, дає змогу бути дещо попереду й розуміти нові підходи до виробництва та проєктування дерев’яних конструкцій, які плануємо реалізовувати в проєкті Vlasne Misto. Технологічний стрибок в обладнанні для виробництва конструкцій із деревини дозволяє без використання креслень, але за 3D-моделлю виготовляти деталі каркасу з точністю до 0,5–1 мм з відповідним маркуванням для виконання подальшої збірки професійними навченими спеціалістами відповідної кваліфікації. До речі, останнє є великою проблемою, бо підготовлених монтажних команд майже немає, що зумовлює створення брутальних простих вузлів для мінімізації помилок у монтажі».

Проблема кадрів і освіти — одна з головних причин, чому CLT-технології в Україні поки що залишаються нішевими. У більшості профільних університетів дисципліна «Дерев’яні конструкції» викладається лише один семестр і часто сприймається як факультативна. Натомість у європейських вишах цей напрям має повноцінну програму з лабораторними випробуваннями, яку ведуть інженери-практики. Система технічної освіти в Україні залишається надто інерційною: бракує середовища, що стимулює дослідження, а викладачі рідко оновлюють підходи. Попри це саме ентузіазм окремих фахівців дозволяє підтримувати розвиток цього напрямку. Без системних змін у вищій освіті, нормативній базі та перекваліфікації спеціалістів трансфер європейських технологій і далі відбуватиметься без глибокої інтеграції в український контекст.

«Без держави теж нікуди»

Ярослав Корніяченко наголошує: держава має формувати екологічну політику та стратегію реюзу матеріалів, думаючи про повернення мільйонів українців, які стануть «експатами» з новим мисленням і з користувальницьким досвідом щодо сучасної архітектури. Це стимулюватиме ринок, де попит створить вигоди для всіх. Україна — «блакитний океан» для деревообробки.

Ярослав Корніяченко: «Зараз ми — величезна сировинна країна. Але з’являються компанії, які починають виробляти клей для деревини, CLT, SLT чи нові формати панелей — DLT (Dowel Laminated Timber — ламінована деревина з дюбельним кріпленням), PRX (Plywood Roof Panels — фанерні панелі для покрівельних конструкцій). Це все те, що може вивести Україну на новий рівень — і за експортом, і за експертністю. Бо ми здатні експортувати не сировину, а готовий продукт. І використовувати власну деревину для внутрішнього ринку, а не витрачати ресурси на імпорт і логістику.

Головна привабливість України в тому, що все потрібне для цього вже є поруч. Наші предки століттями будували з дерева. Наші спеціалісти завжди були талановитими, і сьогодні, коли ми показуємо норвежцям свої проєкти з клеєної деревини, вони щиро дивуються. Тож потрібно сформувати внутрішній ринок для свого, а не тільки для чужого продукту. Будувати з дерева там, де воно є: в Карпатах, на Поліссі, в Київській області. Це природно. І такі будинки стоять сотнями років, якщо зроблені правильно.

Держава, на жаль, не стимулює розвиток таких виробництв, бо держава — це ті самі люди, що й споживачі чи виробники. Управлінський апарат часто складається або з тих, хто не має практичного досвіду, або з представників бізнесу, які просувають власні інтереси через законодавство. Європейські компанії з великим ентузіазмом пропонують допомогу у відбудові України — але, звісно, з наміром заробити. Вони лобіюють внесення змін у закони, щоб спростити вихід своїх технологій на наш ринок. І тут головна проблема — відсутність живого діалогу між архітекторами, конструкторами й законодавцями.

Якщо цього контакту не буде, ризикуємо отримати нормативи, виписані під чужі стандарти. А українці сьогодні, як на мене, — одні з найадаптивніших фахівців у Європі. І ми можемо створити власні стандарти, не гірші, а часто — кращі. Якщо ж цього не робити в Україні, ми знову втратимо частину фахівців і технологій: людей просто “вихоплять” європейці, і вони реалізовуватимуть ці знання десь за кордоном».

За словами Ярослава Корніяченка, держава має бути зацікавлена принаймні у двох напрямках розвитку дерев’яного будівництва. Перший — створення внутрішнього ринку та стимулювання експорту готової продукції, що наповнює бюджет і сприяє економічному зростанню. Другий — аналіз і адаптація європейських стандартів: уважне вивчення Єврокоду щодо дерев’яних конструкцій у поєднанні з відкритою комунікацією з інженерами й архітекторами. Правильно поставлені питання, як зазначає Корніяченко, формують чітке бачення потреб і експертного середовища.

Коли європейські партнери пропонують внести зміни до законодавства, Україна повинна бути готова до конструктивної співпраці: надати експертну групу та наглядову раду для спільної роботи. Країна відкрита до імпорту обладнання, навчання фахівців і обміну досвідом, але за умови локалізації виробництва. Це дозволяє уникнути витрат на логістику, а більшість партнерів уже готові до моделі «виробляти в Україні — експортувати до Європи».

«За п’ять років ми пройшли довгий шлях, і тепер я можу сказати впевнено: сьогодні ми справді готові будувати житло з дерева. Готові не лише технічно, а й ментально», — каже СЕО Vlasne Misto. Він має на увазі не тільки власну компанію та бізнес-партнерів — цей висновок справедливий для України в цілому.