У 34-му томі PRAGMATIKA.MEDIA ми присвятили цій темі масштабний аналітичний матеріал «Вади та досконалість: архітектурна спадщина під ковпаком упереджень».
І ніби на підтвердження актуальності цієї дискусії 19 жовтня у просторі освітнього хаба «Освіторія» на території нової столичної локації А-Station відбулася міжнародна науково-практична конференція «Культурна спадщина та сучасні методи її реновації та ревалоризації», організована Департаментом охорони культурної спадщини та Управлінням міжнародних зв’язків КМДА. Саме місце проведення заходу, присвяченого реновації, обрали не випадково. Ділимося з вами основними тезами та прикладами, які прозвучали на конференції.
Підходи, виклики, рішення
«Архітектурна спадщина, сама будівля важлива не менше, ніж те, що знаходиться в ній, навіть якщо це предмети мистецтва», — таку думку висловив Ів Гольдштейн, директор музею сучасного мистецтва KANAL-Centre Pompidou у Брюсселі.
Фото: Юрій Ферендович
Ядро музею — це колишній гараж заводу Citroën, де автомобілі не лише збиралися, а й демонструвалися покупцям. Модерністський «палац» зі скла, бетону та металу в 30-х роках XX ст. спроєктували бельгійські архітектори Алексіс Дюмон і Марсель Ван Гетем у співпраці з французьким архітектором Морісом-Жаком Равазе.
Основною проблемою під час реконструкції будівлі, яку вирішили перетворити на музей, була, за словами Іва Гольдштейна, потреба в особливому мікрокліматі для безпечного зберігання картин. Створити такий мікроклімат у залі зі стелями висотою 21 м було вкрай проблематично. А порушувати цілісність конструкції пам’ятки — неприпустимо. «Ми збудували на ділянці три нові павільйони, щоб це місце могло виконувати свої функції як музей. Але при цьому зберегли будівлю Citroen, яка стала основою всього музейного проєкту», — резюмував Ів Гольдштейн.
Міжнародна науково-практична конференція «Культурна спадщина та сучасні методи її реновації та ревалоризації» у просторі освітнього хабу «Освіторія». Фото: Максим Дробіненко
«Коли працюєш із такими важливими будинками, доводиться приймати важливі рішення. Іноді треба будувати нове, щоб зберегти старе», — архітектор Маргіт Ауле із талліннської студії KAOS Architects підтримує думку Іва Гольдштейна. У проєкті бізнес-центру Fahle Park, розташованого в центрі Таллінна, проєктувальники KAOS запропонували максимально близько до оригіналу відреставрувати групу будівель із вапняку, збудованих у 1909–1913 роках за проєктом модерніста Жака Розенбаума, але доповнити цю історичну основу новими об’ємами зі скла.
Музей KANAL-Centre Pompidou, розташований у колишньому гаражі заводу Citroën, Брюссель, Бельгія. Джерело фото: KANAL-Centre Pompidou
Утім, як вважає Маргіт, іноді виправдано піти шляхом мінімізації втручання, і тоді самі будівлі можуть підказати правильний шлях. Описуючи свій проєкт із перетворення ливарного заводу Ноблесснера на мультикультурний центр, Маргіт Ауле говорить: «У нас був дуже обмежений бюджет, і ми зберегли стару плитку на підлозі та брутальні стіни. Це дозволило заощадити, але водночас зберегло автентичний колорит промислових інтер’єрів».
Будівля старого ливарного цеху цінна не лише своєю промисловою архітектурою, а й унікальною акустикою. Ще до реставрації тут проводилися концерти та спектаклі світового рівня, а вже після неї зал набув і виставкової функції.
Fahle Park — проєкт комплексної забудови в історичній частині Таллінна від KAOS Architects. Джерело зображення: KAOS Architects
Учасник конференції з Польщі, архітектор і засновник студії APA Wojciechowski Architekci Шимон Войцеховський пояснив, що він завжди керується п’ятьма головними принципами:
1) будувати так, щоб проєкт зберіг актуальність у майбутньому;
2) будувати красиво;
3) будувати, не озираючись на моду;
4) будувати, ґрунтуючись на міцній комерційній основі;
5) будувати відповідно до «зелених» вимог
«Будівля Elektrownia знаходиться у Варшаві, в районі Повісле, який зараз став супердорогим, екстравагантним і мегапопулярним. Але свого часу це був район, який не мав культурних громадських центрів і повноцінного життя. Це була мертва зона, криміногенна пляма на карті міста. Зараз Повісле активно розвивається та ревіталізується завдяки кільком об’єктам, зокрема й нашій Elektrownia», — розповів Остап Іванів, архітектор з APA Wojciechowski Architekci.
Elektrownia є будівлею старої електростанції у Варшаві, реконструйованою APA Wojciechowski Architekci. Джерело фото: APA Wojciechowski Architekci
Оскільки Варшава сильно постраждала під час Другої світової війни, жителі міста вкрай чутливо ставляться до будь-якої зі старих будівель, зокрема й до зразків промислової архітектури. І це покладає на забудовників і архітекторів величезну відповідальність. Очищуючи будівлю машинного залу електростанції від тимчасових прибудов, архітектори зберегли важливі конструктивні деталі та постаралися відновити їхній первісний вигляд. Щоб підібрати автентичну фарбу для балкона на фасаді будівлі, проєктувальникам довелося провести ціле розслідування.
Учасники конференції «Культурна спадщина і сучасні методи її реновації та ревалоризації» Остап Іванів і Шимон Войцеховський, APA Wojciechowski Architekci, Польща. Фото: Максим Дробіненко
«Ми підняли архівні документи та з’ясували, що в 1904 р. цей пігмент привезли з Австралії, і його в принципі можна знайти хіба що у двох-трьох країнах світу. Тому нам довелося дуже постаратися, щоби підібрати відповідну фарбу», — навів приклад Остап Іванів.
Щоб безболісно вбудувати нові будівлі в історичну тканину міста, потрібен делікатний і креативний підхід
Сьогодні на території старої електростанції у Варшаві, реконструйованій APA Wojciechowski Architekci, розташовано понад 70 магазинів, салони краси, ресторани, офіси, готель і житлові приміщення для оренди.
Житловий квартал Riverview у Гданську, Польща. Проєкт APA Wojciechowski Architekci. Джерело фото: APA Wojciechowski Architekci
Ще один проєкт APA Wojciechowski Architekci, яким пишаються архітектори, — Osiedle Riverview. Житловий квартал Riverview розташований у центрі Гданська, поблизу історичних пам’яток, тому проєктувальникам довелося бути особливо делікатними. Архітектура Riverview відображає два обличчя міста — протестантське, строге, і друге — еклектичне, барокове.
Тому частина будинків має суворі цегляні фасади, а з іншого боку кварталу архітектура багатоквартирних будинків перегукується з буржуазною забудовою ХІХ–ХХ ст. Поєднує цю стилістично різну архітектуру ритмічний малюнок віконних прорізів і єдиний дизайн металевих елементів фасаду. Такий підхід дозволив безболісно вбудувати нові будинки в історичну тканину міста.
Ретроспектива: прототипи для А-Station
Сама локація, в якій відбулася конференція «Культурна спадщина і сучасні методи її реновації та ревалоризації», є наочним референсом до теми заходу. А-Station є прикладом успішної реновації занедбаних постпромислових просторів зі збереженням п’яти пам’яток архітектури, зокрема пам’ятки національної спадщини — будівлі військової комендатури на Арсенальній площі. (Докладно про деталі проєкту та його майбутні етапи читайте у статті «Жовта цегла, чорний шрифт. Прецедент A-Station як кейс роботи зі спадщиною» у 33-му томі PRAGMATIKA.MEDIA).
А-Station у Києві: територія та цехи колишнього заводу «Арсенал» після реставрації, здійсненої за проєктом А Development. Фото: Юрій Ферендович
Перед тим, як розробляти концепцію з реновації території заводу «Арсенал» і цехів, у яких розташовувалися майстерні, команда архітекторів компанії А Development вивчала досвід своїх колег із різних країн. Як розповіла гостям конференції Тетяна Лисюк, головний архітектор А Development, якоюсь мірою прототипами А-Station можна вважати проєкти Arsenal і Rotermann City в Таллінні, Coal Drops Yard у Лондоні.
Учасниця конференції «Культурна спадщина і сучасні методи її реновації та ревалоризації» Тетяна Лисюк, головний архітектор А Development. Фото: Максим Дробіненко
У талліннських казармах Arsenal теж виробляли та ремонтували зброю до 1991 р. У 2012 році комплекс будівель продали приватному забудовнику. Реконструкція, проведена девелоперською компанією Nordecon, перетворила казарми на торговельно-розважальний центр Arsenal Keskus, який став ядром змішаного району Пихья-Таллінн.
Сьогодні колишня кінематографічна «Зона» — це престижний район Rotermann City, візитка Таллінна
Rotermann City, розташований у припортовій зоні, — одночасно легенда та символ відродження Естонії. Цей промисловий район був фактично зруйнований ще наприкінці 70-х років XX ст. і перебував у такому занедбаному стані, що режисер Андрій Тарковський використав місцеву натуру як декорації під час зйомок свого знаменитого «Сталкера». Сьогодні колишня кінематографічна «Зона» — це престижний і процвітаючий район із безліччю ресторанів, магазинів, офісів і виразною архітектурою, де підкреслено сучасні об’єми сміливо інтегровані в історичний контекст.
Будівля історичної столярної майстерні в Талліннському районі Rotermann City, реконструйована за проєктом студії KOKO architects. Джерело зображення: KOKO architects
«Rotermann City — візитівка Таллінна, проєкт отримав безліч нагород Європейського Союзу як найкращий приклад реновації. Для естонців це зокрема зразок сучасного промислового дизайну. Для мене як для українського архітектора сміливі рішення KOKO architects, використані для реконструкції будівлі столярної майстерні — поки що з розряду фантастики», — каже Тетяна Лисюк.
Coal Drops Yard — реконструкція колишніх вугільних складів у лондонському районі Кінгс-Крос за проєктом Heatherwick Studio. Джерело фото: Heatherwick Studio
Coal Drops Yard у лондонському районі Кінгс-Крос став ще одним джерелом натхнення для київських архітекторів. Скульптурний дах, дизайн якого створив Томас Хезервік, об’єднав серію старовинних складських будівель, де колись зберігалося вугілля, яким лондонці опалювали свої будинки. Ця територія, незважаючи на розташування в центрі Лондона, деградувала протягом кількох десятків років, доки не потрапила у фокус уваги девелоперської компанії Argent.
Щоб дотриматися всіх аспектів законодавства з охорони спадщини, а також урахувати специфіку старовинних конструкцій, архітектори Heatherwick Studio та інженери-проєктувальники з Arup співпрацювали з Giles Quarme Architects — архітектурним бюро, що спеціалізується на роботі з історичними будівлями. Вугільні склади, збудовані ще у вікторіанську епоху, до того ж постраждалі від масштабної пожежі, не могли витримувати додаткове навантаження.
Arup вдалося зробити конструкцію нового верхнього рівня та даху незалежними від історичної частини, розподіливши навантаження на серію сталевих опор. При цьому стара архітектура та сучасний скульптурний дах видаються єдиним цілим. Але, незважаючи на такий скрупульозний підхід, проєкт не уникнув проблем.
Скульптурний дах, дизайн якого створив Томас Хезервік, об’єднав серію старовинних складських будівель, де колись зберігалося вугілля
«Не варто думати, що лише в нашому суспільстві реконструкція таких великих територій не сприймається «на ура». Ні, цей проєкт теж був дуже проблемним для девелопера. Активісти протягом майже двох років блокували його старт, — розповіла Тетяна Лисюк. — Ще до пандемії ми з колегами приїжджали до архітектурного бюро Томаса Хезервіка і мали змогу поговорити про проєкт. Нас цікавило, як британці підходять до діалогу з громадськістю.
Архітектори пояснили, що це окрема й дуже непроста частина роботи. Такий діалог зазвичай відбувається за участю представників міста та девелопера, оскільки вкрай важливо отримати підтримку своїх планів від суспільства. Тепер, коли ідея вже реалізована, Coal Drops Yard став відомим на весь світ. Тут знаходяться офіси глобальних компаній Facebook, Microsoft, Google, розташовані комерційні та офісні простори, а також апартаменти класу люкс».
Coal Drops Yard — реконструкція колишніх вугільних складів у лондонському районі Кінгс-Крос за проєктом Heatherwick Studio. Джерело фото: Heatherwick Studio
Працюючи над проєктом A-Station, українські архітектори скомпілювали якісні характеристики зіркових прототипів і зуміли «вшити» їх до автентичної оболонки із жовтої київської цегли.
Ландшафт, благоустрій, зв’язки
Не менш важливий складник будь-якого проєкту, зокрема й пов’язаного з реконструкцією історичної спадщини, — це благоустрій прилеглої території відповідно до сучасних уявлень людей про комфорт і естетику. Про цей аспект говорили практично всі, хто виступав на міжнародній конференції.
«Якщо ви залишите територію в безладі, то люди просто не приходитимуть сюди», — впевнена Маргіт Ауле з KAOS Architects. Ідеться не тільки про якісний ландшафт із максимальним озелененням і зручними, оригінальними вуличними меблями. «Ми розуміли, що для того, щоб інтегрувати наш магніт Elektrownia Powiśle в середовище, він має обрости, окрім громадських функцій, ще й іншими. Так з’являються офісні простори, ритейли, апартаменти, готелі. Саме мультифункціональність насичує місце життям і робить його привабливим для відвідувачів», — пояснює Остап Іванів, архітектор APA Wojciechowski Architekci.
Друга черга проєкту A-Station — створення критої вулиці між Миколаївськими воротами та новим mixed-use центром. Проєкт Творчої Архітектурної Майстерні А. Пашенько для А Development. Джерело зображення: Творча Архітектурна Майстерня А. Пашенько
Тетяна Лисюк, головний архітектор А Development, вважає, що повноцінна ревіталізація можлива лише за умови комплексних рішень: «Комплексний підхід для нас дуже важливий. Наприклад, цехи колишнього заводу «Арсенал» розташовані в серці столиці, і, окрім усвідомлення важливості дбайливого ставлення до історичної архітектури, треба розуміти, що без масштабних змін, створення зв’язків між новим і старим не буде якісного результату.
A-Station — це 5 реконструйованих цехів, у яких тепер розташовані коворкінг, офісні та освітні простори, ресторани, ринок їжі. І, звичайно, комплексний підхід передбачає благоустрій міської території. У рамках проєкту A-Station було реконструйовано майже 17 тис. кв. м прилеглої території як на площі біля метро, так і раніше закритої території заводу».
Якісний догляд і управління територією — невід’ємні складники успіху, особливо якщо це територія навколо пам’ятки архітектури
Якісний догляд і управління територією — невід’ємні складники успіху, особливо якщо це територія навколо пам’ятки архітектури. Матьє Руссе Пер’є, куратор зі спадщини в Паризькій агломерації, виступаючи перед учасниками конференції, розповів, що їхні служби намагаються максимально швидко реагувати на інформацію про пошкодження історичних будівель чи монументів.
Графіті з вуличних скульптур будуть змиті протягом 2–3 днів, а якщо написи мають політичний підтекст — за кілька годин. Загалом Матьє Руссе Пер’є зазначає, що гостра реакція людей на все, що стосується спадщини, — це глобальна тенденція: «Ніколи раніше громадськість не була такою уважною до стану архітектури, пам’яток і творів мистецтва в публічних просторах».
Світлова інсталяція «Пульсар» Василя Грубляка у громадському просторі A-Station. Фото: Юрій Ферендович
Червоні лінії
«Мене не полишає почуття глибокої заздрості! — такими словами Анатолій Кармінський, професор, експерт і начальник служби «Київдержекспертиза» відреагував на виступи архітекторів і містобудівників із Європи. — Ми маємо закон про охорону спадщини, в якому проведені дуже чітко «червоні лінії». Люди, які ухвалювали цей закон, мабуть, не уявляли, за що саме голосують, як і ті, хто писав цей закон. У нашому законі заборонена реконструкція. А такі поняття, як реновація та ревалоризація, у законодавчій базі відсутні в принципі! А повинні бути».
Учасник конференції «Культурна спадщина і сучасні методи її реновації та ревалоризації» Анатолій Кармінський, начальник служби «Київдержекспертиза». Фото: Максим Дробіненко
На думку Анатолія Кармінського, Закон України «Про охорону культурної спадщини» потребує перегляду відповідно до сучасних міжнародних підходів.
«Я сказав би — не все у вас так погано, як здається! — вважає Шимон Войцеховський. — Для мене Київ — дуже живе місто. Ось доказ: я пам’ятаю це місце (завод «Арсенал») як зовсім занедбану депресивну територію, а тепер тут вирує життя!».
Шимон Войцеховський зізнається, що проєкти, якими він пишається, — Osiedle Riverview у Гданську, Elektrownia Powiśle у Варшаві — також викликали резонанс у суспільстві: «Перед тим, як позначити «червону лінію» між старим і новим, треба сформулювати, яких результатів ми хочемо досягти. Щоб не перейти межу, треба постійно перебувати в діалозі та обговорювати кожен крок. Ми віримо в силу дискусії на рівні всіх зацікавлених сторін. Архітектура — це життя, але важливо розуміти та враховувати історичний контекст. У Гданську та Варшаві наші проєкти викликали політичний і громадський резонанс. Щоправда, нам простіше, бо у нас, на відміну від Києва, у містах є затверджений зонінг».
Громадський простір навколо штаб-квартири Postimees Group і проєкт критої вулиці у Fahle Park. Таллінн, Естонія. Kaos Architects. Джерело зображення: KAOS Architects
Громадський простір навколо штаб-квартири Postimees Group і проєкт критої вулиці у Fahle Park. Таллінн, Естонія. Kaos Architects. Джерело зображення: KAOS Architects
Незважаючи на те, що в країнах Європи закони не менш, а то й більш суворі, вони все ж досить гнучкі. Акос Капбедо, магістр наук архітектури й охорони спадщини Будапешта, розповів, що в столиці Угорщини кожен район має свого архітектора та окремий департамент, а захист спадщини здійснюється на чотирьох рівнях: міжнародному, національному, міському, районному.
При цьому Акос Капбедо навів як позитивний компроміс реконструкцію необарочного палацу на площі Szabadság, де архітектори Чаба Нагу і Кароль Полу перетворили мансардний поверх на просторий офісний простір. Замовникові був потрібний панорамний вид на місто, тоді як охорона пам’ятки вимагала збереження первісної форми мансарди, а також матеріалу й однорідності шиферного даху. У підсумку була створена унікальна система сланцевих ламелей: у закритому стані вони виглядають як шиферне покриття, а у відкритому — забезпечують розкішний вид ізсередини.
Учасник і організатор конференції «Культурна спадщина і сучасні методи її реновації та ревалоризації» Олександр Нікоряк, голова Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Фото: Максим Дробіненко
Заступник голови КМДА Володимир Прокопов вважає, що результат ревіталізації київського «Арсеналу» наочно демонструє, як змінюються підходи до спадщини в Україні: «Київський «Арсенал» є частиною історико-архітектурного комплексу Київської фортеці. Це єдине в Європі фортифікаційне укріплення, яке залишилося збереженим у досить повному вигляді. Київська фортеця є одним із прикладів наукової реставрації. Нові сенси, які диктує час, змінили функціональне використання виробничих майстерень і головного корпусу фортеці з виробництва та ремонту зброї на освітні хаби, коворкінги, фуд-зони».
Із його думкою солідарний і Олександр Нікоряк, який очолює Департамент охорони культурної спадщини КМДА: «У процесі ревалоризації важливо надавати не тільки нову функцію спорудам, а й відновлювати їхні художні якості шляхом реставрації екстер’єру та інтер’єрів, зберегти максимальний обсяг автентичності».
Громадський простір А-Station, Київ, Україна. Проєкт А Development. Фото: Юрій Ферендович
Перш ніж приступати до втручання, необхідно з’ясувати, в чому саме полягає цінність об’єкта для суспільства. Це доведеться досліджувати, вивчати. Це довго, але необхідно», — таку рекомендацію українським архітекторам дала Крістіна Сінклер, директор Агентства зі світової спадщини Единбурга.
На думку Сінклер, стрімкі темпи урбанізації з погляду охорони спадщини є не менш серйозним викликом, ніж кліматична криза. І щоб на нього відреагувати, всім сторонам дискусії доведеться виявляти терпіння, наполегливість і готовність до компромісів. Історичні об’єкти мають не тільки фізичну функцію, а й духовну. Саме тому питання їхньої адаптації та подальшого використання таке складне та спірне. Але вирішуване.
