Визначати кольори для вашої ідеальної палітри можна завдяки двом помічникам від Sadolin. Перший — це, власне, сам мобільний застосунок Sadolin Visualizer App. Його можна встановити на системи IOS або Android. Серед функцій є можливість підібрати колір із фарб Sadolin, увімкнувши камеру й навівши її на обʼєкт, що вас цікавить. Завдяки спеціальному рухомому пензлику можна пальцем вказати на зображенні конкретний елемент, після чого застосунок визначить спеціальний код кольору і запропонує вам фарби з різних серій. Аналогічні маніпуляції можна виконувати з уже збереженими на телефоні фотографіями.
Мобільний застосунок Sadolin Visualizer приміряє на стіну колір за допомогою технології доповненої реальності. Зображення: Sadolin
Другий помічник — це компактний пристрій для сканування кольору Color Sensor. Його принцип роботи той самий: потрібно прикласти сканер до поверхні стіни, меблів чи текстилю, і він безпомилково визначить колір. Отримані дані відобразяться в заздалегідь установленому застосунку Sadolin Professional Expert App. Всю інформацію можна зберігати й надалі формувати власну палітру.
Спеціальний компактний пристрій Color Sensor від Sadolin, який сканує колір будь-якої поверхні. Зображення: Sadolin
«Viribus Unitis!»
Побутує думка, що місто має стільки облич, скільки в ньому є людей, будинків, вулиць і парків. Щоб пізнати більшість із них, треба прожити на одному місці не один десяток років, ми ж із вами такої розкоші не можемо собі дозволити, тому будемо відкривати для себе найяскравіші обличчя Чернівців. Це місто називають «негласною культурною столицею Європи», «столицею коронного краю Габсбургів — Буковини», «пограниччям культур і народів». Слово «культура» згадується двічі недарма, оскільки Чернівці опинились на перетині багатьох культур, перебуваючи у складі різних держав. Так, на вулицях можна було почути одразу декілька мов: німецьку, румунську, польську, ідиш та українську.
Вишукана споруда Художнього музею на Центральній площі. Будівля насамперед привертає увагу своїм майоліковим панно. Фото: Gp Chernivtsi
Ми запитали у чернівчанина, архітектора та співзасновника компанії AddLine group Володимира Тимофтія, як би він описав Чернівці, на що він відповів: «Моє місто — це нашарування історії, культури, стилів архітектури в мальовничому ландшафті Буковини. Чернівці — це місто парків і скверів, університетів, церков і синагог, кавʼярень, бібліотек і ринків. Чернівці — це місто для людей, офіційним девізом якого є “Viribus Unitis!”, що звучить українською як “Спільними зусиллями!”». Цей девіз від 1908 року прикрашає прапор Чернівців.
Володимир Тимофтій, архітектор, співзасновник компанії Addline group
Датою заснування міста прийнято вважати 8 жовтня 1408 року — тоді була зафіксована перша письмова згадка про нього в торговій грамоті молдавського воєводи Олександра Доброго. Через Чернівці, які тоді входили до Молдавського князівства, проходили торгові шляхи зі Львова на Сучаву. Впродовж багатьох років ці землі страждали через постійні війни та набіги татар, унаслідок чого в 1762 році в місті налічувалось лише близько 200 дерев’яних будинків. Архітектурне ядро міста почало формуватися вже за австрійського правління.
Затишні дворики «Нижнього міста». Фото: vombatravel
«Чернівці — це місто парків і скверів, університетів, церков і синагог, кавʼярень, бібліотек і ринків», — Володимир Тимофтій
Власне, в напрямку розвитку міста, що поступово прокладалося з півночі на південь, порадила нам вирушати докторка архітектури та буковинка Ірина Коротун. «Спочатку вирушаємо в так зване “Нижнє місто”, де збереглися автентичні будови єврейського штетлу. Є гіпотеза, що іудеї заселили цю місцевість після знищення Хозарії. Тут найстаріші кам’яні будівлі Чернівців», — зазначає вона.
Ірина Коротун, докторка архітектури, завідувачка кафедри архітектури Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича
Однією з таких культових споруд є Велика синагога, на честь якої названа вулиця. Синагогу побудували в 1853 році на кошти членів чернівецької громади та пожертвування, зазначає Володимир Тимофтій. Він додає: «Зараз це тиха вулиця, де мало їздять автомобілі та обмаль людей, тут не зустріти туристів, відсутні кавʼярні, але, незважаючи на це, збережена автентика вулиці, деталі фасадів, історичний дух».
Колишня Велика синагога (споруджена в 1853 році). Фото: vombatravel
Як далі розповідає Ірина Коротун, місто поступово піднімалося на нові висоти горбистого лівого берега річки Прут: «Утворювалися нові центри, спочатку біля митного пункту на “рогатці” із церквою Святої Параскеви, потім — довкола площі Святого Хреста з католицьким костелом та Генеральським домом». І врешті-решт ядро австрійської забудови сформувалося навколо площі Рінгпляц — сучасної Центральної. Окремої уваги також заслуговує румунський період — це модернова архітектура у стилях необринков’яну, неоромінеск, ар-деко і функціоналізм. Однак про це більш детально згодом.
Площа Святого Хреста стала першим архітектурним ансамблем австрійських Чернівців. Сьогодні завдяки «будинку-кораблю» та костелу Воздвиження Святого Хреста є однією з архітектурних окрас Чернівців. Фото: Wordpress
Унікальним для цього «старого міста» є те, що його архітектурний ансамбль дійшов до нашого часу майже недоторканим. Архітектор і співзасновник компанії AddLine group Данило Семенцов розповідає: «На щастя, за століття історична частина міста мало змінилася, а радянська та сучасна забудови здійснювалися на нових територіях поза межами історичного ареалу. Це дало унікальну можливість зберегти автентичне середовище. Наразі багато будівель потребують реставрації, але це нормальний процес для кожного історичного міста».
Данило Семенцов, архітектор та співзасновник компанії Addline group
Унікальним для цього «старого міста» є те, що його архітектурний ансамбль дійшов до нашого часу майже недоторканим
Визначною ознакою Чернівців є не лише поєднання вишуканої архітектури, але також її взаємодія з унікальним ландшафтом. На думку Данила Семенцова, в Чернівцях усе підпорядковується рельєфу, адже вулиці й забудова сформовані на пагорбі. Ірина Коротун додає: «Важливий фактор комфортності міста — його природні ландшафти. Вони включені в межі міста, а також оточують його з усіх боків. Особливі місця, занедбані в наш час, знаходяться на берегах річки Прут. Проте вони мають свій шарм і чарівність. У межах області протікає ще одна річка — Дністер, на якій є безліч історичних палаців і фортець. Слід додати передгір’я Карпат, заповідні ліси, полонини, стрімкі гірські річки, цілющі джерела».
«Дрес-код» фасадів
«Багато історичних міст мають власний “дрес-код” фасадів. Для Єрусалима це — жовтий камінь. Для Флоренції — жовта вохра й зелені віконниці будинків містян, кам’яні палаци міської знаті. Відень — це білий і позолота. Навіть труба сміттєспалювального заводу має позолочену прикрасу. Чернівці завжди мали благородну палітру архітектури. Це жовта вохра тинькованих фасадів, тиньк кольору паленої цегли, так звана “цемʼянка”, суцільні фасади або декоративні вставки фасадів із чолової цегли з орнаментом», — говорить Ірина Коротун.
Колишня Резиденція митрополитів Буковин і Далмації. Фото: AddLine
На нашу думку, найбільш впізнаваним маркером Чернівців є колишня Резиденція митрополитів Буковини й Далмації та її парк. Нині в цих стінах поталанило навчатися студентам Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Унікальний архітектурний ансамбль з’явився на світ у 1882 році за проєктом відомого чеського вченого та архітектора Йозефа Главки. Цегла, з якої зводили будівлі архітектурного комплексу, виготовлялась на місцевих заводах, а сировину для неї видобували в кар’єрах Винної гори. У комплексі обʼєдналися та відобразилися всі архітектурні стилі й культури народів, що населяли цю місцевість.
Наймонументальніша споруда міста, окраса і гордість Чернівців – славнозвісний архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації. Фото: Go Chernivtsi
У загальних обрисах прослідковуються візантійський, романський та готичний стилі. Про належність до модного на кінець XIX століття в Австро-Угорщині візантійського стилю говорить відсутність ордерної системи фасадів (лізен, антаблемента), натомість застосовується чолова цегла як головний оздоблювальний матеріал. Від романського стилю тут присутні кам’яні масверки вікон та дверей, окремі елементи декору. З готики запозичені фронтони бічних фасадів і головного ризаліту резиденції з характерними спареними мерлонами. Покрівля всіх корпусів, викладена кольоровою глазурованою черепицею, у малюнку якої вгадується орнамент буковинських народних килимів. Стіни прикрашені декором із теракоти, зокрема стилізованою шипшиною, хрестами і стрічками, внутрішнє оздоблення резиденції теж вражає. Серед основних приміщень — вестибюль на першому поверсі, Мармурова, Червона, Зелена та Блакитна зали на другому поверсі. Навіть коридори вистелені мозаїкою з мармуру. Ще одним витвором мистецтва є прилеглий ландшафтний парк із безліччю екзотичних дерев, фонтанами, ставком і гротом. Навесні та влітку зелень парку дуже благородно контрастує з теракотою фасадів. На одне тільки дослідження всього цього комплексу варто виділити хоча б один день.
Інтерʼєри приміщень Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації. Фото: Українська правда
Червона глина, з якої виготовляли високоякісну цеглу для Резиденції митрополитів, широкими мазками відтінила дахи Чернівців. Пані Коротун розповіла, що для покрівель використовувалась червона стрічкова пазова черепиця або чорне оксидоване залізо. Один із прикладів використання та збереження цієї традиції розташований на Театральній площі. Йдеться про адміністративний корпус сучасного Буковинського державного медичного університету, в якій раніше функціонувала Палата торгівлі й ремесел (1919–1912 рр.). Споруда виконана в стилі ар-деко за проєктом архітектора Фрідріха Готтесмана. Про колишнє призначення свідчать скульптури античних богів — богині хліборобства й родючості Деметри та покровителя торгівлі й ремесел Гермеса з рогами достатку, між якими — монограма із золотих літер «HCK», а також 14 мозаїчних емблем ремісничих цехів, що фундували будівництво: м’ясники, шевці, лісники, теслі, муляри, аграрії тощо. Фасад споруди має жовте тинькування з мозаїчними вставками і фрагментарною позолотою.
Будівля колишньої Палати торгівлі й ремесел із червоною черепицею. Фото: БДМУ
«Чернівці завжди мали благородну палітру архітектури. Це жовта вохра тинькованих фасадів, тиньк кольору паленої цегли, так звана “цем’янка”, суцільні фасади або декоративні вставки фасадів із чолової цегли з орнаментом», — Ірина Коротун
Поряд із Театральною площею розмістилась ще одна акцентна будівля в нашому червоному кольоровому спектрі. Колишній Палац юстиції, або ж сучасна будівля ОДА, — це велична споруда початку 1906 року, виконана за проєктом віденського архітектора Францішка Сковрона в дусі флорентійських палаццо. Для облицювання була використана червона та зелена глазурована цегла. Біля входу розміщені дві фігури левів, які символізують державну владу, кожен підтримує лапами фігурний картуш. Фриз антаблемента і стіни верхнього поверху оздоблені поліхромними майоліковими вставками з викарбуваними роками створення споруди, 1904–1906, у площинах антаблементу — написами латиною «Rex» («Закон». — Прим. ред.) та ініціалами «FI» (Франц Йозеф. — Прим. ред.).
Колишній Палац юстиції. Монументальна кам’яниця була споруджена на початку ХХ століття за проектом архітектора Францішка Сковрона. Фото: відкриті джерела
На думку Володимира Тимофтія та Данила Семенцова, благородну палітру Чернівців доповнюють пастельні відтінки блакитних, жовтих і зелених кольорів. Всі можна спостерігати, не відходячи від Театральної площі. Тут і споруда музично-драматичного театру, спроєктованого віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером, яка увінчана скульптурами та мармуровими бюстами видатних діячів світової культури. Тут і вишуканий колишній Єврейський дім ніжно-блакитного кольору із чотирма атлантами, що тримають на собі верхні поверхи.
Шедевральною окрасою, домінантною спорудою затишної Театральної площі є музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Фото: Go Chernivtsi
Перемістившись на Центральну площу, можна побачити ще більше прикладів пастельного різнобарв’я кольорів. Ошатна споруда міської ратуші з високою баштою майже зливається із синню безхмарного неба в погожий день. Побудована в 1843–1847 роках за проєктом німецького архітектора Адольфа Маріна, ця будівля продовжує слугувати за призначенням. Поруч із ратушею розташований будинок колишнього Ощадного банку у стилі віденської сецесії, який збудували в 1901 році за проєктом архітекторів Губерта Гесснера та Прокопа Шупіха. Над вікнами третього поверху розташоване неймовірне майолікове панно площею 25 м2, виготовлене в місті Печ (Угорщина) за проєктом художника Йозефа Адольфа Ланга із зображеннями коронних земель у вигляді античних богів, що символізує розквіт Австро-Угорської імперії. Особливу цінність мають інтер’єри споруди, що збереглися в комплексі. Їхні елементи перегукуються з оздобленням знаменитих будинків Отто Вагнера на вулиці Вінцайле у Відні.
Міська Ратуша – найвеличніша споруда ансамблю Центральної площі. Двоярусна башта сягає у висоту 50 метрів. Фото: Go Chernivtsi
«Цікаве оздоблення будинків румунського періоду, це надзвичайно якісні декоративні штукатурки різних типів, зокрема теразитові в кольорах умбри, сепії, різних відтінків сірого зі слюдою. Надзвичайно висока якість штукатурки створює враження натурального граніту, туфу тощо», — розповідає Ірина Коротун. У 1939 році на вулиці Руській був споруджений Миколаївський кафедральний собор за проєктом архітекторів Вірджила Іонеску та Олександра Іванова. Споруда виконана в національному румунському стилі необринковяну, популярному в Румунії перед Другою світовою війною. Цей собор ви навряд чи колись забудете, і ось чому: вікна і простінки між ними на барабанах чотирьох бічних куполів закручені по спіралі таким чином, що спершу може виникнути спантеличення та думка «Чи не вжив хтось чого зайвого?». Однак такий прийом був реалізований свідомо. Прототип цих форм — середньовічний собор, споруджений володарем Костянтином Бринковяну в Куртя-де-Арджеш у 1512–1517 роках.
Свято-Миколаївський собор – один із шедеврів архітектури міста. Фото: Відкриті джерела
У цей період в місті також зʼявилися приклади функціоналізму, зокрема колишній Палац національної культури для потреб Товариства румунської культури та Православного релігійного фонду Буковини (Palatul Cultural, 1937 року побудови), відомий нинішньому поколінню містян як Будинок офіцерів. Він розташований на вже згаданій Театральній площі. Автор — знаменитий румунський архітектор Хорія Крянге. Може здатися, що «прямолінійна» споруда дещо не вписується в архітектурний ансамбль площі, але вона тільки підкреслює гармонію різних архітектурних епох узгоджених між собою у цьому місті.
Театральна площа та будівля колишнього Будинку офіцерів. Фото: Go Chernivtsi
Крім велетенської кількості визначних архітектурних памʼяток у центрі міста, у Чернівцях є цілий квартал віллової забудови біля парку Шевченка. Там розташовані вілли, котеджі та шале австрійського й румунського періодів найрізноманітніших стилів, просторових рішень, кольорових відтінків. І якщо акцентною є червона цегла та черепиця, то в загальних рисах міста все-таки переважають кольорові фасади. Данило Семенцов пояснює: «Чернівці — це про колір, і чернівчани люблять із цим експериментувати. Під час дослідження пам’яток часто виявляють багато шарів фарби, причому ці кольори можуть бути кардинально різні. Навіть певний період Кафедральний собор був яскраво-рожевий. На щастя, його перефарбували в більш коректний, історичний колір — жовта вохра. Тому Чернівці — це місто кольорових фасадів, і міська влада працює над упорядкуванням кольорового коду Чернівців».
І якщо акцентною є червона цегла та черепиця, то в загальних рисах міста все-таки переважають кольорові фасади
Будинок Остапа Луцького на вулиці Аксенина. Фото: Шпальта
Чернівці сучасні
Як пояснює Ірина Коротун, культові споруди, передані громадам реставруються та доброякісно експлуатуються. Найбільшою ж проблемою є стан історичної забудови, представленої житловими будинками. «Теперішній міський голова зацікавлений у догляді за містом. Навіть у важких умовах він намагається виконувати роботи із ремонту та благоустрою», — додає архітекторка.
Під час повномасштабної війни в реалізації багатьох проєктів допомагають меценати. У 2017 році студія AddLine виграла конкурс на реконструкцію Соборної площі. У 2023 році була реалізована перша частина цього комплексу — оновлений сквер Дня вишиванки. Цей проєкт створювався в міждисциплінарній команді: проєкт та авторський супровід від AddLine group, за дизайн світла відповідала студія Expolight, культурно-науковий супровід Лесі Воронюк, а реалізувала задум будівельна компанія «Водограй». Його реалізували за меценатські кошти компанії «РОМА». Раніше це була архаїчного виду класична відпочинкова зона з круглою клумбою. У західній частині розташовувався монумент Перемоги у Другій світовій війні зі стелою та радянським солдатом. Однак у підсумку вийшов відкритий інклюзивний простір із функціональними дизайнерськими елементами, присвяченими народній творчості і характерним для різних регіонів України орнаментальним мотивам.
Реконструйований сквер Дня вишиванки на Соборній площі. Фото: Едуард Католік
«В центральній частині скверу — світлова абстрактна інсталяція, що символізує комірець з орнаментами буковинської вишиванки, в центрі якої, як акцент композиції і символ краю висаджений червоний бук. По території скверу розташовані згідно з картою України 25 ліхтарів з орнаментами 24 областей та автономії Крим. На кожному ліхтарі унікальний QR-код, відсканувавши який, можна потрапити на інформаційний ресурс, присвячений вишиванці», — повідомляє архітектор Володимир Тимофтій.
Реконструйований сквер Дня вишиванки на Соборній площі. Фото: Едуард Католік
Ще однією оновленою громадською зоною завдяки роботі AddLine є сквер біля Резиденції митрополитів. Сквер осучаснили, старе асфальтове покриття замінили на тротуарну плитку. Також упорядкували зелені насадження: замість пнів та аварійних дерев висадили 12 кулеподібних ясенів, 6 кленолистих платанів, а також 31 тую. Засіяли газон і збільшили зелену зону завдяки зменшенню дороги під Попівським будинком. У центрі скверу встановили невеличкий фонтан з освітленням. Також був встановлений пам’ятник видатному буковинському культурному та громадському діячеві Сидору Воробкевичу.
Оновлений сквер біля Резиденції митрополитів. Фото: Андрій Жерновий
«У нових реаліях створення міського середовища, яке забезпечує інклюзивність, безпеку, комфорт, соціальну рівність та естетичність, стало безкомпромісно важливим», — Володимир Тимофтій
У найближчих планах міста також реконструювати Центральну площу. Авторами проєкту-переможця стали студія ландшафтної архітектури KOTSIUBA, компанія Expolight та архітектурна майстерня О. Пікущенко. Реалізувати проєкт планують у 2024 році, тоді ж у планах реконструювати парк Шевченка. Із цього можна зробити висновок, що Чернівці взяли вектор на розвиток громадських просторів, що є втішним. «У нових реаліях створення міського середовища, яке забезпечує інклюзивність, безпеку, комфорт, соціальну рівність та естетичність, стало безкомпромісно важливим», — додає Володимир Тимофтій.
Проєкт реконструкції парку імені Шевченка. Візуалізація: SPACE ODYSSEY ARCHITECTS
У контексті війни Чернівці неодноразово визнавали одним із найбезпечніших міст України, у звʼязку із цим у місті збільшився попит на ринку нового житла та комерційних приміщень для релокованого бізнесу. Володимир Тимофтій пояснює: «Місто та місцевий бізнес відчули на собі відповідальність за можливість для гостей полюбити Чернівці, адаптуватись, знайти роботу та залишитись жити в Україні в умовах повномасштабної війни». З появою нових приватних підприємств стає відчутно, що до міста прибули завзяті та енергійні люди. Водночас місто впровадило програму інтеграції внутрішньо переміщених осіб. На її втілення впродовж двох років передбачили майже 3 мільйони гривень. Більшу частину фінансування розраховують отримати від міжнародних донорів. Переселенцям планують допомагати з пошуком роботи, облаштуванням житла; також планується фінансувати проєкти громадських організацій, які евакуювалися з інших регіонів. Плекаємо надію, що найближчим часом ми відбудуємо та зробимо безпечними всі міста нашої країни.
