PRAGMATIKA.MEDIA: Наскільки пандемія загальмує вертикальний прогрес і як нові хвилі і мутації вірусу позначаться на перспективі висотного будівництва?
Юліан Чаплінський: Гадаю, що на висотне будівництво впливає перш за все не пандемія. Ймовірно, за кілька років ми забудемо про неї як про страшний сон і повернемося до звичного життя. Пандемія швидше сформувала в нас звичку менше пересуватися і вирішувати справи через відеозв’язок настільки, наскільки це можливо. Але це аж ніяк не стосується висотного будівництва.
Юліан Чаплінський, архітектор, урбаніст
P.M.: Наскільки виправдано висотне будівництво в центрі міста?
Ю. М.: Це залежить від конкретного міста. Якщо в його традиції є висотне будівництво, то чому б і ні? Якщо це Брюгге чи Львів, то швидше за все, там не потрібно висотне будівництво. Натомість ми бачимо, що Брюссель та Амстердам знайшов місця, де можна допустити висотки. В Брюсселі це вийшло погано, в Амстердамі ніби нормально. Хоча панорама Роттердама виглядає жахливо, як на мене.
P.M.: Чи припустимо «заступати за блакитну лінію», і якщо так, то в яких випадках?
Ю. М.: Я взагалі не розумію, що це, щиро кажучи. Для того щоб зробити передбачливий силует, потрібно провести величезну аналітичну роботу зі створення просторової моделі міста. Це неможливо просто вирішити, намалювавши блакитні, сині чи фіолетові лінії. Всі обмеження, які я бачив у Європі, або вельми прості, як, наприклад, рішення обмежити однією відміткою все місто, залишити виняток для церков і громадських споруд, або гіперскладні, з аналітичними роботами, на які йдуть роки досліджень та обговорень. Але обидва способи нашій надкорумпованій країні не під силу.
P.M.: Чи може верткальне зростання міст вирішити такі нагальні проблеми, як напружений трафік, дефіцит доступного житла, погіршення екологічної ситуації?
Ю. М.: В жодному разі не може вирішити — швидше стимулювати його. Зростання у висоту має відбуватися разом із гіперрозвитком громадського транспорту, громадського простору та інженерних підземних та надземних систем. В своєму житті я бачив два міста, в яких це дивом працює, — Нью-Йорк та Чикаго. Але це точно не про Київ, де неспроможні зробити нормальну велосипедну доріжку.
Фото: marina Grynykha / unsplash
P.M.: Чому не виправдалися прогнози футуристів початку XX ст., які пророкували, що вже друга промислова революція призведе до появи багаторівневих міст?
Ю. М.: Як казали в Союзі, «мощностей не хватило». Такі речі вимагають надресурсів і безперебійного фінансування обслуговування. Ми бачимо втілену мрію футуристів у Дубай, але чи добре там все — я маю сумнів. Натомість місто Масдар за проєктом Фостера має зовсім іншу — горизонтальну парадигму розвитку.
Якими будуть висотки майбутнього за 2–5 десятиліть? В розвинутих країнах вони будуть все сміливішими і екологічнішими, з іще більшою кількістю послуг та нових аспектів комфорту. В Україні вони залишаться такими ж небезпечними та агресивними, безпринципними злодіями міського простору та вбивцями силуету міста!
