Ідейним натхненником і розробником концепції виступило урбан-бюро повного циклу Big City Lab. Його засновник Макс Яковер пояснює, що в основі проєкту лежить ідея сенсорної взаємодії: людина контактує із садом через п’ять основних органів чуття. Це дозволяє залучати ветеранів до різноманітних видів діяльності, творчості та фізичної активності, перетворюючи простір із суто естетичного на дієвий терапевтичний інструмент. Сад має стати не тільки красивим місцем, а й простором, який справді допомагає.
Терапевтичний сад на ВДНГ, зона відпочинку. Фото: Big City Lab
Відкриття першої черги відвідали Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів, і Тетяна Ломакіна, радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності. Проєкт реалізований за ініціативи ВДНГ (директор із розвитку — Євген Мушкін) та Big City Lab, за світлотехнічної підтримки Expolight (засновник — Микола Каблука) і в партнерстві з Visa, Work.ua, ПриватБанком та Українським Червоним Хрестом.
Функціональне зонування для терапії
Функціонально територія саду є чітко структурованою. Вона поділена на окремі зони, кожна з яких має свою терапевтичну мету.
Зона тілесної практики призначена для йоги та звукових терапій. «Коло тепла» — простір для дружнього спілкування біля вогнища, що сприяє відновленню соціальних зв’язків та емоційній підтримці; із часом зелені насадження довкола цієї зони створять ефект «зеленої кімнати», посилюючи відчуття безпеки та контролю.
Адаптивний спортивний майданчик інтегрований у реабілітаційний процес (тут можна грати в петанк або стріляти з лука), а для учасників програм із дітьми передбачений окремий дитячий майданчик. Також виділене місце для групових зустрічей.
Адаптивний спортивний майданчик. Фото: Big City Lab
Ключовим елементом простору є зона терапевтичного садівництва. Це серце проєкту, де реалізується головна функція — ерготерапія через роботу з рослинами. Вона сприяє відновленню рухових функцій і психологічній реабілітації. Зона обладнана високими грядками, повністю інклюзивними для людей, що користуються кріслами колісними, а також грядками для роботи безпосередньо на землі.
Планується, що перші фасилітовані заняття спеціалістів із ветеранами розпочнуться навесні. Водночас загальний доступ до саду буде відкритим для всіх охочих, за винятком годин, відведених для спеціалізованих терапевтичних сесій.
Грядки в зоні терапевтичного садівництва. Фото: Ростислав Горовий
Від дизайну простору до дизайну послуги
Макс Яковер наголошує на відмінності між громадським садівництвом та спеціалізованою реабілітацією: «За кордоном уже побудовано безліч терапевтичних садів, тож наші міста можуть використати подібні практики, наприклад, для згуртованості громади. Такі проєкти можуть функціонувати в бізнесі, школах, біля житлових будинків, де потрібно об’єднати людей. Але не можна просто так почати працювати з реабілітацією військових, адже для цього потрібні кваліфіковані фахівці. Коли ми говоримо про ветеранів і медицину, послуги терапевтичного садівництва в Україні відсутні, тому в нас виникла ідея зробити таку послугу можливою».
Ветерани працюють із рослинами в зоні терапевтичного садівництва. Фото: Ростислав Горовий
Важливою складовою частиною терапевтичного ефекту є світлодизайн, розроблений компанією Expolight. Микола Каблука розповів про філософію освітлення простору: «Ми робимо його максимально природним. Нам не хотілося використовувати ніякі додаткові штучні кольори. Ми працювали лише з ретельним підбором спектра білого світла та з покращеними показниками кольоропередачі, щоб людина могла більш детально насолоджуватися всіма природними кольорами. Ніякого штучного тут не повинно бути: воно ніби живе, коливається від вітру і, як ми це називаємо, “дихає”».
Нічне освітлення центральних лук. Фото: Big City Lab
Для створення такого ефекту Expolight вивчала досвід японських і скандинавських садів. У проєкті використані світильники зі спеціальними трафаретами (гобо), що імітують природні тіні від гілок, а саме освітлення є динамічним і змінюватиметься відповідно до пір року.
Інфраструктура та методологія
Організація терапевтичного процесу потребує не лише інфраструктури, але й ретельної логістики та методології. Директор із розвитку ВДНГ Євген Мушкін зазначив, що розклад надання послуг буде спланований так, щоб уникнути перетину з гучними подіями на території Експоцентру.
Гра на хендпані в зоні тілесної практики. Фото: Ростислав Горовий
«Організатори прагнуть уникнути будь-яких чинників, що можуть заважати процесу реабілітації, зокрема шуму або великого скупчення людей. Саме тому заняття з фахівцями із садівництва переважно проходитимуть у будні дні, коли територія ВДНГ є спокійнішою», — пояснив він.
Нічний краєвид Терапевтичного саду. Фото: Big City Lab
За розроблення самої терапевтичної програми відповідає команда Тетяни Ломакіної. Радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності наголошує, що простір стає по-справжньому терапевтичним лише тоді, коли інфраструктура доповнюється змістовною програмою реабілітації. Її команда опікується методологічним наповненням процесу відновлення ветеранів, залучаючи фахівців, які допомагатимуть військовим повертатися до мирного життя через структуровану взаємодію з природою.
Багаття в зоні «Коло вогню». Фото: Ростислав Горовий
Таким чином, Терапевтичний сад на ВДНГ — це більше, ніж просто паркова зона. Це приклад того, як продуманий дизайн, світлотехнічні рішення та міждисциплінарний підхід (урбаністика + медицина + ерготерапія) створюють інфраструктуру турботи. Проєкт демонструє еволюцію міських громадських просторів, де в центрі уваги опиняється ментальне та фізичне здоров’я людини. Творці саду розглядають його як пілотну модель, яку в майбутньому можна буде масштабувати та адаптувати для інших міст України, інтегруючи терапевтичне садівництво в національну систему підтримки ветеранів.
