Визначати кольори для вашої ідеальної палітри можна завдяки двом помічникам від Sadolin. Перший — це, власне, сам мобільний застосунок Sadolin Visualizer App. Його можна встановити на системи IOS або Android. Серед функцій є можливість підібрати колір із фарб Sadolin, увімкнувши камеру й навівши її на об’єкт, що вас цікавить. Завдяки спеціальному рухомому пензлику можна пальцем вказати на зображенні конкретний елемент, після чого застосунок визначить спеціальний код кольору і запропонує вам фарби з різних серій. Аналогічні маніпуляції можна виконувати з уже збереженими на телефоні фотографіями.
Мобільний застосунок Sadolin Visualizer приміряє на стіну колір за допомогою технології доповненої реальності. Зображення: Sadolin
Другий помічник — це компактний пристрій для сканування кольору Color Sensor. Його принцип роботи той самий: потрібно прикласти сканер до поверхні стіни, меблів чи текстилю, і він безпомилково визначить колір. Отримані дані відобразяться в заздалегідь установленому застосунку Sadolin Professional Expert App. Всю інформацію можна зберігати і в подальшому формувати власну палітру.
Спеціальний компактний пристрій Color Sensor від Sadolin, який сканує колір будь-якої поверхні. Зображення: Sadolin
Місто затертої козацької слави
Чи багато таємниць може ховати місто, що стоїть на видноті, розташоване в самому серці нашої країни? Ми мало знаємо про історію Черкас, тому що її намагалися викривити та стерти. Навіть щодо точної дати заснування міста виникають сумніви через недостатню дослідженість цього періоду, зокрема російськими та радянськими істориками. Попри визначену в Українській радянській енциклопедії офіційну дату (1286 рік), черкаський історик та археолог Дмитро Куштан обстоює теорію, що місто виникло як крайній східний форпост Великого князівства Литовського на березі Дніпра у другій половині XIV століття. Тоді ж і зʼявився перший черкаський деревʼяно-земляний замок на території, яка називається Дзеленьгора. Про його розташування саме в цьому місці свідчать археологічні дослідження. Замок на Дзеленьгорі проіснував до 1637 року — дати спалення міста польсько-шляхетськими військами в ході придушення козацького повстання. Після цього був збудований інший замок на місці сучасного Пагорба Слави. Однак навіть руїн пізнішого черкаського замчища не залишилось через злочин проти памʼяті, який скоїли совєти: для будівництва меморіального комплексу в 1970-х роках бульдозерами було перерито всі культурні нашарування, а зверху насипано багатометровий курган із «Батьківщиною-матір’ю» на верхівці. Ця локація і є історичним центром міста, хоча про це нічого не нагадує.
Меморіальний комплекс із монументом «Батьківщина-мати» в Черкасах розташований на території стародавнього замчища, на місці знищеної за радянської влади Свято-Троїцької церкви. Джерело фото: Vlad Timoshenko
Інша, більш доступна сторінка історії Черкас повʼязана з активізацією розбудови в XIX столітті. У 1813 році архітектор Вільям Гесте склав генеральний план міста. У горішній частині Черкас розташувались повітові установи, училища, будинки чиновників, купців і духовенства. Переважна більшість населення жила на Митниці та Подолі, в річковій заплаві. І хоча в 1838 році місто вже налічувало 1190 будинків, мурований був лише один, а всі інші — з дерева. Із цієї причини найстарішими збереженими архітектурними обʼєктами в місті є будинки кінця XIX ст. — початку XX ст. Ми зупинимося на найцікавіших із них згодом.
Долина Троянд у Черкасах являє собою парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва. Розташована на березі Дніпра неподалік від центру міста. Фото: Анатолій Бондаренко
XX століття стало для Черкас часом кардинальних трансформацій. Революції, війни, радянська індустріалізація — все це залишило свій відбиток. Але чи не найдраматичнішим і наймасштабнішим втручанням у вигляд міста стало створення Кременчуцького водосховища в 1950-х роках. Гігантське рукотворне море назавжди змінило ландшафт, поглинувши частину історичної забудови та заплавних земель, але водночас подарувавши місту його сучасний, нерозривно пов’язаний із великою водою, образ. Саме на тлі цієї широкої водної гладі сьогодні розгортається панорама Черкас.
І хоча в 1838 році місто вже налічувало 1190 будинків, мурований був лише один, а всі інші — з дерева
Анастасія Івченко, архітекторка Citek Studio
Архітекторка черкаської архітектурної студії Citek Анастасія Івченко описує сучасний образ свого міста з відчуттям затишку: «Черкаси для мене — це про спокій, про компактність, про короткі відстані, про Дніпро, або, як його тут називають, Черкаське море, бо майже не видно берега, та про комфорт виховувати дітей». Сучасні Черкаси — це ландшафтний парк «Сосновий бір», Казбетський пляж, Долина Троянд, набережна та невеличка історична частина.
Оглядовий майданчик у парку «Сосновий бір», який відкрили після реконструкції у 2018 році. Фото: Артем Ківак
Колірні патерни
Досліджуючи архітектуру міста, ми зіштовхнулись із певними колірними патернами. Дизайнерка в Citek Studio Наталія Бган-Марченко звертає нашу увагу на зв’язок із природою в колірній гамі історичного фонду: «Це натуральні природні відтінки: білий, сірий, піщаний, блакитний. Тобто всі відтінки Дніпра та пляжу. Вони досить гармонійно співпрацюють один з одним». Звісно, варто вказати будівлю, що є візитівкою міста, — колишній готель «Словʼянський». Це унікальна неоготична споруда кінця XIX століття, створена за проєктом архітектора Владислава Городецького (автора відомого Будинку з химерами в Києві). У різні часи будинок мав сіро-бежевий, а також жовтий колір, відповідно до кольору цегли, з якої був збудований. У радянські часи його перефарбували в блакитний колір, після чого за ним закріпилась назва «Блакитний палац». У 2021 році, з початком реконструкції, будівлю вирішили очистити від тинькування та залишити автентичний піщано-жовтий колір фасаду.
Наталія Бган-Марченко, дизайнерка в Citek Studio
Ще одна з ключових памʼяток дорадянського періоду — неоренесансний будинок промисловця Афанасія Щербини (нині Палац одружень). Ця ошатна будівля раніше була білого кольору, що підкреслювало її класичні форми. Проте після реконструкції у 2010-х її перефарбували в насичений жовтий. Дехто приписує авторство палацу все тому ж Городецькому, проте прямих доказів цієї версії немає.
Відреставрована будівля колишнього готелю «Словʼянський». Фото: Юлія Стусенко
«Це натуральні природні відтінки: білий, сірий, піщаний, блакитний. Тобто всі відтінки Дніпра та пляжу. Вони досить гармонійно співпрацюють один з одним», — Наталія Бган-Марченко
Черкаський Палац одружень є пам’яткою архітектури та одним із головних символів Черкас. Фото: Мирослава Марич
Окремим яскравим прикладом є колишній Будинок Летичівського, нині відомий як Будинок трауру. Зведений на зламі ХІХ–ХХ століть, він вирізняється вишуканою деталізацією в стилі історизму чи раннього модерну. Його первісна колірна гама, ймовірно, базувалася на натуральному кольорі цегли. Сучасне ж забарвлення будівлі, після кількох експериментів, зупинилося на стриманому блакитно-сірому тинькуванні з білими декоративними елементами, що відповідає її теперішній функції.
Будинок трауру на бульварі Шевченка, 155 (колишній вулиці Олександрівській, до того — Старочигиринській) — оригінальна споруда забудови міста кінця ХІХ — початку XX ст. Фото: Федір Балаба
Проте визначальним для формування сучасного візуального образу Черкас став період радянського модернізму. Як зазначає архітекторка Анастасія Івченко, місто активно розбудовувалося після Другої світової війни, особливо в 1960-х роках. Саме матеріали цієї епохи диктували основну палітру. «Оскільки переважно використовувався бетон, камінь, граніт, то і кольори здебільшого сірі…» — пояснює Анастасія. До монументальних громадських будівель того часу ми віднесемо Краєзнавчий музей, Критий ринок, колишній Будинок торгівлі, будівлю Податкової служби, кінотеатр «Україна», Драматичний театр ім. Шевченка. Цікаво, що за цією зовнішньою стриманістю часом мали місце приховані сенси: «У той же [Краєзнавчий] музей архітектор закладав форму традиційної хати чи стріхи, а вже коли на комісії затверджували проєкт, він його адвокатував як звичайну трапецію. Тобто вміло приховувались справжні глибші сенси», — додає архітекторка. Ще за однією версією форма будівлі мала б нагадувати козацьку скриньку-скарбницю, де зберігаються матеріальні та духовні цінності.
Черкаський обласний краєзнавчий музей. Проєкт будівлі розробили місцеві архітектори Кондрацький, Собчук, Фурсенко. Фото: Discover Ukraine
Яскравим представником черкаського модернізму, що мав суттєвий вплив на вигляд центру міста, був колишній Будинок торгівлі. Зведений у 1970-х роках, він утілював принципи тогочасної архітектури: монументальність, функціональність і мінімалізм оздоблення, продиктований забороною на «надмірності» на кшталт ліпнини. Його архітектура робила ставку на великі площини скла та бетону, а колірна гама тяжіла до стриманих сірих або світло-бежевих відтінків, де головну роль відігравала фактура матеріалу, а не яскрава фарба. На жаль, саме цей знаковий об’єкт став ілюстрацією сумної тенденції, про яку говорить архітекторка Анастасія Івченко: «Проблема в тому, що ця архітектура не захищена ніяк юридично, вона не вважається пам’яткою, і тому власники можуть на свій розсуд перебудовувати її. І дуже часто в підсумку ми втрачаємо цю архітектуру». Через це оригінальний вигляд Будинку торгівлі, який міг би бути цінним зразком модерністської спадщини, значною мірою втрачено.
Проте визначальним для формування сучасного візуального образу Черкас став період радянського модернізму
У 2019 році Будинок торгівлі змінив своє обличчя. За задумом власників зношений металевий фасад зняли, а саму будівлю утеплили. На фото будівля до ремонту. Фото: trip-impressions.com
Сучасна ж забудова, на думку Наталії Бган-Марченко, часто дисонує з характером міста: «Більшість забудовників використовують досить яскраве й “дешеве” оздоблення, та й сама архітектура, яка геть не асоціюється з Черкасами, що розвиваються, в цілому виглядає хаотично, недоцільно». Хоча є й позитивні приклади використання «цегли, бетону, дерева та металу», які можуть гармонійно вписатися в міський контекст, якщо підхід є якісним і продуманим.
Черкаський академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка в ході реконструкції. Фото: Справжні Черкаси / Facebook
Черкаський академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка в ході реконструкції. Фото: Справжні Черкаси / Facebook
«Не завдяки, а всупереч»
Попри відчуття затишку, зелені простори та нерозривний зв’язок із Дніпром, про які говорять місцеві жителі, місто стоїть перед низкою серйозних викликів. Однією з найгостріших проблем є ставлення до архітектурної спадщини. Організатор культурного фестивалю «ГайдаFest» Денис Гайда зазначає: «Більшість історичних будівель у поганому стані, і влада належним чином не займається їх збереженням та розвитком. Відразу на думку спадають будівлі в історичному центрі та навколо нього: Будинок із грифонами, будинок Школьникова, будинок Кринського, музичне училище, Будинок природи, планетарій, комплекс Школьникова, готель «Слов’янський», ляльковий театр, Палац одружень, Художній та Краєзнавчий музеї, філармонія, річковий вокзал, вежа Шухова, музей Кобзаря — і це далеко не все. Деякі будівлі вже зруйновані, деякі занепадають, а щодо деяких є суто комерційний інтерес із боку забудовників. Було б добре, якби влада, підприємці та містяни цінували й розвивали те, що мають, бо Черкасам насправді є що показати».
Денис Гайда, організатор культурного фестивалю «ГайдаFest»
Проте, попри ці виклики, в Черкасах є й точки росту та позитивні приклади, що дають надію. Яскравим зразком успішної ревіталізації простору є Черкаський зоопарк. «Він реставрований, реконструйований, досить сучасний проєкт… Сам формат зоопарку не поступається європейським зразкам», — із захопленням розповідає Анастасія Івченко, підкреслюючи якість простору, де приємно проводити час. Поруч із ним — парк Перемоги, що має потенціал стати ще кращим після реставрації завдяки своїй унікальній ландшафтній архітектурі.
Реконструйований Черкаський зоологічний парк «Рошен». Фото: відкриті джерела
Наталія Бган-Марченко ділиться роботою в межах студії Citek над приватним будинком «Dream House» у Черкасах: «Великі панорамні вікна, що дають відчуття максимального єднання з природою… Використання сучасних матеріалів… Але головне завдання — це гармонія з природою!» Хоча це приватний проєкт, він демонструє запит і можливість створення сучасної архітектури, що відповідає характеру міста. Також цікавим є досвід створення інтегрованих у міське середовище громадських просторів, як-от протестантська церква в Смілі, над якою працювала студія Citek. «Територію церкви зробили відкритою, тому містяни теж можуть користуватися цією площею», — ділиться Анастасія Івченко, висловлюючи сподівання на появу подібних проєктів і в Черкасах.
Проєкт приватного будинку Dream House у Черкасах. Візуалізація: Citek Studio
Зрештою, майбутнє міста залежить від людей. Денис Гайда підкреслює: «Основна цінність — це люди, тому важливо, щоб вони цінували та розвивали своє місто. Навіть якщо це треба робити не завдяки, а всупереч». І хоча сьогодні пріоритети зміщені через війну, потенціал для розвитку, як зазначають спікери, у Черкас, беззаперечно, є.
