На початку грудня дух зимових свят зазвичай наповнює українські міста разом із різдвяними ярмарками, фестивалями та яскравими декораціями. Однак, зважаючи на активну фазу війни, міста відмовилися від багатьох святкових заходів чи обмежили їх. Ми ж із вами маємо змогу створити свято кожен у своєму домі. Всім нам відомі класичні різдвяні атрибути, які є спільними із західним світом, — вічнозелене дерево та вінок. Віднедавна в масовій культурі з’явився запит на пошук своєї ідентичності, зокрема це стосується й декору. На щастя, українська культурна спадщина доволі багата. Наші предки надавали перевагу різдвяному декору із соломи, паперу, глини або кераміки — домінантно природних матеріалів, які вдало можуть поєднуватися з дизайном будь-якого приміщення.
Дідух
Головною прикрасою дому, що посідає особливе місце, є дідух — символ, який був в українського народу ще з язичницьких часів. Його змогли поєднати з християнським святом народження Ісуса Христа. Адже здавна все, що було пов’язано з хлібом, символізувало життя, а дідух має ще глибший зміст. Його основа — ніжка або три ноги — символізує світ померлих, стовбур — сьогодення, а гілки — рай. За традицією, він виконує роль своєрідного провідника для душ померлих, які приходять святкувати Різдво разом із живими членами родини. У різних регіонах технологія виготовлення дідуха дещо відрізняється, наприклад на Заході країни його роблять із вівса на знак того, що Ісус народився в яслах. А на Поділлі дідух виготовляють із чотирьох злакових: ячменю, пшениці, жита та вівса, вони, відповідно, символізують чотири пори року. Прикрашали святкові дерева засохлими квітами, барвистими стрічками.
Дідух майстрині Ольги Сахно. Фото: Музей Івана Гончара
Цей атрибут можна інтегрувати в інтер’єр будинку або закладу і в повсякденному житті. Так, студія MAKHNO вдало закодувала українську автентику в інтер’єр сучасної квартири у проєкті під назвою Vyshyto. Кольорова палітра передпокою та вітальні цієї квартири відтворює кольори національного одягу — білий і червоний, а доповнення у вигляді старовинного начиння та дідухів спокійних дерев’яних відтінків додають просторові духу природи, важливої складової частини української культури.
Інтер’єр квартири Vyshyto від студії MAKHNO з використанням автентичних українських атрибутів. Фото: MAKHNO
«Павук»
Серед інших традиційних прикрас були вироби із соломи — «павуки». Їх вважали оберегом від нечистої сили та символом Всесвіту. «Павуків» плели власноруч: спершу із соломинок складали ромби, а потім сполучали між собою в піраміди. Ці об’ємні конструкції підвішували до центрального сволока (головної балки в домі) на довгій волосині з конячого хвоста. Коли хтось заходив у дім і утворювався протяг, «павук» повертався в різні боки та нагадував живу істоту. Є припущення, що саме в такому вигляді наші предки уявляли собі модель світу. Прикрасу або спалювали одразу після свят, або вона висіла в домі впродовж року, поки не сплетуть нову. Гра світла, яке відбивається від складної геометричної фігури, підказує нам, що подібну форму можна використовувати в повсякденні для світильників і ламп.
«Павук» в офісі архітектурного бюро Zotov & Co, створений спільно співробітниками бюро та Музею Івана Гончара
Свічник-трійця
На Різдво свічки запалювали в дерев’яному чи керамічному трисвічнику, так званій трійці. У традиційному побуті свічники-трійці займали особливе місце, поєднуючи сакральний, обрядовий зміст і побутове призначення. Дослідники знаходили дерев’яні трійці переважно на Гуцульщині та Покутті, однак подібні можна побачити і в інших регіонах. Різьблення на свічниках має безліч варіацій, залежно від фантазії майстра, однак в основі сюжету домінували релігійні, міфологічні та природні елементи. Трисвічники використовували саме на великі свята. Кольорова палітра таких виробів варіюється від відтінків дерева до насиченого синього та чорного.
Свічник-трійця, Івано-Франківська обл., кін. ХІХ ст. Дерево, фарби, вирізування, токарна техніка, столярна техніка, розпис. Колекція Музею Івана Гончара
Зараз керамісти створюють сучасні варіанти, які дуже пасують до столу. Українська майстриня Ольга Гризлюк поєднує найкращі традиції та ручну кераміку. На свічниках її бренду SPADOK можна побачити силует традиційної гуцульської звізди, відновленням яких займається її дідусь. Виріб є у двох нейтральних кольорах — чорному та молочно-білому.
Керамічний свічник-трійця від бренду SPADOK Ceramics
Витинанка
Витинанка є відносно молодим, але не менш цікавим елементом традиційного декорування. В Україні витинанки були розповсюджені наприкінці XIX — початку XX ст. по всій території, але здебільшого на Поділлі, Подніпров’ї та Прикарпатті. Симетричні зображення тварин чи рослинних орнаментів вирізали з паперу. Звідси й походить назва виробу, адже малюнок вирізають або ж «витинають» ножем чи ножицями. На святкових витинанках зображали зірки, сніжинки чи янголів із білого паперу. Яскравий колір не має відволікати від складного малюнка. В радянській Україні цей вид мистецтва дещо занепав. Проте завдяки сучасним українським майстрам традиція знову набуває популярності.
Витинанки майстрині Дарії Альошкіної. Фото: Ukraїner
Львівська майстриня Дарія Альошкіна створює монументальні декоративні витвори для сучасних інтер’єрів. Її роботи стали популярними далеко за межами рідної країни й підкорили Німеччину, Польщу, Францію та Південну Корею. Вдома дві витинанки-фіранки мисткині прикрашають міську раду у Львові. А цьогоріч її роботи стали частиною експозиції «Українська ДНК» на Венеційській бієнале, де архітектори та дизайнери зі всього світу могли ознайомитися із частиною української ідентичності.
Витинанки майстрині Дарії Альошкіної. Фото: Ukraїner
Посуд
У різдвяному празниковому посуді готували та подавали головні обрядові страви: кутю та узвар. Це були два глиняні горщики, здебільшого полив’яні. Достеменно невідомо, чи відрізнявся цей посуд чимось від повсякденного, але на ньому були рослинні, геометричні чи антропоморфні орнаменти. Різноманітні кухлі й тарілки використовували не лише за призначенням, але і як оздоблення інтер’єру.
Баклага керамічна, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Кути, поч. ХХ ст. Фото: Музей Івана Гончара
Дизайнерський бренд GUNYA випустив колекцію напівпорцелянового посуду із цікавими святковими елементами. Так, на одній із тарілок зображена коляда. «Центральне зображення створене за мотивами писаних кахлів Олекси Бахматюка 1849 року та архівного фото колядників з Донеччини 1905 року. Коляда — давній звичай зимових святкувань, обходи з виконанням обрядових пісень та віршів. Сюжет доповнений геометричним орнаментом», — ідеться в описі виробу.
Різдвяна тарілка «Коляда» від бренду GUNIA
На інших виробах також можна побачити янгола або традиційну сцену народження Ісуса Христа.
