Що таке архітектурний модернізм та чому його захищають кияни?
«Літаючу тарілку» Флоріана Юр’єва власники торговельного центру на Либідській площі планували зробити частиною вхідної групи до нового корпусу гігантського молу. Однак вона стала символом Savekyivmodernism — громадського руху за збереження архітектури українського модернізму та консолідації архітекторів.
Неомодерністська «Тарілка» – Інститут інформації, збудований за проєктом архітектора Флоріана Юр’єва. 1971 р. Фото: О. Ранчуков
Акція протесту, яка об’єднала киян на захист архітектури модернізму
Напередодні команда Артема Додонова, співзасновника архітектурного бюро AER, запустила інтерактивну карту модерністських об’єктів у Києві. На сайті зібрано інформацію про архітектурно значущі будівлі, збудовані в столиці в період 60-х–90-х років XX століття. Більшість об’єктів не має охоронного статусу, частина вже знищена чи спотворена до невпізнання «реконструкцією». Свіжі втрати — руйнація будівлі басейну олімпійського резерву та торгового павільйону на ВДНГ.
Будівля «Квіти України», збудована у 1985 році за проєктом архітектора Миколи Левчука. Колаж: Юрій Ферендович
Їхня доля будь-якої миті може спіткати і будівлю «Квітів України», спроба демонтажу якої викликала вуличні протести в Києві влітку 2021 року. Тоді кияни домоглися, щоб будинок з уже частково демонтованим фасадом терміново взяли під охорону держави. Але у грудні 2022 року Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення Мінкульту про внесення «Квітів» у реєстр пам’яток культурної спадщини.
Суддя аргументував це тим, що «Квіти України» — «об’єкт радянських часів у стані, який естетичної краси та цінності історичному обличчю Києва не додає».
Слова судді — типовий приклад знецінення архітектурної спадщини. При цьому більшість радикально налаштованих громадян часто розбираються в історії архітектурних стилів настільки слабко, що навіть плутають модерн із модернізмом.
(Не) можна сплутати. Модерн і модернізм в архітектурі: в чому різниця
Модерн (ар нуво, югендстиль, сецесіон) — стиль кінця XIX — початку XX століття, що виявився в Україні також появою внутрішніх течій, як-от гуцульська сецесія чи український модерн Василя Кричевського. Йому на зміну прийшов модернізм, що увібрав у себе безліч напрямів: конструктивізм, футуризм, бруталізм тощо. Модерн символізував культурний ренесанс. Модернізм — протест і розрив із панестетизмом, рішуче звернення до нових ідеалів.
Можна переплутати слова, але неможливо сплутати архітектуру. Модерн полонить витонченістю та чуттєвістю форм, гнучкими спіралями драбин, рослинними мотивами в оформленні фасадів. Найвідоміші приклади будинків у стилі модерн у Києві — «Будинок із химерами» Владислава Городецького, «Будинок зі зміями та каштанами» Ігнатія Ледоховського, Бессарабський ринок Генріха Гая.
Київський лендмарк: «Будинок із химерами» – сміливий експеримент архітектора Владислава Городецького. Фото: Pedro J Pacheco
Бессарабський ринок. Будівля у стилі пізнього модерну, збудована за проєктом архітектора Генріха Гая
Модернізм — спочатку революційно радикальний, а пізніше — демократичний і соціально орієнтований, позбавлений декоративних надмірностей і гранично продуманий: кожен кут, кожна деталь конструктивно та функціонально обґрунтована. Модерн апелював до зовнішньої краси, модернізм — до змісту. Поверховий глядач не оцінить позитивні якості модернізму, якщо не знайомий із перевагами відкритих планувань, дахів, що експлуатуються, природної інсоляції та вентиляції внутрішніх просторів, із функцією сонцерізів на фасадах.
Які існують напрями в архітектурному модернізмі XX століття?
Функціоналізм, раціоналізм, інтернаціональний стиль, Баугауз — це все модерністські течії першої половини XX століття. Бруталізм, радянський модернізм чи неомодернізм — той самий стиль, але вже пізнього, повоєнного періоду.
На відміну від цілісного модерну, що оспівує естетизм, модернізм багатоликий, неоднозначний і не завжди тішить око. Харків може похвалитися чудовими модерновими будівлями — із фасадами, багато прикрашеними пластикою та керамічними панно, але його головний лендмарк — конструктивістський ансамбль Держпрому.
Харківський Дім Державної промисловості, збудований у 1925-1928 рр. за проєктом архітекторів Сергія Серафимова, Самуїла Кравця та Марка Фельгера
Якщо брутальний колос роботи авангардиста Івана Кавалерідзе, що височіє на крутому березі Сіверського Дінця, буде знищений внаслідок артилерійських дуелей — це буде болючою культурною втратою, і для розуміння цієї втрати зовсім не обов’язково таємно вшановувати пам’ять «товариша Артема».
Пам’ятник Артему у Святогірську. Скульптура є взірцем монументального модернізму початку XX століття та охороняється державою як пам’ятка національного значення. Фото пресслужби Донецької обласної військово-цивільної адміністрації
Зала прощань у київському крематорії на Байковому цвинтарі, що створена Авраамом Мілецьким, Адою Рибачук та Володимиром Мельниченком, — місце, пов’язане з болем втрат, але сама будівля — безперечний архітектурний шедевр неомодернізму середини 70-х.
Київський крематорій: зал прощання, збудований за проєктом Авраама Мілецького, Ади Рибачук та Володимира Мельниченка. Фото: Юрій Ферендович
Ранній модернізм і неомодернізм — зв’язок через роки
Ранній модернізм в архітектурі СРСР розвивався до 30-х — це закінчилося забороною на архітектурні експерименти та поверненням до класицизму, відповідно до смаків Сталіна. Але після його смерті архітектурна галузь пережила період відлиги, коли архітектори отримали можливість втілити свої просторові ідеї хоча б у сфері будівництва громадських будівель.
Національна бібліотека Вернадського. Джерело фото: www.nbuv.gov.ua
Радянський модернізм 60-х–80-х — це переосмислення раціоналізму 20-х, його найкраща — у планувальному, конструктивному аспекті — версія, реалізована в умовах більш стисненого бюджету та із застосуванням бюджетних матеріалів, але з багатим внутрішнім змістом. І, можна сказати, декоративніша. Якщо модернізм початку століття радикально заперечував надмірності, то в роботах неомодерністів знову з’являються барельєфи, вітражі, керамічні панно і мозаїки.
Однак фасади виявилися найвразливішим елементом неомодерністських будівель. Їх ховають за пластиковою вагонкою, рекламними щитами, заклеюють утеплювачем, вітражі та мозаїки безжально демонтують і розбивають. І повсюдно ці дії, продиктовані передусім бажанням заощадити на реставрації чи заробити на будівництві нового комерційного об’єкта, виправдовують декомунізацією та боротьбою з радянською спадщиною.
Модернізм в архітектурі СРСР: сміливі експерименти у жорстких рамках
У роботах сучасних європейських урбаністів дуже часто мають місце ідеї, які втілювалися радянськими архітекторами ще у 20-х, а потім уже у 80-х. Для проєктувальників була важлива як ергономіка простору, так й психологічний комфорт майбутніх користувачів. Це стосується як громадських, так і житлових будівель.
Наприклад, можна знайти безліч взаємозв’язків між Будинком лікаря (вул. Велика Житомирська, 17), зведеним за проєктом Павла Альошина у 20-х роках, і будівлею поліклініки Літфонду Національної спілки письменників України (вул. Рейтарська, 15), спроєктованої Володимиром Шевченком і Авраамом Мілецьким.
Будинок лікаря, збудований за проєктом архітектора Павла Альошина. Фото: Олег Сай
У Будинку лікаря вся структура будівлі підпорядкована ідеї комфортного життя. Просторі квартири, приміщення спільного користування: пральня, бібліотека, галерея, приватний зелений двір. І перший у Києві солярій на даху.
Будівля поліклініки на Рейтарській збудована за проєктом архітекторів Авраама Мілецького та Володимира Шевченка. Фото з архіву Володимира Шевченка
Будівля поліклініки на 60 років молодша, концептуально відповідає сьогоднішнім європейським запитам на проєктування громадських будівель і успадковує архітектурні концепти 20-х. Архітектори передбачили для відпочинку пацієнтів і лікарів каскад озеленених терас і солярій на даху. Але, на відміну від цегляного Будинку лікаря, будівля поліклініки збереглася набагато гірше і підлягає капітальному ремонту. Дається взнаки дефіцит ресурсів, в умовах якого доводилося працювати радянським проєктувальникам і будівельникам у ті роки.
Будівлю готують до реконструкції. Зараз важко передбачити, наскільки суворо власники дотримуватимуться оригінального проєкту. Можливо, ці «Сходи в небо», як називають будівлю кияни, чекає доля зруйнованої будівлі «Квітів України»?
Готель “Салют”, спроєктований Авраамом Мілецьким. Фото: О. Ранчуков
Більшість складників модернізму, цього складносурядного стилю, імпортовані з Європи та США. А модерністські будівлі радянського періоду перегукуються з роботами світових зірок: Вальтера Ґропіуса, Ле Корбюзьє, Алвара Аалто та інших, що лише підтверджує приналежність України до великої європейської родини.
Новаторські ідеї проникають крізь найміцнішу залізну завісу, що показує безглуздість будь-яких диктаторських заборон, тоді як знесення, руйнування та груба реконструкція неомодерністських будівель позбавляють нас і наших нащадків можливості аналізувати спадкоємність і розвиток української архітектури.
