Картинка насправді дуже сумна: Київ знищує історичну забудову кінця XIX — початку XX століття з настирливістю, якій можна позаздрити. І тільки після розголосу з’являється якась реакція влади та правоохоронців. Попри кримінальні провадження та арешти майна, подібне повторюється з року в рік. PRAGMATIKA.MEDIA розбиралась, чим була цінна садиба Зеленських, хто її зруйнував та чи може історія чергового варварства стати прецедентом, після якого запрацюють реальні механізми збереження спадщини.
За словами активістів, поліція мовчки спостерігала за демонтажем. Фото: Юрій Ферендович
У чому цінність садиби Зеленських
Ввечері у п’ятницю, 19 липня, будівельна техніка знесла двоповерховий історичний будинок на вулиці Кониського, 22, відомий як садиба Зеленських. Будівля була зведена у 1890 році для київського професора Василя Маліна (у деяких джерелах — Малініна), який викладав російську філологію в університеті Св. Володимира (тепер — КНУ ім. Тараса Шевченка). Згодом власником будинку став міщанин і почесний громадянин Євмен Зеленський — він проживав у садибі разом із родиною з 1911 по 1915 роки. Через це будинок і стали називати садибою Зеленських.
Будівля на Кониського в радянські часи була житловою — тут облаштували декілька квартир. За понад 100 років вигляд будинку зазнав суттєвих змін і перетворень. На фото 80-х років можна помітити, що первісний вигляд будинку зовсім інакший — садиба була одноповерховою, проте у 2000-х її приватизували й добудували ще один поверх, ліве крило пізніше знесли.
Садиба у 1986 р. Джерело: Спільнота Історична забудова Києва / Historical Buildings of Kyiv у Facebook
Похизуватись унікальною архітектурною цінністю будівля Зеленських не могла, однак вона належала до рідкісних зразків садибної забудови Солдатської слобідки Києва. Крім того, ця садиба — яскравий представник фонової забудови кінця XIX століття, якої в Києві залишається дедалі менше. Фонова забудова попередніх століть цінна тим, що репрезентує контекст міської периферії й показує, як у цих районах сотню років тому жили звичайні мешканці, а з погляду архітектурної ієрархічності фонова забудова слугувала тлом, на якому виділялись видатні пам’ятки й помпезна архітектура.
Більшість історичних будівель Києва, що належать до фонової забудови, не мають статусу пам’яток — саме тому вони в більшій небезпеці, аніж видатні будівлі. Статус пам’ятки — фактично єдиний інструмент, що дозволяє захистити історичний об’єкт. Без охоронного статусу будинок підпадає під реконструкцію, а відповідно до закону з 2018 року реконструкція дозволяє будь-які зміни будівлі в межах фундаменту. Тобто можна змінювати фасад, добудовувати, надбудовувати — де-факто зводити нову будівлю. Забудовники часто використовують цю лазівку, щоб на місці історичної споруди побудувати щось нове. Так, власне, і сталось із садибою Зеленських — проєкт «реконструкції», який передбачав перетворення двоповерхової садиби на восьмиповерховий будинок, з’явився ще у 2015 році.
Саме тому активісти вимагали надати будівлі статус пам’ятки. Облікову документацію подали до КМДА ще 2022 року, однак вона містила суперечності. У лютому цього року на сайті Київради з’явилась петиція із закликом надати будівлі статус пам’ятки, яку міська влада підтримала. Однак процес усе одно гальмував.
За два дні до знесення садиби громадська організація «Спадщина» подала до Департаменту охорони культурної спадщини фінальний пакет документів щодо статусу пам’ятки, який відповідав усім вимогам. 18 липня активісти подали ці документи також до Міністерства культури. 19 липня забудовник зніс садибу Зеленських.
Садиба Зеленських та ЖК «Тургеневъ», розташований за нею. Фото: facebook.com/AmiDPerov
Хронологія подій. Хто демонтував будинок та яка реакція влади
Садиба Зеленських належала компанії «Сервіт», яка займається проєктуванням і будівництвом. У портфелі компанії є один житловий комплекс — це 11-поверховий клубний будинок «Тургеневъ», який у 2015–2017 роках був побудований одразу за садибою Зеленських. ЖК «Тургеневъ» планували розширювати — другу чергу елітного комплексу мали побудувати на ділянці, де, власне, й розташована садиба. Попри те, що садиба Зеленських належала «Сервіт», будівельними роботами займалась інша компанія — «Тургенєв Білд».
Що цікаво, за тиждень до знесення історичної будівлі Український інститут національної памʼяті заявив, що будівництво ЖК «Тургеневъ» незаконне, бо не відповідає вимогам закону щодо деколонізації.
А взагалі спроби «усунути» садибу Зеленських і побудувати на її місці новий житловий будинок почалися ще 2018 року. Вдруге демонтаж садиби поновили 2021 року — будівельники почали розбирати дах і тилову частину споруди. Прокуратура Києва відкрила через це кримінальне провадження й наклала арешт на садибу. Здавалось би, це мало зупинити забудовника. Але ні. У 2022 році, вже під час повномасштабного вторгнення, навколо будинку встановили новий паркан і завезли на майданчик будівельний кран. Прокуратура наклала арешт вдруге. Втім, забудовник продовжив роботи у 2023 році.
Листівка з малюнком садиби Зеленських. Фото: Дмитро Перов
Київська прокуратура в грудні минулого року відкрила друге провадження через руйнування будівлі, а в січні 2024 року знову наклала на садибу арешт. Хронологія подій нагадує щурячі перегони. Забудовник робив свою справу, активісти підіймали галас, щоб привернути увагу до проблеми, тоді реагували правоохоронці. Все повторювалось по колу, доки 19 липня екскаватори остаточно не знесли будівлю.
Демонтаж садиби Зеленських спричинив ефект вибуху: після десятків подібних кейсів містяни мають загострене почуття справедливості, тому марно було сподіватись, що знесення мине безслідно. Суспільство відреагувало — наступного дня до будівлі Київради прийшли десятки молодих людей. У руках вони тримали плакати з гострими лозунгами та вимагали від влади припинити незаконно зносити історичні будинки.
Фонова забудова попередніх століть цінна тим, що репрезентує контекст міської периферії й показує, як у цих районах сотню років тому жили звичайні мешканці
Мітинг мав свій ефект. Наступного дня після акції відреагував міський голова Віталій Кличко — він назвав знесення садиби Зеленських «цинічною провокацією» та заявив, що місто позиватиметься в суді до забудовника, який зніс садибу, та до власників будівлі. Прокуратура Києва відкрила дві кримінальних справи — за фактом незаконного будівництва та руйнування майна, на яке накладений арешт. Одному зі співвласників будинку повідомили про підозру і навіть обрали запобіжний захід.
У 2021 забудовник повністю розібрав тилову частину будівлі. Фото: Антон Короб
Вже за 4 дні після знищення садиби Зеленських місто оголосило, що змусило власників відновити історичну будівлю. З підприємцями підписали меморандум, за яким вони зобов’язуються відновити будинок у його історичному вигляді. До того ж усе це — власним коштом. Того самого дня Міністерство культури визнало зруйновану садибу Зеленських пам’яткою архітектури та звернулось до Департаменту охорони культурної спадщини КМДА з вимогою внести будівлю до переліку пам’яток Києва.
Руїни садиби Зеленських після демонтажу 19 липня. Фото: Юрій Ферендович
Що далі: чи відновлять садибу Зеленських і як захистити інші пам’ятки?
Міністерство культури та Департамент охорони культурної спадщини мають дещо різні погляди на охоронний статус садиби Зеленських. Мінкульт визнає, що будівля може бути визнана пам’яткою архітектури, водночас ДОКС так не вважає. PRAGMATIKA.MEDIA запитала в очільниці Департаменту охорони культурної спадщини Марини Соловйової, чому садибу не вдалося визнати пам’яткою раніше та які є шанси на відновлення будівлі.
PRAGMATIKA.MEDIA: Статус пам’ятки архітектури міг би вберегти садибу Зеленських від руйнування. Чому будівля його не отримала перед тим, як її знесли?
Марина Соловйова: До Департаменту надійшло декілька облікових документів, які суперечили один одному, тобто за одними документами ця будівля мала предмет охорони, а за іншою документацією, яку нам надали науковці, — ні, бо у 2000-х цей об’єкт був перебудований, до будинку добудували другий поверх. Тільки 17 липня Департамент отримав остаточний пакет документації — виправленої, з урахуванням всіх зауважень. А 18 липня ці документи зайшли до Міністерства культури. Мабуть, забудовник про це дізнався і 19 липня знищив будинок.
Марина Соловйова, очільниця Департаменту охорони культурної спадщини
P.M.: На останньому засіданні Консультаційної ради з питань охорони культурної спадщини 22 липня ДОКС усе-таки відхилив документи, які підготували активісти, щоб підтвердити статус пам’ятки для садиби Зеленських. Чому?
М. С.: Так, Департамент не проголосував за це рішення (надання статусу пам’ятки. — Прим. ред.). Облікова документація, яка надійшла до нас, мала дуже багато невідповідностей новому порядку Міністерства культури.
P.M.: Але Міністерство культури 23 липня визнало садибу Зеленських пам’яткою архітектури і зобов’язало Департамент внести об’єкт до відповідного реєстру. Чи буде Департамент виконувати це рішення?
М. С.: Я вважаю, що Міністерство культури прийняло таке рішення з огляду на суспільний резонанс. А фахівці, які працюють у Консультаційній раді при Департаменті, працюють за законом.
Замість садиби Зеленських хотіли збудувати другу чергу ЖК «Тургеневъ». Фото: Юрій Ферендович
P.M.: Тобто рішення Мінкульту не має законної ваги?
М. С.: Те, що визначив Мінкульт, суперечить закону. Тільки Консультаційна рада може вирішувати, чи вносити будинок до переліку пам’яток, чи ні. Я можу підписувати наказ тільки після рішення Консультаційної ради. Це новий порядок, який опрацювало саме ж Міністерство культури в цьому році. Особисто я не бачила документації, яка надійшла до Міністерства культури. Коли ми побачимо всі документи, фахівці їх будуть ретельно вивчати. І тільки тоді ми визначимо, може цей об’єкт бути пам’яткою чи ні.
Демонтаж садиби Зеленських спричинив ефект вибуху: після десятків подібних кейсів містяни мають загострене почуття справедливості
P.M.: Місто підписало із власником садиби меморандум, який зобов’язує його відновити зруйновану будівлю. Скільки часу на це піде? Які шанси, що це відбудеться?
М. С.: Власник будівлі готовий відновити її за півтора року. Він стверджує, що має наміри відновити будівлю в тому стані, у якому вона була на момент побудови 1890 року — тобто це одноповерхова, облицьована цеглою садиба.
Плакат, виготовлений місцевими мешканцями на руїнах історичної будівлі. Фото: Юрій Ферендович
P.M.: Чи зможе будівля отримати статус пам’ятки вже після її відновлення?
М. С.: Фахівці вважають, що садибу варто відновлювати в її первісному вигляді. Однак, як з’ясувалося, Мінкульт визначив, що пам’яткою має стати двоповерхова будівля, тобто та, яка була на момент знесення. Тому зараз треба з’ясовувати, що відбудовувати: ту старовинну будівлю за кресленнями, які є у нас в архіві, чи ту, якою садиба була після реконструкції у 2000-х.
P.M.: На вашу думку, чи стало знесення садиби Зеленських прецедентом, після якого все зміниться? У Києві й досі під загрозою знищення десятки будівель — яка ймовірність, що з ними подібне не повториться? Що Департамент робить, щоб цього не сталось?
М. С.: На мою думку, знесення будинку Зеленських дійсно показало, що треба змінювати «правила гри». Але загроза, що таке буде повторюватись, усе одно є. Тому треба працювати на випередження. У 2021 році Київрада обрала низку об’єктів, які під загрозою і які потенційно можуть отримати статус щойно виявлених пам’яток. І зараз нам треба спрощувати процедуру визнання будівлі пам’яткою, а не ускладнювати. Бо новий порядок Міністерства культури, який з’явився в цьому році, робить процедуру дуже складною.
Садиба Зеленських була збудована з дерева та обкладена цеглою. Фото: Юрій Ферендович
P.M.: Що робить Департамент зараз, щоб налагодити цей механізм випередження?
М. С.: По-перше, ми вже неодноразово звертались до Верховної Ради із закликом ратифікувати Нікосійську конвенцію, яка передбачає кримінальну відповідальність за знищення історичних споруд. Україна підписала цю конвенцію, але не ратифікувала. Конвенція набуде чинності, якщо її ратифікують п’ять країн, три з яких — у Європі. Залишилась тільки Україна. По-друге, ми вимагаємо від парламенту внести певні зміни до законодавства про охорону культурної спадщини.
P.M.: Які це мають бути зміни?
М. С.: Мають бути збільшені штрафи за знищення пам’яток. На сьогодні штраф для фізичних осіб — від 1700 грн, а для юридичних осіб — від 17 000. Що це за штрафи? Мають бути штрафи в мільйонах! Якщо ти знищив пам’ятку, яка простояла 100 років, то мають бути відповідні штрафи, щоб людина подумала, чи варто це робити, чи ні. Потрібно також внести зміни до законодавства, які передбачали б можливість повернути будівлю в комунальну власність міста, якщо її власник недбалий: руйнує, перебудовує, знищує будинок тощо.
Прокуратура Києва відкрила дві кримінальні справи за фактом демонтажу будівлі. Фото: Юрій Ферендович
P.M.: Чи може міський голова бути тим важелем, який не допускатиме подібних випадків?
М. С.: Таким важелем може бути тільки законодавство України. І всі мають дотримуватись законодавства й не порушувати його. Якщо цього забудовника покарають, тоді ні в кого не виникатиме бажання без будь-яких дозволів у центрі міста руйнувати будинок.
Хвиля резонансу через знесення будинку Зеленських дійшла аж до парламенту. 24 липня відбулось позачергове засідання парламентської ТСК (Тимчасової спеціальної комісії), яке зібрали через руйнування садиби. На цьому засіданні комісія вирішила розпустити нинішній склад Консультаційної ради з питань охорони культурної спадщини при КМДА, бо з’ясувала, що у складі ради є «представники забудовника». З одного боку, новина хороша, адже є шанс, що після переобрання складу Консультаційної ради і Міністерство культури, і Департамент охорони культурної спадщини одноголосно визнають, що садиба Зеленських може бути пам’яткою. З іншого боку — погана, бо, поки обирають нових фахівців до пам’яткоохоронної ради, «правила гри» зі спадщиною хтось може знову порушити.
