Редизайн планетарного масштабу. Циклічні міста як модель міста майбутнього

Що ми знаємо про новий світовий тренд Circular Еconomy та проєкти «циклічних міст»? Чи це абстрактні терміни, якими оперують методологи, чи реальні урбаністичні програми? Досі вираз «циклічне місто» викликав лише асоціації з утопією Ебенізера Говарда, але в останні роки світові центри настільки прогресивно працюють із темою Smart City, що видають на-гора все нові й нові моделі міського розвитку — від капсульних проєктів до програм редизайну планетарного масштабу. Про конкуренцію сценаріїв можна написати не одну монографію, але насамперед хотілося б розуміти, що саме стоїть за кожним із них.

Venus Project як прототип сучасного Circular City

Соціолог, дизайнер і футурист Жак Фреско називав себе «архітектором майбутнього». Він одним із перших став оперувати терміном «ресурсна економіка». Фреско був переконаний, що саме дефіцит ресурсів і житла є для людства головним деструктивним фактором, що породжує соціальне розшарування, провокує війни та руйнує суспільні цінності.

Жак Фреско, соціолог, дизайнер і футурист. Фото: Maj Borg, Minttu Mantinen, Andrea Miconi. Джерело зображення: Wikimedia Commons

Спочатку Жак Фреско намагався покращити світ на мікрорівні. Працюючи промисловим дизайнером, у середині 40-х років він створив модель модерністського збірного будинку Trend House, який мав вирішити проблему нестачі доступного житла, але його масове виробництво заблокували великі девелопери. У 1961 р. Жак Фреско зробив ще одну спробу і спільно з італійським архітектором П’єтро Беллускі придумав швидкомонтований Sandwich House зі скла й алюмінію вартістю всього в $ 2950. І хоча Фреско фінансував проєкт із власної кишені, йому не дозволили налагодити виробництво «загрозливо дешевого будинку». Ця невдача зміцнила дизайнера в думці, що саме грошова система є основною перешкодою на шляху до світлого майбутнього. Фреско вирішив побудувати місто, яке живе за іншими законами, — місто з ресурсною, циклічною економікою.

У штаті Флорида на площі 25 акрів він вирішив побудувати перше у світі «циклічне місто», місто-лабораторію. Перший етап проєкту, а саме будівництво дослідницького центру Venus Project, був успішно реалізований. Спільно з однодумницею Роксаною Медоуз Фреско розпочав активну компанію з популяризації ідей будівництва суспільства на основі ресурсної економіки.

Фреско вирішив побудувати місто, яке живе за іншими законами, — місто з ресурсною, циклічною економікою

І хоча сам Жак Фреско стверджував, що Venus Project не є утопічним чи орвеллівським, деякі з основних тез його концепції звучать саме так. Уряди та політиків мав замінити один потужний, точний і справедливий комп’ютер — що характерно для типової технократичної утопії. Спірними видаються й такі декларації Фреско, як «Відмова від грошової системи як спосіб усунення стимулу до злочинної поведінки», «Допомога в стабілізації населення світу через освіту та добровільний контроль за народжуваністю» або «Відмова від ідеологій». Подібні теорії розсипаються, коли суперечать мільярдам конкуруючих людських бажань.

Але якщо соціальні ідеї Фреско очевидно утопічні, його дизайнерські стратегії «Регенерація та відновлення природного середовища» і «Редизайн міст, транспортних систем, сільськогосподарської промисловості та промислових підприємств» із метою досягнення енергоефективності, комфорту та чистоти середовища заслуговують на увагу.

Дизайн стимулює прагнення людей жити в ідеальному світі, і Жак Фреско розумів це як ніхто інший. Його лекції завжди супроводжувалися видовищною анімацією та 3D-графікою. Було знято два документальні фільми та десятки телепрограм. Зображення білих будівель, що потопають у пишній тропічній зелені, втілювали майже архетипічну мрію багатьох поколінь про життя в безпечних і комфортних умовах.

Дослідницький центр Venus Project, Флорида, США. Фото: Nicknak. Джерело зображення: Wikimedia Commons

Проте далі будівництва дослідницького центру у Флориді справа не пішла. Нині Роксана Медоуз, яка після смерті футуриста очолила Venus Project, бачить своє завдання в тому, щоб залучити якомога більше однодумців, які готові спровокувати соціальні зміни і відмовитися від грошової системи. «Розумні міста в неблагополучній соціальній структурі неможливі», — стверджує Медоуз і тим самим відсуває будівництво «циклічного міста» в невизначене далеке майбутнє.

 

Циркулярний Амстердам

Це невелике за світовими мірками місто з населенням менш ніж мільйон людей на міжнародному рівні позиціонується як лідер в інноваційних підходах до управління міським господарством, розвитку та соціальної політики, а також як каталізатор позитивних урбаністичних процесів.

Влада Амстердама поставила перед собою конкретну мету: в найближчі 20 років перетворити столицю Нідерландів на зелене, енергоефективне та безвідходне місто з економікою замкнутого циклу, що ґрунтується на відновлюваних ресурсах (Circular Economy). В одній із муніципальних доповідей на тему розвитку прогнозується, що будівництво 70 тис. нових «замкнених» будинків до 2040 р. дозволить щорічно вливати €85 млн в економіку країни, щорічно створювати 700 нових робочих місць і скорочувати викиди CO2 на 500 тис. тонн на рік.

Модель Circular Economy для Амстердама — схема замкнутого циклу ресурсів і енергопотоків. Джерело зображення: Metabolic.nl

Дослідницьким полігоном і живою лабораторією зі створення практично з нуля циркулярного району став Б’юкслотерхам — постіндустріальна територія в північному окрузі Амстердама. Забудова Nord Oost проводилася в 60-х роках XX ст. відповідно до концепції «міського саду» — будівлі середньої поверховості (від 3-х до 5 поверхів) та сформовані навколо зелені рекреаційні зони. Територія Б’юкслотерхама, що простяглася вздовж каналу, була суто індустріальною — тут розташовувалися авіабудівний, нафтопереробний і суднобудівний заводи.

Дослідницьким полігоном зі створення циркулярного району став амстердамський Бюкслотерхам

План забудови Buiksloterham 1928 р. Джерело зображення: Wikimedia Commons

На початку 2000-х міська влада спільно з великими забудовниками намітила план із ревіталізації району, але ці плани провалилися через економічну кризу 2008 р. Коли влада Амстердама пообіцяла, що стійкі проєкти отримуватимуть фінансову й організаційну підтримку, виникла низка ініціатив від громадських організацій і містян, зацікавлених у поліпшенні власних житлових умов. «Щоб жити в Smart City із циркулярною економікою, його доведеться побудувати, і це можна зробити власними силами», — так ідеологи проєкту Circular Buiksloterham заявили про свою ініціативу створити нове постіндустріальне «місто в місті» з нуля. Від абстрактної ідеї процес перейшов у площину реалізації Selfmade City. У березні 2015 р. понад 20 різних організацій, компаній та ініціативних груп мешканців підписали з чиновниками муніципалітету маніфест Circular Buiksloterham.

«Це інноваційний підхід до вирішення проблем, що стоять перед столицею, в рамках якого ми оцінюємо різні перспективи і кидаємо виклик статус-кво. Ми дивимося за межі прийняття та здійсненності. Ми перетворимо невдачі на нові рішення. Підхід, у рамках якого всі сторони поважають якості одне одного, усвідомлюючи ризики й наслідки. При цьому вони демонструють сміливість і силу волі для визначення майбутнього Б’юкслотерхама» (з Маніфесту Circular Buiksloterham).

Selfmade City: жителі Б’юкслотерхама зводять свої стійкі будинки за індивідуальними проєктами. Фото: Marion Golsteijn. Джерело зображення: Wikimedia Commons

Визначивши як базові парадигми Circular, Biobased і Smart, сторони, які підписали маніфест, намітили і перші практичні завдання. У Б’юкслотерхамі будується станція з очищення стічних вод, підключена до міської системи водопостачання та каналізації. Органічні відходи перероблятимуться на біогаз і добрива для відродження забруднених промисловими відходами ґрунтів. Район служитиме тестовим прикладом того, як максимізувати вилучення енергії (газу й тепла) та ресурсів зі стічних вод.

Усі будівлі, які будуються чи будуть збудовані в Б’юкслотерхамі, повинні відповідати стандартам «пасивного» будинку (про пасивні й активні будинки, а також енергетичні стандарти BREAM і LEED ми докладно розповідали в матеріалі «Сонце всім однаково світить» у травневому томі нашого видання). Будівництво закільцьованої зливової каналізації та систем збору води на дахах дозволить максимально використовувати дощову воду. Сонячні панелі допоможуть накопичувати енергію.

Усі будівлі, які будуються чи будуть збудовані в Б’юкслотерхамі, повинні відповідати стандартам «пасивного» будинку

Передбачається будівництво 84 тис. квадратних метрів житла. Більшість житлових будинків побудує компанія De Alliantie, що спеціалізується на соціальному житлі, а кілька сотень сімей вже заявили про готовність побудувати енергоефективні стійкі будинки самостійно, із залученням державних субсидій і міжнародних грантів.

Б’юкслотерхам для потенційних жителів цікавий тим, що, незважаючи на статус периферійного району (через своє промислове минуле), він розташований усього за п’ять хвилин пішки від історичного центру Амстердама. Але, на відміну від інших центральних районів, тут практично відсутні монументальні будівлі — це робить територію tabula rasa з погляду забудови. До того ж експериментальна зона — чудове місце для приватних ініціатив і мікробізнесу.

Для фінансування будівництва енергоефективних будинків учасники проєкту залучають державні субсидії та міжнародні гранти. Фото: Marion Golsteijn. Джерело зображення: Wikimedia Commons

Із погляду соціологів і методологів проєкт Circular Buiksloterham — безцінне поле для досліджень. Одне з наймасштабніших проводиться нині — це Urban Metabolism Scan, вивчення міського метаболізму (до речі, це окрема цікава тема, до якої ми плануємо повертатися в наступних матеріалах).

 

Циркулярна економіка: Pro et contra

Фінансові й економічні аналітики вважають Circular Economy неминучим елементом майбутньої Четвертої промислової революції. Критики концепції висловлюють побоювання, що заохочення споживачів до повторного використання продукції та перероблення відходів скоротить виробництво, прибуток і кількість робочих місць, а це призведе до світової кризи, в якій вистоять хіба що мегакорпорації. Їхній вплив лише посилиться, а корпоративна політика навряд чи враховуватиме інтереси споживача.

Прихильники концепції вважають, що перехід людства до циклічної економіки буде поступовим, що дозволить системі залишатися в рівновазі, а переваги зниження навантаження на екологію очевидні — до 2030 р. кількість викидів вуглекислого газу скоротиться на 70%, а переведення виробництва на замкнутий цикл до 2025 року дозволить щорічно вливати у світову економіку $1 трильйон, створити 100 тис. нових робочих місць і запобігти появі 100 млн тонн відходів. Державні програми популяризації циклічної економіки прийняті в Китаї, Південній Кореї, Німеччині, Швейцарії, Нідерландах та інших країнах.

Щоб жити в Smart City із циркулярною економікою, його доведеться побудувати самостійно

Стандарт «розумного» міста

Ось яке визначення «розумному місту майбутнього» дає Міжнародна організація стандартизації ISO: зручне транспортування та безперебійна експлуатація дорожніх мереж, енергоефективність, екологічно чисте повітря, чиста вода й ефективне управління відходами, екологічно чутлива орієнтованість і ефективні заходи, спрямовані на захист своїх громадян.

На відміну від утопії Жака Фреско, у стратегії ISO інформаційно-комунікаційні технології відіграють роль не верховного регулятора, а глобального сервісу, який перебуває на варті інтересів мешканців, що також збігається з позицією ЄС. Згідно з прогнозами консалтингової компанії Arup Group Ltd., до 2020 р. оборот світового ринку інтелектуальних міських послуг досягне $400 млрд на рік. Почавши розроблення стандартів для «розумних міст майбутнього», ISO стверджує, що пріоритети необхідно визначати з погляду кінцевого споживача. При цьому міська влада має створювати умови, за яких містянам вигідно дотримуватися принципів стійкості. І незважаючи на унікальну історію кожного окремого міста, запровадження загальних стандартів у сфері транспортної логістики, енергозбереження, енергоефективності, на думку менеджерів ISO, дозволить містам розвиватися в єдиному темпі, вимірювати власну продуктивність і безбар’єрно співпрацювати один з одним у найрізноманітніших сферах.

У 2018 р. було прийнято другу редакцію першого і поки що єдиного набору стандартів для Smart City ISO 37120, який сьогодні використовують 20 міст світу, зокрема й Амстердам. У 2018 р. столиця Нідерландів увійшла до ТОП-10 World Smart City за оцінкою Центру глобалізації IESE (першу сходинку рейтингу вже другий рік поспіль займає Нью-Йорк).

 

Пролітаючи над Б’юкслотерхамом

Якщо подивитися на Б’юкслотерхам із висоти пташиного польоту (наприклад, за допомогою Google Maps), у північній частині району можна побачити кілька зон з акуратними таунхаусами та парками. А ось територія площею близько 100 га, що примикає до каналу, загалом є досить депресивною: пустирі та ряди занедбаних промислових ангарів із рідкісними включеннями зелені. Саме цю територію влада Амстердама виділила як Living Lab — зону тривалого експерименту з побудови діючої моделі циркулярної економіки. Статус Living Lab звільняє забудовників і резидентів від деяких правових обмежень, які нині не дозволяють використовувати нові матеріали та чисті технології в будівництві (незважаючи на інноваційний курс, Нідерланди ще не повністю позбулися зарегульованості у сфері будівництва).

Панорама каналу Йохана ван Хасселта, де будується квартал на плаваючих платформах. Фото: Isabel Nabuurs. Джерело зображення: schoonschipamsterdam.org

Території, забруднені промисловими відходами (продуктами нафтопереробки), становлять понад 15 га, або близько 15% загальної площі експериментальної ділянки. У результатах дослідження Metabolic говориться, що стандартна механічна рекультивація цих ґрунтів коштуватиме близько €20 млн. Розробники проєкту пропонують проводити довгострокове окультурення земельних ділянок за допомогою органічних добрив і фіторемедіації (природне очищення ґрунту за допомогою зелених рослин-сидератів). У ландшафтних дизайнерів, залучених до проєкту, є спеціальні програми з озеленення, яке одночасно відновлює виснажені ґрунти.

Акваторія Б’юкслотерхама також має статус Living Lab для реалізації циркулярних проєктів

У центрі району є ангари, де розташовані численні артстудії, культурний центр, блошиний ринок, театр, офіси локальних архітектурних і дизайнерських бюро. На одній із будівель, прикрашених графіті, можна побачити напис Make art, no €. Ангари оточують вулички з будинками, зібраними із морських вантажних контейнерів. Ці житлові модулі з’явилися ще до кризи 2008 р. Виглядає, звичайно, не надто вражаюче. Але давайте розглянемо кілька прикладів, що нас надихають.

 

Schoonschip

Schoonschip — проєкт, що передбачає розміщення будинків і сільськогосподарських теплиць на плаваючих платформах на каналі Йохана ван Хасселта. Перебуває на стадії реалізації.

Архітектурну візію «найстійкішого в Європі житлового району на воді» розробили компанія Space & Matter і бюро Waterstudio.NL, що спеціалізуються на проєктуванні плавучих будинків, а замовниками виступила ініціативна група соціально відповідальних громадян. 46 сімей об’єдналися та створили у 2009 р. кооператив. Вони розділили площу вільної акваторії каналу на 46 ділянок, які називають плотами, і розпочали реалізацію своєї ідеї.

Проєкт житлового кварталу на воді Schoonschip розроблений архітектурним бюро Space & Matter. Джерело зображення: spaceandmatter.nl

Процес не був швидким, загалом передпроєктна підготовка зайняла 8 років. У 2017 р. група інвесторів отримала грант від Європейського союзу на розроблення прогресивної розумної мережі — моделі, в якій генерація, зберігання та споживання енергії сусідніх домогосподарств взаємопов’язані. Це означає, що домашні господарства в Schoonschip можуть обмінюватися енергією за допомогою найпередовішої технології. А набутий надалі практичний досвід може бути використаний для реалізації подібної моделі обміну ресурсами в інших житлових кооперативах. Будівництво «плавучого» району просувається активно — у червні дном каналу прокладені водопровідні, каналізаційні труби й електричні кабелі, встановлені палі, а в липні розпочалося будівництво причалу та пірсу 300-метрової довжини.

Ось як описують свою мотивацію та плани на майбутнє учасники проєкту Schoonschip.

Томас Сікора — кінематографіст, фотограф і сталий підприємець. Планує жити в Schoonschip із матір’ю, її партнером і своїм дядьком. Наразі мешкає в маленькій кімнаті в комуні.

Майбутні мешканці Schoonschip Томас Сікора та його родина. Фото: Manon van der Zwaal. Джерело зображення: schoonschipamsterdam.org

«Нам потрібно змінити свій спосіб життя, щоб уповільнити зміну клімату. Я особисто вважаю це найбільшою відповідальністю. Мені здається, жити в тісному співтоваристві — чудова ідея. Я спробував залучити до проєкту друзів і сусідів, і це вдалося. Це ж чудово — мати таке багате соціальне оточення, живучи у власному будинку, у фантастичному місці Амстердама. Я запропонував моїй мамі та її партнерові Полу приєднатися до мене, а потім і моєму дядькові Тео. Почасти з фінансових причин, почасти тому, що коли у мене з’являться свої діти, велика сім’я зможе краще дбати про них. І, з іншого боку, я зможу допомагати родичам, коли їм стане складно.

І взагалі — це весело! У нас уже так багато контактів і спілкування! Мій дядько теж із нетерпінням чекає на момент, коли зможе вселитися в новий будинок.

Яким я бачу своє майбутнє в Б’юкслотерхамі?.. Влітку я стрибаю у воду прямо зі свого балкона. А засмагати я можу на терасі Феррі та Пола чи Тео. У спекотні літні ночі сплю на даху просто неба. І цілий рік із моїх вікон відкривається чудовий краєвид на воду. Я не можу дочекатися».

Майке де Кок та Ваутер Валкенер — архітектори. В них двоє дітей. Нині сім’я мешкає в орендованих дворівневих апартаментах площею 60 кв. м.

Майбутні мешканці Schoonschip Майке де Кок та Ваутер Валкенер. Фото: Manon van der Zwaal. Джерело зображення: schoonschipamsterdam.org

«Ми архітектори, тому самі проєктуємо наш будинок. Це цікавий і непростий процес: треба детально продумати, який спосіб життя ми плануємо вести.

Намагаємося використовувати якнайбільше вторинних матеріалів. Складність у тому, що реалізація займає дуже багато часу. Деякі рішення, які ми ухвалили, вже неактуальні сьогодні, і нам доводиться вносити зміни. Крім того, матеріали та роботи дорожчають.

Ми розраховуємо, що у Schoonschip у нас буде більш просторий будинок, ніж наше нинішнє житло. Плюс нас надихає те, що власний будинок дозволяє бути самостійнішими в багатьох аспектах».

Барт Мол працює скрам-майстром, займається продовольчою онлайн-платформою. У Schoonschip буде жити із родиною в будинку двох господарів, розділивши його із сімейною парою друзів. Наразі обидві родини мешкають в орендованих квартирах у східному Амстердамі.

Майбутні мешканці Schoonschip Барт Мол із сім’єю та друзями. Фото: Manon van der Zwaal. Джерело зображення: schoonschipamsterdam.org

«Характерні риси членів нашої спільноти Schoonchippers — ідеалізм, реалізм, амбітність, готовність іти на ризик, намагаючись покращити світ маленькими кроками, і наполегливість!

Нам дуже пощастило з нашим архітектором. Waterstudio.NL — це творча група, що має великий досвід створення плавучих будинків. Вони розробили цілих шість варіантів дизайну. Ми обрали відносно простий будинок, який найбільш повно відображає ефективність і гнучкість.

Я сподіваюся, що ми продемонструємо Амстердаму успішний приклад дій однодумців, вмотивованих до роботи! Я радий кожній людині, яку ми надихаємо на те, щоб вести більш свідомий спосіб життя стосовно навколишнього середовища та світу».

Дизайн вілли на двох господарів, розроблений Waterstudio.NL для Мола та його друзів. Джерело зображення: waterstudio.nl

 

De Ceuvel

У 2012 р. муніципалітет Амстердама передав у 10-річну оренду територію колишньої верфі на каналі Йохана ван Хасселта ініціативній групі для перетворення цієї ділянки на міський оазис «замкнутого циклу». У розробленні інноваційного плану створення першого циркулярного креативного й офісного парку в Амстердамі взяли участь архітектори Space & Matter, ландшафтні дизайнери Delva LA та дослідники Metabolic.

Кілька списаних кораблів і човнів були модифіковані під майстерні, кафе й офіси та встановлені на ґрунт. Між ними продовжили бамбукові доріжки, а хвилястий ландшафт — це якраз приклад фіторемедіації: ґрунтообробні заводи, спроєктовані Delva.

Декілька списаних кораблів і човнів були модифіковані під майстерні, кафе й офіси. Фото: Niko Coutigno. Джерело зображення: Metabolic.nl

Колишня промислова ділянка є домом для процвітаючої спільноти підприємців і художників. Тут розташовані коворкінги, культурний центр, стале кафе та готель B&B, а також офіс одного з найактивніших учасників проєкту Circular Buiksloterham — консалтингової компанії Metabolic, яка розробляє практичні рішення для Circular Economy.

Під час будівництва всіх будівель і споруд передбачалося, що через 10 років усі вони можуть бути безболісно розібрані, перенесені на інше місце та залишать територію колишньої верфі біологічно й екологічно благополучною.

Територія De Ceuvel також використовується в освітніх цілях

Будівля кафе De Ceuvel збудована за проєктом архітектора Wouter Valkenier. Він використав старі дерев’яні палі порту Амстердама та списаний пляжний павільйон рятувальників. Сьогодні в кафе можна скуштувати страви, приготовані з органічно чистих продуктів, вирощених на мініфермах у Б’юкслотерхамі або співробітниками De Ceuvel: у теплиці на даху вони вирощують зелень і овочі, а в підвалі, на живильному ґрунті з кавової гущі — гливи (у Нідерландах гливи називають «устричний гриб»). А також будують перший у світі «біогазовий човен», щоб одержувати з органічних відходів газ для кухні.

Будівля кафе De Ceuvel побудована з використанням старих портових паль і пляжних павільйонів. Фото: Jean-Pierre Jans. Джерело зображення: Metabolic.nl

Територія De Ceuvel використовується також як демонстраційний майданчик із освітньою метою — тут школярам, студентам і всім зацікавленим на конкретних прикладах пояснюють значення термінів «сталість» і «циркулярна економіка».

De Ceuvel завоював безліч призів за сталі архітектурні та дизайнерські рішення.

 

Від мікропроєктів до масштабних

Останні два роки паралельно з пожвавленням економіки Нідерландів розвиток Б’юкслотерхама перетворюється на стадію реалізації середньомасштабних і великих проєктів. Як резюмують ідеологи Circular Buiksloterham: «Муніципалітет і девелопери тепер перебувають у русі. Buiksloterham ще не є «успішним експериментом», і ще зарано сидіти склавши руки і насолоджуватися тим фактом, що криза будівництва, схоже, закінчилася. Наступним кроком буде застосування викладених уроків і обмін досвідом з іншими постіндустріальними районами».

Неподалік De Ceuve, на набережній Йохана ван Хасселта, знаходиться унікальна будівля Patch22 — найвищий дерев’яний житловий будинок у Нідерландах (30 метрів). Будівля не тільки має дерев’яний фасад, але й опорну конструкцію з дерева в комбінації з бетоном. Дерев’яні колони та балки є частиною дизайну її інтер’єрів. Будівля повністю енергонезалежна та забезпечується електроенергією за допомогою сонячних панелей, а опалюється за рахунок автономних котлів на деревно-стружковому паливі. Квартири з висотою стель в 3,5 м відрізняються гнучкими внутрішніми просторами, а порожнисті підлоги дозволяють власнику прокладати комунікації за власним проєктом, просто знявши верхній шар дощок.

Балкони з лоджією, розташовані на південній стороні Patch22, мають ширину від 2-х до 2,4 м, дозволяючи використовувати цю площу як розширення внутрішніх просторів. Фото: Luuk Kramer. Джерело зображення: v2com

Patch22 — найвищий дерев’яний житловий будинок у Нідерландах. Будівля не тільки має дерев’яний фасад, але й опорну конструкцію з дерева в комбінації з бетоном. Джерело зображення: v2com

Patch22 — найвищий дерев’яний житловий будинок у Нідерландах

Принципова схема використання поновлюваних природних ресурсів у Patch22. Зображення: FRANTZEN. Джерело зображення: v2com

Patch22 розроблений архітектором Томом Франценом, який відштовхувався від принципів циркулярності та здатності до трансформації. Будівля, яку здали в експлуатацію у 2016 р., здобула кілька архітектурних нагород і стала настільки популярною, що вже у 2017 р. компанія Lemniskade приступила до будівництва поряд із Patch22 аналогічного будинку Top-up. Продажі квартир у Top-up уже стартували — і ціни на це житло на етапі «від фундаменту» досить високі: наприклад, 99-метровий лофт коштує від €437 500 до €520 000.

Ще одним привабливим середньомасштабним проєктом можна назвати будівництво на каналі Тольхейс готелю на 200 номерів із терасою на дерев’яному причалі на воді та громадського парку, територія якого використовуватиметься як місце для артпроявів.

Розвиток Б’юкслотерхама переходить у стадію реалізації великих проєктів

Що стосується масштабного будівництва, то в липні 2018 р. девелопер De Alliantie і найбільша компанія-проєктувальник Synchroon підписали угоду про спільний розвиток кварталу Cityplot, де буде збудовано близько 500 квартир (із них 160 — соціальне житло) та 10 тис. квадратних метрів офісних просторів. Озелененням дахів, терас і міжквартальних зон займеться Delva LA. Продаж квартир у Cityplot ще не відкритий, але навряд чи їхня ціна в нових енергоефективних будинках в інноваційному парку буде нижчою, ніж на житло в старому центрі міста. Ідеї «циркулярності» поступово стають престижними.

Yotel — готель і публічний парк на каналі Тольхейс у Б’юкслотерхамі, були спроєктовані StudioNineDots для Being Development. Відкриття сталого готелю відбулося у 2019 р. Джерело зображення: Being Development

Якщо у вас була думка, що жити в циркулярному Б’юкслотерхамі — це означає радикально змінити стиль життя й пожертвувати власним комфортом, то пожвавлення серед девелоперів і останні реалізовані об’єкти (наприклад, Patch22) дають привід таку думку змінити.

І все ж таки майбутнім мешканцям «циркулярного» Б’юкслотерхама як мінімум доведеться відмовитися від ідеї утримувати більше одного автомобіля на сім’ю (кількість паркомісць у більшості проєктів обмежена з розрахунку одне місце на одне домогосподарство). Передбачається, що мобільність досягатиметься за рахунок розвитку мережі велодоріжок, використання каналів і громадського транспорту. Та й, очевидно, кожен мешканець повинен дотримуватися принципів сталості — у побуті та роботі. Б’юкслотерхам — не місце для шкідливих виробництв і споживачів, які не бажають сортувати сміття.

 

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Андрій Рижиков

Директор девелоперської компанії DC Evolution, комерційний директор компанії UTG

Андрій Рижиков, директор девелоперської компанії DC Evolution, комерційний директор компанії UTG

На запитання PRAGMATIKA.MEDIA «Скільки років, а можливо, десятиліть відокремлюють Україну від переходу до циркулярної економіки?» відповідає директор девелоперської компанії DC Evolution, комерційний директор компанії UTG Андрій Рижиков.

«Циркулярна економіка — штука дуже правильна і корисна, тільки важкореалізована. Передові європейські країни тільки роблять перші кроки в цьому напрямку. А для України це завдання взагалі із галузі фантастики. Достатньо подивитися, як доречно й недоречно всі (а особливо чиновники) почали використовувати термін «сталий розвиток». Я назвав би це «сталий популізм і розпил». Але про це хоча б кажуть. А циркулярна економіка — це конкретніша тема і передбачає цілком прості та чіткі кроки. І якщо хтось ризикне їх озвучити, то потрапить під шквал критики та пояснень, чому це не можна реалізувати у нас.

Звичайно, не можна, адже тоді доведеться змінити всю допотопну технологію виробництва, викорінити сміттєву мафію, почати відповідати фінансово за екологічні наслідки та найважливіше — змінити спосіб мислення й культуру споживання. Адже це просто титанічні зусилля! Набагато простіше виділяти держфінансування на розроблення програм, планування й організацію чергових навколонаукових симпозіумів. Тому я слабо вірю, що найближчі років 10 Україна почне тотально застосовувати принципи циркулярної економіки на практиці. Хоча окремі точкові ініціативи є, і цілком із позитивним результатом. Особливо тішить, що в будівельній сфері почали замислюватися про утилізацію будівель не тоді, коли вийшов термін експлуатації, а на етапі проєктування.

Світ швидше перейде на квантову енергетику, аніж Україна на циркулярну економіку.

 

Андрій Рижиков

Такий вигляд матиме квартал Cityplot у Б’юкслотерхамі, що складається зі сталих житлових і офісних будівель із зеленими дахами. Джерело зображення: delva.la

І трохи фантастики: ми знову намагаємося вирішити проблему в лоб, способом, що мало відрізняється від рішень кам’яного віку. «Високу науку», звичайно ж, притягують нові матеріали, і технології спрощують перехід до замкнутого споживання. Але суті це не змінює. Рано чи пізно людство навчиться здійснювати перетворення «речовина — енергія — речовина» на квантовому рівні, у глобальних масштабах і з мінімальними витратами. І тоді питання виробництва та перероблення вирішаться автоматично. І мені здається, що це станеться швидше, ніж у нас перейдуть на кола циркулярної економіки».

 

/Опубліковано в #05 томі Pragmatika, жовтень 2018/