Визначати кольори для вашої ідеальної палітри можна завдяки помічникові від Sadolin. Йдеться про мобільний застосунок Sadolin Visualizer App. Його можна встановити на системи IOS або Android. Серед функцій є можливість підібрати колір із фарб Sadolin, увімкнувши камеру й навівши її на об’єкт, що вас цікавить. Завдяки спеціальному рухомому пензлику можна пальцем вказати на зображенні конкретний елемент, після чого застосунок визначить спеціальний код кольору і запропонує вам фарби з різних серій. Аналогічні маніпуляції можна виконувати з уже збереженими на телефоні фотографіями.
Мобільний застосунок Sadolin Visualizer приміряє на стіну колір за допомогою технології доповненої реальності. Зображення: Sadolin
Звідки починається Луцьк
Луцьк є одним із найдавніших міст нашої країни. Першу документальну згадку про нього можна знайти в Іпатіївському літописі від 1085 року. Насамперед нам варто розуміти, що місто сформувалося за канонами типового східноєвропейського середньовічного міста: це і наявність фортифікації, замка, стратифікованої структури поселення, близькість до річки (джерела води), і співіснування різних культур на одній території. Ці особливості є подібними до тих міст, які ми вже розглядали в попередніх матеріалах. Тож, аби відповісти на питання «звідки починається Луцьк?», нам варто звернути увагу не стільки на історичні етапи формування міста, скільки на його унікальну топографію.
«Місто теж має свій фундамент, як і кожна будівля: це його ландшафт, — зазначає головний архітектор parallel architects, керівник і міський планувальник ГО «місто.ребут» Тарас Пахолюк. — І саме він формує унікальність та ідентичність Луцька своїми ровами, заплавами, заболоченостями та пагорбами між них. Ці фактори впливають на формування унікальних локацій з унікальними атмосферою та мікрокліматом». Саме взаємодія води й землі сформувала серце міста — історичний район, що колись був фактично островом. Ця природна фортеця стала ідеальним місцем для заснування одного з найдавніших міст Волині.
Тарас Пахолюк, головний архітектор parallel architects, керівник і міський планувальник ГО «місто.ребут»
Все ж, щоб охопити всі історичні етапи розвитку міста в динаміці, популяризатор історії та автор проєкту «Луцький модернізм» Олександр Котис радить рушати від сучасного центру до найдавнішої точки: «Я б рекомендував починати із центральної частини проспекту Волі — від головного корпусу університету ім. Лесі Українки. Це майдан сталінського ампіру, звідки можна вниз рельєфом спуститися до центрального парку або йти далі до Театрального майдану».
Тож, аби відповісти на питання «звідки починається Луцьк?», нам варто звернути увагу не стільки на історичні етапи формування міста, скільки на його унікальну топографію
Олександр Котис, популяризатор історії, начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради. Автор книжок «Луцький модернізм» та «Міжвоєнний розквіт Волині»
Олександр Котис зазначає: «Відтинок маршруту від проспекту Волі до Театрального майдану покаже, що відбувалося з Луцьком у другій половині ХХ століття, коли після війни він опинився в складі радянської держави. На самому майдані вже починається забудова більш давнього часу, адже тут височіють куполи собору Святої Трійці з колишніми келіями монастиря бернардинів — приклад пізнього бароко початку XVIII ст. Навпроти собору — драмтеатр як виразник радянського модернізму 1960-х».
Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка розташований у самому середмісті Луцька. Фото: Vitaliy Vizhanskiy
Далі пан Олександр проводить нас уздовж центральної пішохідної вулиці міста — Лесі Українки, де обов’язково варто відвідати перпендикулярні вулички — Миколи Мялковського, Кривий Вал, зайти на Богдана Хмельницького. «Цей район показує атмосферу міста міжвоєнного періоду, коли Луцьк перебував у складі польської держави. Тут найцікавіша архітектура того часу, а в її контексті добрі зразки міжвоєнного модернізму, але, зокрема, й модернізму шістдесятих, які вписані в загальний контекст забудови цієї ділянки міста», — розповідає Олександр Котис.
Після цього маршрут логічно завершується в найстарішій — колишній острівній — частині міста, де розташовані головні пам’ятки: Луцький замок, костел Петра і Павла, синагога, кірха, комплекс Луцького братства та старі кам’яниці.
Оборонна вежа Чорторийських і фрагмент стіни є залишками укріплень Окольного замку, який у середні віки посилював Верхній замок із півдня й заходу. Вона була побудована в XV столітті та збереглась до нашого часу без значних змін. Фото: Луцьк туризм
Але візуальний код, точка входу в розуміння Луцька — це його панорама. Вид, що відкривається з лівого берега Стиру або з Високого Замку, є квінтесенцією міста. «Образ старого міста з лівих берегів є найбільш виразним із Луцьким замком та кірхою», — додає Тарас Пахолюк. Саме ця панорама, де гострі шпилі неоготичної кірхи та могутні вежі замку Любарта домінують над низькою забудовою та зеленою заплавою Стиру, знайомить нас із багатою палітрою міста.
Лютеранська кірха — відома пам’ятка архітектури Луцька, яка спочатку була лютеранською церквою, а зараз є баптистською. Фото: Eugenia Pankiv
Ключові кольори міста
Якщо панорама міста — це перший акорд, то архітектурні домінанти старого Луцька — його основна мелодія. Олександр Котис виокремлює два періоди, що найвиразніше сформували архітектурне обличчя Луцька: це початок XVII століття та 1920–1930-ті роки. Перший період, за словами експерта, «подарував місту масштабні кам’яні будівництва, які призвели і до культурних перетворень». Це був час, коли Луцьк утверджувався як духовний та освітній центр. Тоді постав Єзуїтський колегіум (костел Святих Апостолів Петра і Павла). Цей величний бароковий комплекс (1616–1639 рр.) і сьогодні вражає масштабом. Його монументальні стіни теплого пісочного відтінку підкреслюють розкіш та впливовість ордену єзуїтів, що заснував тут один із найважливіших освітніх осередків регіону.
Кафедральний костел Святих Апостолів Петра і Павла (1616 р.). Джерело фото: Історична Волинь
До цього ж періоду належить Велика синагога (1629 р.) — унікальний приклад оборонної сакральної архітектури, її називали Малим замком. Зведена зі світлого каменю та вкрита білою штукатуркою, вона була не лише місцем молитви, а й надійним елементом міських укріплень. Комплекс Луцького братства був осередком православного життя, що містив церкву, дзвіницю та келії. Хоча він зазнав масштабних перебудов, його історичне значення як центру освіти та опору полонізації залишається величезним.
Велика синагога в Луцьку (інші назви — Головна синагога, Малий замок, Божниця) входить до історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». Фото: aisipos/flickr.com
Другий потужний сплеск архітектурної думки, як зазначає пан Котис, «повністю сформував вигляд сучасної центральної частини». Цей період припав на 1920–1930-ті роки, коли Луцьк перебував у складі Другої Речі Посполитої.
Будівля колишньої Центральної каси рільничих спілок у Луцьку. Фото: Олександр Котис
«Особисто мене найбільше цікавить міжвоєнний період, — говорить архітектор та урбаніст ГО «місто.ребут» Тарас Дацюк. — Тоді, після більш ніж сторічного перебування в складі Російської імперії, Луцьк знову — хай і ненадовго — повернувся до європейського культурного дискурсу, вповні відчувши бунтівний настрій авангарду того часу. Це закарбувалося не лише в окремих будівлях, а й, що важливіше, у планувальній структурі міста. Міжвоєнна доба принесла Луцьку новий стиль життя та сучасну європейську культуру».
Тарас Дацюк, графічний дизайнер, архітектор, урбаніст ГО «місто.ребут»
Цей «бунтівний настрій» закарбувався в елегантних будівлях польського функціоналізму, що простягаються вздовж вулиці Лесі Українки. Архітектура тут відмовляється від зайвого декору на користь чітких ліній та практичності. Тарас Дацюк виділяє забудову урядової колонії, як цікаву містобудівну структуру району. Серед адміністративних споруд яскравими зразками є Каса рільничих спілок (1927 р.), зразок модернізму зі світлим фасадом та лаконічними формами; будівля Головної пошти (кінець 1930-х рр.), приклад функціоналізму зі строгими лініями та продуманим плануванням, також виконаний у світлих тонах.
Будівля Головної пошти, сучасний вигляд. Фото: Олександр Котис
Післявоєнний радянський модернізм у Луцьку теж мав деякі якісні та стильні проєкти, здебільшого створені 1960-х роках. Найкраща ілюстрація цього — це лаконічний драмтеатр на Театральному майдані, виконаний у світло-сірих тонах, та Луцький навчально-реабілітаційний центр, особливістю якого є його ритмічні віконні рами. А символом масштабних урбаністичних рішень тієї доби став найдовший у світі житловий будинок на території мікрорайону № 33 (1969–1980 рр.).
Найдовший у світі житловий будинок (зведений у 1969–1980 рр.). Фото: Юрій Калинчук
Визначаючи ключові кольори міста, Тарас Пахолюк стверджує: «Звісно ж, до палітри Луцька ми можемо віднести характерний колір світлої охри в типовій цеглі з характерної глини, добутої в межах міста. Також є характерним темно-сірий колір базальтового каменю, який активно використовувався в мощенні доріг». Із цієї цегли збудовано багато історичних будівель, зокрема Лютеранську церкву 1906 року. Сюди Олександр Котис додає червоні, теракотові та жовтогарячі відтінки через замок Любарта.
Замок Любарта, або Луцький Замок — верхній замок Луцька, пам’ятка архітектури та історії національного значення. Один із найбільших, найдавніших і найкраще збережених в Україні замків. Фото: visitlutsk.com
Проте палітра Луцька — це не лише камінь. Тарас Пахолюк додає до неї більш особисті, текстурні штрихи: «Мій дизайн-код Луцька — це чавунні візерункові сходи в адміністрації заповідника і вірменській церкві, неймовірні заходи сонця та торф’яна хитка земля на заплаві Стиру».
Базальтова бруківка на вулицях Луцька. Фото надане ГО «місто.ребут»
Та головний колір Луцька, на якому сходяться майже всі експерти, — зелений. «Смарагдовий колір — символ масивної смарагдової мережі міста: зелені та води», — підсумовує Тарас Пахолюк. Із ним погоджується і Тарас Дацюк: «Луцьк — дуже зелене місто: великі парки, безліч скверів, чотири річки, природоохоронне болото в самому центрі міста, зелені двори спальних районів». І саме цей всепроникний зелений об’єднує всі архітектурні епохи, відтіняючи теплу цеглу замку, жовті фасади міжвоєнних кам’яниць та сірий бетон модернізму, створюючи унікальну та гармонійну картину міста.
Околиці Луцька. Джерело фото: Тарас Дацюк
Як Луцьк будує себе в нових реаліях
Сьогодні Луцьк стоїть перед викликом, знайомим багатьом українським містам: як розвиватися, не втрачаючи своєї унікальної ідентичності — камерності, спокою та зеленої оази. І головним інструментом у цьому стає не так нове будівництво, як осмислена робота з тим, що вже існує.
«Найбільший успіх Луцька — це те, що велика кількість територій і будівель міста сьогодні ще не зіпсуті постмодерним безликим благоустроєм під автомобілі. Тому є великі можливості для розвитку людиноцентричного міста з активною громадою», — наголошує Тарас Пахолюк.
«Або Або» — перший на Волині центр розвитку креативних індустрій, який наразі облаштовують у колишній будівлі автоматичної телефонної станції. Візуалізація: «Алгоритм дій»
Проте, за словами архітектора, головною помилкою залишається «клаптиковість реалізації». Протидією цьому стає потужний громадський рух. «Сьогодні активна спільнота міста об’єднана навколо двох громадських організацій: “Алгоритм дій” та misto.reboot», — розповідає пан Пахолюк. Ці спільноти, що об’єднують архітекторів, науковців, бізнес та активних містян, стають рушієм стратегічного планування, проводячи дослідження та розвиваючи проєкт «смарагдової мережі» — пішохідних шляхів уздовж водойм.
«Найбільший успіх Луцька — це те, що велика кількість територій і будівель міста сьогодні ще не зіпсуті постмодерним безликим благоустроєм під автомобілі», — Тарас Пахолюк
Олександр Котис зазначає, що в питаннях збереження архітектурної спадщини теж найкраще працюють кейси співпраці, оскільки не завжди власник, держава або громада одноосібно мають змогу займатися дороговартісними проєктами. Приклади такої співпраці: від реставрованої вежі Чорторийських, профінансованої в рамках міжнародної програми, до державно-приватного партнерства у проєкті Гостинного двору та перетворення занедбаного кінотеатру 1930-х років на сучасний простір за підтримки ПРООН.
Проєкт реставрації занедбаного кінотеатру «Батьківщина». Візуалізація: ТОВ Житлобуд-2
Яким же бачать майбутнє Луцька ті, хто його формує? Бачення зводиться до однієї ідеї. «Не розпорошуватися. Зосередитися на вже наявних сильних сторонах, навчитися їх цінувати, берегти й культивувати, — закликає Тарас Дацюк. — Хочу, аби Луцьк і надалі лишався затишним, зеленим та компактним».
