Визначати кольори для вашої ідеальної палітри можна завдяки двом помічникам від Sadolin. Перший — це, власне, сам мобільний застосунок Sadolin Visualizer App. Його можна встановити на системи IOS або Android. Серед функцій є можливість підібрати колір із фарб Sadolin, увімкнувши камеру й навівши її на обʼєкт, що вас цікавить. Завдяки спеціальному рухомому пензлику можна пальцем вказати на зображенні конкретний елемент, після чого застосунок визначить спеціальний код кольору і запропонує вам фарби з різних серій. Аналогічні маніпуляції можна виконувати з уже збереженими на телефоні фотографіями.
Мобільний застосунок Sadolin Visualizer приміряє на стіну колір за допомогою технології доповненої реальності. Зображення: Sadolin
Другий помічник — це компактний пристрій для сканування кольору Color Sensor. Його принцип роботи той самий: потрібно прикласти сканер до поверхні стіни, меблів чи текстилю, і він безпомилково визначить колір. Отримані дані відобразяться в заздалегідь установленому застосунку Sadolin Professional Expert App. Всю інформацію можна зберігати й надалі формувати власну палітру.
Спеціальний компактний пристрій Color Sensor від Sadolin, який сканує колір будь-якої поверхні. Зображення: Sadolin
Вже інший Херсон
Деякі травматичні події впливають на нашу психіку таким чином, що реальність сприймається викривленою та все має «інший смак». Ще декілька років тому оповідь про Херсон починалася б інакше, але ми не можемо ігнорувати 256 днів окупації росіянами й подальші щоденні обстріли після звільнення. Херсон — це насамперед місто спротиву, гідності та української самосвідомости, місто, рани якого треба буде терпляче й турботливо загоювати.
Очаківська брама, частина оборонних укріплень Херсона, збудована в 1783 році як частина комплексу Херсонської фортеці. Пам’ятка архітектури національного значення. Фото: Суспільне Херсон
До повномасштабного вторгнення ми знали про Херсон небагато, але, бʼюсь об заклад, багато хто чув, що його заснував російський князь Григорій Потьомкін, могила якого розташовувалась у Катерининському соборі. «Розташовувалась» у формі минулого часу, тому що після деокупації росіяни вивезли його прах до себе на родіну. З приводу істинного походження міста та поселень, які йому передували, точиться певна дискусія в медійному просторі. Побутує ідея, що на місці сучасного Херсона існувало поселення Біліховичі (Bilchowisie). Втім, це не зовсім так. Відомий дослідник півдня Олексій Паталах пояснює, чому: «Що ж до Біліховичів чи Вільховичів, позначених на мапах XVI—XVII ст., то це Білозерське городище в селі Дніпровському неподалік від Херсона. На мапах позначене як “руїна”. Існувало ще за античних часів, а в середні віки тут знаходилася материкова частина (вочевидь, митниця й цитадель) давньоруського міста-порту Олешшя. Основна ж частина міста (зокрема гавань і порт) розташовувалася на сучасному Великому Потьомкінському острові. Місто було зруйноване в першій декаді червня 1223 року внаслідок рейду Джебе-нойона після битви на Калці. У XV ст. на материковій частині була торговельна факторія генуезців Іліче. Зникла, вочевидь, унаслідок вторгнення в пониззя Дніпра османського султана Баязида ІІ Велі».
Життя точно вирувало біля берегів Дніпра ще задовго до заснування Херсона. На цих землях перетиналися скіфи з давньогрецькими мореплавцями та купцями, а слов’яни-землероби контактували з кочовими племенами печенігів і половців. В ХІ—ХІІІ століттях на важливому торговельному шляху з варягів у греки в пониззі Дніпра розташовувалось уже згадане поселення Олешшя, яке було головним морським портом Київської Русі. Близько трьох століть тому на острові Кошовому (сучасний острів Карантинний) діяли зимівники запорізьких козаків, і козаки освоювали не тільки степ, але й море, будуючи флотилії зі знаменитих чайок. Передувало ж заснуванню міста Херсон укріплення Олександр-шанц, яке звели під час російсько-турецької війни в 1735–1739 рр. Згодом Російська імперія вирішила створити на цьому місці форпост для боротьби з османами. Так у 1778 році почалося будівництво Херсонської фортеці та першої бази Чорноморського флоту. У місто був закладений портовий і суднобудівний характер. Фортеця отримала свою назву на честь давньогрецької колонії Херсонес, де в 988 році прийняв хрещення князь Володимир. Археологічних підтверджень щодо давніших поселень на місці Херсона не було знайдено, але їх удосталь на околицях.
Північна брама в парку «Херсонська фортеця». Фото: Суспільне Херсон
До наших днів від фортеці збереглася невелика частина: кількасот метрів фортечних валів, Очаківська та Московська (Північна) брами, будівля Адміралтейського арсеналу, пороховий льох і комплекс Катерининського собору. Фортеця є дорогим серцю місцем для Олексія Паталаха: «Наразі це звичайнісінький парк із “совковою” естетикою, але за умови реставрації 3-го бастіону при Очаківській брамі, 8-го та 9-го бастіонів при Петербурзькій брамі (з відбудовою ще одного порохового льоху при 8-му бастіоні та розчищення підземно-мінного ходу на куртині між бастіонами), фортечного колодязя та комплексу арсеналу ми можемо отримати цікаву туристичну атракцію». Ідеальним місцем для знайомства з історією Херсона пан Олексій вважає старе міське кладовище: «Найстаріше з датованих поховань належить до 1781 року. Об’єкт занехаяний, пам’ятники потребують ґрунтовної реставрації. Але за умови належного підходу до справи об’єкт може стати херсонським “Личаковом”».
Втім, маршрут для знайомства з Херсоном вже ніколи не буде таким, як до війни та бомбардувань. Музеєзнавець, історик архітектури та член ICOMOS Україна Сергій Дяченко розповів, що його місто та мешканці сильно змінилися: «Перша подія — це швидка окупація, яка, як і саме вторгнення, була стресом. І якщо для більшості країни цей стрес і спротив відбувалися як мінімум на вільній території, то для херсонців це супроводжувалося ще й апокаліптичним відчуттям втраченого міста, по якому вільно їздять виродки з триколорами. Друга подія — це відчуття спільності, яке спонукало знову і знову виходити на спротив окупації та її лозунгам про “російське місто”, “росію назавжди” та “спільні цінності”. Третя подія — це визволення міста 11 листопада 2022 р., яке показало, що добро завжди перемагає зло. Четверта подія — це викрадення колекцій херсонських музеїв, бібліотек та архівів. Воно спонукало до роздумів, що ж насправді є цінним, а що є неважливим для мешканців. П’яте — це підрив Каховської греблі. Про можливу катастрофу кожний херсонець чув із дитинства — це якась місцева міфологія. Але неможливо було навіть уявити, що це може статися насправді. Й нарешті останнє — страшенні обстріли міста від дня визволення до сьогодні, коли на очах щоденно втрачається твоє житло, твої рідні місця, місця, де ти працював чи пив каву, коли знищуються знакові пам’ятки культурної спадщини».
Маршрут для знайомства з Херсоном вже ніколи не буде таким, як до війни та бомбардувань
Наслідки підриву Каховської дамби. Під водою опинилися цілі райони Херсона. 7 червня 2023 року. Фото: Костянтин і Влада Ліберови
Історичний центр Херсона зберіг немало прикладів вишуканої архітектури ще імперських часів, які за нормальних умов можна було би перетворити на туристичні магніти для міста. Однак, як зазначає Сергій Дяченко, наразі змінився формат цінностей, і багато обʼєктів набули ваги, якої не мали до війни: «Наприклад, Обласний палац культури, який за часів УНР був українським театром і місцем надзвичайно важливих подій, а останні двадцять років був символом корупції херсонської влади. Змінилося ставлення до площі Свободи, яка довгий час була символом радянського Херсона, а тепер стала символом спротиву російській окупації. Так, на ній був ще херсонський майдан, але це був спротив також проти влади. Тепер вона має зовсім іншу конотацію. Херсон не буде таким, яким був, але важливіше для мене — те, що він і не має бути таким, яким він був».
Херсонці на площі Свободи святкують звільнення міста від росії. Фото: Тарас Ібрагімов
Медовий камінь
Найцінніша історико-архітектурна частина міста розташована біля берега Дніпра, який найбільше вразливий для обстрілів. За підрахунками Сергія Дяченка, близько 60 цінних памʼяток постраждали вище середнього рівня. Проблема полягає не лише у щоденних обстрілах, але й у неналежному догляді за будівлями під час бойових дій. Та все ж більшість будівель зберігають свій конструктивний кістяк, тому ми з вами можемо дослідити їхню кольорову палітру.
Адміралтейський арсенал — одна з найбільш ранніх будівель колишньої фортеці на території Херсона. Фото: Семен Широчин
«Херсон я бачу в медовому кольорі. Саме такий колір має інгулецький вапняк, з якого зведені споруди Херсонської фортеці та старі квартали міста, а також найстаріші надгробки некрополя. До речі, інгулецький вапняк називають “медовим каменем”», — розповідає Олексій Паталах. Визначальний колір для Херсона емоційно повʼязаний із сонячним теплом і кольором степу, кольором античних памʼяток довкола міста. Це також колір перших його споруд: Свято-Катерининського собору та Перекопського арсеналу з монументальною колонадою. У цьому кольорі виконана найвиразніша споруда імперської доби, зведена ще в 1905 році, — йдеться про будівлю міської Думи, яка зараз слугує художнім музеєм. У піщаному кольорі з вохристими акцентами представлена також будівля Краєзнавчого музею на вулиці Соборній. Її спорудили 1894 року за проєктом архітектора Владислава Домбровського для Окружного суду.
Cвято-Катерининський собор у Херсоні — за однією з версій, витвір відомого архітектора І. Є. Старова, видатна пам’ятка XVIII ст. Фото: Семен Широчин
Окремої уваги також заслуговує класична будівля міського РАЦСу на вулиці Торговій. Її звели за проєктом одеських архітекторів Миколи Толвінського та Фелікса Гонсіоровського у 1896–1897 рр. Майже піщано-білий фасад прикрашений чотириколонним портиком в античному грецькому стилі. У місті також є гарні приклади садибної забудови, зокрема відомий будинок з атлантами на вулиці Суворова, 8. Він продовжує традицію теплої сонячної палітри, доповнюючи її насиченим вохристим тинькуванням з акцентними білими фігурами атлантів, які тримають на своїх плечах балкон.
Будівля Центрального РАЦСу зведена в 1896 р. для Херсонської громадської бібліотеки. Будівництво велося на пожертвування херсонців, частину коштів виділила міська управа. Фото: Семен Широчин
Ще одна з найкрасивіших старих споруд розташована в центрі Херсона на вулиці Старообрядницькій — будинок перуанських купців. Наприкінці XIX — на початку XX ст. Херсон був важливим транспортним вузлом із морським портом. Він приймав чимало різноманітних делегацій і суден із різних куточків світу, зокрема з далекого Перу. Архітектура будівлі відрізняється незвичайними елементами та рішеннями. Вона має форму обтічного корабля, який прикрашений південноамериканськими малюнками та письменами. Ці елементи утворюють ніби строкате полотно, розшите золотими нитками. Фасад зазнав пошкоджень. Однак він уже був відтворений із сучасних матеріалів, тому його можна буде відновити ще раз.
Будинок перуанських купців на вулиці Старообрядницькій, 20, розташований неподалік від Центрального РАЦСу. Фото: відкриті джерела
Цікавими й дещо прихованими «перлинами» Херсона, на думку Сергія Дяченка, можуть стати роботи лише одного архітектора початку ХХ століття — Давида Бунцельмана: «Це близько 20 знакових для обличчя міста обʼєктів, у яких цей непересічний архітектор намагався дослідити та відобразити особливості міста. І я б запропонував гостям міста зробити саме це. Серед них — готель “Європейський”, будівля господарського суду, обласного казначейства тощо».
Будівля готелю «Європейський». Збудований у 1915 році на розі вулиць Катерининської (нині вулиця Соборна) та Рішельєвської. Фото: відкриті джерела
Після ліквідації Херсонської губернії в 1922 році темпи будівництва в місті значно зменшилися, тому тут доволі мало архітектурної спадщини конструктивізму. У 1930-ті роки звели будівлю морського вокзалу та пожежної команди, автори яких невідомі. Ще одна конструктивістська будівля, портовий елеватор, була спроєктована американськими інженерами компанії Albert Kahn Associates. Після Другої світової війни морський вокзал перебудовували, змінивши початковий зовнішній вигляд. В якому стані він перебуває зараз — важко сказати через постійні обстріли.
«Херсон я бачу в медовому кольорі. Саме такий колір має інгулецький вапняк, з якого зведені споруди Херсонської фортеці та старі квартали міста, а також найстаріші надгробки некрополя», – Олексій Паталах
Будівля пожежної команди. Який вигляд вона має зараз — невідомо. Фото: Сергій Дяченко
Після того, як Херсон став адміністративним центром однойменної області в 1944 році, у місті почали активно відбудовувати зруйновані чи пошкоджені під час війни будівлі. Так, у 1949 році відновили будівлю Херсонського морехідного училища (нині коледжу) за проєктом архітектора Георгія Сколозубова та інженера Василя Пєшкова. Будівлю декілька разів перефарбовували, однак останній колір фасаду мав блакитний холодний відтінок. 2 липня 2024 року росіяни знищили її вдруге під час масованого обстрілу центральної частини міста. У післявоєнний період були збудовані також споруди незавершеного ансамблю на площі Свободи: будівля міськради (площа Свободи, 1), адміністративний будинок (просп. Незалежності, 47) і кінотеатр «Україна» (просп. Незалежності, 45).
Будівля Херсонського морехідного коледжу до обстрілу росією. Фото: відкриті джерела
Теплу колірну гаму архітектури дещо розбавила доба модернізму. У 1970 році за проєктом Григорія Соколовського та Галини Скрипченко був збудований кіноконцертний зал «Ювілейний» поблизу колишньої Херсонської фортеці. Споруда унікальної форми гармонійно вписалася в площу та вважається візитівкою міста. Сталеві ребра на фасаді, на жаль, пошкоджені після чергового обстрілу, і питання відновлення поки не може обговорюватися. Ще одна пошкоджена модерністська будівля вирізнялася своєю формою — це будівля готелю «Фрегат», що нагадує корабель. Його проєкт розробили архітектори Марченко й Михайленко та інженер Фертман у 1979 році. Кораблеподібності споруді надає її витягнутий силует, круглі вікна-ілюмінатори в два ряди та «вітрила» над вертикальним обʼємом. Інтер’єри готелю містили граніт, мармур, художній паркет, керамічну плитку та мозаїку.
Кіноконцертний зал «Ювілейний» із забитими вікнами та пошкодженими фасадом і дахом. Він потрапив під обстріли військ рф у лютому 2023 року. Фото: Суспільне Херсон
Палітра Херсона — це також про велику кількість зелені від ранньої весни й до пізньої осені, адже 40 відсотків міста займають парки та сквери. Зараз реальність така, що зелень відвойовує класичні людські території: на деяких дорогах і тротуарах росте трава.
Одна із центральних алей парку, де херсонці любили відпочивати під липами в спекотні дні, заросла травою. Не видно клумб, трава пробивається і з плитки. Херсон, парк «Херсонська фортеця», вересень 2023 р. Фото: Суспільне Херсон
Правила переродження
Для більшості херсонців (60%) Херсон майбутнього — це інше місто. Головною ідеєю відновлення є не повернення до того, що було до війни, а переродження з виправленням проблем минулого. Сергій Дяченко пояснює: «На жаль, зараз в активістів міста зв’язані руки, немає потрібної взаємодії та можливості впливати на процеси розподілу бюджету чи розроблення концепції відтворення міста. Ще раз підкреслю ту думку, що справа не у відбудові зруйнованого житла, підприємств, медичних центрів, закладів освіти та культури. Якщо це просто відбудувати, це не буде означати реанімацію міста: воно було хворим, а буде ще більш хворим, якщо не зміниться. Потрібна абсолютно нова концепція, концепція культурного міста для життя. На мій погляд, в основі цієї концепції мають бути два найважливіші складники: повернення місту річки, а також розроблення механізму тотальної реставрації не лише окремих пам’яток, а й комплексів з усією структурою історичного центру разом із механізмом майбутнього захисту цього відтвореного вигляду».
Архітектор і голова Херсонського обласного осередку Архітектурної палати НСАУ Михайло Вустянський дав нам детальне бачення повоєнної відбудови Херсона та створення дизайн-коду його історичної забудови. На його думку, ефективним рішенням буде створення загальних нормативних документів, які матимуть не лише рекомендаційний характер, але й передбачатимуть покарання за порушення мешканцями міста цих правил. «У контексті містопланування. Це визначення вектора розвитку містоформувальної структури Херсона. Визначення місць розвитку певних територій і бронювання для можливої зміни статусу земель із передбаченням можливості їхнього подальшого розвитку. Створення комфортного середовища для проживання в безпосередній близькості до місць роботи, обслуговування й відпочинку для зменшення навантаження на транспортну інфраструктуру міста. Збільшення в чинній планувальній структурі міста рекреаційних зон (гостра потреба внаслідок втрати територій заміських рекреацій через підтоплення та замінування), також пішохідних просторів, зон обслуговування, дозвілля та відпочинку, скорочення часу доступності до них, упорядкування транспортної схеми з підвищеним акцентом на громадський транспорт і, враховуючи компактність міста, створення мережі велосипедних маршрутів».
Головною ідеєю відновлення є не повернення до того, що було до війни, а переродження з виправленням проблем минулого
Такий вигляд має зараз будинок з атлантами в Херсоні — одна з небагатьох будівель, яка змогла зберегти свою старовинну архітектуру. Фото: Суспільне Херсон
«Втручання в історичний простір має бути мінімальним, центральна частина міста і так зазнала значних втрат під час підтоплення, обстрілів і бомбардувань. Будівництво не повинне глобально перетворювати та суттєво змінювати наявний характер забудови кварталів. Що можливо відновити в первісному вигляді, звісно, краще відновлювати. Це стосується пам’яток архітектури. При суттєвому пошкодженні не варто витрачати кошти на відновлення залишків, краще створити на їхньому місці нове. Особливо актуальною є проблема, що виникла внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС. Відновлення підтоплених будинків, що мають слабкі фундаменти зі стінами, побудованими на глиняному розчині, на мою думку, не є раціональним, — продовжує Михайло Вустянський. — Плюс до цього проблеми з грибком і пліснявою… Краще рухатись шляхом комплексної реконструкції кварталів. Потрібно на рівні держави розробити та прийняти програму комплексної реконструкції кварталів зони підтоплення та будувати для постраждалих нове комфортне житло. Не залишати постраждалих сам на сам із проблемою, а дати можливість, як варіант, замість грошової компенсації якнайшвидше отримати нове житло. Будувати нове житло можливо, навіть беручи придатні для повторного використання будівельні матеріали аварійних і зруйнованих споруд, що відповідає концепції сталого будівництва».
Вибиті вікна в будинках одного зі спальних районів Херсона. Фото: Kateryna Hliznitsova
Винятком щодо змін в історичних кварталах може стати перенесення в інше місце морського порту, який відрізає центр міста від річки. Річ у тім, що Херсон, місто на Дніпрі, насправді майже не має до нього доступу. Міська набережна відкрита для прогулянок лише на трьох невеликих ділянках. Тому територію порту можна перетворити на багатофункціональний громадсько-житлово-рекреаційний простір із продовженням набережної до будівлі річкового вокзалу, а можливо, і далі, вздовж річки Кошова, об’єднавши її із зоною рекреації мікрорайону Корабел, як пояснює пан Михайло. Крім того, всі архітектурно-містопланувальні перетворення повинні враховувати вимоги щодо інклюзивності. Це буде пов’язано зі збільшенням кількості людей з інвалідністю внаслідок воєнних дій.
Михайло Вустянський підсумовує: «Правила повинні передбачати певні обмеження, одночасно даючи можливість мешканцям і бізнесу певної території брати участь у створенні індивідуальних просторів, які повинні гармонійно вливатись у наявне середовище, не порушуючи загальну концепцію міста чи кварталу, а доповнюючи її».
