Альтернативи містам немає. Пройшовши стадії фортеці, торгового чи релігійного центру, робочих слобідок довкола промзони, людство вертається до концепції античних міст-держав.
Чи є загальні тренди розвитку міст? Успішні міста в боротьбі за нових мешканців посилюють свою індивідуальність. Можна традиційно цитувати Григорія Сковороду: «Всякому місту — звичай і права; Всяка тримає свій ум голова». Втім, кандидат архітектури Гліб Ушаков перефразував цю ідею жорсткіше: «Основним трендом урбанізму є хаос».
Фото: Valik Chernetskyi / Unsplash
Добрі й погані боки урбанізації
Міста будувалися й будуються для людей, під їхні нагальні та індивідуальні запити. І тренди розвинутих країн разюче відрізняються від менш успішних. «Світові тенденції є прогресивно-утопічні для розвинутих країн і деградуюче-антиутопічні для менш розвинутих країн. У нас свої тенденції окремо для міст, окремо для решти територій, окремо для Києва. Це все абсолютно різні тенденції. Потім заходимо в місто, наприклад, у Київ, — і бачимо абсолютно різні тенденції для лівого берега і правого, для центра і периферії. Всередині центра — різні тенденції для різних зон, ба навіть протилежні.
А якщо зовсім узагальнювати по планеті, то спостерігатимуться протилежні тенденції для макрорегіонів: Північна Америка, Західна Європа, частина Південно-Східної Азії — прогрес, решта — вниз», — зазначає Ушаков. Він констатує, що основним визначальним фактором є економіка, і де вона розвивається прогресивно — там позитивна урбанізація, і, відповідно, навпаки.
Фото: Sean Benesh / Unsplash
«Урбанізація неминуча. Концентрація дозволяє ліпше керувати територіями — це шанс. А чи є сили, бажання та ресурси ним скористатися — залежить багато від чого, передусім від самих мешканців», — вважає урбаніст Дмитро Макагон.
Зростаюча концентрація населення за позитивних сценаріїв призводить до зростання комфорту й оптимальних рішень. У разі слабкої економіки хвороби розростання міст виявляються в суттєвому відставанні у розвитку соціальної та інженерної інфраструктури, розширенні зон нетрищ, посиленні екологічних проблем, пов’язаних з автомобільними викидами й токсичними сміттєвими полігонами довкола міст.
Україна: розвиток без спроб аналізу
Стас Дьомін звертає увагу, що на тлі «катастрофічно позитивної» світової демографії в цілому по Україні прослідковується тенденція зменшення і старіння населення. «Демографія найбільших українських міст є позитивною, здебільшого за рахунок механічної міграції населення з надією на гідне життя й можливості. Демографія сіл і селищ, малих і середніх міст за межами системи розселення великих міст (у межах щоденних трудових зв’язків) є від’ємною, навіть у Київській області», — констатує Стас Дьомін.
Профілактика сегрегації та утворення гетто — задача менеджменту міста
Проблеми України широко відомі: недорозвиненість інфраструктури країни в цілому, відсутність місць прикладення праці, базового соціального та культурно-побутового функціонального забезпечення за межами великих міст, ускладнені ще й повною стагнацією розвитку інженерно-транспортної системи країни.
«Географічне положення України робить її вельми привабливою для розвитку об’єктів міжнародної інфраструктури, логістичної, представницької, культурної тощо, проте політичний стан робить інвестиції в подібні об’єкти ризиковими», — каже Дьомін. Наприклад, Велика кільцева дорога, яку намагаються збудувати з 2000-х, теоретично могла б вирішити масу питань — від міжнародної логістики до стимулювання розвитку регіону. На практиці ж відсутня стратегія соціально-економічного розвитку, нема аналізу доцільності, немає механізмів.
«Будучи членом містобудівної ради Київської області, часто спостерігаю ситуацію, коли міськдокументація селищ виноситься на раду без жодної демографічної й економічної теорії та прогнозу. Відбувається десь так: у нас 3 000 жителів, за Генеральним планом ми робимо селище на 7 000. Виходячи із 7 000, розраховуємо інженерно-транспортну і соціальну інфраструктуру, та фактично в нас від’ємна демографія, і звідки візьметься ще 4 000 чоловік — ми не знаємо», — розповідає Дьомін. Як наслідок, виконані розрахунки економічно необґрунтовані, тому їхня реалізація є маловірогідною.
Хвороби зростання міст проявляються в розширенні зон нетрищ, посиленні екологічних проблем через токсичні сміттєві полігони навколо міст. Фото: Victor Xok / Unsplash
Незважаючи на ефектність хмарочосів, експерти переконані, що набагато комфортнішою та зручнішою в експлуатації є відносно малоповерхова забудова. Фото: Serhii Butenko / Unsplash
З іншого боку, ми бачимо активний процес агломерації. «Це явище в Україні можливе лише в найбільших містах наразі, і для більшості формування субурбій, житлових районів за межами міста, проходить цілком природно. Хвороби ж зростання пов’язані з диспропорцією інженерно-транспортної інфраструктури, що вводиться в експлуатацію, забудовою зелених зон, що формують екологічний каркас міста, збільшенням антропогенного навантаження на зелені зони та водні ресурси», — каже Дьомін.
Без спроби стимулювати якість визначені генпланами напрямки агломерації розвиватимуться безсистемно, поглиблюючи проблеми і міста, і передмість.
У столичному регіоні до традиційних болячок додаються ще й адміністративні. За Конституцією України, місто Київ є окремим регіоном усередині столичного регіону. На практиці це означає, що кордон міста Києва — це кордон регіону, а всі питання між Києвом та областю є міжрегіональними. Фактично будь-яке з них, що стосується відносин між, скажімо, київською Борщагівкою та Софіївською Борщагівкою, жителі яких ходять пішки один до одного, — це питання міжрегіонального значення.
«Така штучна адміністративна межа сильно ускладнює вирішення адміністративно-планувальних питань між Києвом та областю. Я вважаю, що з Києва необхідно зняти статус регіону й дати йому можливість створити об’єднану територіальну громаду, що дозволить централізовано планувати як мінімум занесені до її складу найближчі території, які використовують переважно київську інфраструктуру», — говорить Дьомін.
Створення комфорту для містян — справа рук самих містян
Опитані експерти підкреслювали, що профілактика сегрегації та утворення гетто — це задача менеджменту міста. Саме місцева влада має дбати про створення дружнього середовища, зручного для всіх категорій мешканців. Рецепти випробувано в багатьох країнах: малоповерхова забудова, пішохідні зони, багато зелені та відкритих громадських просторів.
Підвищення норм комфорту залежить від вибагливості мешканців і готовності бізнесу та влади до них дослухатися
Однак з-поміж реалізованих позитивних прикладів експерти змогли назвати лише паркові зони: «Наталка», Бучанський парк та ін. «І більшість таких прикладів — усупереч. Хороші парки в нас «народжені» жахливим ставленням місцевої влади до менеджменту зелених зон. У результаті так званої низової ініціативи з боку мешканців у нас з’явилися непогані приклади парків», — каже Макагон.
«Олюднення» забудови частково прописане оновленими Державними будівельними нормами: обмеження щільності та висотності забудови, частка зелених зон і обов’язкова соціальна інфраструктура, двори без машин та ін. «З одного боку, норми слідують за ринком. Споживач стає більш вимогливим. До того ж, підписавши Асоціацію з ЄС, Україна зобов’язалася гармонізувати своє законодавство з європейським», — нагадує Макагон. Якщо з погляду техстандартів це довгий, проте зрозумілий шлях, то архітектура не має жорстких рамок, і залучення нових норм комфорту залежить від вибагливості мешканців і готовності бізнесу і влади до них дослухатися.
Інженерно-транспортна інфраструктура — слабке місце міст. Фото: Eugene Chystiakov / Unsplash
Тренди планування міського середовища
Незважаючи на бажання багатьох побачити в наших містах хмарочоси, експерти переконані, що набагато комфортнішою та зручнішою в експлуатації є відносно малоповерхова забудова. «Я в принципі за використання моделей, що показали свою стійкість і адаптивність протягом певного часу. Квартальна забудова в 5–7 поверхів — це саме такий варіант. Можна судити навіть по Києву. Квартальна забудова Подолу, Шевченківського та Печерського районів створює набагато привабливіше для життя і практичніше середовище, аніж забудова нових районів», — говорить Дьомін.
«Нам не потрібно дивитися на Ванкувер із хмарочосами на стилобатах, нам варто орієнтуватися на Європу, на «дорослі» міста з віковими кільцями. Середньоповерхова щільна забудова дозволяє відносно дешево утримувати території. Ми отримуємо більше перших поверхів, із якими зручніше взаємодіяти», — каже Макагон.
Чи готові забудовники створювати відкриті простори? Це питання компромісу. Немає чітких вимог міст до балансу громадських відкритих просторів і приватних просторів мешканців ЖК. «Більшості забудовників, грубо кажучи, все одно. Це бізнес і спосіб якнайскоріше заробити грошей. Покупці бажають закриту територію, паркінги у дворі — і проєкти створюються, виходячи з озвучених вимог», — констатує Макагон.
На щастя, крім повністю закритих територій новобудов з’являються нові формати. Відносно доступним для широкого загалу можна вважати суперквартали (як у «Рибальському»), де бульвари відкриті, а внутрішні двори — лише для мешканців комплексу. Є також варіант великих комплексів — наприклад, «Файна Таун» від KAN, доступ на територію якого мають мешканці сусідніх комплексів та інші відвідувачі за спеціальними пропусками.
Місто для людини: малоповерхове, пішохідне, багато зелені та відкритих громадських просторів
Малими кроками до інклюзивного міста
Величезний ментальний прорив здійснений-таки в питанні інклюзивності. «П’ять років тому ніхто не говорив на цю тему, зараз усі чиновники самі піарять питання доступності. Вже є розуміння, що це важливо, та інша справа — як це реалізується. Підйомники, що працюють лише в день відкриття, пандуси з дивним кутом. До інклюзивного міста ще дуже далеко», — говорить Макагон.
А от питання інтеграції гендера та гендерної рівності до проєктних рішень чи до планування інфраструктури в Україні ще поки є чимось новим. «Коли ми приїздимо до міст у рамках проєктів, фінансованих МФО, і говоримо про гендер, на початку це викликає лише усміх. Та вже є цікаві приклади. В одному з міст під час планування проєкту з модернізації систем вуличного освітлення у пріоритет ставилися вулиці з більшою кількістю шкіл, садочків, поліклінік, лікарень, парків та інших об’єктів важливого соціального значення. Адже гендер у міській інфраструктурі — це не просто про жінок, це про рівні права та зручності для жінок, чоловіків, хлопчиків і дівчат.
Місто із цікавістю поставилося до нашого аналізу об’єктів на запропонованих вулицях і підтримало пріоритетність. Сподіватимемося, що після реалізації проєкту ми справді зможемо показати, що, враховуючи гендерні аспекти в плануванні інженерних рішень, можна позитивно впливати на якість життя в місті», — прокоментувала Олена Рибак, виконавчий директор iC consulenten в Україні.
Інклюзивність стала обов’язковою вимогою для всіх проєктів. Фото: Paula Prekopova / Unsplash
Питання екології поки не в пріоритеті
Промисловість полишає міста, однак екологічна ситуація лишає бажати кращого. Макагон переконаний, що зростання міст у цілому призведе до поліпшення екології: менше виробництв, менше пересувань. «Основною причиною забруднення є транспорт. Чи готові міста стимулювати електротранспорт? Є митні та податкові пільги для електротранспорту. Та в нас ще не вибудувана велоінфраструктура, не кажучи вже про монотранспорт. Роботи ще дуже багато», — каже Макагон.
«У киян переважно дуже низький запит до міського середовища й екології, хоча, варто зазначити, за останні роки ситуація покращилась, і це дає надію. З містом відбувається те, що населення дозволяє, аби з ним відбувалося. Дозволяє, бо не вбачає проблематики в цілому, оскільки низький рівень життя змушує більшість людей фокусуватися на простіших проблемах виживання сьогодні, не надто замислюючись про проблеми, що очікують на них у найближчому майбутньому. Думаю, що зі стабілізацією політичної та економічної ситуації прийде і турбота про навколишнє середовище, а поки, на жаль, це переважно є справою активістів», — вважає Дьомін.
На жаль, в українців переважно дуже низький запит до міського середовища й екології
Загальносвітовим трендом є збільшення частки зеленої енергетики. Міста будуються, наприклад, з урахуванням рози вітрів, аби «міський вітер», що, як відомо, дме завжди в обличчя, підживлював ВЕС, розташовані за межами населених пунктів. До такого планування нам ще далеко. Проте кроки в бік екоенергосвідомості вже є, переконаний Макагон. На його думку, навіть латкове утеплення фасадів чи використання сонячних батарей для освітлення ЖК — це вже акт свідомості, економії ресурсів.
Болісне питання відходів наразі можна вирішити лише на рівні міст. Реальних кроків до цього поки нема. Однак є ініціативи з боку мешканців, роздільний збір — уже не рідкість на рівні новобудов. Повна утилізація на рівні мікрорайону (як, скажімо, в Японії) — це надто дороге рішення, щоб бути реалізованим в умовах нашої економічної ситуації. «Сучасні технології частково дозволяють вирішити ці питання, та це дуже дорого, і найближчим часом їхньої інтеграції я не вбачаю. Дешевше не продукувати сміття», — переконаний Макагон.
Фото: Marcus Lenk / Unsplash
«Успішно розвинені країни мають не відмежовуватися від країн із соціально-економічними та екологічними проблемами, а об’єднаними силами (ООН) допомагати їм видозмінювати нетрища, навчати населення й надавати можливості для вирішення урбаністичних, соціальних, екологічних проблем і стійкого використання своїх природних ресурсів. Інакше під час розростання цих нетрищ навіть на великій відстані до зон процвітання приходитимуть і нові віруси, і нові хвилі стихійних переселень, — резюмує Ушаков. — Не повторювати долю Стародавнього Риму і розвиватися далі допоможе одна схема: глобалізація вирішення проблем спільними зусиллями при створенні можливості для розвитку там, де це необхідно».
Як бачимо, всі питання розвитку міст — від планування територій до ставлення до відходів і виробництва енергії — дедалі частіше вирішуються за активної участі мешканців. Це значно подовжує період реалізації та додає хаосу. Але ж хаос і є основним трендом урбанізму. Саме він — джерело розвитку.
