«Якісно спроєктований простір є інтуїтивним. Він не про декор чи кричущі акценти — натомість це історія про те, як відобразити чиєсь унікальне бачення комфорту інструментами дизайну й архітектури», — саме так Катерина Ярова описує підхід власного бюро до будь-якого проєкту. Наразі команда IK-architects продовжує втілювати проєкти в Україні, розвиває діяльність за кордоном, будує нові партнерства і плани на майбутнє, втім, філософія компанії лишається незмінною, і саме вона відображається в кожному проєкті через впізнаваний почерк.
До точки зламу
2022 рік був для IK-architects ювілейним: засноване у 2012 році, бюро саме збиралося відзначати десятиріччя. Як згадує Катерина Ярова, тоді, майже два з половиною роки тому, команда була сповнена амбіцій і мала на черзі цілу низку проєктів.
«Це був, мабуть, перший рік, коли я сама для себе визнала, що нам таки вдалося, — згадує архітекторка. — Всі ми розуміємо, що архітектурний бізнес — не з простих. Шлях розвитку власної справи в цьому сегменті передбачає чимало складнощів, а також нюанси додаються, коли ти жінка-архітектор. Однак я врешті відчула, що за ці десять років ми досягли неабияких успіхів, а попереду на нас чекають лише цікавіші проєкти.
Станом на 23 лютого 2022 року в IK-architects нас працювало семеро. Я ніколи не планувала надто розширювати чисельність команди — натомість ми фокусувалися на якості проєктів і можливості їх обирати. Що іронічно, плануючи 2022 рік, ми якраз збиралися зосередити увагу на закордонних проєктах, адже на той момент вони становили тільки близько 5% від загального обсягу. Решта проєктів усі були в Україні, і тоді, взимку, ми вже мали список замовлень на два місяці вперед.
«В IK-architects нас працює семеро. Я ніколи не планувала надто розширювати чисельність команди — натомість ми фокусувалися на якості проєктів і можливості їх обирати», — Катерина Ярова
Наразі в бюро нас так само семеро, але склад команди повністю перезавантажився. Зі старої, довоєнної команди лишилися тільки я і Христина Ставицька — наша візуалізаторка. Хтось виїхав за кордон і вирішив торувати нові професійні шляхи вже там, у когось просто змінилися пріоритети — будьмо відверті, війна завжди дуже контрастно підсвічує такі моменти».
Катерина Ярова наголошує, що наразі лише кілька людей із команди працюють з-за кордону. Решта ж перебуває в Україні, ба більше — дехто повернувся в Харків. Сама Катерина ділиться, що більшість часу їздить між Харковом і Києвом, іноді до маршруту додаються виїзди в Європу, однак сама по собі компанія лишається українською й базується в Україні, і це принципово, незважаючи на всі виклики, що кидають реалії сьогодення.
Ювілей і новий початок
Повномасштабне вторгнення Катерина зустріла разом із командою в Харкові. Звичайно, вищезгадана черга проєктів фактично зникла, і перші кілька тижнів основним пріоритетом була не робота, а безпека команди. Також Катерина згадує, як 24 лютого вона їздила в офіс компанії забирати техніку. На той момент усі робочі файли вже були перенесені в хмарне сховище, однак, стверджує архітекторка, для роботи недостатньо самих лише даних — потрібен ще й інструмент. Тож «залізо» теж було важливо вивезти й убезпечити.

Харківський офіс IK-architects. Катерина Ярова згадує, як 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення росії, вона їздила в офіс компанії, щоб забрати техніку
«Авжеж, усі проєкти, які в нас були в роботі, зупинилися. Фактично роботи не було», — Катерина Ярова про березень 2022 року
«Десь у середині березня ситуація стабілізувалася: ті, хто мав виїхати з Харкова, вже були в безпеці, зійшов перший стрес, і нарешті була змога зупинитись і подумати, що робити далі, — розповідає Катерина. — Авжеж, усі проєкти, які в нас були в роботі, зупинилися. Фактично роботи не було, що не дивно. Я гадаю, так чи інакше всі архітектори та дизайнери стикнулися з такою самою ситуацією на початку. Однак із цього треба було шукати вихід — і ми почали перебирати варіанти.

Фрагменти інтер’єру закладу «Сніданішна» в Харкові, Україна, 2024 рік. Проєкт — IK-architects. Фото — Pasha Lutov
«У роботі над проєктами для замовника із США ми мали справу з більшими габаритами просторів, їхньою інакшою специфікою та ергономікою порівняно з європейським лайфстайлом», — Катерина Ярова
Наша project-менеджерка тоді писала в усі архітектурні бюро світу, до яких можна було “дотягнутись” — ми пропонували свої послуги й співпрацю. Фактично це була холодна розсилка, але ситуацію неабияк поліпшував шалений рівень підтримки від світової спільноти. Відтак ми зконтактували з американською компанією Truoba, що займається продажем проєктів приватних будинків. Ми почали працювати як партнери, і от минуло вже два роки, а ми досі час від часу розробляємо проєкти приватних будинків саме для цього замовника. Це був не лише новий, а й дуже цінний для нас досвід, бо він дав нам можливість на практиці зрозуміти відмінності американського лайфстайлу та європейського — тут ми мали справу з більшими габаритами просторів, їхньою інакшою специфікою та ергономікою».
Також Катерина згадує, що в той самий період IK-architects взяли в роботу ще декілька замовлень на приватні будинки в США, а також мали кілька замовлень в Європі — зокрема, в Іспанії та Швеції. Втім, ця історія цікава не самим лише переліком закордонних кейсів, а й досвідом, котрим обернувся кожен із них для команди.
Як це працює?
Говорячи про роботу із замовниками з-за кордону, Катерина Ярова зауважує, що далеко не завжди український архітектор має змогу вести проєкт сам — і на цей нюанс варто зважати кожному, хто планує розширювати свою діяльність у міжнародних масштабах.
«Справа в тім, що ми як українські архітектори не маємо локальної освіти, що була б валідна в США чи країнах Європи, — зазначає Катерина. — Отже, проєктна документація не може бути підписана саме нами. Ми мали випадки, коли наша команда розробляла лише ескізну частину, після чого всі матеріали передавалися локальним архітекторам, і вже вони продовжували вести проєкт.
Сьогодні, звісно, нам дещо простіше, бо ми вже маємо за плечима певний досвід і певну кількість замовників, які можуть нас рекомендувати. Загалом маю сказати, чимала частка наших замовлень з-за кордону нині — це результат роботи такого собі сарафанного радіо. Це бонус, який ти отримуєш із досвідом: ти робиш свою роботу добре, про тебе розповідають друзям чи колегам, і врешті клієнтська база починає примножувати сама себе».
За словами Катерини, довоєнні 5% закордонних проєктів у загальному обсязі роботи, що мала студія, наразі перетворилися на 40%, і надалі Катерина бажає перетворити їх на 50–60%. Десь половина цієї частки припадає на США, решта — проєкти в Європі.
Зокрема, Катерина відзначає одного з постійних європейських партнерів — девелоперську компанію Predio, що базується в Норвегії. Проєкти, що їх IK-architects розробляють спільно із цим партнером, — це переважно мансардні апартаменти на продаж.
«Фактично партнер дає нам у роботу об’єкт, і ми відповідаємо за його оформлення й наповнення. Якісь із цих проєктів належать до преміумсегмента, якісь — до сегмента мідл. Однак ми маємо з вами розуміти: те, що в країнах Скандинавії зветься мідл-сегментом, — на порядок якісніше й крутіше за те, що ми вважаємо мідл-сегментом тут, удома, — розповідає Катерина про досвід роботи із закордонними проєктами. — Авжеж, якщо порівнювати скандинавів із замовниками з Іспанії, де ми також мали декілька проєктів, — це геть різні ментальності, емоційний бекграунд взаємодії відрізняється. Втім, що я можу виділити як спільний знаменник у цих кейсах, — то це ставлення замовника до архітектора як до фахівця. Якщо тебе вже обрали й покликали, твоїй професійній експертизі вже апріорі довіряють, прислухаються до тебе і поважають твоє бачення».
«Чимала частка наших замовлень з-за кордону нині — це результат роботи сарафанного радіо. Це бонус, який ти отримуєш із досвідом: робиш свою роботу добре, про тебе розповідають друзям чи колегам, і врешті клієнтська база починає примножувати сама себе», — Катерина Ярова
Говорячи загалом про зацікавленість замовників з-за кордону в тому, аби наймати саме українського архітектора, Катерина зауважує, що неабияк свого часу цю тенденцію стимулювали реалії 2022 року: Україна перебувала у фокусі світової уваги, і багато хто був сповнений ентузіазму підтримувати українські бізнеси, зокрема й архітектурні.
«Був у нас, наприклад, кейс якраз у той період: ми отримали замовлення на проєкт приватного будинку в Техасі, в передмісті Вімберлі. Ця історія цікава тим, що замовник шукав саме українського архітектора, переглядав соцмережі і врешті обрав саме нас, ознайомившись із нашим портфоліо, — згадує Катерина. — Це був дуже цікавий досвід, особливо з огляду на те, що людина просто знайшла нас через соцмережі, переглянула наш інстаграм — і цього було достатньо, аби ми привернули увагу. І, що важливо, за рахунок певних особливостей проєкту ми мали змогу бути його повноправними авторами на всіх етапах.
«Завжди приємно чути від замовника схвальні відгуки у формулюваннях на кшталт “Ви неначе прочитали мої думки!” — однак такі відгуки заслуговуються годинами обговорень, сповнених емпатії та уваги до кожного слова», — Катерина Ярова
Втім, це радше окремо взятий випадок, тоді як загалом, я гадаю, нас обирають через наше ставлення й підхід до кожного проєкту. Ми маємо певний візуальний код, відображений у наших роботах, і в кожному кейсі закладене зерня емпатії до замовника, з котрого врешті проростають унікальні рішення. В тих-таки Штатах нерідко можна стикнутися з тим, що архітектор працює за годинами й нормами — не менше, але й не більше. Якщо в договорі прописані три ескізних варіанти планування — стільки їх і буде, а за додаткові опції треба доплачувати. Ми ж, своєю чергою, дуже багато уваги приділяємо замовникові саме на стадії обговорення й розробки ескізної частини — бо це той самий момент, коли його важливо вислухати й почути. Лише в такому разі ми будемо здатні врешті запропонувати й затвердити із замовником проєкт, що відображатиме його побажання, стиль і ритм життя тощо».
«Якісно спроєктований простір є інтуїтивним. Він не про декор чи кричущі акценти — натомість це історія про те, як відобразити чиєсь унікальне бачення комфорту інструментами дизайну й архітектури», — Катерина Ярова
Тим часом удома
Паралельно з розвитком діяльності за кордоном IK-architects так само активно працюють в Україні. Влітку минулого року бюро отримало власну торгову марку — за словами Катерини Ярової, це був довгоочікуваний момент для компанії.
«Ми йшли до цього два роки. Ідея про оформлення власної торгової марки була в нас ще до повномасштабного вторгнення, втім, сталося так, що втілити її остаточно ми змогли вже під час війни, у 2023 році, — розповідає Катерина. — Це доволі важливий чекпойнт на шляху нашого бюро. Насамперед це додаткове засвідчення нашої інтелектуальної власності. Та, що не менш важливо, наявність торговельної марки є додатковим фактором, який демонструє нашим замовникам рівень компанії і компетентність фахівців, а отже — якості майбутнього проєкту.
Наразі ми маємо оформлену торгову марку в Україні. На тлі того, як ми розширюємо діяльність в інших країнах, у певний момент ми плануємо дійти до етапу, коли варто буде відкривати філію десь за кордоном. Відповідно, в такому разі ми плануємо оформлювати торгову марку там теж».
IK-architects не припиняють працювати над проєктами в Україні, зокрема в рідному Харкові. Наприклад, цьогоріч на проспекті Науки, 35 відкрився заклад «Сніданішна» — кафе й водночас крамниця фермерських, крафтових продуктів, декору й виробів ручної роботи. Екстер’єр та інтер’єр закладу просякнуті образами й елементами українського побуту, переосмисленими в сучасних формах і характерних текстурах. Катерина Ярова зізнається, що наразі цей локальний проєкт є для неї найбільш знаковим.
«Замовники — власники кав’ярні “ЛяТюШо”. Окремо хотілося б відзначити, яка синергія панувала в нашій співпраці весь час, поки ми працювали над проєктом. Нашим завданням було відобразити в інтер’єрі такий собі самобутній збірний образ української автентики, не вдаючись до очевидних стереотипних прийомів. Отже, ми склали певний перелік того, що ми хотіли би відобразити в інтер’єрі й чого там точно не має бути.
«Навіть у суто інтер’єрних проєктах ми зберігаємо певне архітектурне мислення. Лише коли ти можеш побачити загальну структуру простору, з ним надалі можна працювати й мати розуміння, як його якісно наповнити», — Катерина Ярова
Що цікаво, незважаючи на те, що ми працювали з уже готовим приміщенням, нам усе одно вдалося вписати в наявне планування традиційну морфологію української хати, де умовним “серцем” простору є піч, і вже за нею простягається приміщення. Потім, переходячи від більшого масштабу рішень до меншого, ми почали думати, які матеріали й текстури можна задіяти в інтер’єрі. Так, наприклад, ми використали очерет, що традиційно мав би застилати дах хати, втім, у “Сніданішній” із нього виконане широкоформатне панно, що слугує текстурним акцентом інтер’єру. Навіть елементи мазанки, інтегровані в інтер’єр, зберегли свою автентику: вони виконані з повністю екологічної сировини з домішками подрібненої коноплі. Загалом для мене “Сніданішна” — це місце, що є відображенням осучасненого, але так само теплого й упізнаваного українського колориту. Місце, де тобі добре».

В концепції української хати очерет традиційно відігравав роль матеріалу для покрівлі. У «Сніданішній» з нього виконане широкоформатне панно, що акцентує інтер’єр
Говорячи більш масштабно про власний підхід до роботи з архітектурою та дизайном просторів, Катерина наголошує, що навіть у суто інтер’єрних проєктах вона зберігає певне архітектурне мислення. На її думку, лише тоді, коли вдається побачити загальну структуру простору, з ним надалі можна працювати й мати розуміння, як його якісно наповнити, щоб наділити інтер’єр естетикою і при цьому зберегти його ергономіку.
Ще один знаковий кейс IK-architects в Україні — започаткований у 2022 році соціально відповідальний проєкт VILNA School. Зокрема, йдеться про реновацію зруйнованого російською ракетою ліцею №47 у Харкові на вулиці Космонавтів — наразі будівля потребує не просто відновлення, а кардинальної перебудови. Крім ліцею №47, до програми VILNA School також долучено чимало інших навчальних закладів. Деякі з проєктів ведуть лише локальні архітектори, а деякі реалізуються спільно із зарубіжними партнерами.
«Головний меседж нашого проєкту полягає в тому, що функціонуючі школи — це запорука майбутнього повернення людей до міст і громад, із котрих вони свого часу виїхали, — зазначає Катерина Ярова. — Родина не поїде додому, якщо там нема де навчатися її дитині. Це стосується як великих міст, так і селищ чи сіл — особливо таких, де школу зруйновано, а вона була єдина.
«VILNA School — це наш шанс відбудувати школи кращими, ніж вони були, наділити їхні простори новими функціями, зробити фокус на емпатію та відкритість на противагу радянському спадку», — Катерина Ярова
Це наш шанс відбудувати школи кращими, ніж вони були, наділити їхні простори новими функціями, зробити фокус на емпатію та відкритість на противагу радянському спадку, з котрим ми досі маємо справу. Зокрема, в нашому проєкті школи важливу роль відведено організації комунікаційного простору, представленого своєрідним амфітеатром. Також ми вважаємо, що організація просторів подвійного призначення може “оживити” школи, подарувати їм друге дихання. Я маю на увазі використання приміщень у позанавчальний час для проведення заходів, позашкільних занять тощо. З таким підходом школи не порожнітимуть щодня з 15:00 до наступного ранку — натомість вони можуть об’єднувати не лише дітей, а й цілі громади».
На питання про подальші плани IK-architects Катерина Ярова відповідає, що зараз планує зосередитися на медіакомунікаціях — зокрема, архітекторка ділиться, що деякі проєкти бюро вона б хотіла подати на міжнародні конкурси і зробити фокус на просуванні вже наявних проєктів.
«Наразі ми маємо певний пул напрацювань, котрий я б хотіла використати в якості візитівки. Зараз важливо заявити про себе, поговорити про те, що ми вміємо й чого вже досягли — і лише тоді можна буде думати про дослідження нових горизонтів і розширення географії проєктів».
































