Steel Freedom 2022 — архітектурні рішення у сталеві часи

На початку грудня відбувся фінал щорічного архітектурного конкурсу Steel Freedom, започаткованого «Українським центром сталевого будівництва» — асоціацією, яка об'єднує найбільших учасників ринку сталевого будівництва нашої країни. Ключова мета конкурсу, в якому беруть участь студенти профільних закладів вищої освіти, — популяризація сталевих рішень серед молодих українських архітекторів і проєктувальників. PRAGMATIKA.MEDIA вже не вперше виступає медіапартнером цієї події, тож ми розповідаємо про номінації та ділимося історіями переможців.

Дев’ятий рік проведення Steel Freedom став особливим: Україна й українці б’ються з ворогом, тому конкурсантам із різних міст України випало навчатися, поглиблювати фахові навички і створювати свої проєкти у вкрай непрості часи. На конкурс було подано рекордну за всі роки кількість робіт: у ньому взяли участь 123 команди та 342 студенти із 14 вишів Києва, Львова, Харкова, Дніпра, Полтави, Чернігова, Рівного, Запоріжжя, Одеси та навіть Маріуполя й Херсона.

Організатори згадують, що Steel Freedom був започаткований у 2014-му — році, коли сучасна незалежна Україна стикнулася зі збройною російською агресією вперше. Проте ніколи ще фінал не збирав гостей у захисному укритті, а експерти не виходили на сцену з вітальним словом у військовій формі, як, наприклад, науковий консультант УЦСБ, кандидат технічних наук Артем Білик, який зараз захищає Україну, але все ж таки знайшов можливість бути присутнім на фінальній події.

Анна Гонтаренко, ТВО виконавчого директора асоціації «Український центр сталевого будівництва» та Артем Білик, кандидат технічних наук, науковий консультант УЦСБ. Фото: УЦСБ

З огляду на сучасні українські реалії, кожного з конкурсантів та їхніх наставників-викладачів уже можна вважати професіоналами, які перемогли обставини, змогли якісно завершити проєкти в рамках дедлайнів, незважаючи на перепони, які спричиняє війна. Про це у зверненні до учасників говорили ТВО виконавчого директора асоціації «Український центр сталевого будівництва» Анна Гонтаренко, запрошені судді та партнери конкурсу.

Також Анна Гонтаренко висловила вдячність компаніям, які підтримують конкурс. Незмінним генеральним партнером Steel Freedom із 2014 року виступає група компаній Метінвест, офіційні партнери — Metipol, Tekla Structures, SketchUp, ЛІРА-САПР (LIRALAND Group), BIM Solutions Ukraine, GRAPHISOFT Center Ukraine. Постійний аудитор конкурсу — Baker Tilly in Ukraine.

Партнерами в додаткових номінаціях стали архітектурна школа in.Lab, архітектурні та девелоперські компанії: archimatika, ArchObraz, AVG, AVR Development, DC Evolution, «НЬЮ ВІЖН ПРОДЖЕКТ», які також окремо відзначали команди, варті, за їхньою оцінкою, заохочення.

Тема, в рамках якої учасники представили проєктні пропозиції, також зумовлена війною і пов’язана з відбудовою. Замовником у цьогорічному конкурсі виступила Ірпінська міська рада із соціально вагомим проєктом: вона запропонувала молодим архітекторам розробити концепти для реконструкції дитячо-юнацької спортивної школи в Ірпені, яку було зруйновано ворогом навесні, під час боїв на Київщині. Серед міських навчальних закладів вона постраждала найбільше.

Такий вигляд зараз має будівля ДЮСШ у Ірпені. Джерело фото: irpinhelp.com

Серед закладів освіти міста Ірпінь дитячо-юнацька спортивна школа постраждала чи не найбільше. Джерело фото: irpinhelp.com

У півфінал вийшли 79 із 89 відібраних проєктів, за призові місця та номінації від партнерів у фіналі позмагалися 10 команд. Кожна з них мала захистити проєкт у короткій презентації та відповісти на питання чи зауваження журі. Steel Freedom — не екзамен, хоча в рамках меморандуму УЦСБ з вишами представлені роботи також можуть розглядатися навчальними закладами як звітна чи дипломна студентська робота. Передусім це можливість для молодих архітекторів заявити про себе, отримати зворотний зв’язок від практиків із високим рівнем експертності — провідних українських інженерів і архітекторів, узяти участь у масштабних і соціально вагомих архітектурних проєктах.

Цього року роботи учасників вивчали й оцінювали співзасновник і головний архітектор archimatika Дмитро Васильєв, головний архітектор проєктів групи компаній AVG Олександр Максимов, головний архітектор і засновник бюро ArchObraz Олексій Образцов, головний інженер проєктів науково-дослідного і проєктного відділу цивільних і промислових споруд ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція» Василь Пасічник, провідний архітектор AVR Development Віталій Квич, CEO і керуючий партнер першої аутсорсинг-девелоперської компанії DC Evolution та експерт ринку нерухомості Андрій Рижиков, провідний архітектор, керівник групи творчої архітектурної майстерні A. Pashenko Микола Назаров та керівник компанії «НЬЮ ВІЖН ПРОДЖЕКТ», співзасновник і заступник Голови правління з проєктного напряму ГО «Містобудівна платформа “Ренесанс”» Андрій Насібович.

Зоряна команда провідних українських архітекторів, девелоперів та інженерів – журі фіналу Steel Freedom 2022. Фото: УЦСБ

Архітектори задають питання фіналістам під час захисту проєктів. Фото: УЦСБ

Судді конкурсу зазначають: обирати найкращих цьогоріч було складніше, ніж раніше. Рівень представлених робіт зростає кожного року, відрив між номінаціями подекуди становив лише кілька балів. Велику роль зіграла й соціальна важливість та історія проєкту: учасники поставилися до завдання емоційно, з великою відповідальністю.

Завдання, що на перший погляд здається простим, повинне враховувати багато нюансів. Проєкт спортивної школи — це не мультифункціональний комплекс чи олімпійський стадіон, проте вимагає детального збору інформації, аналізу наявної інфраструктури міста та заглиблення у функціональні процеси.

Наприклад, в оформленні приміщень для занять тенісом чи бадмінтоном, рухливими видами спорту навіть відтінки стін і покриття важливі — це дозволяє уникнути надмірного навантаження на зір спортсменів; цією експертною думкою поділився з учасниками архітектор Олексій Образцов.

Олексій Образцов, головний архітектор і засновник бюро ArchObraz. Фото: УЦСБ

Фіналістам і переможцям конкурсу вдалося впоратися з поставленими завданнями на досить високому професійному рівні. «Золото» Steel Freedom 2022 виборола команда І-227: Анастасія Насінська, Дмитро Боровик і Ростислав Племянник — студенти Київського національного університету будівництва і архітектури; кураторка проєкту — Ольга Андропова.

У презентації архітектори зазначають, що робота над проєктом почалася з аналізу спортивної інфраструктури міста Ірпінь. Команда комунікувала з викладачами школи, методистом і тренеркою з волейболу, заглибилася в деталі обговорення стратегічного розвитку міста, щоб зрозуміти наявні проблеми та побажання мешканців.

Анастасія Насінська, Дмитро Боровик, Ростислав Племянник та Ольга Андропова, кураторка команди-переможця, викладачка КНУБА

Це дало змогу осягнути тонкощі та визначити, чого бракувало для комфортного навчання в попередньому приміщенні. Проблеми мали місце: це перевантаженість і недостатній розмір залів, труднощі із заняттями футболом і регбі в холодну пору року. Питання про те, як можна було б адаптувати спортивні поля для занять у негоду, раніше піднімалося адміністрацією ДЮСШ, проте не знаходило оптимального вирішення.

Головна ідея проєкту архітекторів Насінської, Боровика та Племянника — створити павільйон на місці старої школи, який вмістив би всі можливі ігрові види спорту, а також звести корпус для решти занять на території наявних нині малих майданчиків. Майданчики команда запропонувала змістити на покриття й огорнути сіткою, а також додати в план 100-метрову бігову доріжку з місцем для стрибків і кругову доріжку навколо стадіону.

Це рішення мало певні ризики для конкурсантів, тому що передбачало вихід за межі наявної плями забудови та реорганізацію простору.

Для проєкту обрали стримані і спокійні форми, які скеровуватимуть погляд на внутрішні приміщення й не височітимуть над оточенням, враховуючи розташування школи посеред малоповерхової забудови. Зображення надані авторами проєкту (А. Насінська, Д. Боровик, Р. Племянник)

Акцентні та функціональні елементи будівлі — колони діагриду, своїм малюнком вони символізують відскоки м’яча і біг дітей по доріжці Зображення надані авторами проєкту (А. Насінська, Д. Боровик, Р. Племянник)

Для оформлення фасаду команда запропонувала використати білі сендвіч-панелі з тонованої сталі з полімерним покриттям від Metipol, а також перфоровані екрани, які б відсікали надлишкове сонячне освітлення, не обмежуючи зорових зв’язків. Акцентні та функціональні елементи будівлі — колони діагриду, які своїм малюнком символізують відскоки м’яча і біг дітей по доріжці.

Плани просторів організовані так, що учні потрапляють на заняття найкоротшим шляхом, роздягальні та допоміжні приміщення розташовані при залах, роздягальні для зовнішніх майданчиків мають виходи на поле і сходи на покрівлю. В більшому корпусі до цих приміщень додається медблок і велопаркінг, на підземному поверсі мають розташуватися захисне укриття, зал для боксу та допоміжні приміщення, на другому поверсі — адміністрація, клас для занять, буфет і глядацька зона з панорамними вікнами та трибунами.

Нестандартний підхід команди-переможця – вихід за межі попередньої плями забудови, це дозволило вмістити всі потрібні, на думку авторів, приміщення. Зображення надані авторами проєкту (А. Насінська, Д. Боровик, Р. Племянник)

Команда намагалася передбачити умови для занять максимальною кількістю видів спорту, продумала опції для занять футболом, регбі і гандболом у негоду — тренери школи особливо акцентували на цій необхідності. Архітектори створили кілька схем використання ігрового та тренувального залів, ці простори трансформуються для різних потреб за допомогою тканинних шумопоглинаючих завіс.

Дбаючи про енергоефективність і економічність, для опалення залів спортивної школи запропонували використовувати інфрачервоні обігрівачі, в решті приміщень — теплу підлогу. «Допомагати» опаленню й електропостачанню мають ґрунтові теплообмінники та сонячні панелі.

Рішення для облаштування даху ДЮСШ — екстенсивний седумний килим, задачі із шумопоглинання автори проєкту спробували реалізувати за допомогою щільного озеленення навколо майданчиків і використання шумопоглинаючих панелей, які, зокрема, розміщені й на даху будівлі.

Під час проєктування приміщень для тренувань архітекторам особливо хотілося уникнути ефекту перебування в «коробці». Першочерговою метою було створити у спортсменів відчуття, наближені до занять на природі, але з комфортом, який дає закритий, захищений простір.

Плани просторів організовані так, що учні потрапляють на заняття найкоротшим шляхом. Зображення надані авторами проєкту (А. Насінська, Д. Боровик, Р. Племянник)

Анастасія Насінська, Дмитро Боровик і Ростислав Племянник усвідомлено обрали для свого проєкту стримані і спокійні форми, які скеровуватимуть погляд на внутрішні приміщення й не височітимуть над оточенням, враховуючи розташування спортивної школи: навколо малоповерхова забудова, приватні будинки, досить тихі вулиці.

Анастасія Насінська: «Найбільше думали про те, щоб проєкт максимально закрив потреби школи, сподобався тренерам і був адекватно вписаний в оточення»

За словами Дмитра Васильєва, співзасновника та головного архітектора archimatika, пояснювальна записка до проєкту команди І-227 виявилася найбільш прив’язаною до реальності. Проведена ними попередня дослідницька робота, комунікація з адміністрацією ДЮСШ, виїзд на локацію дозволили отримати правдиві вихідні дані та додали проєкту реалістичності. Нестандартний підхід, як-от вихід за межі попередньої плями забудови, на його думку, виправдав себе повністю та дозволив команді розвивати ідею більш сміливо, відкрив можливості для трансформацій простору.

Вдалим «дорослим» рішенням Дмитро Васильєв назвав те, як команді вдалося сформувати фасад вулиці, до речі, сьогодні цього чіткого фронту поряд зі школою бракує.

Дмитро Васильєв, співзасновник і головний архітектор archimatika. Фото: УЦСБ

Ростислав Племянник і Дмитро Боровик відповіли на запитання журі (про особливості сонцезахисту та вибору скління від Андрія Рижикова), отримали поради щодо застосування ферм від Василя Пасічника — експерта із застосування металевих конструкцій в архітектурі з колосальним досвідом роботи, він також схвально відгукнувся про виразність і функціональність діагриду будівлі.

Андрій Рижиков, CEO і керуючий партнер першої аутсорсинг-девелоперської компанії DC Evolution, експерт ринку нерухомості. Фото: УЦСБ

Василь Пасічник, головний інженер проєктів науково-дослідного і проєктного відділу цивільних і промислових споруд ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція». Фото: УЦСБ

Срібло конкурсу Steel Freedom 2022 одержав проєкт студентів «Львівської політехніки», команди під номером І-715: архітектори Ілля Бандуляк, Артур Глух і Олександр Гоцик, куратор — Леонід Вознюк.

Проєкт студентів «Львівської політехніки», архітектори Ілля Бандуляк, Артур Глух і Олександр Гоцик, куратор — Леонід Вознюк. Джерело зображення: УЦСБ

Третє місце — за командою I-719 із КНУБА, над цим проєктом працювали архітектори Єлизавета Валявська та Ілля Губарець, куратор — Олена Іванченко.

Проєкт студентів КНУБА, архітектори Єлизавета Валявська та Ілля Губарець, куратор — Олена Іванченко. Джерело зображення: УЦСБ

Додатково були визначені окремі номінації від партнерів конкурсу. Команди-учасники отримали рекомендації на стажування до найбільших архітектурних компаній України, запрошення на екскурсії в архітектурні бюро та на об’єкти, де ведеться робота, цінні призи, сертифікати на річні ліцензії софту для архітекторів і дизайнерів та проходження професійних курсів, графічні планшети, фахову літературу.

Детальніше про всі номінації та нагородження можна прочитати на офіційному сайті асоціації «Українського центру сталевого будівництва»

Як і завжди, учасники Steel Freedom отримали багато корисних подарунків для поглиблення фахових знань від партнерів конкурсу. Фото: УЦСБ

Ми ж не могли відмовити собі в задоволенні особисто поспілкуватися із золотими призерами — Анастаcією Насінською, Дмитром Боровиком і Ростиславом Племянником — та розпитати їх про враження від участі в конкурсі. Всі три учасники команди наразі завершують навчання у КНУБА.

Архітектори розповідають: про можливості презентації своїх знань на базі конкурсу Steel Freedom вони знали досить добре. Ростислав Племянник згадує, що розглядав його як гарний шанс підтвердити свої професійні навички, ще плануючи вступ до вишу, а Дмитро Боровик уже мав досвід проєктування конкурсних робіт у 2019-му та в минулому році.

За нинішньої ситуації робота в команді з трьох осіб і куратора вимагає більше дисципліни, зокрема й через вимкнення електроенергії, повітряні тривоги та проблеми зі зв’язком. За словами Ростислава Племянника, вимоги цього року для будь-якого спеціаліста — вміти планувати не тільки свій час, а й місце виконання поставлених завдань. Проте, схоже, команда із цим впоралася непогано.

Для оформлення фасаду командою запропоновано використати білі сендвіч-панелі з полімерним покриттям від Metipol, а також перфоровані екрани, які б відсікали надлишкове сонячне освітлення, не обмежуючи зорових зв’язків. Зображення надані авторами проєкту (А. Насінська, Д. Боровик, Р. Племянник)

Анастасія Насінська через війну була змушена виїхати з родиною за кордон, різниця в часі з колегами, які залишаються в Україні, становить 7 годин і також вимагає відповідального тайм-менеджменту. Настя розповідає: робота над конкурсним проєктом для Ірпеня практично велася в режимі 24/7.

Найбільш досвідченим учасником проєкту став Дмитро Боровик, хоча в розповіді архітектори весь час називають вклад одне одного в розвиток ідеї найважливішим — команда дуже спрацьована. Дмитро навчається на спеціальності «Архітектура будівель і споруд» у КНУБА, а також отримує другий диплом у Люблінській Політехніці завдяки програмі рідного факультету. Спеціалізація в Польщі — реновація та реконструкція будівель. Також кілька років працює у столичній архітектурній компанії büro A24D, розповідає: щоб мати час на підготовку для участі у Steel Freedom, останнім часом не брав у роботу інші задачі.

Активна праця над конкурсним проєктом тривала близько півтора місяця, також приблизно місяць команда витратила на збір інформації. До цього вони поставилися виважено: виїжджали на місце в Ірпінь, збирали зауваження та побажання від тренерів. Усі ці відомості команда систематизувала й використала в пояснювальній записці до проєкту.

«Детальну роботу ми почали досить пізно, інтенсивне проєктування — із середини жовтня. Враховуючи, що десь у цей час почалися постійні проблеми з електрикою, ми могли б встигнути зробити значно менше. Я дуже вдячний, що організатори змістили здачу на тиждень, враховуючи всі ці технічні проблеми, і ми встигли з дедлайнами», — згадує Дмитро Боровик.

Дмитро Боровик: «Детальну роботу ми почали досить пізно, інтенсивне проєктування — із середини жовтня. Враховуючи, що десь у цей час почалися постійні проблеми з електрикою, ми могли б встигнути зробити значно менше. Я дуже вдячний, що організатори змістили здачу на тиждень, враховуючи всі ці технічні проблеми, і ми встигли з дедлайнами»

Роботу в команді розподілили таким чином: архітектори Дмитро та Настя працювали над проєктуванням, перебирали варіанти, шукали концепції, пізніше Дмитро займався опрацюванням архітектурної частини. Дмитро розповідає: Анастасія виконала велику частину роботи зі збору й аналізу інформації, спілкувалася з тренерами. Сама ж архітекторка пригадує, як намагалася розібратися з конструкціями, це для неї стало справжнім челенджем, але в процесі заглиблення в тему вона отримала багато нових знань. «Трохи сумно, що, доклавши так багато зусиль, не мала змоги бути присутньою на презентації проєкту», — ділиться Настя.

Ростислав, який навчається на кафедрі дизайну архітектурного середовища, взяв на себе візуалізацію. «Візуальна частина здатна представити проєкт із максимально вигідних ракурсів: моїм завданням було реалістично показати те, який вигляд матиме наша майбутня будівля, її взаємодію з наявною забудовою, передати спокійний ранковий/вечірній візуальний настрій. Архітектурна візуалізація — в цілому мій першочерговий вектор для розвитку. Це саме та сфера, де я отримую насолоду від роботи та її результату», — розповідає він.

Завдання від Steel Freedom для відбудови ДЮСШ команда називає складним і цікавим водночас. Його виконання потребувало детального заглиблення в технологічну частину та специфіку щодо сертифікації спортивних залів для проведення змагань, особливостей вибору матеріалів для підлоги, захисту стін тощо.

Архітектори створили кілька схем використання ігрового та тренувального залів, ці простори трансформуються для різних потреб за допомогою шумопоглинаючих завіс. Зображення надані авторами проєкту (А. Насінська, Д. Боровик, Р. Племянник)

Дмитро Боровик розповідає: «Ми досить довго думали, як можна зробити спортивні зали та допоміжні приміщення максимально комфортними, які нові «фішки» запропонувати в їхнє стандартне вирішення. У випадку майданчиків на покритті й побудови футбольного поля це ще й про специфіку огорожі та шумозахисту».

Сильними сторонами проєкту автори вважають його конструктивну та планувальну частину, ретельну роботу з контекстом.

«Ми отримували інформацію напряму від тренерів, аналізували спортивну інфраструктуру міста і слухали наради з розвитку. Ця робота дозволила отримати на виході реалістичну пропозицію, яка має всі необхідні технічні характеристики, щоб бути втіленою», — зазначає Дмитро Боровик.

Анастасія Насінська згадує, що в процесі роботи не думала про перемогу як головну мету, більше хвилювалася про те, щоб проєкт максимально закрив потреби школи і був адекватно вписаний в оточення. «Особливо важливою для мене була реакція тренерки школи, Інни Володимирівни, з якою ми спілкувалися в процесі проєктування. Їй проєкт сподобався, і я цьому дуже рада», — ділиться емоцією архітекторка.

Ростислав Племянник розповідає: в перемозі був майже впевнений, і вважає участь у цьогорічному конкурсі Steel Freedom у чомусь символічною, адже вона також знаменує і завершення його навчання в університеті.

На другому поверсі більшого корпусу розташувалися адміністрація, клас для занять, буфет і глядацька зона з панорамними вікнами та трибунами. Зображення надані авторами проєкту (А. Насінська, Д. Боровик, Р. Племянник)

Дмитро Боровик згадує побоювання команди щодо рішення порушити початкову пляму забудови: «Ми хвилювалися, що організатори не підтримають цю нашу ідею, і це зашкодить проєкту. Умову попередньо піднімали на мітапах, і нам дозволили використати всю ділянку, а не тільки вже наявну пляму. Ми зробили це обґрунтовано, інакше не вмістили б усі потрібні, на нашу думку, спортивні зали».

Зрештою, як ми вже знаємо, ідея знайшла розуміння у журі, виділила проєкт із-поміж інших, які були представлені, тож цю сміливість підходів було винагороджено.

Тему конкурсу команда вважає дуже важливою — це допомога місту рідної Київщини, їм небайдужа подальша участь проєкту. «Докласти свої зусилля для відновлення зруйнованої школи — це особлива можливість зробити внесок у післявоєннне відновлення міст і майбутнє нашої країни», — розповідає Ростислав Племянник.

Ростислав Племянник: «Докласти свої зусилля для відновлення зруйнованої школи — це особлива можливість зробити внесок у післявоєннне відновлення міст і майбутнє нашої країни»

Молоді фахівці планують підтримувати подальшу комунікацію з тренерами ДЮСШ, місцевою владою та головним архітектором Ірпеня Михайлом Сапоном. Цьому сприяє і близькість розташування об’єкта.

«Особливе відчуття, коли маєш можливість фізично відвідати те місце, яке ти візуалізував або проєктував, будучи частиною команди. Ми будемо слідкувати за розвитком подій, сподіваючись на швидку відбудову школи та втілення нашої ідеї в життя», — емоційно розповідає Ростислав Племянник.

Команда зазначає: проєкт не є надто складним із погляду реалізації, тому дійсно може бути побудований.

Дмитро Боровик та Ростислав Племянник отримують сертифікат від організаторів конкурсу. Фото: УЦСБ

Ми поцікавилися, де архітектори беруть щоденне натхнення, які проєкти передивлялися під час роботи. Серед відомих світових імен найбільшим джерелом натхнення Ростислав вважає архітектурний доробок Рікардо Бофілла, після перемоги він мріє відвідати його штаб-квартиру в Іспанії.

«Його вміння поєднувати колір, форму, композицію, його цікаві планувальні рішення мене надихають. Другий улюблений архітектор — Алвар Аалто, всі тренди, які ми маємо сьогодні в архітектурі та дизайні інтер’єру, є в його роботах. Він — візіонер і батько сучасної архітектурної естетики, роботи якого надихають!» — ділиться Ростислав.

Настя Насінська також розповідає про свої джерела творчої енергії: «Нехай це є досить популістською штукою серед студентів-архітекторів, але мені дійсно дуже подобаються творіння Сантьяго Калатрави, подобається параметрична архітектура. Але, з іншого боку, я кожен проєкт пропускаю через призму доцільності, «чи це те, що дійсно потрібно людям на цьому місці». Взагалі я піддаю сумнівам ідею «зірковості» архітектора, першою має виступати якість проєкту за багатьма параметрами, і це точно не ім’я.

Ростислав Племянник: «Особливе відчуття, коли маєш можливість фізично відвідати те місце, яке ти візуалізував або проєктував, будучи частиною команди. Ми будемо слідкувати за розвитком подій, сподіваючись на швидку відбудову школи та втілення нашої ідеї в життя»

Мені дуже подобається українська студія «Formografia», що локалізується на платформі «Острів». Костя та Рома (Роман Сах і Костянтин Кучабський — засновники студії. — Прим. ред.) у свій час сильно вплинули на моє розуміння того, що таке архітектура і яку роль у ній відіграють люди».

Дмитро Боровик пригадує: працюючи над проєктом, із яким команда взяла золото Steel Freedom, переглядав багато робіт японського бюро SANAA. «Ментори — мої викладачі з університету, колеги по роботі в büro A24D, за ці роки я багато чому у них навчився. Окрема подяка нашій кураторці Ользі Володимирівні, вона нам дуже допомагала з конструкторською частиною проєкту й не тільки», — розповідає Дмитро.

Уже зовсім скоро молоді архітектори завершать навчання в університеті й отримають дипломи. На них чекає багато роботи: Україна потребує й потребуватиме багато кваліфікованих спеціалістів і уважних, люблячих сердець.

В майбутньому Україна потребуватиме багато кваліфікованих спеціалістів і уважних, люблячих сердець

Анастасія Насінська бачить себе архітектором-концептологом, найбільше їй подобається розробляти саме архітектурні концепції. Незважаючи на те, що наразі вона за кордоном, працювати хотіла б у рідній країні. «В пріоритеті діяльності для мене — люди», — розповідає Настя. Ростислав Племянник, улюблена частина роботи якого — візуалізація, у подальшій кар’єрі зацікавлений у проєктуванні та роботі з дизайном інтер’єрів. Дмитро Боровик, який наразі має найбільше практики, зосереджений на поглибленні навичок і напрацюванні досвіду.

Ми віримо в те, що імена молодих архітекторів, із якими ми розмовляємо сьогодні, знову з’являться на сторінках Pragmatika, і ми обов’язково запишемо нові інтерв’ю, в яких вони розповідатимуть про нові, великі самостійні проєкти для розбудови нашої країни.

 

 

Читайте також

STEEL FREEDOM 2021. Новий погляд на функціональність

STEEL FREEEDOM 2019: победители и их проекты

Архитектурный фестиваль STEEL FREEDOM