Вітряк кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя перевезли до музею в 1973 році із села Олександрівка на Херсонщині. Тоді зібрали лише основу вітряка, експозицію лишили незавершеною. Протягом останніх 50 років млин являв собою набір деталей, але восени 2023 року за фінансової та організаційної підтримки благодійного фонду «МХП — Громаді» почався новий етап реконструкції. За це взялися фахівці архітектурної майстерні loft buro — Олег Волосовський, Віра Зінченко, В’ячеслав Квітка, Денис Чудінов.
На старті проєкту команда архітекторів на чолі з Олегом Волосовським, яка працювала над реконструкцією вітряка, консультувалася з архітектором Леонідом Прибєгою, що відбирав експонати для музею та виконував обмірну документацію. Також провели дослідження архівних креслень, зроблених ще в 1973 році командою творців музею.
За словами архітекторів, їм довелося комплексно переосмислити весь проєкт і ухвалити низку рішень для того, аби лопаті і весь механізм млина працювали автентично, що дозволило б максимально відкрито показати глядачам, як саме відбувається помел зерна. Задля відновлення рухливих деталей команда майстрів старанно працювала протягом кількох місяців.
Вітряк ХІХ століття знову запрацював. Тепер відвідувачі музею зможуть побачити, як мололи зерно в давнину. Фотоматеріали надані Вірою Зінченко
«Завдяки цьому проєкту ми отримали можливість показати величність ідеї стародавніх зодчих, продуманість залучення сили вітру в процес перетворення зерна на борошно… Для нас цей проєкт — виклик. Це складна міждисциплінарна робота. Відновлення шатра вітряка разом із крилами, механізмом і воротилом можливе лише за умови поєднання безлічі процесів: від дослідження архівних документів через моделювання й креслення, пошук майстрів, підбір автентичних матеріалів, вивчення технологій механізмів до самого відновлення й запуску — набуття млином статусу діючого експонату музею», — сказав головний архітектор loft buro Олег Волосовський, який також є радником із питань архітектури та дизайну Музею народної архітектури та побуту України в Пирогові.
Оксана Повякель: «Щодо цього вітряка хочу сказати: це не просто вітряк, це символ України, що відродиться. Раніше нас морили голодом, нині — закидають ракетами. А ми продовжуємо вирощувати зерно. І годувати ним себе і ще пів світу»
Кожна деталь проєкту — символічна. Наприклад, лопаті, крила вітряка — це дві лінії, що перетинаються й утворюють хрест — один із найдавніших символів, відомих людству, своєрідне стародавнє дерево життя.
«Млинарство є визначальною атрибутивною рисою української культури. Цей вітряк пройшов велику історію: роботу на землях Херсонщини, забуття з приходом технологій, старіння, перенесення частинами в експозицію музею, довге очікування до нового змаху крил. І нарешті диво сталося», — відзначив Олег Волосовський.
До відновлення стіни й стеля вітряка були майже зруйновані, а від крил практично нічого не лишилося. Фотоматеріали надані Вірою Зінченко
Генеральна директорка Музею просто неба Оксана Повякель у день відкриття вітряка наголосила, що молотимуть зерно з пшениці, яку виростили на території музею минулого року.
Юрій Мельник: «Речі, які ми тут робимо, — це про національну культуру й ідентичність»
«Щодо цього вітряка хочу сказати: це не просто вітряк, це символ України, що відродиться. Раніше нас морили голодом, нині — закидають ракетами. А ми продовжуємо вирощувати зерно. І годувати ним себе і ще пів світу. Минулого року благодійний фонд “МХП — Громаді”, що допоміг нам відновити вітряк, посіяв на території нашого музею зерно. І саме це зерно ми сьогодні змелемо у щойно відкритому вітряку. Воно вже готове, ми склали його в мішки й підготували. Сердечно дякую всім, хто допоміг цьому статися. Я загадала бажання, щоб започаткована традиція втілювалася й надалі, і щоб наступного року на день музею ми знову відкрили новий цікавий об’єкт», — сказала Оксана Повякель.
Юрій Мельник, голова наглядової ради благодійного фонду «МХП — Громаді», теж був присутній на події. Він розповів про те, що відкриття нового експонату — це результат річної співпраці.
«Ми зробили це разом із колективом музею. Речі, які ми тут робимо, — це про національну культуру й ідентичність. І це не єдиний об’єкт, який відкрився за посередництва “МХП — Громаді” цього року: за минулі місяці ми допомогли реставрувати й відновити експозиції музеям Василя Стуса на Вінниччині й Василя Симоненка та В’ячеслава Чорновола на Черкащині. Ми також відремонтували вхідну групу в Музеї трипільської культури на Черкащині. Дякую нашим працівникам, які ведуть соціальні й гуманітарні проєкти та проєкти роботи з ветеранами. Ми виступаємо за активну взаємодію бізнесу з громадою і впевнені, що саме це буде відзначати нашу перемогу», — сказав пан Юрій.
