Презентація відбулася у форматі живої дискусії, модератором якої виступив головний редактор PRAGMATIKA.MEDIA Костянтин Ковшевацький. Своїми думками та досвідом поділилися спеціалістка з маркетингу AkzoNobel Анна Канарська, амбасадорка бренду Sadolin та співзасновниця студії Sasha Assaul design Олександра Ассаул, а також провідні українські дизайнери та архітектори: дизайнерка інтер’єрів, засновниця студії Mdesign Architecture Interior Катерина Марданова, дизайнер, засновник студії Litvinenko Design та бренду The O Євгеній Литвиненко й архітекторка, художниця, колекціонерка, засновниця бренду FEDORA.ART Ліна Федоренко.
Колір як відповідь на запити суспільства
Зустріч розпочав Костянтин Ковшевацький, який поставив риторичне питання: навіщо ми взагалі говоримо про колір року? «Чи допомагає нам, журналістам, дизайнерам, архітекторам, пошук того, що буде задавати тренд у колористиці? Ми поговоримо й обміркуємо цю історію з різних боків. І з боку компанії, яка проводить дуже глибоке дослідження, і з боку дизайнерів, які відчувають запропоновані кольори», — зазначив модератор.
Головний редактор PRAGMATIKA.MEDIA Костянтин Ковшевацький
Костянтин передав слово спеціалістці з маркетингу AkzoNobel в Україні Анні Канарській. За її словами, вибір кольору року — це результат масштабної аналітичної роботи міжнародних експертів, а не просто творче натхнення. «За цим стоїть дуже велика робота: аналітична, статистична, робота колористів і міжнародних експертів. Аналізуються всі сфери нашого життя: соціальна, дизайн, архітектура, політика, культура, фешн-дизайн. Наш Global Aesthetic Center працює над дослідженнями вже понад 20 років, залучаючи найвідоміших архітекторів, предметних дизайнерів і колористів. Окрім того, є залучена група міжнародних експертів із різних сфер: представники видань, політичні діячі, захисники навколишнього середовища», — зазначає Анна.
Спеціалістка з маркетингу AkzoNobel в Україні Анна Канарська
За її словами, експерти орієнтуються на країни-трендсеттери, серед яких Велика Британія, Франція, Китай і Бразилія, які найбільш чутливо реагують на зміни у світі. Також фахівчиня наголосила, що колір року не є швидкоплинним явищем: «Керівниця Global Aesthetic Center Хелен ван Гент говорить, що колір не може працювати один рік. Ті кольори, які ми обираємо сьогодні, будуть актуальними ще орієнтовно п’ять років». Як приклад тяглості колірних трендів, Анна Канарська згадує весняну колекцію одягу Dior, велика частина якої була представлена в кольорі Sweet Embrace, презентованого експертами Sadolin як колір 2024 року.
Вибір кольору року — це результат масштабної аналітичної роботи міжнародних експертів, а не просто творче натхнення
Амбасадорка бренду Sadolin Олександра Ассаул, якій доручили представляти кольори прийдешнього року, зауважує, що за 22 роки існування ColourFutures прослідковується тенденція до більш нейтральних природних кольорів. «Вони припилені, складні, і їх буде все більше», — додає Олександра.
Три ритми, три настрої, три кольори
Вперше компанія AkzoNobel запропонувала не один, а одразу три кольори року. Чому так сталося, пояснила Олександра Ассаул. За її словами, це пов’язано з трьома ключовими настроями, які сьогодні панують у суспільстві: «Ми з вами як архітектори та дизайнери завжди намагаємося з’ясувати настрій клієнта. Global Aesthetic Center робить те саме, але в глобальному масштабі.
Колір року представила амбасадорка бренду Sadolin Олександра Ассаул
Перший настрій — це пауза для роздумів. Через постійну присутність у месенджерах і новинах ми втомлюємося. Це, з одного боку, класно, бо ми стали динамічними, і ми багато що можемо встигнути, а з іншого боку — це дуже виснажує. І така ситуація породжує бажання побути трішечки в тиші, сповільнитися. Другий настрій — бути в ритмі зі світом. Існує поняття “blue zones”, яким позначають регіони, в яких люди живуть своє найщасливіше і найдовше життя: це Греція, Італія, Коста-Рика та частина Японії. Дослідження цих зон показали, що найголовніший критерій, за яким визначається гармонійне життя, — це відчуття спільноти. Там збереглася традиція збиратися разом, споживати разом їжу, спільно проводити дозвілля. Ми соціальні істоти, і нам важливо відчувати спільноту, об’єднуватися для природного обміну, а не сидіти в оцифрованому середовищі. І третій настрій — революційний. Коли здається, що все руйнується, це відкриває можливість для нового. Якщо ми не знаємо, яким треба бути, це говорить про те, що ми можемо бути ким завгодно. Ми можемо робити все, що захочемо. Ми можемо створювати революцію навіть кольором».
Олександра Ассаул розповідає про панівні настрої в суспільстві, які підштовхнули до вибору трьох кольорів року
Ці три настрої стали основою для трьох відтінків синього, що були обрані кольорами 2026 року:
- Slow Swing — глибокий, темний і спокійний синій для тих, хто прагне сповільнення;
- Mellow Flow — ніжний, світлий блакитний для створення відчуття потоку та спільноти;
- Free Groove — яскравий та енергійний синій для сміливих і готових до експериментів.
Олександра ставить запитання: чому ми так любимо синій? І одразу відповідає на нього: «По-перше, синій колір — це, за всіма соцопитуваннями, найулюбленіший колір більшості людей у світі. Тобто найбільша кількість людей вбачає в ньому щось прекрасне. Чому? Тому що це колір океану, колір неба, волошок, сапфіра, китайської порцеляни. “Сині джинси — найгарніша річ із часів винаходу гондоли”, — це сказала американська оглядачка моди Діана Вріланд. Вона була редакторкою Harper’s Bazaar, Vogue, потім стала консультанткою Metropolitan Museum of Art. Це культова особистість в історії моди, яка була певним чином революціонеркою. Вона говорила про те, що ви можете одягнути синій або чорний, і ви завжди будете на висоті.
Презентацію кольору року відвідали відомі українські дизайнери, архітектори та митці
Синій колір в інтер’єрах ніби розширює межі. Він наче трошечки змінює форму простору. Залежно від того, як ви його використовуєте, він може грати абсолютно по-різному».
«Синій колір в інтер’єрах ніби розширює межі. Він наче трошечки змінює форму простору. І залежно від того, як ви його використовуєте, він може грати абсолютно по-різному», — Олександра Ассаул
Амбасадорка бренду Sadolin також представила три палітри, які допоможуть гармонійно працювати з новими кольорами. Палітра Slow поєднує темно-синій із природними відтінками коричневого та бежевого, створюючи відчуття заземленості. Палітра Flow комбінує небесно-блакитний із теплими теракотовими та земляними тонами, даруючи відчуття «теплих обіймів». А найяскравіша палітра Groove створена для тих, хто не боїться експериментувати з кольором і незвичними техніками нанесення, щоб «потішити внутрішню дитину».
Презентація кольору року відбувалась у просторі GNRTR Coworking
Панельна дискусія
Другу частину заходу Костянтин Ковшевацький розпочав із провокаційного питання, яке задало тон усій дискусії: «Навіщо нам це все? Чи допомагають такі ініціативи в житті та роботі, коли дизайнеру, по суті, диктують, що буде кольором року?»
Сенс і природа колірних трендів
Катерина Марданова першою взяла слово, зізнавшись, що для неї робота з кольором — це завжди виклик: «Я завжди собі кажу: “Навіщо я вв’язуюся в цю історію під назвою колір?” Тому що ми всі розуміємо: коли починаємо працювати з кольором, у нас будуть проблеми, однозначно. Ми стикаємося з ним у кожній дрібниці. Тому це про сміливість, бюджет і таймінг».
Дизайнерка інтер’єрів, засновниця студії Mdesign Architecture Interior Катерина Марданова
Свій погляд на ситуацію представив Євгеній Литвиненко. На його думку, в основі трендів лежать суто економічні причини: «Я вивчав американський промисловий дизайн 40-х–50-х років, там є така цікава історія, як заплановане застарівання. Сьогодні ця річ у тренді, а завтра вона вже старенька. Американці періодично створюють нові сенси за допомогою певної палітри кольорів на той самий виріб, щоб продати більше. І насправді, як на мене, це просто один із прийомів продати більше або просто змінити сенси й продавати старі товари, але в нових кольорах».
Засновник студії Litvinenko Design та бренду The O Євгеній Литвиненко розмірковує, в чому суть колірних трендів
На це відповіла Анна Канарська, пояснивши, що компанії-виробники радше задовольняють потребу, яка вже виникла в суспільстві, аніж нав’язують її. «У природі немає кольору, який не можна затонувати. Трендовість — це про інше. Я показувала палітру 2013 року, і там є кольори, на які ми зараз дивимося інакше. Навряд чи наш клієнт обрав би певне поєднання, яке було актуальним тоді. Мені здається, тут треба йти від того, що зараз актуальне, чого дійсно чекає світ, і великі виробники задовольняють цю потребу», — зазначила Анна.
Спеціалістка з маркетингу AkzoNobel в Україні Анна Канарська пояснює, що виробник задовольняє потребу споживача
Дискусію підхопила Олександра Ассаул: «Тут можна сперечатися, що йде першим: курка чи яйце. Ми спочатку нав’язуємо колір споживачеві чи насправді клієнт приходить вже з якимось бажанням, і нам треба просто знайти ключик, як задовольнити цю потребу?»
На думку Ліни Федоренко, тренди стають чудовим інструментом у роботі з клієнтами, які не мають чітких побажань. Вона розповіла, що її замовники поділяються на два типи: «Одні приходять із дуже конкретними ідеями, наприклад: “Я хочу, щоб в інтер’єрі були яскраво-червоний, як свіжа артеріальна кров, і яскраво-блакитний, бо це кольори мого дитинства, дешевих американських бойовиків”. А є клієнти, у яких немає жодних запитів. І тоді я дуже вдячна компаніям, що випускають колір року, палітри. Ти можеш просто запропонувати це людині, і вона каже: “Так, мені подобається цей напрям”. І далі ти вже йдеш за цим трендом».
Дискусійна панель: Олександра Ассаул, Анна Канарська, Ліна Федоренко, Катерина Марданова та Євген Литвиненко
Колір у міському середовищі
Дискусія плавно перейшла від загальних трендів до їх реалізації в публічному просторі. Костянтин Ковшевацький почав із проблеми відсутності в Україні конкурсних номінацій за використання кольору: «На Заході така історія є, і наші інтер’єри навіть отримували там винагороди. А у нас нічого. Як ви думаєте, чому?»
Ліна Федоренко пояснила це суб’єктивністю сприйняття: «Колір дуже індивідуальний, тут неможливо знайти консенсус. У мене була історія, коли мої постійні замовники, які люблять стримані, “благородні” кольори, прийшли подивитися на яскравий інтер’єр іншої клієнтки і сказали: “це ж труна, тут лягти й померти”. Тому колір — це емоція, і з нею складно працювати».
«Є клієнти, у яких немає жодних запитів. І тоді я дуже вдячна компаніям, що випускають колір року, палітри. Ти можеш просто запропонувати це людині, і вона каже: “Так, мені подобається цей напрям”. І далі ти вже йдеш за цим трендом», — Ліна Федоренко
Модератор, погоджуючись, назвав це «виховною історією» і звернув увагу на український архітектурний ландшафт. «Поговорімо про Київ: що з нашою архітектурою сьогодні? Чи є там робота з кольором, чи ми десь у металі та склі?»
Костянтин Ковшевацький цікавиться, як із кольором в архітектурі працюють у Києві
На думку Катерини Марданової, Київ поки не готовий до яскравих експериментів, на відміну від європейських міст: «Усі ми були в Амстердамі й бачили, як сміливо вони працюють із кольором. Будинки неймовірних кольорів, і це “вау”. Але там усе маленьке, казкове. Дозволити собі таке в центрі Києва ми не можемо. Як роблять італійці? У них у кожному місті є затверджена палітра: 23 кольори для фасадів, 4 відтінки для даху — і все. І ти обираєш у рамках цих кольорів. Для нашого містобудування, я вважаю, теж має бути умовно “50 відтінків сірого”».
Олександра Ассаул та Анна Канарська
Анна Канарська подивилася на проблему з боку виробника, вказавши на практичні аспекти: «У нас є кейси, коли будинки ще не здані, а колір уже втрачений. Чому? Бо забудовники використовують дешеві фарби. У нас немає попиту на якісні, дорогі матеріали для фасадів. Тому орієнтуватися на стримані кольори має сенс, бо чим інтенсивніший пігмент — синій, зелений, червоний, тим швидше він вигорає».
Психологія кольору та взаємодія з клієнтом
Наприкінці зустрічі модератор запропонував обговорити особистісне сприйняття кольору та складність роботи із замовником, згадавши про вплив масової культури. «Є фільми й серіали, які активно працюють із кольором. Іноді ці палітри переходять із наших екранів у повсякденне життя. Наприклад, фільм “Барбі” спричинив цілу хвилю так званого барбікору. Певний час ми бачили яскравий рожевий колір на наших вулицях, здебільшого на дівчатах. Чи бувало у вас, що якийсь відтінок із фільму чи книги надихнув вас і вашого замовника?» — запитав Костянтин.
Катерина Марданова одразу відреагувала на приклад «барбікору»: «Щодо рожевого. Нам нав’язали, що він “дівочий”. Але мені подобається, який вигляд має рожевий светр на маскулінному чоловікові. І як він поєднується з антикварними речами. Рожевий класно “метчиться” з усім: із коричневим, чорним, зеленим. Це один із найлегших кольорів для роботи».
Дизайнерка інтер’єрів, засновниця студії Mdesign Architecture Interior Катерина Марданова
Далі Костянтин Ковшевацький поставив фінальне питання: «А щодо складних кольорів? Минулорічний жовтий від Sadolin здавався мені трохи “хворобливим”, але виявилося, що в руках майстра все працює. Чи легко майстрові попрацювати із замовником, щоб він повірив у такі кольори?»
На завершення розмови Олександра Ассаул поділилася повчальною історією про те, наскільки важливо відчувати клієнта, а не нав’язувати йому тренди: «Був кейс, коли я запропонувала клієнтові яскраве гірчичне крісло. Він погодився, був у захваті, всі робили компліменти. А через кілька років він каже: “А можна ми перетягнемо його в сірий?” Виявилось, що воно “не його”. І ми розкішну шкіру зрізали й перетягнули. Клієнт щасливий, а в мене всередині все стискається. Тому наступного разу думаю: чи треба тиснути, чи потрібна демократія, а не диктатура».
Дискусію підсумувала Олександра Ассаул
Ця жвава дискусія вкотре довела, що колір — це значно більше, ніж просто тренд; це мова, якою суспільство говорить про свої настрої та потреби. Історія Олександри про крісло гірчичного кольору нагадала, що головним критерієм успіху будь-якого колористичного рішення залишається відчуття гармонії та комфорту конкретної людини. Саме тому три нові відтінки синього пропонують не диктат, а варіативність, дозволяючи кожному знайти свій власний ритм у просторі та житті.
Фото: Максим Дробіненко
