Підкоряючись контексту
«Віра модернізму в його універсальність та ідеальні форми виключала все, крім хіба що символічного пристосування до контексту… У своїй антимодерністській запопадливості постмодерністи створювали роботи, які уникали та виключали своїх сусідів попереднього покоління так само, як і ранні модерністські будівлі», — американський архітектор і професор архітектури Ларрі Спек ще 1982 року закликав відмовитися від проєктування замкнених на собі акцентних будівель на користь контекстно чутливого дизайну, який «зв’язує окремі будівлі разом, утворюючи райони, квартали та спільноти. Він робить розмитими та несуттєвими межі між роботою одного архітектора та роботою іншого або між об’єктами, побудованими в різні моменти часу. Він наголошує на екологічному досвіді, а не на демонстративній дизайнерській браваді».
Ідея створення зв’язаних, безшовних просторів, проєктування середовища, а не окремих елементів сьогодні сприймається як аксіома й базова умова. Але якщо припустити, що модерністи та постмодерністи справді були надмірно захоплені революцією стилю і самовираженням, то не можна заперечувати, що саме Ле Корбюзьє, Френк Ллойд Райт, Міс ван дер Рое та їхні послідовники задали потужний імпульс і напрямок розвитку концепту Indoor/Outdoor Continuity (безперервності внутрішніх і зовнішніх просторів) та продемонстрували, як скло дозволяє досягти практично повного їх злиття.
Панорамне скління дозволяє мешканцям приватної вілли у східному Бранденбурзі насолоджуватися видами саду. Проєкт: Sehw Architekten. Фото: © Schüco International KG
Наслідуючи цю концепцію, архітектори пройшли маршем шлях від неутепленого стрічкового до всепогодного панорамного скління і практично нівелювали функції глухої стіни. На кінець XX і початок XXI століття припав бум на убертранспарентність — такий термін використаний у статті PRAGMATIKA.MEDIA «Постприватність та убертранспарентність. Тенденції, що змінили сучасну архітектуру», де Костянтин Ковшевацький аналізує парадокси тотальної відкритості. У певний момент здавалося, що дефіцит приватності, соціальні потрясіння та зовнішні загрози 2020-х хитнуть маятник назад — до бункерних стін і вікон-бійниць, проте цього не сталося навіть у воєнній Україні. Відкритість залишається в трендах, але стає більш вибірковою, а сам підхід — продуманим, таким, що спирається на шанований контекст і естетику. Панорамний вид на сад чи ліс? Так, звичайно. На галасливу вулицю, сусідський паркан чи на південний бік із ризиком літнього перегріву? Не впевнені.
Ле Корбюзьє, Френк Ллойд Райт, Міс ван дер Рое та їхні послідовники задали потужний імпульс і напрямок розвитку концепту безперервності внутрішніх і зовнішніх просторів та продемонстрували, як скло дозволяє досягти практично повного їх злиття
Архітектори використовують в оформленні інтер’єру та екстер’єру однакові матеріали й декор, що підтримує безперервність, підкреслюють злиття з природою, наповнюючи кімнати живою зеленню, а функціональні зони — вітальню, кухню, ванну — виносять у сад. Загальні візуальні характеристики пов’язують пейзаж зі штучним середовищем у єдине ціле. Запит стимулює пропозицію на всесезонні меблі, вуличний текстиль, обладнання для використання на відкритих просторах.
Пуристичний дизайн із максимізацією скління відсилає нас до раннього модернізму. Фото: © Schüco International KG
Але найбільш помітно еволюціонують самі конструкції ефемероїдних перегородок між зовнішнім і внутрішнім. Їм пред’являються, здавалося б, суперечливі вимоги — ізолювати, але пропускати свіже повітря; бути зовні непомітними, але із функцією броні; відкриватися легким дотиком, словесним наказом чи навіть поглядом, але протистояти зламам і вибухам; пропускати світло, але не ультрафіолет. І подібне. Однак розробники знаходять рішення, які задовольняють зростаючі запити: приклади з практики ми наводили раніше у статтях PRAGMATIKA.MEDIA, підготовлених спільно з експертами Schüco Ukrainе.
Від «демонстративної дизайнерської бравади» в зовнішньому вигляді контекстуально орієнтованої архітектури справді мало що залишається. Деколи будівлі вбудовуються в пейзаж настільки природно, що практично зливаються з ним. Однак ці малоповерхові об’єкти далеко не прості технічно і тим більше не банальні за змістом. Усередині групи можна назвати різні типології. Наприклад, один із наших референсів, концертний зал Форуму Казальса в Кронберзі, можна охарактеризувати як простір для самопрезентації, тоді як будівлі Ellen DeGeneres Campus у Руанді — простір для дослідження, спостереження зсередини за зовнішнім світом.
Скляні перегородки зв’язують воєдино внутрішній і зовнішній простори. Фото: © Schüco International KG
Не домінанта, а частина ландшафту
Будівля Ellen DeGeneres Campus of Dian Fossey Gorilla Fund — блискучий взірець сучасної екоархітектури від MASS Design Group. Науково-дослідний центр побудований у гірській місцевості Руанди для продовження місії знаменитої приматологині Даян Фоссі: вивчення життя горил і збереження їхньої популяції в Національному вулканічному парку Вірунга.
Ellen DeGeneres Campus є науково-дослідним центром для спостереження за життям гірських горил у Руанді. Фото: © Iwan Baan
MASS Design Group (що розшифровується як Model of Architecture Serving Society) — бюро з головним офісом у Бостоні. Колектив, який об’єднує фахівців із різних країн, фокусується на новаторській соціальній архітектурі: проєктуванні лікарень, меморіалів, екологічних центрів, шкіл, студентських кампусів, житла для малозабезпечених і людей похилого віку. Соціальна орієнтованість зобов’язує проєктувальників ретельно обмірковувати та обґрунтовувати кожне дизайнерське й технічне рішення та втілювати сміливі образи, не вступаючи в конфлікт із контекстом.
Проєкт Ellen DeGeneres Campus розроблявся міжнародним колективом архітекторів MASS Design Group. Фото: © Iwan Baan
Працюючи над Ellen DeGeneres Campus, архітектори звернулися до образу намету, в якому знаменита дослідниця Даян Фоссі жила під час своїх експедицій. Цей тимчасовий притулок поєднував дві важливі характеристики, актуальні і для капітальної будівлі: ненав’язливість, щоб не порушувати гармонію навколишньої природи, і практичність, необхідну для роботи та життя в глибині тропічного лісу.
Ті самі принципи лягли в основу проєктування будівель кампусу: органічні плинні форми, зелені дахи та використання локальних матеріалів допомагають архітектурі зливатися з горбистим ландшафтом. Вулканічний камінь, використаний для облицювання фасадів, не лише естетичний, а й підкреслює зв’язок із місцем. Великі плити вулканічної породи в покриттях для підлоги акумулюють денне тепло й забезпечують природний підігрів після заходу сонця. Комфортний мікроклімат допомагають підтримувати стельові панелі із соснової деревини. Така комбінація забезпечує стабільну температуру вдень і вночі, підвищуючи енергоефективність будівель.
Плинні форми, зелені дахи та використання локальних матеріалів допомагають архітектурі зливатися з горбистим ландшафтом. Фото: © Iwan Baan
Центр створений та використовується для спостереження за тваринами, що передбачає необхідність чіткого кругового огляду без спотворень і з мінімумом візуальних перешкод. Верхні світлові ліхтарі та стрічкове скління по всьому периметру дозволяють денному світлу проникати глибоко в приміщення, забезпечуючи комфортне освітлення в кабінетах і галереї з експонатами. Це рішення скорочує витрати на штучне світло та пропонує захоплюючу 360-градусну панораму на вулканічні гори та тропічні джунглі. Для притоку свіжого повітря в будівлях використовується природна вентиляція. Вікна на фасаді відчиняються назовні, дозволяючи регулювати потік повітря, а широкі звиси даху захищають приміщення від прямого сонячного світла та відблисків, зберігаючи комфорт у спекотні дні.
Верхні світлові ліхтарі та стрічкове скління по всьому периметру дозволяють денному світлу проникати глибоко в приміщення. Фото: © Iwan Baan
Для фасаду й конструкції легкого даху архітектори обрали перевірену систему Schüco FWS 50 — алюмінієвий стійково-ригельний фасад із шириною всього 50 мм. Ключовим фактором вибору стала довговічність і надійність системи, яка забезпечує стабільність об’єкта протягом довгих років експлуатації та можливість легкого монтажу на місці — у віддаленому куточку тропічного лісу.
Широкі звиси даху захищають приміщення від прямого сонячного світла та відблисків. Фото: © Iwan Baan
Для фасадного скління використовувалися вікна Schüco серії AWS 50.NI. Вони пропускають максимум природного світла та ідеальні для теплого вологого клімату. Система AWS 50.NI сертифікована за екологічним стандартом Cradle to Cradle Silver. Для прозорих перегородок усередині будівель використано елегантні мінімалістичні конструкції Schüco ADS 50.NI. Усі елементи скління в цих громадських будинках легко витримують щоденні навантаження.
Клімат — не перешкода
На перший погляд, будівля в африканських передгір’ях не може бути референсною для України, насамперед через різні кліматичні умови. Тим часом українські архітектори сьогодні вже активно використовують скління саме як інструмент, що дозволяє створювати об’єкти, які, як і намет приматологині Даян Фоссі, не домінують над ландшафтом, а стають його частиною. При цьому скління часто максимізують за запитом замовника, який хотів би повною мірою насолоджуватися спогляданням пейзажу, що динамічно змінюється від сезону до сезону.
Сучасні методи напилення дозволили досягти раніше небачених показників енергоефективності, а застосування двокамерних склопакетів у поєднанні з композитними дистанційними рамками та інертними газами всередині посилили цей ефект щонайменше вдвічі
«Скляні фасади розмивають кордон між зовнішнім і внутрішнім середовищем, між людиною та природою. У заміському будівництві дуже часто використовується скління, а якщо ми говоримо про сучасну архітектуру, воно навіть бере гору над традиційними стіновими матеріалами, — розповідає Олексій Сверчков, комерційний директор Schüco Ukrainе. — Сьогодні важко уявити сучасний заміський котедж без широкоформатних розсувних дверей або вітражів із панорамним склінням. Все частіше замовники хочуть бачити вікна від підлоги до стелі, а висота вхідних дверей нерідко досягає трьох метрів».
Олексій Сверчков, комерційний директор Schüco Ukrainе
Технології дозволяють прибирати навіть цілу стіну, наприклад, система, що складається, Schüco AS FD 75/90.HI, дозволяє зрушити вбік і скласти гармошкою перегородку шириною до 9 метрів. Стулки, що складаються, можуть досягати 3,5 м заввишки і 1,5 м завширшки, і до дев’яти елементів можна комбінувати поряд один з одним без фіксованих стулок.
Schüco AS FD 75/90.HI — система, що складається. Джерело: Schüco Ukrainе
Раніше використання великоформатного скління частково стримувала специфіка клімату. Одна річ — вілли Ріхарда Нойтри в Каліфорнії, а зовсім інша — у п’ятій чи четвертій кліматичних зонах.
Як пояснює Олексій Сверчков, сучасні системи для скління відповідають найвищим вимогам енергоефективності: «Багато наших систем мають сертифікат “пасивного будинку”, що підтверджено численними випробуваннями. Сьогодні це найвища характеристика для профільних систем у розрізі енергозбереження. Але що б ми не говорили про рамну частину конструкції, все ж таки енергоефективність прозорої частини будинку на 70–75% залежить від самого скла. Сучасні методи напилення дозволили досягти раніше небачених показників, а застосування двокамерних склопакетів у поєднанні з композитними дистанційними рамками та інертними газами всередині посилили цей ефект щонайменше вдвічі».
Навіть суворий клімат — не привід відмовлятися від панорамного скління. Вілла Särö, Швеція. Проєкт: Eigener Architect. Фото: Sofia Sabel
Показники енергоефективності — не суб’єктивні, а точні цифри, які мають відповідати державним нормам.
«Норми опору теплопередачі світлопрозорих конструкцій (СПОК) постійно посилюються. Так, наприклад, в Україні вони за останні 10 років зросли в 1,5 рази, з 0,6 м²×К/Вт до 0,9 м²×К/Вт (для першої температурної зони). Звичайно, виробники матеріалів повинні були на це реагувати та передбачати ці тренди, — пояснює експерт. — Компанія Schüco розпочала повну зміну своїх систем ще на початку 2000-х. Як результат — сьогодні архітектори та замовники без вагань обирають скляні фасади, не переймаючись із приводу тепловтрат. Які саме це системи, вже визначає архітектор самої будівлі. Це можуть бути великі глухі вітражі на базі фасадної стійково-ригельної системи. Також вона може застосовуватися для світлопрозорих дахів і зимових садів. Якщо нам потрібні відчинення, то це можуть бути різні віконні системи, системи для балконних дверей, розсувні конструкції та двері. Звичайно, для зручного проживання в таких будинках потрібно передбачити пасивний сонцезахист, це можуть бути рольштори, маркізи або навіси».
Максимізація скління перетворює вікна на гігантські дисплеї, і все ж люди бажають більшого. Левітуюча архітектура на скляних стінах? Або не плоский, а хвилястий фасад чи перегородки?.. Чом би й ні.
Музична скринька зі скляними стінами
Академія Кронберга, відома як один із провідних світових центрів навчання скрипалів, альтистів, віолончелістів і піаністів, у 2023 році, через три десятиліття з моменту заснування, отримала власний простір. Форум Казальса — приклад унікальної синергії архітектури та музики.
Будівництво на ділянці, прилеглій до території національного парку Вікторія, закладеного в XIX столітті, специфічна горбиста топографія й особливі вимоги до акустичних характеристик концертного залу зумовили тактовний і винахідливий підхід архітекторів Staab Architekten. Висота даху будівлі із заскленою терасою не перевищує висоти вікових дерев, а його м’яка форма нагадує капелюх — частину німецького національного вбрання. Сцена й зал для глядачів занурені в бетонну чашу нижче рівня землі. Верхнє фоє оперезане потрійною скляною стіною з хвилястими прозорими внутрішніми перегородками і скляним фасадом від підлоги до даху, що ніби ширяє в невагомості над масивною кам’яною основою.
Форум Казальса розташований на ділянці, що прилягає до національного парку Вікторія. Фото: Marcus Ebener
Дизайн демонструє взаємозв’язок традиційних і сучасних матеріалів. Грубо обтесані стіни з натурального каменю терасами спускаються схилом, утворюючи фундамент для легких скляних конструкцій. Камінь створює відчуття міцності та стійкості, тоді як скло символізує легкість і відкритість.
Архітектор проєкту Фолькер Штааб пояснює ідею так: «Процес створення музики може бути відкритим для вивчення, і в нашому випадку ми запрошуємо людей стати його частиною. Скляний фасад дозволяє заглянути всередину фоє, спостерігати за музикантами й відчути зв’язок між мелодією та навколишнім світом».
Фоє справді виконує роль мосту між артистами та публікою. Через повністю скляний фасад можна спостерігати за репетиціями, а музикантам ізсередини — милуватися краєвидами пагорбів і паркових алей.
Фасадне панорамне скління має унікальні технічні параметри. Безшовні прозорі пакети 6,2 на 3,2 м встановлені в сталеву систему VISS Semi SG steel від швейцарської компанії Jansen — багаторічного партнера Schüco. Посилена сталева конструкція була обрана для того, щоб нести на собі вагу даху та не допустити навіть найменшої деформації ідеально рівної скляної стіни. Складність полягала у встановленні масивних скляних панелей вагою півтори тонни кожна між підлогою та консольною конструкцією стелі. Панелі акуратно переміщалися паралельно до фасаду, а потім буквально «втискалися» в підлогу, що забезпечувало максимальну точність монтажу. Єдине, що можна бачити зовні, — акуратний силіконовий шов завширшки всього 20 мм.
Від концертного залу фоє відокремлене хвилястою двошаровою стіною зі скла. Фото: Marcus Ebener
Система дозволяє не лише створювати великоформатні скляні фасади, а й інтегрувати інші елементи. У вхідній групі використані цільноскляні двері висотою 2,5 м з дверної системи Janisol, інтегровані в систему VISS Semi SG.
У самому фоє за зовнішнім суцільним скляним фасадом, що виконує функцію теплової оболонки, розташовані ще дві скляні стіни. Хвиляста скляна поверхня, звернена до фоє, дублює форму зали, створюючи ефект «перетікання» його простору назовні. Радіуси вигину досягають 6,45 та 9,25 м, а довжина дуги — до 7 м. Для виробництва використовувалися увігнуті й опуклі скляні панелі, виготовлені компанією Doering Glass у Берліні. Внутрішній шар, звернений у бік концертного залу, виконаний із плоских скляних панелей різної ширини (від 30 до 120 см). Ці панелі розміщувалися під різними кутами відповідно до рекомендацій акустиків для досягнення ідеальних звукових відлунь. Обидві скляні поверхні спираються сталеву систему Jansen-Economy 50.
Скляна перегородка виконує роль звукоізоляції та формує унікальну акустику концертного залу. Фото: Marcus Ebener
«Найкращий камерний музичний зал у Європі», як його назвав засновник Академії Кронберга Раймунд Тренклер, вміщує до 600 глядачів. Для тих, хто любить поєднувати насолоду музикою з візуальними враженнями, завдяки панорамному склінню зал пропонує «концерт із видами».
Обираючи сталеву систему
Принципова особливість Форуму Казальса —посилені сталеві системи. Саме це дозволило Staab Architekten використовувати скляні панелі не як оболонку, а як елементи тримальної конструкції. Швейцарська компанія Jansen спеціалізується саме на сталевих системах, які значно розширюють можливості для архітекторів, зокрема українських.
Олексій Сверчков: «Швейцарська компанія Jansen і Schüco вже багато років є партнерами. Сталеві системи Jansen інтегровані в розрахунковий комплекс SchüCal, тому наші клієнти мають повний доступ до будь-якої технічної інформації й асортименту Jansen поряд з алюмінієвими системами. Клієнти одержують замовлення в одному місці, всі наші складські комплекси обладнані необхідними механізмами для завантаження замовлень зі сталевими профілями. Тож українські клієнти Schüco не відчувають дискомфорту під час замовлення сталевих систем Jansen».
Завдяки панорамному склінню Форум Казальса пропонує «концерт із видами». Фото: Marcus Ebener
Проєктувальникам слід враховувати, що монтаж сталевих систем має свою специфіку, попереджає експерт: «Не всі компанії, які працюють з алюмінієм, можуть працювати зі сталлю. Тут менший рівень автоматизації, більше ручної праці (зварювання, обробка поверхні тощо). Але є й свої переваги: сталеві системи дозволяють реалізувати такі завдання, які не під силу жодному іншому матеріалові. Насамперед ідеться про габарити та навантаження: наприклад, вітражі заввишки 10–15 м без перекриття або світлопрозорий дах із прольотами по 8 м».
Сьогодні сталеві системи найчастіше використовуються не в приватному будівництві, а під час проєктування громадських будівель, як-от аеропорти, вокзали, стадіони, музеї тощо. Ще один напрям — об’єкти підвищеної безпеки.
Завдяки панорамному склінню Форум Казальса пропонує «концерт із видами». Фото: Marcus Ebener
Олексій Сверчков: «Сталь — це чудовий матеріал для систем безпеки: протипожежних і кулестійких конструкцій. Звичайно, ми надаємо нашим партнерам підтримку, допомагаємо обґрунтувати клієнтові застосування сталевих систем перед замовником. Як я вже сказав, в обробленні сталевих профілів є своя специфіка, необхідно мати спеціальне обладнання та кваліфікований персонал. Таких компаній небагато, і ті, хто опанував цю майстерність, не залишаються без роботи. В Україні багато реалізованих об’єктів, де тією чи іншою мірою застосовувалися сталеві системи Jansen. Наприклад, нова будівля історичного музею в центрі Харкова та зоопарк Фельдмана. Вогнестійкі вітражі в Українському католицькому університеті у Львові та вхідні групи у ЖК Signature і в блоці B10 UNIT.City в Києві. Також в асортименті Jansen є вишукані вікна Janisol Arte 2, котрі чудово підходять для реновації історичних будівель: музеїв, палаців, церков та інших пам’яток архітектури. Вони нагадують нам вітражні вікна з тонкими імпостами, які використовувались у минулому».
Ефектний хвилястий фасад є новою оболонкою історичної будівлі торгового центру La Samaritaine у Парижі. Фото: Florian Kleinefenn
Скло, що хвилює
І, мабуть, один із найпримхливіших запитів — це запит на гнуте скло, хвилясті перегородки та фасади. Так, поки що технологи не готові запропонувати нам будівлі у формі суцільноскляних бульбашок, проте гнуте скло відразу виводить будинок у розряд об’єктів із вау-ефектом. Staab Architekten використовувало хвилясті перегородки як внутрішню шумоізоляційну вкладку між фоє та концертним залом, а в Schüco Ukraine стверджують, що гнуте скло на фасадах — це реалістичне рішення, проте є низка умов.
«Звичайно, гнуте скло робить фасад будівлі особливим і виділяє будинки із цілої низки подібних. У реалізації таких рішень є багато особливостей. Насамперед це узгодження роботи всіх підрядників, адже найчастіше склопакети виготовляє одна компанія, профільну систему — інша, а монтаж здійснює третя, — пояснює Олексій Сверчков. — При згинанні необхідно точно (до часток міліметра) на всіх стадіях дотриматись необхідних параметрів, як-от габарити та радіуси. Якби ми мали одне скло, може, це було б не так складно. Але в нашому випадку склопакет складається з трьох рядів скла, між ним два ряди дистанційних рамок. Цей склопакет повинен ідеально лягти в раму, не залишивши навіть мікрона зазору, після чого має бути надійно зафіксований штапиком або притискною планкою. Таким чином, у нас як мінімум два десятки компонентів із різних матеріалів, зігнутих на різних виробництвах, але при цьому вони повинні мати абсолютно однакову траєкторію вигину. Ні для кого не буде секретом, що це недешево, і подібна реалізація вимагає дуже кваліфікованого підходу. Ще одним нюансом є те, що вбудовування вікон чи дверей у такий гнутий вітраж є дуже проблематичним».
Проєкт реконструкції La Samaritaine розробляли архітектори японської студії SANAA та французького архітектурного бюро MEF (Maison Edouard François). Фото: Florian Kleinefenn
Фахівці Schüco рекомендують використовувати гнуте скло не по всій площині фасадів, а фрагментарно, приміром, на кутах будинку, роблячи його форми плавними. Якщо ж радіус вигину невеликий, то можна застосовувати сегментацію прямих склопакетів, яка при правильному плануванні створює ефект гнутого скла.
Поки що технологи не готові запропонувати нам будівлі у формі суцільноскляних бульбашок, проте гнуте скло відразу виводить будинок у розряд об’єктів із вау-ефектом
«В асортименті Schüco для цього є запатентоване рішення — фасадна система зі стійками, що розгинаються. Це дозволяє нам розводити “носики” профілю з кроком 0,5° і досягти необхідного ефекту заокруглення. Гарним прикладом такої вдалої реалізації для нас є фасад IQ Center у Києві. Архітектор Андрій Пашенько вміло розрахував крок стійок, щоб уникнути ефекту гранованого скла, а лінії фасадів виглядають при цьому максимально плавно», — підкреслив комерційний директор Schüco Ukraine.
Будівля IQ Center у Києві виділяється оригінальним гнутим фасадом із тонованого скла. Джерело фото: KAN Development
У 2024 році світовий ринок будівельного скла оцінюється в 112 млрд доларів і, за прогнозами, досягне 144,3 млрд доларів до 2029 року. Говорячи про майбутнє структурного скління, експерти галузі сходяться на думці, що основним драйвером попиту на енергоефективні скляні рішення стануть проєкти модернізації — у комерційному, цивільному та приватному будівництві. А нові унікальні будівлі стимулюватимуть запит на нову естетику — зокрема на тиху, контекстно орієнтовану, але таку привабливу архітектуру.
