Коли з’явився Ренесанс
Назва якоїсь історичної епохи з’являється, коли ця епоха вже давно закінчилася. Люди стародавнього світу не знали, що живуть у стародавньому світі, а люди середньовіччя — що в середньовіччі. Так само терміни Ренесанс і Відродження не є тогочасною назвою. Ці два поняття виникли у ХІХ столітті, коли можна було дати характеристику тим часам із відстані років. Часові рамки дуже умовні і охоплюють період від XIV до XVI чи навіть першої половини XVII століття. За символічну початкову точку найчастіше беруть 1341 рік, коли Франческо Петрарка був увінчаний лавровим вінком на Капітолії.
Скільки тривала епоха Відродження
Ще важче сказати, коли Відродження скінчилося. Певні часові рамки людина виставляє для своєї зручності та розуміння. Можна було б сказати, що воно закінчилося зі смертю Леонардо да Вінчі й Мікеланджело, оскільки перевершити їх, здається, неможливо. Проте вважається, що завершення епохи припало на першу половину XVII століття.
Автор праці «Цивілізація Відродження» Жан Делюмо дотримується думки, що епоха Ренесансу закінчилася під кінець Тридцятирічної війни 1648 року, тоді підписання Вестфальського миру ознаменувало принципово новий етап історії європейських держав.
Сучасні дослідники виділяють п’ять періодів доби Відродження:
- Протовідродження (друга половина XIII — XIV століття);
- Раннє Відродження (1410/1425 рр. — кінець XV століття);
- Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття);
- Пізнє Відродження (середина XVI — 90-ті роки XVI століття);
- Північне Відродження — XVI століття.
Чим Ренесанс відрізняється від Відродження?
Як уже зазначалося, поняття «Відродження» з’явилося в XIX столітті, його популяризував французький історик Жуль Мішле. Друга назва цієї епохи, Ренесанс, походить від французького “Renaissance” і означає, власне, «Відродження».
Надгробок Джуліано Медічі в меморіальній каплиці Медічі, створеної за задумом італійського скульптора і художника Мікеланджело Буонарроті у Флоренції. Фото: з відкритих джерел
Що цікаво, всесвітньо відома назва прийшла з французької мови, хоча почалася епоха Відродження в Італії. Деякі сучасні історики вважають, що епоху від Петрарки до XVII століття чесніше називати раннім Новим періодом (early modern period). І цю думку поділяють чимало інших фахівців, проте термін «ранній Новий період» все одно не витіснив Ренесанс.
Вплив античності на Ренесанс
Протягом середньовіччя, коли в Європі домінувала влада церкви, багато античних літературних і наукових праць втратили популярність. Одні були загублені, інші просто припадали пилом і зберігалися у сховищах. Античні храми руйнувалися чи перебудовувалися на церкви. Грецькі чи римські скульптури переважно зображували грецьких богів або героїв, і цю частину старого культу не намагалися зберегти.
При цьому середньовіччя не було процесом деградації. Тисячу років після падіння Римської імперії людство не стояло на місці, зокрема в науці та мистецтві. Саме в середні віки з’явилася ціла мережа європейських університетів, починаючи з Болонського та Оксфордського. Середньовічна, готична архітектура досі викликає захоплення й популярна не менше за античну.
Болонський університет. Фото: з відкритих джерел
Процес Відродження розпочався в Італії. Проте саме антична культура мала неабиякий вплив на розвиток науки і мистецтва тих часів. Передумовою для цього стало падіння Константинополя, адже жителі Візантії, які рятувалися від османського рабства, перебралися до Західної Європи і принесли із собою унікальні зібрання античних праць із колишньої столиці.
Гуманізм — філософія Відродження
Усі вищевикладені процеси призвели до того, що важливим напрямом Відродження стала нова філософська течія — гуманізм. Вона передбачала, що людське життя є найвищою цінністю, і основні зусилля людей мають бути спрямовані на те, щоб робити умови цього життя ліпшими та розвивати в собі свої найкращі якості. Людина має бути освіченою, розумною, прагнути до самовдосконалення та пізнання світу.
Аристотель та Платон зображені в роботі Рафаеля Санті “Афінська школа”, 1509-1511 рр.
Виявилося, що античні філософи, як-от Аристотель і Платон, уже дві тисячі років тому відповіли на чималу кількість запитань, які знову постали перед людством. У чому сенс нашого існування? Як визначити істину? Що таке добре і що таке погано? Чого має прагнути людина у своєму житті? У всьому цьому античні філософи просунулися набагато далі, ніж середньовічні, бо вони мали більше свободи. У середньовіччі будь-яка філософія перебувала під впливом релігійної думки. Не те щоб в античності було заведено заперечувати владу богів. Сократа взагалі звинуватили в богохульстві та стратили. Втім, стосунки між людиною й релігією все ж таки були зовсім іншими.
Картина художника Жака-Луї Давида “Смерть Сократа”, 1787 р.
Для античних філософів спроба відповісти на питання про сенс людського існування не була зазіханням на релігію, і коли цей процес було запущено в середньовіччі, античні філософи та їхні праці були неначе відкриті заново.
Людина є мірою всіх речей. Протагор
Цитата Протагора стала основою гуманізму. Ця течія набула великого розмаху і вплинула на багато сфер життя: законодавство, право, мистецтво.
Добробут як рушійна сила Відродження
Розвиток торгових відносин з Османською імперією, Індією та Китаєм суттєво покращив добробут жителів Венеції, Мілана та Флоренції. Взаємодія зі східними країнами призвела до культурного та наукового обміну. Європейська культура збагатилася від ознайомлення з досягненнями арабів. Є припущення, що арабські астрономи мали величезний вплив на видатного вченого Миколу Коперника. Східні країни були розвинені та багаті, але при цьому жили за своїми законами та сповідували інші релігії. Це був живий приклад того, що суспільство та культура можуть розвиватися незалежно від влади християнської церкви.
Джотто ді Бондоне. «Вознесіння Св. Івана Богослова», каплиця Перуцці
Поліпшення фінансового добробуту та нові ідеї розвитку суспільства призвели до того, що багаті жителі північноіталійських міст зайнялися меценатством. Вони шукали талановитих художників, скульпторів і архітекторів, давали їм замовлення та забезпечували фінансування діяльності. В якийсь момент митці стали настільки фінансово незалежними, що могли дозволити собі творити заради власного задоволення, не замислюючись про побутові та рутинні турботи.
Меценати ж вбачали за мету покращити життя навколо себе та зробити місця проживання людей не лише зручними, а й красивими. Вони обговорювали з архітекторами планування та забудову міст і доручали художникам розпис нових будівель. Найяскравішим прикладом цього стало сімейство Медічі у Флоренції. За їхнього заступництва місто стало надзвичайно гарним і до сьогодні приваблює мільйони туристів з усього світу.
Заохочення творчості призвело до того, що в Італії XV і XVI століть стався справжній бум творчих геніїв, який можна порівняти хіба що з класичною Грецією. На Медічі працювали Рафаель, Мікеланджело, Тиціан, Ботічеллі, Леонардо да Вінчі.
Варто зазначити, що знамениті художники не заперечували церкву. Біблійні мотиви зберігалися в їхніх роботах. Рафаель узагалі прославився передусім зображеннями Мадонни. Звернення до античного мистецтва дало їм новий імпульс. Величезна кількість грецьких і римських скульптур підкреслюють красу тіла, не надто прикритого одягом.
Картина Рафаеля Санті “Сікстинська Мадонна”, 1514 р.
Художники Відродження стали приділяти пильну увагу тілу, рельєфу м’язів і дотриманню пропорцій. При цьому вони досягли небувалих висот — органічність і пластика скульптури Відродження просто неймовірна.
На статуї Мойсея роботи Мікеланджело можна знайти навіть дуже маленький м’яз на передпліччі, який видно тільки при піднятті мізинця. Оскільки Мойсей зображений із піднятим мізинцем, то цей невеликий м’яз помітний на його руці. Тож мистецтво античної культури послужило новим початком для найяскравіших творів європейського мистецтва.
Мармурова скульптура біблійного пророка Мойсея, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті протягом 1513 — 1515 рр.
Рафаель у своїй фресці «Афінська школа» поєднав обидві епохи: генії Відродження частково представлені в образі античних героїв. Наприклад, Леонардо він зобразив як Платона, показуючи цим, що вони однаково обдаровані й талановиті.
Фреска Рафаеля Санті “Афінська школа”, 1509-1511 рр.
Архітектура Ренесансу
Архітектуру так само не оминуло загальне захоплення античністю. Будинки стали зводитися за принципом симетрії та рівномірного розподілу елементів. Вікна, колони та простінки розподілялися по фасаду гармонійно, із дотриманням певного ритму. Функціональність уже не посідала провідну роль, а ось античний характер, навпаки, набув першорядного значення.
Палац Дожів на площі Сан-Марко у Венеції є яскравим прикладом розквіту архітектури епохи Відродження. Фото: Denys Barabanov/Unsplash
Громадська нерухомість будувалася з безліччю декоративних елементів, а приватні будинки зводили, як правило, на два поверхи з обов’язковим внутрішнім двором.
Яскравий приклад утілення архітектури Відродження Італії — Виховний будинок у Флоренції. Він належить генію Філіппо Брунеллескі, який поклав початок перспективі як образотворчому прийому в архітектурі.
“Чоловічий двір” виховного будинку у Флоренції. Одна з перших будівель епохи Відродження і перший спеціалізований дитячий будинок в Європі. Фото: з відкритих джерел
Двоповерховий будинок постає перед глядачем у вигляді довгої аркади, піднесеної над землею певною кількістю сходинок. Будівля розташована на площі, горизонтально витягнута, але при цьому не створює відчуття надмірності, тому що розмір будівлі співвідноситься з площею, врівноважуючи її. Витончені колони, тонкі склепіння арок, ряд прямокутних вікон — у фасаді проглядається легкість, хоча сама по собі конструкція є масивною. Якщо перший поверх багато декорований, то другий має лише скромно оштукатурену стіну. Ця будівля вбирає відмітні риси архітектури Відродження: конструктивну ясність, античну простоту та гармонійність.
Собор Святого Петра у Ватикані — ще один приклад архітектури Ренесансу. Над спорудою працювали такі колоси Відродження, як Браманте, Рафаель і Мікеланджело.
Собор Святого Павла, Ватикан. Фото:
Nick Fewings/Unsplash
До речі, саме останньому належить ідея створення найвеличнішого купола у світі — його піднято на висоту 136 метрів. Неймовірно багатий на оздоблення, зовні собор прикрашають скульптури та статуї, мармурові барельєфи.
Головні винаходи епохи Відродження
Винахід друкарського верстата Гутенберга в 1450 році відіграв революційну роль у поширенні ідей епохи Відродження. Оскільки друковані видання значно швидше поширювалися, це дозволило об’єднати однодумців по всій Європі. Вибух розповсюдження інформації, що відбувся після появи друкарства, цілком можна порівняти з появою інтернету в наші дні.
Йоганн Гутенберг, в середині XV століття винайшов друкарський станок
Галілео Галілей винайшов зорову трубу з трикратним збільшенням, експериментуючи з оптичним склом у 1609 році. Перші подібні дива були зроблені голландськими майстрами окулярів за кілька років до того. До Галілея дійшли чутки про новинку, і він удосконалив її конструкцію. Назву «телескоп» узвичаїв Федеріко Чезі, маркіз Монтічеллі, який заснував у Римі спілку дослідників природи.
Галілей показує телескоп венеціанському дожу. Фреска Дж. Бертіні, 1858 р.
Винахід мікроскопа приписують двом голландцям — Захарію Янсену та Йоганну Ліпперсгею. Вони були сусідами, жили в Мідделбурзі і обидва майстрували окуляри. Найбільш ранні відомості про їхні мікроскопи належать до 1590 року. В 1619 ще один голландець, Корнеліус Дреббель, продемонстрував у Лондоні перший складений мікроскоп. 1624 року цю конструкцію, як і телескоп, удосконалив Галілей.
Цікаві факти про Ренесанс
- Хоча в період Ренесансу науковому розвитку стало приділятися більше уваги, такі науки, як алхімія й астрологія, вважалися не менш важливими дисциплінами. Знаменитий Галілей займався складанням гороскопів, Ісаак Ньютон написав безліч праць з алхімії, а астроном Йоганн Кеплер був ще й астрологом.
Маоюнок Пітера Брейгеля “Алхімік”, 1558 р.
- Література епохи Відродження почалася, за загальноприйнятою думкою, з «Божественної комедії» знаменитого Данте Аліг’єрі. Цей твір став настільки популярним, що вивів тосканський діалект італійської мови на провідні позиції, фактично затвердивши його як «офіційну італійську».
- Саме з початком Ренесансу музика перестала бути суто церковним мистецтвом. Вона почала поширюватися світом, наповнюючись новим світовідчуттям.
- Є таке поняття, як Високе Відродження: це термін, який використовують для позначення вершини образотворчого мистецтва Італії епохи Ренесансу. Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та Рафаель формують трійцю великих майстрів Високого Відродження.
Фото на головній: Francesca PintaMedicea/Unsplash
Читайте також:
