Чи можливо під час створення міських просторів втілити абсолютно всі побажання майбутніх користувачів? Навряд чи. Чи можна врахувати потреби людей і тим самим створити локацію, якої потребують і яку полюблять? Безумовно.
За шість років, що наше бюро працює з проєктами різноманітного масштабу та призначення, ми навчились найголовнішому: завжди слухати тих, хто користуватиметься простором.
У вересні 2024 року наша команда виграла архітектурний конкурс Укрзалізниці на відбудову стадіону «Локомотив». Це велика локація, яку можна перетворити на справжній лавмарк спортивної інфраструктури. І ми одразу знали, що проведемо розмову з представниками всіх соціальних груп, дотичних до спорткомплексу.
Фото надане Big City Lab
Тож що таке партисипація, як із нею працювати й чому вона точно покращить ваш проєкт?
Що таке партисипація
Партисипація — це залучення громадян до прийняття рішень. В максимально широкому сенсі. Вона може набувати різноманітних форм і застосовуватися в будь-якій галузі.
Це той інструмент громадянського впливу, який, на жаль, поки що рідко використовують в Україні. Бо є переживання, що обговорення може перерости в емоційну сварку або деструктивну критику проєкту. І це дійсно можливо, якщо погано підготуватися чи непрофесійно модерувати саму зустріч.
Але якщо все правильно врахувати, то партисипація — це потужний інструмент, що допоможе створити саме той проєкт, який відповідає потребам людей.
А в урбаністиці — це можливість робити міські простори, які користуватимуться попитом, будуть зручними та безпечними для всіх категорій відвідувачів.
Фото надане Big City Lab
Про що питати людей
У рамках партисипації ми маємо питати людей про їхній досвід. Наприклад, що вони цінують у конкретній локації, а що навпаки — змушує почуватися в небезпеці. Що псує досвід відвідування, а що створює атмосферу, в яку хочеться повертатися. Тобто ми маємо питати, як люди хочуть почуватися в певному просторі та що їм для цього потрібно.
Можна разом із мешканцями обирати локацію для обʼєкта, якщо вона ще не визначена. Або ж робити урбан-аналіз, щоб зрозуміти недоліки та потенціал певного простору. Ми маємо обговорювати, чого б люди хотіли від локації — але не те, якою вона має бути. Бо переважна більшість учасників партисипації не мають архітектурної освіти і просто не знають, як правильно проєктувати будівлі чи обʼєкти.
Думка громади має ставати доповненням до технічного завдання для архітекторів. А ті вже дивляться, що потрібно людям, і намагаються вкласти це в результат.
Який формат партисипації обрати
Партисипація може бути абсолютно різноманітною: в онлайн- та офлайн-форматі, зустріччю, інтервʼю чи опитуванням.
З одного боку, онлайн-формат дозволяє охопити набагато більше людей. З іншого — спілкування вживу завжди є ефективнішим. На мою думку, все, що стосується взаємодії людей, краще проводити офлайн.
Хороша опція — міксувати формати в межах одного проєкту. Так, ви можете організувати офлайн-зустріч, під час якої учасники повноцінно обговорять тему, подискутують, згенерують ідеї. А після цього — запустити онлайн-опитування, в якому необмежена кількість людей зможе підтримати чи заперечити сформульовані раніше тези.
Кого кликати на партисипативну зустріч
Насамперед слід проаналізувати всі соціальні групи, думки яких варто врахувати під час розроблення проєкту. Їхня кількість залежить від обʼєкта, з яким працює ваша команда.
Наприклад, працюючи над «Локо Сіті», ми виокремили такі основні групи: залізничники, тренери спорткомплексу та батьки дітей, що там займаються, мешканці Соломʼянського району, представники громадських організацій та ветеранської спільноти.
Запрошуючи людей, важливо врахувати розміри локації, де проходитиме партисипативна зустріч. Це має бути місце, де групи учасників зможуть комфортно розташуватися, не заважатимуть одна одній під час обговорення й водночас чутимуть фасилітатора.
Фото надане Big City Lab
Ваше завдання — зберегти баланс і зібрати рівну кількість представників від кожної соціальної групи. Оптимально — по 5–7 людей.
Зазвичай узяти участь запрошують через open call: зустріч можна анонсувати на своїх сторінках, у тематичних групах або ж у профільних медіа. Але якщо ви розумієте, що представників якоїсь групи замало, варто запросити людей особисто.
Організація партисипативної зустрічі
Важливо не тільки те, скільки учасників прийде, а й те, як їх розсадять. Знову ж таки: за кожним столом має бути представлена кожна соціальна група.
Фото надане Big City Lab
Щоб якісно провести партисипативну зустріч, вам необхідні три ключові людини:
- організатор, який займатиметься реєстрацією учасників, забезпеченням достатньої кількості меблів та екрану для презентацій тощо;
- професійний фасилітатор, який уміє проводити громадські обговорення та модерувати дискусії великої кількості людей;
- людина, яка знає про проєкт усе й може слідкувати за обговореннями, нотувати важливі думки чи підказувати інформацію про обʼєкт.
Добре, коли за столами є додаткові модератори, які будуть супроводжувати учасників протягом усього обговорення, не дозволять їм відхилятися від теми та фокусуватимуть увагу на тому питанні, на яке потрібно дати відповідь.
Ще хороша практика — присутність за столами архітекторів, які працюють над проєктом. Я взагалі прихильниця того, щоб спеціалісти, долучені до роботи, вживу чули думки та побажання людей, для яких вони проєктують. Як на мене, це дуже важливий досвід, який неможливо отримати зі звітів і паперів.
Найбільшу роль відіграють підготовленість вашої команди та дизайн зустрічі. Адже можна зібрати 50 активних і небайдужих громадян, але ставити їм незначні питання, що ніяк не допоможуть покращити локацію. А можна взяти конфліктуючі групи, але організувати весь процес таким чином, щоб люди класно попрацювали й презентували спільні реалістичні ідеї.
Фото надане Big City Lab
Як створювати локації, що потрібні людям
Міські простори завжди виходять краще, якщо команда спілкується з людьми, для яких ці простори створюються.
Наприклад, у 2021 році команда Big City Lab створила спорткластер на ВДНГ. Це локація, яку щороку відвідує понад 1 000 000 людей. Вона постійно заповнена. Її успіх зараз — це наша комунікація з людьми на етапі проєктування. Ми провели 50 інтервʼю з лідерами спорту та вуличних культур, а також опитали 2300 людей, які регулярно відвідують комплекс. Це дозволило зрозуміти, чого у спортивній інфраструктурі столиці людям бракує та чим би вони хотіли займатися, але не мають для цього локації.
У рамках проєкту «Локо Сіті» для нас так само важливо було провести партисипативну зустріч. Хоча вона не була обов’язковою: у нас є завдання відбудувати стадіон, що відповідатиме певним стандартам УЄФА. Це зрозумілі вимоги, залишається просто сісти і створити проєкт згідно з ними.
Чому ж ми обрали партисипацію? По-перше, команда Укрзалізниці хоче не просто відбудувати стадіон «Локомотив»; їхня мета — створити новий сучасний спорткомплекс. А це вимагає набагато більше роботи, ніж просто відновлення старої локації.
По-друге, «Локо Сіті» — це так чи інакше міський простір, яким користується багато людей. І він вийде тим крутішим, чим більше інтересів різних соціальних груп ми зможемо врахувати.
Тож на зустрічі ми запропонували учасникам відповісти на три запитання:
- що з наявного в «Локомотиві» є цінним і чому його варто зберегти?
- чого в «Локомотиві» слід позбавитися?
- що слід привнести в новий «Локо Сіті»?
Але спорткомплекс — це величезний обʼєкт. І ми вирішили розділили людей на групи, кожна з яких відповідатиме на ці питання за одним із пʼяти напрямків.
- Спортивна інфраструктура: якою вона має бути, щоб відвідувачам було цікаво та зручно нею користуватися.
- Сервісна інфраструктура: сервіси, які мають бути створені на базі спорткомплексу, аби покращити досвід відвідування «Локомотива».
- Сценарії користування: як різні групи відвідувачів можуть використовувати простори спорткомплексу.
- Змістовне наповнення просторів: практики та традиції, які реалізуються в «Локомотиві».
- Культура добросусідства: людиноцентричність та інклюзивність комплексу.
Важливо розуміти, що партисипація дає можливість не просто краще спроєктувати інфраструктуру. Вона дає можливість спроєктувати те, який досвід люди отримуватимуть у просторі. І це — головне.
Які інсайти можна отримати під час партисипації
До проведення партисипативної зустрічі ми вже кілька місяців працювали з «Локо Сіті»: спілкувалися з представниками Укрзалізниці, досліджували простір, аналізували документи. Але тільки провівши цю подію, ми зрозуміли певні особливості проєкту.
Наприклад, нам було очевидно, що стадіон — це велике шумне місце, яке відвідує багато людей. Очікувано, що мешканцям сусідніх будинків буде некомфортно через галас. Але тільки під час зустрічі ми зрозуміли, що, зокрема, жителям Соломʼянки заважає яскраве освітлення «Локомотива», яке вмикають по вечорах. До того ж мешканці будинків навколо стадіону розповіли, що в дні матчів відвідувачі паркують свої автівки у дворах, що створює незручності.
Або ж ми дізналися, що в районі стадіону є проблеми з дощовими каналізаціями і під час злив уся вода стікає прямо в «Локомотив». Про це не згадував ніхто з дотичних до проєкту людей. А за той час, що ми працюємо над «Локо Сіті», не було сильних дощів, тож у нас не було змоги дізнатися про це самостійно.
Ще один приклад — це схил поруч зі спорткомплексом, який постійно завалений сміттям. Інколи там збираються безхатченки, періодично щось палять. І це все викликає у відвідувачів «Локомотива» відчуття небезпеки. Цей схил не належить до нашої ділянки проєктування, тож ми не можемо нічого з ним зробити. Але принаймні тепер ми знаємо, що є така проблема, і можемо спробувати вирішити її інакше — наприклад, звернувшись до міської влади.
Партисипація загалом допомагає виявити наявні конфлікти та вирішити їх ще на етапі проєктування простору. І це дозволяє створити локацію, де будуть враховані інтереси максимальної кількості людей.
Звісно, кожен проєкт — унікальний. Неможливо один раз розробити універсальний план і використовувати його для кожної партисипативної зустрічі за будь-яким із проєктів. Але розуміння, як організовувати такі події, полегшує роботу, допомагає розробити найкращий дизайн подій і винести на них ті питання, що допоможуть створити проєкт, який полюбиться майбутнім відвідувачам.
Читайте також:
Збереження історії, безбарʼєрність та безпека: яким кияни хочуть бачити новий “Локо Сіті”
“Оживити” старі будівлі: що таке ревіталізація і чому вона необхідна Україні