Більше сорока років тому на Печерську, у самому серці Києва, з’явилася нова архітектурна домінанта — готель «Салют». Його авторами стали архітектори Авраам Мілецький, Ніоніла Слогодська, Дмитро Чужій та Володимир Шевченко, а конструктивні рішення розробили інженери Яків Шамес, Сіма Сирота та Едуард Фурманов.
У 1980-х роках це був один із найпрестижніших готелів столиці — проживання тут означало статус.
Розташований поруч із урядовими будівлями та історичними пам’ятками, «Салют» приваблював як іноземних гостей, так і внутрішніх туристів. Вражаючі панорами, безпека, бездоганний сервіс і модерністична архітектура зробили його одним із символів доби.
Співавтор готелю «Салют», архітектор Володимир Шевченко
Однак час нещадний. Після приватизації у 1990-х готель змінив власника, концепцію й характер управління. Серія хаотичних «покращень» зруйнувала оригінальні інтер’єри, а будівля поступово втратила естетику та цілісність. І все ж «Салют» лишається впізнаваним і цінним представником епохи радянського модернізму — тієї самої, що сьогодні переживає переосмислення та повернення інтересу з боку фахівців і суспільства.
Сьогодні готель опинився на межі нового етапу. Його виставлено на продаж як заставне майно — через борги власників банку «Фінанси і Кредит» перед Національним банком України. Вирішується питання не лише власності, а й долі архітектурного символу Києва.
Чотири сценарії майбутнього
Як один із авторів проєкту, я бачу кілька можливих шляхів розвитку подій.
Перший сценарій — найрадикальніший. Новий власник, спокушений цінною локацією, може спробувати знести будівлю або її частину, щоб звести чергову «елітну» житлову вежу.
Проте технічно та економічно це — авантюра. Висотна частина «Салюту» стоїть на буронабивних палях великого діаметру, а нижня — на схилі, схильному до зсувів. Будь-яке втручання вимагатиме колосальних витрат і ризиків. До того ж такий крок спричинить різкий спротив архітекторів, урбаністів і громади, для якої «Салют» є символом Києва.
Другий сценарій — тотальна реконструкція з надбудовою поверхів, але без зміни функції готелю.
Конструктори будівлі ще під час зведення отримали два авторські свідоцтва за інженерні винаходи — вони працювали на межі можливостей радянської науки. Але навіть тоді ідею надбудови не вдалося реалізувати через технічні обмеження фундаментів. Один із авторів конструктиву, Едуард Фурманов, нині живе за кордоном і має компетенції, щоб знову спробувати, проте технічно та економічно це надзвичайно ризиковано. Такий варіант спричинить гостру реакцію фахового середовища й громадськості.
Архітектор Володимир Шевченко; Ольга Терефеєва, керівниця проєктів в Національній Спілці Архітекторів України; Олександр Чижевський, Президент Національної спілки архітекторів України; Геннадій Фаренюк, доктор технічних наук, академік, директор НДІБК.
Третій сценарій — найреалістичніший: реконструкція з елементами реставрації фасадів та інтер’єрів, без зміни силуету будівлі.
Так, за сорок років змінилися технології, стандарти комфорту, вимоги до енергоефективності. Але готель має шанс на нове життя — у форматі бутік-готелю для ділових гостей.
Обмежена кількість номерів і компактна структура можуть стати його перевагою. Подібно до міжнародної мережі Small Luxury Hotels (SLH), оновлений «Салют» може поєднати стриману елегантність, функціональний скандинавський стиль і сучасні сервіси.
Деякі простори могли б стати відкритими для киян: кафетерій на покрівлі двоповерхового стилобату, частина ресторану чи виставкова галерея у вестибюлі. Це дозволить інтегрувати будівлю у життя міської спільноти.
Окремим напрямом могла б стати реконструкція навколишньої території — із відтворенням у благоустрої планувальної структури знесеного у 1930-х Військово-Микільського монастиря, що колись стояв на цьому місці.
Четвертий сценарій — найгірший. Якщо будівлю придбає випадковий покупець без ресурсів і бачення, готель поступово деградуватиме. Його площі здаватимуться в оренду під випадкові бізнеси.
Подібні приклади вже є: на першому поверсі колись з’явилися кав’ярні сумнівного спрямування, а поруч — Палац дітей та юнацтва.
Якщо в Україні буде легалізовано проституцію чи порнографію (відповідні законопроєкти вже існують), «Салют» може перетворитися на будинок розпусти — прибутковий, але руйнівний для міського простору.
Шанс на цивілізоване рішення
На мою думку, третій сценарій — єдиний життєздатний.
Він враховує технічні, економічні й соціальні чинники.
Якщо Національний банк України, який володіє заставним майном, не прагне продати його будь-кому за будь-яку ціну, а натомість вирішить професійно керувати об’єктом — залучаючи інвестиції та кредити, — то «Салют» може стати прикладом цивілізованої реставрації модернізму.
Такий підхід не лише підвищить капіталізацію об’єкта, а й покаже суспільству, що держава здатна бути дбайливим розпорядником архітектурної спадщини.
У цьому випадку готель можна буде продати пізніше — вже як відновлену, престижну нерухомість або залишити як відомчий готель для гостей НБУ.
Якщо оберуть цей шлях — я готовий допомогти на всіх рівнях реалізації.
Читайте також:
Готель “Салют” оголосили банкрутом та готують до продажу на аукціоні
Житній ринок у колесі сансари. Майбутнє перлини Подолу на межі ризиків, байдужості та любові