У вівторок, 17 червня, близько 200 людей стрибнули у воду Шпрее в районі Мітте, щоб продемонструвати: вода вже достатньо чиста, а купатися в ній весело та безпечно. Про це повідомляє Euronews.
Група активістів Fluss Bad Berlin (“Річковий басейн Берлін”) уже багато років виступає за те, щоб дозволити містянам знову плавати у міській частині річки.
“Протягом 100 років людям було заборонено купатися в Шпрее в центрі міста, і ми вважаємо, що це вже несправедливо. Адже можемо довести, що в сезон вода зазвичай має належну якість”, — пояснив Ян Едлер, член правління Fluss Bad Berlin і співорганізатор акції.
За його словами, за останні десятиліття воду значно очистили, і її якість постійно моніториться. Міські чиновники району Мітте також зацікавлені у відновленні купання вже у 2026 році.
“Залишається багато питань, які треба з’ясувати, але я оптимістично налаштований”, — сказав член міської ради Ефраїм Готе агентству DPA.
Прихильники скасування заборони також посилаються на приклади інших міст. У Парижі річку Сену відкрили для купання до Олімпійських ігор, і цього літа нею зможуть користуватися містяни. У Відні мешканці купаються в каналі Дунаю, у Базелі — в Рейні, в Амстердамі — у спеціально визначених зонах каналів.
Сьогодні вода в Шпрее зазвичай чиста, за винятком днів після сильних дощів, коли можливе тимчасове забруднення.
Щоб дозволити купання, доведеться також пом’якшити обмеження на охоронюваних ділянках набережної, щоб облаштувати безпечні спуски до води та місця для рятувальників.
Ще одна проблема — активне судноплавство, яке може створювати небезпеку для плавців. Втім, Fluss Bad Berlin наразі пропонує відкрити лише майже 2-кілометрову ділянку каналу, де немає руху катерів.
Ян Едлер також наголошує, що міста стають спекотнішими, і подібні місця відпочинку в центрі міста просто необхідні у спеку.
Читайте також:
Данські архітектори представили концепцію Living Places, що змінює традиційні уявлення про житло
Німецька художниця розмалювала центральну площу Базеля до відкриття Art Basel
«Вершник у часі»: простір пам’яті, травми та надії у виставці Гії Міміношвілі

