Якими були умови конкурсу
Steel Freedom проводять в Україні вже 11-й рік поспіль і третій рік під час повномасштабної війни: задля безпеки учасників фінальна церемонія 30 листопада відбулась у підземному укритті. Головним організатором конкурсу незмінно виступає Український центр сталевого будівництва, місією якого є просування сталевих конструкцій в архітектурі та будівельній сфері.
У 2024 році на конкурс подалися 109 команд із 15 українських вишів — це 407 студентів. До півфіналу потрапили лише 66 проєктів, до фіналу — десять. Окрім «Львівської політехніки», до фіналу також пройшли вихованці Київського університету будівництва та архітектури, Харківського університету міського господарства ім. Бекетова, «Полтавської політехніки» та Одеської державної академії будівництва й архітектури.
Фіналісти Steel Freedom разом із партнерами та членами журі після церемонії нагородження переможців. Київ, 30 листопада
Організатори конкурсу відзначають: щороку рівень конкурсних проєктів зростає. Роботи студентів стали комплексними, вони ретельно опрацьовують умови, приділяють багато уваги технічним аспектам проєкту, залучаючи інженерів-конструкторів та інших фахівців. Вражає глибина пропрацювання проєктів: концептуально вони не поступаються ідеям передових українських бюро.
Анна Гонтаренко: «Мене як конструктора вражає те, наскільки вони грамотно працюють у розрахункових комплексах. Вони вже дуже близько до фахівців»
«Дехто вже втретє бере участь у Steel Freedom, тож ми бачимо неймовірне зростання навичок, експертизи, досвіду. Мене як конструктора вражає те, наскільки вони грамотно працюють у розрахункових комплексах. Як тонко втілюють місію конкурсу. Вони вже дуже близько до фахівців. Навіть для професійної команди виконати такий обсяг роботи за два місяці — це дуже складне завдання. І ми завжди радіємо, коли вони приходять із такими крутими проєктами на фінал. Студенти навчаються, дізнаються щось нове, нас підтримують партнери, які також діляться досвідом. У конкурсантів є можливість отримувати консультації від архітекторів-практиків, які проводять майстер-класи, лекції. Цьогоріч ми провели додаткові лекції, зокрема й від всесвітньо відомих архітектурних бюро», — розповідає Анна Гонтаренко, очільниця Асоціації Українського центру сталевого будівництва, співорганізаторка конкурсу.
Зліва направо: Анна Гонтаренко, тимчасова виконувачка обов’язків директора Асоціації Українського центру сталевого будівництва (УЦСБ); Даниїл Апанасенко, Head of PR архітектурної компанії archimatika й куратор Steel Freedom; Марія Чуєнко, менеджерка з адміністративної діяльності УЦСБ
Третій рік поспіль команда ідеологів Steel Freedom формує лише одне конкурсне завдання для учасників, передусім враховуючи контекст повномасштабної війни в Україні. У 2022 році студенти проєктували спортивну школу у зруйнованому росіянами Ірпені; 2023 року — реабілітаційний центр у Житомирі. Цьогоріч конкурсне завдання передбачало розроблення проєкту загальноосвітньої школи у Львові, яку слід об’єднати з дитячим садком. Проєкт-переможець буде реалізований у новому житловому районі Львова на вулиці Стрийській, 129.
Фінал архітектурного конкурсу Steel Freedom уже третій рік поспіль проводять в укритті задля безпеки учасників
«У мене є мрія. Я б хотіла, щоб на одному з майбутніх конкурсів Steel Freedom ми запроєктували аеропорт. І це буде такий квиток у наше мирне життя. А взагалі ми намагаємось формувати завдання реалістично: дивимося, що зараз потрібно замовникам, що потрібно ринку, а це здебільшого соціальні об’єкти. Тому в останні три роки в конкурсне завдання ми закладаємо соціальну інфраструктуру», — пояснює Анна Гонтаренко.
За її словами, організатори не лише роблять технічне завдання максимально доступним, а й допомагають студентам-архітекторам «прочитати» його: готують посилання на нормативну базу, залучають партнерів і переможців попередніх років для консультацій, лекцій тощо.
CEO та головний архітектор archimatika Дмитро Васильєв оголошує приз від компанії на суму 40 тисяч гривень для команди — автора проєкту L-310
У цьогорічному ТЗ була вимога пристосувати школу й садок до концепції Нової української школи (НУШ) і принципів сталого розвитку. Планування та дизайн навчальних закладів мали бути такими, щоб підтримувати розвиток дитини й мотивувати її до навчання. Традиційно головною вимогою було проєктування рішення, яке насамперед можна реалізувати в металевих конструкціях. Були й обмеження: під час вибору архітектурної концепції не радили орієнтуватися на дорогі фасадні чи планувальні рішення, а школу та дитсадок треба було поєднати з наявною житловою забудовою.
Хто взяв головну нагороду
Одинадцятий Steel Freedom організатори розділили на дві частини: у першій відбулась презентація проєктів; у другій — безпосередньо нагородження переможців. Команди-фіналісти представляли свої роботи та захищали їх перед членами журі очно.
Цього року проєкти студентів оцінювали СЕО та головний архітектор archimatika Дмитро Васильєв, керівник архітектурної майстерні «А. Пашенько» Андрій Пашенько, креативна директорка та співзасновниця АІММ Анна Іскіердо, архітектор і засновник бюро ArchObraz Олексій Образцов, проєктний директор і співзасновник архітектурно-інжинірингової компанії AVR Development Володимир Йосипчук, головний архітектор проєктів групи компаній AVG Олександр Максимов, комерційна директорка будівельної компанії «Інтергал-Буд» Анна Лаєвська, а також Василь Пасічник — головний інженер проєктів науково-дослідного і проєктного відділу цивільних і промислових споруд УкрНДІпроектстальконструкція ім. В. М. Шимановського.
Журі конкурсу. Справа наліво: Олексій Образцов (ArchObraz), Олександр Максимов (AVG), Андрій Пашенько («А. Пашенько»), Анна Іскіердо (АІММ), Дмитро Васильєв (archimatika), Анна Лаєвська («Інтергал-Буд») та Василь Пасічник (Інститут ім. В. М. Шимановського)
Друга частина фіналу Steel Freedom включала нагородження призами від партнерів: цього року конкурс підтримували компанії Metipol, Ruukki, Tekla, SketchUp, LIRALAND, SVL, archimatika, Vodaland, Oscar Group. Генеральним партнером виступила компанія «Метінвест». У завершальній частині визначили лауреатів у спецномінаціях від архітектурних компаній INBO та MVRDV і, власне, оголосили головних переможців конкурсу.
«Сильна робота. Я сприймаю її саме як концептуальну роботу, де багато ідей у концентрованому вигляді — їх можна вивчати, дивуватись, радіти», — Олексій Образцов
Отже, такими є призові місця у фіналі Steel Freedom 2024.
Третє місце посіла команда студентів «Львівської політехніки» з проєктом L-495: Дмитро Мазур, Софія Лейбич, Ярослав Іваськів і Софія Кійко. Куратор команди — Леонід Вознюк. До слова, саме ця команда 2023 року взяла перше місце.
Візуалізація проєкту L-495: третє місце
Друге місце — команда студентів КНУБА з проєктом під шифром L- 473: Матвій Кузьмук, Катерина Горбатова, Єгор Перепелюк, Валентин Домашенко. Куратор — Ірина Кравченко.
Візуалізація проєкту L- 473: друге місце
Перше місце та шанс на втілення своєї концепції отримала команда «Львівської політехніки» з проєктом L-428: Тереза Карлик, Гордій Святий, Сергій Ділай, Денис Скрипець та Софія Гамела. Куратор — Володимир Баб’як.
Рендер проєкту L-428, що став переможцем конкурсу Steel Freedom 2024
Проєкт L-428 однозначно став тріумфатором фіналу Steel Freedom: окрім джекпоту у вигляді першого місця, команді дісталися призи від архітектурних компаній ArchObraz, AIMM та abmk. Також львівські студенти отримали головну нагороду у спецномінації від архітектурної компанії MVRDV та перше місце у спецномінації від архітектурної компанії INBO, яке спільно з MVRDV працювало над проєктом Markthall у Роттердамі.
«Сильна робота. Я сприймаю її саме як концептуальну роботу, де багато ідей у концентрованому вигляді — їх можна вивчати, дивуватись, радіти», — так відзначив проєкт переможців засновник бюро ArchObraz Олексій Образцов. СЕО та головний архітектор archimatika Дмитро Васильєв додав, що автори проєкту L-428 — одна з небагатьох команд, які під час розроблення концепту врахували рельєф місцевості. Також Васильєв відзначив об’ємну схему та лаконічні фасади школи й дитсадка, які розробили львівські студенти.
Засновник архітектурного бюро ArchObraz Олексій Образцов відзначив переможців нагородою від компанії та запросив студентів відвідати Дніпро
Згідно з конкурсним завданням, школу з дитсадком треба було гармонійно вписати в житловий район Львова, який зараз активно розбудовується. У проєктній пропозиції переможців громадська зона школи поступово розчиняється в просторі парку, а сусідня спортивна зона також об’єднується з міським середовищем. «Таким чином ми формуємо активний громадський центр району, куди будуть тяжіти як школярі, так і місцеві жителі», — відзначили автори проєкту.
Команда переможців під час захисту проєкту L-428 перед журі: Сергій Ділай, Тереза Карлик, Гордій Святий, Софія Гамела та Денис Скрипець
Учасники вирішили розділити потоки дітей молодшого та старшого віку й спроєктували школу та дитсадок як дві окремі будівлі. Територія довкола навчальних закладів насичена зонами активності: є відкритий багатофункціональний спортмайданчик, дитячі майданчики, три 100-метрові бігові доріжки та одна велика доріжка довкола школи на 360 метрів. У внутрішньому подвір’ї, між дитсадком та школою, спроєктували великий радіальний амфітеатр, який слугуватиме місцем для проведення заходів. На території навчальних закладів загалом передбачено майже 1000 кв. м зелених насаджень.
Рендер проєкту L-428. Для оздоблення фасадів автори використали сендвіч-панелі, HPL-панелі та полікарбонатні системи
Всередині школи та дитсадка також запроєктовано багато активних просторів: спортивний зал, басейн, скелелазна стінка, бібліотека, дворівневий актовий зал. Архітектори також передбачили в будівлях підземний рівень, який матиме подвійне призначення — слугуватиме як укриттям, так і додатковим простором: наприклад, там працюватиме тир, зал для танців, басейн. Ще одна унікальність проєкту — експлуатовані покрівлі. Зокрема, на дахах планують розташувати декілька захищених дитячих майданчиків для наймолодших дітей та мережу сонячних панелей, які забезпечуватимуть заклад відновлюваною енергією. За попередніми розрахунками, сумарна генерація сонячної електроенергії за рік становитиме близько 300 тис. кВт/годин. У теплі пори року, коли сонячних днів буде більше, енергії цілком вистачатиме, щоб забезпечити світлом повністю всю школу та дитсадок. Для оздоблення фасадів автори проєкту використали сендвіч-панелі, HPL-панелі та полікарбонатні системи.
«Перемога з третьої спроби»: інтерв’ю з авторами проєкту L-428
Усі п’ятеро переможців, які працювали над проєктом L-428, — однокурсники, навчаються на п’ятому курсі «Львівської політехніки». Троє учасників команди — Тереза Карлик, Гордій Святий та Сергій Ділай — одногрупники. Участь у конкурсі беруть не вперше, подавались на Steel Freedom у 2022-му та 2023-му роках, та зрештою здобули перемогу у 2024-му. На питання, що їх об’єднувало в роботі над проєктом, Гордій відповідає: «Можливість знову побути дітьми». У розмові з PRAGMATIKA.MEDIA Гордій і Тереза розповідають детальніше про ідею, яка перемогла.
PRAGMATIKA.MEDIA: Конкурсне завдання для всіх учасників було одне, але саме ваше бачення цього ТЗ принесло вам перемогу. Розкажіть про ваше власне прочитання конкурсного завдання, які головні цілі ви сформували, виходячи з нього?
Учасник команди переможців Гордій Святий: «Наша школа формуватиме вільних і незалежних дітей»
Гордій Святий: Технічне завдання передбачало, що довкола школи невдовзі будуть розташовані житлові будинки середньої висотності — 10–12 поверхів. Враховуючи це, нашою метою було зробити гарну інсоляцію в приміщеннях, зручні навчальні класи, утворити соціальний простір, у якому діти зможуть навчатись і розвиватися. Ми намагались інтегрувати в школу все, чого не вистачало нам, коли ми були школярами. Уся наша команда навчалась у звичайних державних школах, і кожен і нас «запхав» у цей проєкт якусь ідею, якої йому не вистачало в дитинстві.
«Ми хотіли дати дітям абсолютну можливість, як наші батьки дали нам можливість обирати спеціальність до душі. Ми теж хочемо, щоб ця можливість була у дітей», — Гордій Святий
P.M.: Розкажи, який елемент додав кожен із вас?
Г.С.: Особисто мені в школі дуже не вистачало простору для спілкування. Я свою школу, звичайно, люблю. Але всередині там були тільки коридори й жодних інтерактивних зон. Тож я запропонував інтегрувати в проєкт відкритий амфітеатр, щоб у теплу пору року діти могли на перервах сидіти, спілкуватися, проводити час, як вони захочуть. Також цей простір доступний для концертів, заходів тощо. Ще я додав інтерактивні коридори з відпочинковими зонами, зручні сходи, де можна сидіти, відпочивати.
Інтер’єри загальноосвітньої школи у проєкті переможців. На рендері — простір бібліотеки
Інтер’єри загальноосвітньої школи у проєкті переможців. На рендері — простір бібліотеки
Тереза Карлик: Я переважно працювала над інтер’єрами. Запропонувала зробити їх лаконічними, щоб діти сприймали їх легко, невимушено. Уяви: ти прокидаєшся, їдеш кудись на восьму ранку, а на тебе потім ще й тиснуть ці гнітючі стіни. Ні, ми намагалися зробити таку школу, де дітям буде приємно перебувати. Сидіти на сходах, читати книжку, пити чай, відпочивати, отримувати задоволення від школи, а не стрес.
Візуалізація скелелазної стінки, яку запропонував інтегрувати в школу Сергій Ділай, учасник команди переможців
Г.С.: Мені в школі також не вистачало спортзалу — у нас були лише розбиті майданчики на вулиці. Тож ми передбачили гарний, великий трирівневий спортзал із трибунами на другому й третьому рівнях. Це, звісно ж, інклюзивний простір, куди зможуть приходити люди з інвалідністю, маломобільні тощо. Тереза запропонувала басейн, я та Сергій — скелелазну стінку. Звісно, це доволі дорогі види спорту, і реалізація стінки для альпінізму може виявитись надто дорогим рішенням для забудовника. Але наш проєкт адаптивний: те, що не впишеться в бюджет, можна буде прибрати. Насправді в просторі школи ми передбачали багато площ, які можуть у майбутньому слугувати як комерційні. Умовно басейн до обіду працює в межах уроків фізкультури, а після обіду ним користуються мешканці мікрорайону. І таких приміщень дуже багато: той самий амфітеатр, актова зала, скелелазна стінка — всі ці приміщення можна адаптувати під комерційне використання.
P.M.: Є такий вираз: архітектура формує нашу поведінку, наше мислення і наше життя. Якщо коротко, яке життя формуватиме для дітей ваша школа?
Г.С.: Наша школа формуватиме вільних і незалежних дітей. Ми прагнули цим простором сформувати у них волелюбну свідомість: ти можеш не боятися виражати себе як особистість. Ми створили поліфункціональний простір з усілякими можливостями. Якщо хочеш бути спортсменом — будь ласка. Хочеш бути музикантом — у школі є студія звукозапису, ми теж її передбачили. Тобто закладена якась свобода самовираження. Ми хотіли дати дітям абсолютну можливість, як наші батьки дали нам можливість обирати спеціальність до душі. Ми теж хочемо, щоб ця можливість була у дітей.
Статуетка переможців Steel Freedom 2024: уже другий рік поспіль першість у конкурсі завойовують студенти «Львівської політехніки»
P.M.: Що вас об’єднало навколо цього проєкту?
Г.С.: Ідея — можливість знову побути дітьми.
P.M.: Маю на увазі, що змусило сісти за один стіл і працювати два місяці над цим проєктом?
Г.С.: Насправді ми всі знайомі з першого курсу. Я, Тереза та Сергій — одногрупники. Із Сергієм ми працювали на першому курсі разом. Тобто ми дуже давно дружимо, спілкуємось, знаємо один одного. Ми вже не вперше беремо участь у конкурсі, минулого року теж подавались, але розробляли проєкт без конструктора й поплатились за це — не потрапили до фіналу. Ще раніше ми подавались удвох із Терезою. Коли ми дізналися, що цього року завданням Steel Freedom є школа, яку побудують у Львові, ми одразу ж вирішили брати участь. За кілька днів сформували команду, делегували обов’язки. Спочатку нас долали сумніви, та потім ми пообіцяли собі, що підходимо до конкурсу дуже серйозно й відповідально та плануємо зібрати максимальну кількість нагород і перемогти. Тож ми на старті сказали собі: ми переможемо. Сумніви, звісно ж, не полишали нас до останнього, мовляв, ми ж не спеціалісти ще. Але коли ми вийшли на сцену…
Команду переможців (ліворуч) привітали архітектори компанії archimatika (праворуч)
P.M.: Доєднуюсь до всіх привітань! Розкажи, як ви організували роботу над проєктом, хто за що відповідав?
Г.С.: Працював кожен у себе вдома, а потім через Zoom конектились і обговорювали всі деталі. Часто ми влаштовували спільні брейншторми, сиділи, малювали. Інколи й сварилися, матюкалися, один одному дорікали, мовляв, ти менше працюєш, ніж я (сміється. — Ред.). Але потім дружньо обнялися, помирилися й сіли далі працювати. Мені здається, що вирішальним було наше бажання зробити проєкт дійсно якісним і хорошим. Ми не сприймали цей проєкт як типову курсову роботу. Ми підходили до нього як до роботи, яка приносить задоволення.
К.Т.: Додам, що наша перемога цього року — це велика заслуга нашого конструктора Дениса Скрипця.
«Ми не злякалися експериментів і відокремили дитсадок від школи. Ми дуже сильно ризикнули, наш проєкт міг узагалі не пройти. Але водночас саме це й зробило нашу ідею найкращою», — Гордій Святий
Г.С.: Це справді так. Це, безперечно, найважливіший складник проєкту, бо це більше конструкторська робота, а не архітектурна. Це конструкторсько-архітектурний проєкт, і 50% нашого успіху — заслуга Дениса. Також ми дуже вдячні нашим кураторам Леоніду Вознюку та Володимиру Папіку — це два наших сенсеї, які вели нас всю дорогу від першого курсу.
P.M. (до Дениса Скрипця): Чи достатньо тобі тієї бази, яку ти отримав у «Львівській політехніці»?
Денис Скрипець: Цієї бази достатньо, але все одно конструкторську освіту слід покращувати й розвивати. Не вистачає практичних навичок. Адже щоб стати хорошим конструктором, у будь-якому разі треба йти десь на роботу, стажуватися. Ми всі починали з того, що йшли й просилися на стажування за нуль гривень, щоб отримати прикладні знання.
Візуалізація фасаду школи в проєкті L-428, що переміг у конкурсі
P.M.: Як гадаєте, чим ваш проєкт ще вразив журі, окрім сильної конструкторської основи? Які в нього інші сильні сторони?
Г.С.: Ми не злякалися експериментувати й вирішили відокремити дитсадок від школи. Ми дуже сильно ризикнули, тому що наш проєкт міг узагалі не пройти, бо садочок у нас — це взагалі інша будівля, яка розташована окремо від школи. Але водночас саме це допомогло нам і зробило нашу ідею найкращою. Ми справді підійшли дуже ґрунтовно до розроблення проєкту, і недарма. Ми довели, що наша ідея є цілком прийнятною для технічних спеціалістів.
Візуалізація дитячих майданчиків і фасаду дитсадка в проєкті L-428, що переміг у конкурсі
P.M.: Якими референсами надихались, працюючи над проєктом? Можливо, були якісь кейси, взяті за основу?
Г.С.: Передусім проєкти MVRDV — це, напевно, одне з найкрутіших архітектурних бюро у світі. Ми надихались їхніми роботами не лише під час конкурсу, а фактично з першого курсу. Взяли до уваги також чеський проєкт школи «3 courtyards» від бюро Олега Дроздова. Цей кейс теж має багато інклюзивних та відкритих просторів і також об’єднаний із дитсадком. Ми взяли найкраще із цього проєкту й найкраще з проєктів MVRDV.
Візуалізація ескізного проєкту школи 3 courtyards від бюро «Дроздов та партнери». Команда розглянула школу як елемент соціальної інфраструктури, яка повинна бути одночасно прагматичною та гнучкою
Т.К.: А ще ми взяли до уваги кейс Nord Architects — у них є дуже цікавий проєкт навчального закладу, який вони проєктували спільно з бюро COBE. Звідти ми перейняли підхід до розмежування потоків різних вікових груп. Ця ідея нас дуже захопила. Ми подумали, що, можливо, нам теж варто створити комфортний простір для кожної групи й навіть для кожної вікової категорії. Тобто в нас є зона і для підлітків, і для тих, кому 9–10 років, і для наймолодших дітей. Подібним чином ці зони сегментовані й на вулиці.
Олексій Образцов (ArchObraz) та студенти-переможці: Карлик Тереза, Гордій Святий, Сергій Ділай, Софія Гамела та Денис Скрипець
P.M.: Чи є у вас амбіції об’єднати вашу команду та заснувати власне архітектурне бюро в Україні?
Г.С.: Звичайно. Кожен хоче працювати на себе, бути найкрутішим архітектором в Україні, а то й у світі. Наскільки ми сьогодні зрозуміли, з перемогою ми отримали можливість стати співавторами цього проєкту. Я більш ніж певен, це буде дуже вагомий поштовх для нас усіх.
P.M.: Останнє запитання — за що вдячні конкурсу Steel Freedom?
Г.С.: За можливість. За те, що можемо проявити себе, що можемо досягти успіху, навіть якщо це не вдалось із першого чи другого разу. За те, що наш проєкт оцінюють круті й топові українські архітектори, а ти маєш можливість особисто з ними поспілкуватися, запитати їхню думку. Навіть якщо ця думка буде критичною — це все одно думка. Це дуже круто насправді, коли тебе критикують люди, які досягли чогось у житті.
