Гостьовий будиночок для рекреації «Трохи далі», спроєктований YUGMA Design Group. Зображення надане YUGMA Design Group
Архітектура як інструмент відновлення
Простір, у якому перебуває людина, безпосередньо впливає на її фізичний і психологічний стан. Ще у XX столітті розпочався рух за гуманізацію лікарняних приміщень, а сьогодні ці принципи втілюються в архітектурі реабілітаційних центрів. Флоренс Найтінгейл, одна з перших реформаторок медичної архітектури, зазначала: «Інтерес пацієнта до красивих предметів і природи за вікном є ознакою одужання. Монотонність лікарняних палат пригнічує мозок, тоді як різноманітність форм і кольорів оточення сприяє відновленню».
Марина Гарбар, співзасновниця та директорка Yugma Design Group
Сучасні архітектори продовжують розвивати цю ідею, перетворюючи лікарні та реабілітаційні простори на середовища, що сприяють одужанню. Юрій і Марина Гарбари, співзасновники бюро YUGMA Design Group та експерти у сфері рекреаційної архітектури, зазначають: «Крім медичних процедур, важливо створювати умови для психологічної підтримки: зони тренінгів, місця для спілкування із психологами, басейн, спеціально обладнані простори для фізичної реабілітації. Важливими є також сімейні кімнати, щоб пацієнти могли бачитися з рідними в комфортній обстановці».
Яскравий приклад такого підходу — мережа реабілітаційних центрів Maggie’s у Великій Британії. Над їхнім проєктуванням працювали зірки архітектури: Норман Фостер, Френк Гері, Кісьо Курокава, Заха Хадід, Рем Колхас. Концепція цих просторів — затишок, тепло та підтримка через архітектурні рішення.
Енергійний та обнадійливий дизайн вхідної зони реабілітаційного центру Shirley Ryan AbilityLab у Чикаго. Фото: Shirley Ryan AbilityLab
Дизайн Shirley Ryan AbilityLab у Чикаго — реабілітаційного центру, де лікування інтегроване з науковими дослідженнями — розроблений HDR, Gensler, Clive Wilkinson Architects та EGG Office й орієнтований на створення середовища, яке прискорює відновлення. Замість стандартних коридорів і стерильних стін — плавні форми, насичені кольори та відкриті простори. Проєктувальники спростили взаємодію лікарів і пацієнтів, передбачивши як відокремлені робочі зони, так і місця для співпраці. Декоративні розписи переходять зі стін на стелі, зменшуючи відчуття замкнутості. Панорамні вікна відкривають вид на парк, що заспокоює пацієнтів.
Незважаючи на велику кількість білого, інтер'єри Shirley Ryan AbilityLab абсолютно не нагадують лікарню. Швидше — космічний корабель. Фото: Dan Schwalm/HDR
Також Марина Гарбар рекомендує звернути увагу на проєкт Horizon від Gensler, який пропонує концепцію «лікарні майбутнього» — компактних медичних центрів, орієнтованих на критичну допомогу та складні процедури. Архітектура прототипу Horizon приваблива своєю гнучкістю, стійкістю, людиноцентричним дизайном та орієнтацією на комфорт пацієнтів.
Horizon — прототип лікарні майбутнього, розроблений Gensler. Джерело зображення: Gensler
В Україні вже є свої приклади: схожі принципи використовувалися у створенні «Дачі» — будинку для перебування сімей із дітьми, які проходять лікування в Національному інституті раку. Дизайн розробляла MAKHNO Studio, а оригінальний терапевтичний ландшафт навколо будиночка — дизайнерка Анна Галаган.
Ще за рік до широкомасштабного вторгнення студенти кафедри дизайну архітектурного середовища архітектурного факультету КНУБА модернізували «Охматдит», створивши яскраві стінні розписи. Вони перетворили коридори на дружній і теплий простір. «Це почалося як ініціатива однієї з наших викладачок, а потім переросло в ширший університетський проєкт», — розповідає Марина Гарбар, яка викладає на кафедрі. Нові корпуси лікарні оточував терапевтичний сад — спільний проєкт ландшафтних дизайнерів Юлії та Геннадія Рашковських і Людмили Білодід. Але 8 липня 2024 року російська атака зруйнувала ці зусилля. На ремонт потрібно понад 300 мільйонів гривень, а на відновлення за принципом Build Back Better — принаймні вдвічі більше, за оцінками експертів.
Дизайн, світло, мистецтво і природні елементи можуть кардинально змінити сприйняття лікарняних просторів, роблячи їх менш формальними й більш людяними
Лікарня не повинна асоціюватися з холодними стінами та безликими коридорами. Дизайн, світло, мистецтво і природні елементи можуть кардинально змінити сприйняття лікарняних просторів, роблячи їх менш формальними й більш людяними. Навіть якщо йдеться не про великі медичні центри, а лише про маленькі пункти первинної медико-санітарної допомоги.
Модульний пункт первинної медико-санітарної допомоги для прифронтових зон, розроблений INDEPTH ENGINEERING та YUGMA Design Group. Зображення надане YUGMA Design Group
Модульний пункт первинної медико-санітарної допомоги для прифронтових зон, розроблений INDEPTH ENGINEERING та YUGMA Design Group. Зображення надане YUGMA Design Group
Модульний пункт первинної медико-санітарної допомоги для прифронтових зон, розроблений INDEPTH ENGINEERING та YUGMA Design Group. Зображення надане YUGMA Design Group
Модульна медична інфраструктура: оперативні рішення для прифронтових регіонів
Компанія INDEPTH ENGINEERING, що спеціалізується на модульному будівництві, реалізує проєкт із виробництва та монтажу пунктів первинної медико-санітарної допомоги у співпраці зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Завод у Білій Церкві може виробляти до 60 модулів для клінік щомісяця, що забезпечує швидке розгортання необхідної медичної інфраструктури. Ці мобільні медичні комплекси будуть розгорнуті в деокупованих регіонах та прифронтових зонах, забезпечуючи доступність базових медичних послуг у найкритичніших точках країни.
Що таке ці модульні конструкції, наскільки вони практичні і чи вдалося інтегрувати в умовах обмежених ресурсів, бюджету й термінів у їхній функціонал елементи рекреаційного дизайну? Про це нам розповіли безпосередні учасники та виконавці проєкту — операційний директор компанії Indepth Engineering Максим Манжула, засновник Indepth Engineering Олександр Воронцов та співзасновники YUGMA Design Group Юрій і Марина Гарбари.
Візуалізація модульного пункту ПМСД із проєктної документації. Зображення надане YUGMA Design Group
Будувати під тиском: досвід створення модульної медінфраструктури
Модульне будівництво дозволяє швидко створювати медичні об’єкти в критичних умовах, але реальність такого проєктування виявилася складнішою, ніж здавалося. Максим Манжула ділиться досвідом роботи над мобільними клініками та викликами, які довелося подолати.
Максим Манжула, операційний директор компанії Indepth Engineering
PRAGMATIKA.MEDIA: Які основні виклики постають під час проєктування та будівництва модульних медичних об’єктів в Україні? Як ви оцінюєте потребу в таких рішеннях, що вас мотивувало взятися за цей напрям і з якими реальними проблемами ви зіткнулися в процесі?
Максим Манжула: Ми давно займаємося виробництвом модульних будівель, але коли виграли тендер на модульні клініки, виявилося, що реальність суттєво відрізняється від початкових очікувань. Ми думали, що добре знаємо специфіку, але медичні об’єкти мають жорсткі норми, про які ми дізнавалися вже в процесі проєктування. Багато часу пішло на погодження деталей: ми закладаємо одне рішення відповідно до нормативів, а замовник хоче інше — змінити матеріали, кольори, висоту конструкцій. Через це запуск проєкту зайняв набагато більше часу, ніж планувалося.
Ще одна проблема — відсутність необхідних матеріалів в Україні. Більшість із них доводиться замовляти індивідуально, що суттєво впливає на терміни. Наприклад, замовник хотів використовувати спеціальне вінілове покриття для стін, яке відповідає медичним стандартам. В Україні його просто немає у вільному продажу. Ми довго шукали альтернативи, знайшли щось схоже, але потрібний матеріал можна отримати лише під замовлення, і це займає багато часу.
Незважаючи на обмежену площу, конфігурація холу для очікування пацієнтів дозволяє їм проводити час у комфортних умовах. Зображення надане YUGMA Design Group
Зазвичай ми використовуємо такі стандартні рішення, як гіпсокартон, шпаклювання. Це можливо й тут, але значно сповільнює будівництво. А швидкість — ключовий фактор у модульному будівництві. Ці об’єкти потрібні в регіонах, де інфраструктура зруйнована, де немає жодних умов. Головне завдання — створити медичний простір швидко, без компромісів щодо стандартів. А традиційні методи будівництва на кшталт шпаклювання тільки затримують процес.
Модульні пункти дозволяють організувати первинний медичний прийом навіть за умов нестачі фахівців. Якщо такі блоки використовуватимуть як сімейні амбулаторії, це допоможе створити відчуття стабільності у місцевих жителів
P.M.: Чи допомагало вам співробітництво з архітекторами у вирішенні цих проблем?
М. М.: Так, безперечно. Архітектори суттєво допомогли розібратися в нюансах. Ми швидко зрозуміли, що для замовника важливі не лише якість і відповідність нормам, а й естетика: колір, дизайнерські рішення.
P.M.: Як ви вирішували питання автономності? Адже навіть невеликі медичні заклади, як-от амбулаторії чи ФАПи, потребують якісних інженерних мереж: водопостачання, каналізації, санітарних умов.
Олександр Воронцов, засновник Indepth Engineering
Олександр Воронцов: Усі наші амбулаторії комплектуються автономними системами водопостачання. Це окрема конструкція з резервуаром об’ємом 1,5 кубометра, якого вистачає на тиждень-півтора роботи. Вся система утеплена, включно з водопроводом до будівлі. Щодо каналізації — тут використовуються герметичні бетонні резервуари або сучасні біосептики із системою самостійного очищення. Передбачені генератори, які забезпечують стабільне функціонування амбулаторій навіть у разі перебоїв з електропостачанням.
Кабінет прийому пацієнтів у модульному пункті ПМСД. Зображення надане YUGMA Design Group
Кабінет прийому пацієнтів у модульному пункті ПМСД. Зображення надане YUGMA Design Group
Площа модулів від 100 до 150 квадратних метрів, і вони призначені для первинної медичної допомоги. Крім того, у складі деяких комплексів є станції швидкої допомоги. Вони передбачені не тільки для екстреного прийому пацієнтів, а й для тимчасового проживання лікарів. У деяких екстремальних випадках у таких пунктах можна навіть проводити невідкладні хірургічні втручання. Умови досить жорсткі, адже ці амбулаторії встановлюються в районах, наближених до бойових дій. Тож в екстрених випадках вони можуть бути переобладнані відповідно до потреб — наприклад, для проведення операцій.
P.M.: Скільки часу займає реалізація такого проєкту — від розробки до введення в експлуатацію?
М. М.: Якщо брати повний цикл із проєктуванням, то це приблизно шість тижнів. Якщо проєкт уже готовий, то все значно швидше. Виготовлення однієї амбулаторії на нашому підприємстві в Білій Церкві займає близько двох тижнів, а монтаж та підключення на місці — ще приблизно тиждень-півтора. Тобто загалом це близько трьох-чотирьох тижнів.
Готові модулі доставляються на місце вантажівками. Їх залишається лише зібрати та підключити до комунікацій. Зображення надане YUGMA Design Group
Ми постачаємо модулі в Сумську, Харківську, Херсонську, Чернігівську та Київську області. Наразі реалізовано 12 станцій, ще 7 великих об’єктів перебувають у процесі.
P.M.: Чи вплинуло скорочення фінансування з боку США на реалізацію цих проєктів?
М. М.: Вплинуло, але не критично. Останні замовлення ми отримали ще в лютому, фінансування поки є. На щастя, наша робота не зупинилася, хоча багато інших проєктів постраждали.
Легка конструкція будиночка дозволяє швидко змонтувати його практично за будь-яких умов. Зображення надане YUGMA Design Group
Легка конструкція будиночка дозволяє швидко змонтувати його практично за будь-яких умов. Зображення надане YUGMA Design Group
Легка конструкція будиночка дозволяє швидко змонтувати його практично за будь-яких умов. Зображення надане YUGMA Design Group
P.M.: На вашу думку, які перспективи має модульне будівництво в медицині та інших інфраструктурних сферах України?
О.В.: Перспективи великі. Багато медичних закладів або зруйновані, або перебувають у критичному стані. Наприклад, є будівлі, зведені ще 100 років тому, які хоч і ремонтували, але переважно лише фасад. Усередині — суцільна розруха. Щодо нашого проєкту, то перші відгуки від медиків і пацієнтів дуже позитивні. Те ж саме підтверджують міжнародні організації, зокрема ВООЗ, яка виділяє бюджети на такі проєкти. Капітальне будівництво потребує більше часу, документів і фінансів. Крім того, міжнародні донори частіше виділяють кошти саме на модульні рішення, адже вони швидші у виконанні та дуже практичні. Ця мобільна тимчасова споруда, збудована за каркасною технологією, повністю адаптована до українських кліматичних умов і може експлуатуватися в усіх регіонах.
Дизайн під потреби медицини: від логіки до комфорту
Чи може медичний модуль бути не лише функціональним, а й комфортним? Архітектори Юрій і Марина Гарбари розповідають, як адаптація простору впливає на якість роботи лікарів і самопочуття пацієнтів.
PRAGMATIKA.MEDIA: Зазвичай вважається, що в невеликих медичних модулях участь архітектора не є обов’язковою. Адже можна просто спроєктувати стандартне прямокутне приміщення без складних рішень. Якою була ваша роль?
Юрій Гарбар: Наша мета полягала в тому, щоб створити зручний, логічний простір, максимально адаптований до медичних завдань. Наприклад, переробляючи початковий проєкт, ми оптимізували транзитні зони та коридори, покращили ергономіку приміщень і передбачили можливість швидкої та легкої евакуації, що критично важливо для медичних об’єктів, тим більше у прифронтовій зоні.
Юрій Гарбар, співзасновник Yugma Design Group. Фото: Юрій Ферендович
Перші модулі проєктувалися як мініамбулаторії для прийому пацієнтів терапевтом чи сімейним лікарем. Потім виникла потреба в житлі для лікарів, які приїжджають на тимчасові зміни. Ми розробили житлові блоки з роздягальнями, кухнями та зонами відпочинку. Далі завдання ускладнилося: знадобилися більші станції швидкої допомоги, де медичні бригади як працюють, так і живуть.
Важливо, що модулі можна було комбінувати й адаптувати під різні завдання. Наприклад, зони роздягалень і технічних приміщень залишалися незмінними, а планування функціональних кабінетів могли змінюватись. Це одна з основних переваг модульного підходу — можливість працювати з простором як із конструктором LEGO: додавати або змінювати елементи без втрати якості.
У результаті вийшло гнучке, технологічне рішення, зручне як для медиків, так і для підрядника, який відповідає за складання та встановлення модулів.
P.M.: Ваш досвід у рекреаційній архітектурі якимось чином допоміг у цьому проєкті?
Марина Гарбар: Так, безперечно. Спеціалізуючись на проєктуванні рекреацій, ми звикли продумувати не тільки функціональність, але й комфортні умови для всіх користувачів. Важливо враховувати, як перетинаються потоки людей: відвідувачі, медперсонал, чергові лікарі, які відпочивають. Наприклад, лікареві, який відпрацював у нічну зміну, важливо, щоб удень його відпочинок не порушувався шумом. Тому ми передбачили, щоб зони сну, роботи та відвідувань не перетиналися.
Навіть у невеликих будинках ми враховували зручність, безбар’єрність, логістику руху. Простір має бути грамотно організований: зручні коридори, комфортні зони очікування, ергономічні кабінети. Важливо, щоб вестибюльна група була зручною, а пацієнти не почувалися в тісноті. Не можна планувати коридор, не продумавши, де поставити стільці для пацієнтів, причому так, щоб стільці не торкалися дверей, які відчиняються.
P.M.: Чим менший простір, тим складніше його грамотно організувати з погляду ергономіки?
Ю. Г.: Саме в цьому полягає мистецтво проєктування. Мені здається, що чим більше в архітектора обмежень, тим простіше та цікавіше працювати. Коли є чіткий набір параметрів — розміри приміщень, їхнє призначення, вимоги до матеріалів і планування — ти просто знаходиш найкраще рішення в межах цих умов. А ось коли межі розмиті, починається хаотичний пошук: «Може, спробуймо так? Чи ось так?» Чіткі обмеження дисциплінують і допомагають створити справді грамотний і функціональний проєкт.
Окрім загальних будівельних нормативів, ми керувалися технічним завданням від замовника. ВООЗ надали нам докладне технічне завдання: які приміщення потрібні, скільки в них має бути меблів, обладнання, шаф, розеток. Але одна справа — просто розставити предмети, а інша — продумати, як ними зручно користуватися.
У кабінеті сімейного лікаря медик може провести огляд дорослих і дітей. Зображення надане YUGMA Design Group
Наприклад, можна поставити робочий стіл так, що лікар сидітиме спиною до відвідувача, а можна так, щоб він відразу бачив пацієнта. Необхідно розташувати робоче місце так, щоб денне світло падало правильно, не створюючи відблисків на екрані комп’ютера. Здавалося б, дрібниці, але вони сильно впливають на комфорт і функціональність.
Підрядник зазвичай мислить технічно: встановити стіни, провести комунікації, привезти меблі. Але куди саме поставити розетки, як організувати робочі зони — це архітектурне завдання. Якщо розетка виявилася не там, доводиться тягнути дроти, а це незручно. Або, наприклад, у відпочинковій зоні лікарів: якщо неправильно розташувати ліжка, не продумати місце для тумбочки або зарядки телефону, це створить дискомфорт.
P.M.: Які суто санітарні вимоги пред’являлися до проєкту з огляду на те, що йдеться про медичні заклади?
Ю. Г.: Вимоги були суворими. Обов’язково передбачалися роздягальні, душові для персоналу, зони їдалень. Окрема увага приділялася вибору оздоблювальних матеріалів — вони мали відповідати санітарним нормам і бути сертифікованими. Це стосувалося й меблів. Також були жорсткі норми щодо освітлення: тип світильників, їхнє розташування. Всі ці аспекти регламентувалися технологічною картою, якої ми суворо дотримувалися.
Українським архітекторам необхідно створювати нову типологію терапевтичних комплексів, в якій суто медична функція пом’якшувалася б найкращими прийомами рекреаційного дизайну з додаванням соціальних опцій та активностей
P.M.: Чи вдалося в цю жорстку схему інтегрувати елементи рекреаційного дизайну?
М. Г.: Так, ми змогли викроїти метри для зон відпочинку. Крім спальних приміщень, з’явився загальний простір, де можна розслабитись, не заважаючи іншим. Там можна поставити диван, телевізор, створити місце для спілкування. Також ми продумали зручну кухню та зону їдальні з огляду на кількість людей, які ними користуватимуться.
Ми розташували спальні в глибині будівлі, подалі від входу, щоб люди, які працюють позмінно, могли спокійно відпочивати, не перетинаючись із тими, хто в цей час активно пересувається. Це особливо важливо для лікарів, графік яких відрізняється від стандартного. Наприклад, моя сестра працює анестезіологом у військовому шпиталі, і я знаю, наскільки важливо забезпечити комфортні умови для відпочинку лікарів у денний час.
Ми також враховували вимоги до освітлення. Хоча тут не передбачено хірургічних втручань (проте все може статися!), природне освітлення робочих місць було спроєктоване так, щоб створювати комфортне середовище. Спальні приміщення інсольовані, передбачені системи кондиціювання та опалення для цілорічного комфорту.
База відпочинку «Трохи далі» вже функціонує та приймає перших гостей. Зображення надане YUGMA Design Group
P.M.: Якби бюджет був більшим, що б ви додали до проєкту?
М. Г.: Я б покращила матеріали оздоблень, зробила простір більш комфортним. Зараз, наприклад, меблі та оздоблення максимально прості — стільці для відвідувачів, відсутність кольорових акцентів. Додавання інтер’єрного декору, хай навіть мінімального, допомогло б створити затишну атмосферу. У медичних закладах важливо, щоб пацієнтові було комфортно психологічно — щоб це були не білі стіни, а щось, на чому можна затримати погляд. У дитячих клініках, наприклад, уже давно використовуються яскраві елементи, ігрові зони, столики, щоб дитина могла чимось зайнятися в очікуванні прийому. У звичайних медичних закладах теж можна передбачити щось подібне — зону для дітей, зручні місця для пацієнтів похилого віку, можливо, навіть фонову музику чи акваріум, щоб створити більш доброзичливу атмосферу.
P.M.: Ми розуміємо, що цей проєкт загалом — вимушений захід в екстремальній реальності…
М. Г.: Так, особливо якщо враховувати ситуацію в прифронтових регіонах. Наприклад, у Херсоні нестача лікарів становить близько 50% — багато хто виїхав. Часто практикується вахтовий метод, коли лікарі приїжджають з інших регіонів, працюють місяць і повертаються додому. У таких умовах модульні пункти фельдшера — це серйозна допомога. Вони дозволяють організувати первинний медичний прийом навіть за умов нестачі фахівців. Крім того, якщо такі блоки використовуватимуть як сімейні амбулаторії, це допоможе створити відчуття стабільності серед місцевих жителів. Коли люди мають базові речі — медичну допомогу, світло на вулиці, хоч якийсь благоустрій, вони відчувають, що життя триває, незважаючи на складні обставини.
Контакт із природою та тиша дозволяють людині швидко відновити сили. Зображення надане YUGMA Design Group
Від терапії до спільноти: нова типологія реабілітаційних центрів
З 1 березня 2023 року в Україні набули чинності нові будівельні норми, що стосуються як будівництва нових лікарень, так і реконструкції чи капітального ремонту вже наявних медзакладів. Зміни спрямовані на впровадження принципів безбарʼєрності, на покращення комфорту пацієнтів і на поліпшення умов роботи медиків. Відтепер пацієнти в лікарнях розміщуватимуться в просторих одно- або двомісних палатах, які будуть обладнані душем та вбиральнею. Окремо будуть облаштовані приміщення для відпочинку членів родин, які перебувають із пацієнтом. Біля головного входу медзакладу розташовуватимуться паркомісця для людей з інвалідністю, а на території лікарні — обов’язкові паркомісця для велосипедів, мотоциклів, а також зарядні пристрої для електромобілів.
Проте навряд чи нормами можна регламентувати такі тонкі налаштування, як створення життєрадісних просторів, що стимулюють енергію або, навпаки, заспокоюють. Україна стоїть перед викликом створення не одиниць, а сотень реабілітаційних центрів для військових і цивільних, які пережили травматичні події, і, на думку Марини Гарбар, українським архітекторам необхідно створювати нову типологію терапевтичних комплексів, в якій суто медична функція максимально пом’якшувалася б найкращими прийомами рекреаційного дизайну зі щедрим додаванням соціальних опцій та активностей. Такий собі гібрид реабцентру з екоготелем і культурно-спортивним клубом. Як приклад, у межах конкурсного завдання STEEL FREEDOM студенти КНУБА розробляли концепцію подібного центру для Житомира.
Природне освітлення робочих місць було спроєктоване так, щоб створювати комфортне середовище. Зображення надане YUGMA Design Group
Марина Гарбар: «Наше бачення базувалося на максимальному взаємозв’язку з природою. Важливо враховувати індивідуальні особливості: комусь потрібні тиша й усамітнення, а комусь — спілкування й підтримка. Тому ми передбачали як одномісні палати, так і кімнати на дві-три особи. Відновлення — це не тільки фізична, а й психологічна рівновага».
Крім стандартних кабінетів, у концепції були передбачені зони для тренінгів, басейн, спеціально обладнані місця для фізичної терапії. Важливу роль відіграє і терапевтичний дизайн: природне світло, озеленення, зимові сади, затишні їдальні.
Важливу роль відіграє і терапевтичний дизайн: природне світло, озеленення, зимові сади, затишні їдальні. Зображення надане YUGMA Design Group
Архітекторка зазначає, що гнучкість проєкту — це основна запорука його життєздатності. Користувачі часто вносять свої корективи в концепцію.
«Наприклад, зараз база відпочинку “Трохи далі”, яку розробляла YUGMA Design Group, перебуває на стадії розвитку й адаптації до реальних потреб гостей, — розповідає Марина. — Спочатку передбачалося, що гості приїжджатимуть зі своєю їжею: адже є обладнана кухня, посуд, посудомийка. Але виявилося, що багато хто не хоче готувати сам, а хоче просто поїсти на місці. Тому організатори вже знайшли партнерів, які забезпечуватимуть доставку їжі. Закуповуються мангали, планується благоустрій берега річки та розширення варіантів проведення дозвілля. Можливість змінити локацію й побути наодинці з природою — це чудово, але емоції та активність також важливі. Ми з колегами плануємо виїхати на місце й провести авторський дизайн-аудит: подивитися, як працюють закладені рішення, що можна покращити».
В оформленні ландшафту рекреаційного центру архітектори намагалися мінімізувати втручання в природу. Зображення надане YUGMA Design Group
Студенти кафедри дизайну архітектурного середовища КНУБА під керівництвом Марини Гарбар готують дипломні проєкти, пов’язані з різними аспектами реабілітації: психологічні центри, адаптивні простори, спортивні комплекси.
«Виникає потреба не просто в нових будинках, а в місцях, де люди могли б заново формувати соціальні зв’язки, відновлювати почуття спільності. Раніше існували клуби для дорослих, де можна було знайти собі хобі, навчитися чогось нового. Нині таких місць не вистачає, хоча потреба в них величезна. Для дітей є музичні та мистецькі школи, секції. У дорослих — аналогічні потреби. Хтось мріє навчитися грати на трубі, хтось — танцювати сальсу, а хтось — освоїти ремісничі навички. Тому студенти все частіше проєктують сучасні громадські центри, гнучкі та багатофункціональні, де поряд можуть бути і спортивні, і психологічні, і освітні простори», — пояснює архітекторка.
На базі відпочинку «Трохи далі» передбачені як одномісні номера, так і кімнати на дві-три особи. Зображення надане YUGMA Design Group
Держава не зможе повністю закрити потребу в реабілітаційних просторах: її пріоритетом буде відновлення житла та критичної інфраструктури. Це означає, що ініціатива перейде до суспільства, приватних інвесторів і міжнародних донорів. Але фінансування — лише частина рішення. Потрібні нові підходи, які не зведуть реабілітацію до суто медичної функції, а перетворять її на цілісний процес повернення до життя. Створення багатофункціональних просторів, де відновлення поєднується із соціалізацією, творчістю та навчанням, — це не тільки виклик, а й можливість змінити саму модель реабілітації в Україні.
