Esco.bar — новий центр тяжіння ЖК «Республіка»

Esco.bar — новий простір мережі у серці житлового кварталу «Республіка», де переважає молода, активна аудиторія. Локації бракувало місця, де могли б зустрічатися мешканці, сусіди, друзі, — неформально, смачно, з музикою коктейлями. Це не просто заклад харчування, а культурна платформа, що об’єднує мешканців району.

Приміщення прямокутної витягнутої форми команда трансформувала у гнучкий простір з кількома сценаріями використання.

Завданням було вписати бар, кухню, сцену для виступів, комунальний стіл, зони на двох-чотирьох. Рішення: винести бар у центр композиції — двосторонній, проглядається з обох входів. Він не лише функціональний, а й формує “ядро” у просторі. Над баром — озеленення, в основі — полиці, вбудовані у «вікно»-нішу. Сцену інтегровано у подіум, на якому стоїть великий комунальний стіл. Таким чином відвідувачі опиняються буквально поряд з діджеєм, що створює камерність включення в подію.

Натхенням для створення проєкту для команди став сам квартал — молодий,
енергійний, з творчим потенціалом. Хотілось створити простір, який стане продовженням цього способу життя.

“Ми уявляли, як друзі зустрічаються після роботи, як тут читають поезію, влаштовують стендапи, слухають музику. В основі інтер’єру — концепція відкритості, іронії й експерименту”, – зазначають у студії.

В архітектурному сенсі — це складне планування в умовах видовженого простору. Кухня колишнього закладу стала місцем для майбутнього простору. Розділення на функціональні зони досягалося за рахунок подіуму, зонування освітленням і тактильними матеріалами.

Дизайнери залишили бетонні стіни частково фактури після демонтажу плитки колишньої кухні. Вони створили добру основу для контрасту. На стінах стелі — декоративна штукатурка з виразною, майже «живою» текстурою, яка об’ємно працює в світлі. Її м’який білий колір балансує грубість бетону і теплоту дерева.

Акцентна зона — синє хутро, яким оздоблений санвузол. Це рішення виникло в діалозі з замовниками — нестандартне, трохи епатажне, але емоційно точно потрапило в настрій локації.

Команда також інтегрувала мистецтво в інтер’єр не як прикрасу, а як повноцінну частину композиції. Картини балансують простір, задають ритм
підсилюють акценти — це візуальний жест, що завершує архітектурну історію.

Художницю Юлію Вербу запросили передати на полотнах дух і стиль життя мешканців кварталу. Її роботи стали символом самовираження, творчості й діалогу між простором та людьми.

Було розроблено кілька сценаріїв освітлення:

— функціональне верхнє освітлення;

— м’яке декоративне сяйво;

— скульптурні настінні бра.

Кожна зона має свій власний настрій — його можна адаптувати для денного
використання, заходів або музичних вечорів. Світло поглиблює простір і підкреслює текстуру таких матеріалів, як-от штукатурка та відкритий бетон.

Майже всі меблі були розроблені спеціально під замовлення:

— стіл-комуналка на сцені;

— бар оздоблений плиткою, відкриті полиці;

— столи з гранітними стільницями та металевими опорами;

— панелі з деревʼяної фанери.

Архітектори працювали з місцевими майстрами. У цьому проєкті було важливо зберегти баланс між локальним виробництвом, ручною роботою та естетикою інтер’єру як сучасної сцени для життя.

 

Фото: Дмитро Дичек, Паша Лютов