«Нашим завданням було створити тиху розкіш без клішованих золота та мармуру. Ми відштовхувалися від цільової аудиторії, якою є переважно молоді люди. Саме молодь задає тренди і потребує нового погляду на звичні речі. Локація теж вплинула на дизайн: комплекс збудований на скелястих схилах біля Художнього музею… Тож ми вирішили поєднати природу та мистецтво в єдиному просторі», — розповідає Ліза Басова.
Символіка
Хол комплексу — це цілісна художня композиція, де всі елементи пов’язані спільною ідеєю. Перший візуальний акцент — скульптурні балерини 2,5 метра заввишки, що левітують у атріумі. Вони уособлюють людину як центральний об’єкт середовища, а також легкість, новаторство й сучасне мистецтво.
На противагу їм розміщене величезне панно площею 200 кв. м., розписане художником у стилі давнього наскального живопису. Воно символізує первісне мистецтво та зв’язок з історією. Якщо балерини це про рух і сучасність, то розпис — це про витоки культури та природи.

Величезне панно площею 200 кв. м. розписане художником у стилі давнього наскального живопису. Фото надане студією Eliz Design
Природні мотиви доповнюють композицію: стійка рецепції, ніби вибита зі скелі, відсилає до рельєфу місцевості, дерево — до живого наповнення простору, а водоспад в атріумі уособлює ту саму «тиху розкіш», що заспокоює мешканців та гостей. Дизайн підсилюють скляний дах атріуму, який пропускає природне світло, а також відкриті шахти ліфтів. Ліза Басова каже, що артоб’єктом хол ЖК можна сміливо назвати через те, що всі елементи у цьому просторі пов’язані між собою єдиною ідеєю та створюють художню композицію.
«Одухотворити простір»
Монументальний розпис створив художник Андрій Литвиненко. За його словами, головним завданням було «одухотворити простір», аби при заселенні людей місце вже було дуже затишним і сповненим образами. Малюнок натякає на давні цивілізації, що могли існувати на цій території. Виконати його було технічно надскладно: панно розташоване на висоті 30 метрів, заходить за ліфтові шахти, а робота проходила взимку, коли в будинку ще не було опалення.
«За все моє життя технічно складнішої задачі не було», — зізнається Андрій.
Унікальність панно додає те, що художник працював над ним один, без помічників. «Багато хто відмовився — казали, що ризикувати життям на такій висоті не будуть», — додає він.
Андрій пояснює, що весь хол є єдиним артоб’єктом, який відкривається поступово під час руху у відкритому ліфті: внизу — вода, вище — балерини, на верхніх рівнях — розпис. «Це як виставка, де у кожного об’єкта є власна філософія, але при тому всі вони мають сильний зв’язок», — підсумовує художник.
Технічні рішення
Одним із ключових дизайнерських рішень стали шахти ліфтів, яких було вирішено не «зашивати». Але їх убезпечили зі сторони, куди можуть дотягнутися мешканці чи гості, шахти засклили, щоб уникнути ризиків травмування. Водночас з інших сторін ліфти повністю відкриті. Такий підхід дозволив зберегти легкість простору і створив ефект пересувної оглядової платформи.
Скульптури балерин виготовив скульптор за 3D-моделлю вручну. Спочатку із глини, потім з неї створити силіконову форму, а далі відлили зі склопластику. Кожну деталь узгоджували окремо, а вага окремої скульптури становить 35 кг.
Стійка рецепції виглядає як уламок скелі, але насправді вона зроблена з гіпсокартону. Її поверхня — це ручна робота художника з імітацією скелі та металу. Всередині вбудовані корпусні меблі.
Для зручності і мешканців, і гостей апарт-готелю хол зробили універсальним простором із сервісом і зонами очікування та відпочинку. Місцями була використана додаткова шумоізоляція.
Плани на майбутнє
Для Лізи Басової цей проєкт став особливим. Студія реалізувала його «під ключ», контролюючи кожну деталь, аби фінальна версія повністю відповідала початковим візуалізаціям. Дизайнерка зацікавлена у тому, щоб й надалі розвивати подібні проєкти в Україні та інтегрувати мистецтво у житлові простори. За її словами, подібні сміливі рішення вже зустрічаються в Києві.
Хоча там акцент не на мистецтві, а люблять дизайн з ідеєю. «У столиці через велику конкуренцію до таких деталей ставляться дуже прискіпливо. Хотілося б, щоб Одеса теж увійшла в цю історію дизайну — щоб інтер’єр у житлових
комплексах був не просто функціональним, а ще й культурним маркером», — додає Ліза Басова.
Читайте також:
Роботу Марії Примаченко «Квіти у горшку» продали на аукціоні за $60 тис.
Руйнівна буря на Burning Man знищила українську інсталяцію «Black Cloud»





