Будівлю зведено у традиційній фахверковій конструкції з цегляними стінами. У період НДР її вигляд суттєво змінили: частину вікон замурували, головний вхід ліквідували, а фасад покрили бетонною штукатуркою. Під час реставрації архітектори зняли шари пізніших нашарувань, відкривши оригінальну цеглу та повернувши стінам природну паропроникність, що поліпшило мікроклімат у приміщеннях, пише WhiteMAD.
Фасад відтворили максимально близько до початкового вигляду, і тепер будинок знову гармонійно вписується у сільський ландшафт. Єдиним сучасним акцентом стали великі вікна та жалюзі, що додають легкості та світла.
Кожна черепиця має форму й колір, ідентичні традиційним покриттям регіону, а її легкий блиск нагадує старовинну сланцеву покрівлю.
Через віддаленість від міської інфраструктури автори застосували системи відновлюваної енергії. На даху встановлено сонячні фотовольтаїчні черепиці, які живлять будинок та геотермальний тепловий насос, що отримує тепло з глибини 130 метрів. Це поєднання забезпечує повну енергетичну автономність.
Планування будинку відкривається від більш закритої фронтальної частини до саду, де розташовано відкриту денну зону з двосвітним простором. З боку вулиці збережено низькі глиняні стелі, відреставровані вручну. Усередині — масивна дерев’яна конструкція, яку тепер підкреслює вертикальна щілина фасаду, що наповнює простір денним світлом.
Скляні перегородки візуально об’єднують поверхи, створюючи несподівані ракурси, а бетонна підлога з підігрівом і ретельно виконана внутрішня ізоляція поєднуються з автентичними елементами XIX століття.
Читайте також:
Архітектурний “танець”: Snøhetta доповнила центр мистецтв у Дартмуті сучасними об’ємами
Carlo Ratti Associati створює альпійський бівуак для Зимових Олімпійських ігор 2026
У Львові модернізували історичну споруду, встановивши інклюзивний зовнішній ліфт










