Як повідомляє видання УСІ з посиланням на соцмережі, однією з найгучніших критиків стала журналістка та активістка Євромайдану Олена Балаба. Вона заявила, що скульптура фактично повторює роботу радянської мисткині Галини Кальченко.
“Це не випадкова схожість — це свідоме копіювання чужого твору”, — наголосила вона.

Робота, яка посіла перше місце у конкурсі на кращий проєкт пам’ятника Лесі Українці в Одесі. Фото: Одеська міська рада
Балаба також зауважила, що образ Лесі Українки потребує більш сучасного та сміливого підходу. На її думку, доречно було б створити інтерактивний пам’ятник, який залучав би дітей і молодь до пізнання української літератури.

Робота, яка посіла перше місце у конкурсі на кращий проєкт пам’ятника Лесі Українці в Одесі. Візуалізація: Одеська міська рада
У соцмережах дискусія триває активно. Частина одеситів переконана, що місто заслуговує на оригінальний і концептуальний монумент, а не на “перероблену копію”. Дехто навіть жартує, що простий камінь із меморіальною табличкою виглядав би переконливіше.

Г. Кальченко. Леся Українка. Мармур. 1970 р. Фото з книги-альбому “Леся Українка” (видавництво “Радянська школа”, Київ, 1979 рік)
Ознайомитися з усіма конкурсними роботами можна в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського, де 10 лютого відкрилася відповідна виставка.
Зазначимо, переможцем конкурсу став народний художник України Микола Білик у співпраці з архітекторами Андрієм Кострубою, Марією Матушенко та Олександром Вовком. Скульптуру виконав сам Білик, а архітектурне рішення розробила команда.
Встановлення пам’ятника планують профінансувати коштом громади — збір пожертв уже розпочав Благодійний фонд “Французький бульвар”. Організатори підкреслюють, що новий монумент має стати символом культурного спротиву Одеси під час війни.
Нагадаємо, у французькому Греноблі зʼявилася площа Лесі Українки, а місто офіційно оформило партнерство із Чернівцями.
Читайте також:
У Львові стартує архітектурний конкурс для створення скверу в історичному центрі міста
У Львові презентували реконструйований фрагмент підлоги дерев’яної церкви XII–XIII століть
