Йдеться про ділянку на південних схилах Замкової гори, частково занесену ґрунтом і приховану під хащами, повідомляє ДІАЗ “Стародавній Київ”.
У 1830–1850-х роках територія Замкової гори була передана Флорівському монастирю під сад і некрополь. Спершу її обмежили дерев’яною огорожею за проєктом Людвіка Станзані. Згодом архітектор Павло Спарро розробив новий мур: цегляну стіну заввишки до 3 метрів, що повторювала складний рельєф схилу.
Фото: ДІАЗ “Стародавній Київ”
Через постійні зсуви та особливості ґрунтів огорожу частково розібрали вже наприкінці XIX століття. До сьогодні на Подолі збереглися лише короткі ділянки поблизу монастирських корпусів.
Фото: ДІАЗ “Стародавній Київ”
Дослідники здійснили обхід Замкової гори з трьох боків, і лише після осіннього опадання листя під заростями проступила цегляна кладка. Збережена частина має орієнтовно 30 метрів довжини. За словами керівника заповідника Романа Маленкова, стіну не демонтували під час радянських робіт через непрохідний рельєф — саме він забезпечив її збереження.
Фото: ДІАЗ “Стародавній Київ”
На цеглі виявлено клейма “КП 1843”, що відповідає періоду будівництва огорожі Спарро.
Поряд зі стіною дослідники натрапили на склепінчасті входи до підземних приміщень. Їхнє призначення поки що не визначене.
Фото: ДІАЗ “Стародавній Київ”
Команда заповідника планує обміри, фіксацію та нанесення об’єкта на сучасні топографічні плани. Дослідження підземель проведуть окремо після оцінки їхнього стану та безпечності доступу.
Читайте також:
У центрі Києва під памʼяткою архітектури виявили ймовірні фрагменти давньоруського мурування