Про це повідомляє КЗ “Центр консервації предметів археології”, який і підготував облікові документи на ці пам’ятки.
Серед занесених до Держреєстру пам’яток:
Залишки мурованої церкви ХІІ–ХIV століття (вул. Волоська, 21–25)
Залишки храму, який не згадують літописи, були зафіксовані поблизу перетину вулиць Волоська та Верхній Вал у котловані спорудження будинків №№ 21–25, на місці знесеної старої забудови.
Вони були виявлені під час архіологічної експедиції у 1981 році. На глибині 1,5 метри знаходились фундаменти церкви ХІІІ–XIV ст. та залишки кладки із цегли-плінфи ХІІ століття. Це був невеликий тринефний храм завширшки 13 метрів із порядовою кладкою стін. Храм продовжував існувати і у XIV столітті.
Зображення: Комунальний заклад “Центр консервації предметів археології”
Печерне житло кінець ХVIII–ХІХ ст., північно-східний схил гори Щекавиці
Невелика печерна споруда була виявлена у 1991 р. на північно-східному схилі гори Щекавиці. На рівні підлоги привхідної камери було зібрано кілька фрагментів стінок гончарних посудин, найбільш ранні з яких датуються давньоруським часом, а найбільш пізні – XVIII–XIX століттями.
Вхід до печери являв собою отвір з округлим склепінням, вертикальними стінками і горизонтальною рівною підлогою. Від входу починалася невелика привхідна камера прямокутної форми з округлим склепінням та прямовисними стінками. У південно-східному куті привхідної камери виявили отвір печерного коридору з округлим склепінням, який відкривався в торцеву печерну камеру. У стінках цього коридору знайшли 4 прямокутні ніші. Торцева камера печерної споруди, розташована в західному кінці коридору, являла собою підземне приміщення.
Зображення: Комунальний заклад “Центр консервації предметів археології”
Залишки церкви ХІІ ст., Вознесенський узвіз, 22
Залишки церкви у 1878 р. дослідив археолог Петро Лашкарьов. На той час стіни храму збереглись на висоту до 1 м, також збереглися залишки фрескового розпису.
Фундаменти, залишки стін і стовпів храму були складені із цегли на розчині вапняку із сумішшю товченої цегли. Підлога церкви була з квадратних керамічних плиток, викладених у шаховому порядку на вапняковій підмазці.
Зображення: Комунальний заклад “Центр консервації предметів археології”
Вдруге залишки церкви у 1947 році дослідив археолог Михайло Каргер, який з’ясував, що це був одноапсидний храм середини ХІІ — початку ХІІІ століть. Під час розкопок було зібрано чимало фрагментів різнокольорових полив’яних плиток від підлоги, фрагментів фрескового живопису, уламків шиферних плит, шматків свинцевих листів від покрівлі та інших будівельних матеріалів.
Пам’ятки внесли до Держреєстру згідно Наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 22 січня 2024 року. Подав їх до міністерства Департамент охорони культурної спадщини КМДА.
Читайте також:
27 пам’яток археології передали на облік Департаменту охорони культурної спадщини КМДА
На Рівненщині археологи знайшли тисячолітню давньоруську писанку
Череп динозавра та монета із зображенням Ісуса Христа: нещодавні археологічні знахідки