Сіверський професійний ліцей. Втрачена пам’ятка

У колаборації з Агенцією медійного росту "АБО" та в рамках проєкту "Свій дім" публікуємо історії, розказані українцями про будинки, втрачені внаслідок російської агресії. Сьогодні розповідаємо про Сіверський професійний ліцей.

Сіверський професійний ліцей працює 77 років. За цей час він підготував понад 12 тисяч робітників різних спеціальностей. В останні роки у навчальному закладі замінили меблі, дошки, зробили ремонт та регулярно купляли нову техніку. 

Колаж наданий платформою “Свій дім”

“У нас були дуже гарні перспективи для створення навчально-практичного центру з іншими закладами. Дуже прикро, що почалось повномасштабне вторгнення і ми все це втратили”, — розповів журналістці “Свій дім” директор Володимир Стиранець.

“Корпуси зруйновані, а навчальна база в окупації”

“Коли почалось повномасштабне вторгнення, ліцей деякий час ще працював. Але бойові дії не припинялися і ми вирішили евакуюватися. Вмовляли батьків, щоб вони вивезли дітей, та просили у місцевої поліції та адміністрації допомоги в цьому”, — розповів директор.

Колаж наданий платформою “Свій дім”

Забрати з собою техніку та обладнання не було можливості, його залишили на території ліцею. Навчальне господарство, розташоване біля Соледара, потрапило в окупацію. Там залишилися ангари й сховища разом із зерном.

День 5 травня 2022 року для мешканців Сіверської громади почався з вибухів. Російські війська обстріляли мирні квартали. Була пошкоджена будівля Сіверського професійного ліцею. Поверхи просто склалися. Протягом двох років інші приміщення навчального закладу — навчальні корпуси та гуртожиток поступово руйнувалися через влучання. 

Колаж наданий платформою “Свій дім”

Сіверськ залишається небезпечним для проживання. Його постійно обстрілюють, будинки та інфраструктура руйнується.

“Після знищення ліцею я туди приїздив декілька разів. Люди постійно питають: Як буде далі? Чи буде можливість повернутися? Чи буде відновлення?”, — розповів Володимир Стиранець.

“У нас немає регіонального та державного замовлення”

Наразі заняття в ліцеї проводяться в онлайн форматі. Вчителі виїхали з Сіверська. Для відпрацювання практичних навичок уклали договори з Професійно-технічним училищем №79 на Дніпропетровщині та Київським професійним коледжем автомобільного транспорту та будівельної механізації:

Колаж наданий платформою “Свій дім”

“На сьогодні ми завершуємо навчання тих здобувачів, які до нас вступили до початку великої війни. Протягом останніх двох років у нас не було регіонального і державного замовлення, у зв’язку з тим, що ми знаходилися на лінії фронту і значна матеріально-технічна база вся залишилася там”.

Всі викладачі забезпечені необхідним обладнанням для проведення дистанційних уроків. Навчальні заклади-партнери надають всю можливу техніку і забезпечують учнів житлом і харчуванням. 

Колаж наданий платформою “Свій дім”

“Більшість викладачів зараз не мають великого навантаження. Вони залишаються нашими робітниками, але працюють у нас за сумісництвом і мають основне місце роботи у громаді, де вони живуть”. 

Заклад заснований після Другої світової війни

Історія Сіверського професійного ліцею почалася з 19 серпня 1947 року. Тоді створили школу фабрично-заводського навчання №126 при Ямському доломітному комбінаті, для якого готували столярів, бурильників, теслярів, каменярів, кріпильників, штукатурів, електрослюсарів, прохідників, пізніше – випалювачів для цеху обертових печей. 

Колаж наданий платформою “Свій дім”

30 учнів першого набору з різних професій розпочали заняття 6 жовтня 1947 року. Перший випуск відбувся 14 лютого 1948 року.

З 1956 року навчальний заклад реорганізували в училище механізації сільського господарства №5. Свій сучасний статус Сіверський професійний ліцей отримав у 2004 році.

Колаж наданий платформою “Свій дім”

На платформі “Свій дім” можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета.

 

 

Читайте також:

Костянтинівська школа №6. Втрачена пам’ятка

Купʼянський автотранспортний фаховий коледж. Втрачена памʼятка

Ірпінська дитячо-юнацька спортивна школа. Втрачена пам’ятка