У містечку Джарре, що розташоване на схилах Етни, фермер Андреа Пассанісі вирощує тропічні та цитрусові культури на площі 100 гектарів і застосовує незвичне добриво — вулканічний попіл. Як і сотні родин у регіоні, його сім’я поколіннями потерпала від постійних попільних опадів. Але останніми роками їхня кількість стала настільки значною, що потребувала нового підходу, пише The Guardian.
Андреа Пассанісі на своєму полі в Джарре поблизу вулкана Етна. Його родина поколіннями потерпала від випадіння вулканічного попелу. Фото: Stefania D’Ignoti
Під час кожного виверження на такі міста, як Джарре, щодня випадає в середньому до 12 тисяч тонн попелу, який вітер може розносити на відстань до 800 км. У липні 2024 року Катанія — друге за величиною місто Сицилії біля підніжжя вулкана — фіксувала до 17 тисяч тонн попелу щодня, а його прибирання тривало майже 10 тижнів.
Від загрози до ресурсу
Тривалий час фермери вважали попіл небезпечним для врожаю: він забруднював іригаційні води, вимагав додаткових витрат на очищення полів і спеціальне обладнання.
Однак п’ятирічне дослідження Університету Катанії показало, що попіл може стати ресурсом для різних галузей — від сільського господарства до будівництва й очищення води.
Плантації авокадо на полях Андреа Пассанісі в Джарре біля підніжжя вулкана. Фото надане Андреа Пассанісі
«Це дозволяє використовувати менше хімікатів, робить удобрення дешевшим і більш сталим, зберігаючи природний баланс. Це майбутнє аграрного виробництва», – каже Пассанісі.
Професор екологічної інженерії Паоло Роккаро своєю чергою зазначає, що після 2011 року інтенсивність вивержень із масовими викидами попелу зросла, і це змусило шукати системне рішення. Науковці визначили хімічний склад попелу Етни та запропонували його використання як матеріалу для дорожнього будівництва, теплоізоляції стін, очищення води й навіть виробництва чорнил для 3D-принтерів.
Додана вартість для ґрунту
Для сицилійських виноградарів попіл уже став союзником. Еміліо Шакка, власник виноградників у місті Лінгуаглосса, за 38 км від вулкана, не прибирає попільні опади з полів. За його словами, вони допомагають відводити надлишок вологи з ґрунту й природно удобрюють його завдяки вмісту заліза, алюмінію та кремнезему.
Виноградник Еміліо Шакки в Лінгуаглоссі, за 38 км від вулкана, що удобрюється вулканічним попелом. Фото надане Еміліо Шаккою
«Попіл Етни — це додана вартість для вулканічних ґрунтів, подарунок для нас, виробників, що буквально падає з неба», — каже Шакка.
Втім, офіційне комерційне використання попелу поки що обмежене. Європейське екологічне законодавство класифікує вулканічний попіл, зібраний у містах, як муніципальні відходи (код EWC 20 03 03), що унеможливлює його перероблення. Його утилізація коштує близько 300 євро за тонну, тоді як повторне використання могло б зменшити витрати до 30 євро.
Стовп попелу піднімається з вулкана під льодовиком Еяф’ятлайокюдль (Eyjafjallajökull) в Ісландії під час виверження 2010 року. Фермери з’ясували, що поля, де попіл не прибирали, дали кращий урожай. Фото: Brynjar Gauti / AP
У 2024 році регіональна влада Сицилії оприлюднила рекомендації щодо повторного використання вулканічного попелу, однак поки що немає зареєстрованих компаній, які б займалися його системною переробкою.
Досвід Ісландії
Подібний досвід мають і фермери Ісландії після виверження вулкана Еяф’ятлайокюдль (Eyjafjallajökull) у 2010 році. Хоча тоді попіл спричинив масштабні перебої в авіасполученні та загрожував худобі через ризик отруєння фтором, згодом фермери помітили покращення якості врожаю пшениці на полях, де попіл не прибирали.
Ґудбйорг Карадоуттір — ісландська художниця, яка використовує вулканічний попіл у кераміці в своїй студії в Рейк’явіку. Фото надане Ґудбйорг Карадоуттір
«Зазвичай урожай пшениці погіршується вже на третій рік, але поля, де попіл залишили, виглядали як у перший сезон», — розповідає фермер Торарінн Олафссон.
Ісландська керамістка Ґудбйорг Карадоуттір також використовує вулканічний попіл у створенні порцеляни, перетворюючи природний матеріал на частину культурної спадщини.
Мистецтво співіснування
На Сицилії, поки офіційне впровадження перероблення попелу лише готується, місцеві жителі самі шукають способи його використання. Так, кураторка мистецьких проєктів Нілла Заїра Д’Урсо з 2013 року створює з попелу сувеніри.
Порцелянова чаша, створена Ґудбйорг Карадоуттір із використанням вулканічного попелу. Фото надане Ґудбйорг Карадоуттір
«Ми повинні навчитися бачити можливості навіть у відходах. Так, попіл може бути настирливим гостем, але краще зробити його союзником, ніж постійно з ним боротися», — каже вона.
Сицилійський досвід доводить: те, що десятиліттями вважалося стихійним лихом, може стати частиною сталого розвитку — варто лише змінити оптику.
Фото на головній – Giuseppe Distefano / AFP / Getty
Читайте також:
В Індії відроджують стародавні ступінчасті колодязі через масштабну водну кризу